Грамнегативні мікроорганізми – 3 модуль
Збудник некробактеріозу
116. Збудник некробактеріозу це:
1) Brucella melitensis;
2) Clostridium novyi;
3) Fusobacterium necrophorum;
4) Clostridium tetani.
117. При некробактеріозі відмічається ураження:
1) тканин кінцівок;
2) слизових оболонок верхніх дихальних шляхів;
3) статевих органів;
4) шлунково-кишкового тракту.
118. Патологічним матеріалом при некробактеріозі є:
1) кров;
2) сеча;
3) уражені тканини;
4) трубчата кістка.
119. На якому середовищі культивують збудник некробактеріозу:
1) Левенштейна-Йенсена;
2) Кіта-Тароці;
3) Левіна;
4) кров’яний МПА.
120. Виберіть правильну відповідь:
Збудник некробактеріозу
1) утворює спору;
2) утворює капсулу;
3) рухливий;
4) нерухливий, спор і капсул не утворює.
121. Яких тварин використовують для біопроби при некробактеріозі:
1) кролів;
2) морських свинок;
3) кошенят;
4) курчат.
Ешеріхіоз
Яка хвороба характеризується профузним проносом, зневодненням організму, діареєю, слабкістю?
1) некробактеріоз;
2) пастерельоз;
3) ешеріхіоз;
4) бруцельоз.
123. Набряковою хворобою хворіють такі види тварин:
1) свині;
2) коні;
3) велика рогата худоба;
4) вівці.
124. Який збудник викликає інфекційне захворювання новонароджених тварин різних видів:
1) сапу;
2) лептоспірозу;
3) ешеріхіозу;
4) пастерельозу.
125. Збудник ешеріхіозу це:
1) Cl. perfringens;
2) E. coli;
3) S. typhisuis;
4) Br. suis.
126. Патологічним матеріалом при ешеріхіозі є:
1) труп;
2) фекалії;
3) селезінка; лімфатичні вузли брижі;
4) виділення з родових шляхів;
5) вірні відповіді 1 та 3.
127. Патологічним матеріалом при ешеріхіозі є:
1) трубчаста кістка;
2) шматок печінки з жовчним міхуром, ділянка тонкого кишечника;
3) виділення з родових шляхів.
128. При культивуванні ешеріхій на МПБ відмічається:
1) утворення осаду у вигляді вати;
2) інтенсивне рівномірне помутніння;
3) сірувато-біле кільце біля стінки пробірки;
4) незначне помутніння.
129. На середовищі Левіна E. coli формує колонії за кольору:
1) чоного, фіолетового;
2) темно-малинового з металевим блиском;
3) жовтого.
130. Колібактеріозом хворіють:
1) дорослі тварини;
2) новонароджені;
3) усі вікові групи.
131. Збудник ешеріхіозу культивують на середовищі:
1) Терських;
2) Ендо, Левіна;
3) Кіта-Тароці;
4) МПБ та МПА.
132. Для збудника ешеріхіозу характерна властивість:
1) ферментує глюкозу, лактозу;
2) ферментує маніт, мальтозу;
3) коагулює молоко без пептонізації згустка;
4) усі вірні відповіді.
133. Збудника ешеріхіозу на МПА формує колонії:
1) R-форми;
2) S-форми, округлі з рівними краями, гладенькі блискучі, сірого кольору;
3) круглі з рівними краями, з потовщеною центральною зоною;
4) колонії-росинки.
134. На середовищі Ендо кишкова паличка утворює колонії:
1) чорного кольору;
2) темно-малинового з металевим блиском;
3) кольору слонової кістки;
4) фіолетового.
135. Типізацію ешеріхій проводять за допомогою:
1) РА;
2) РП;
3) РІФ;
4) РЗК.
Сальмонельоз
136. Які тварини переважно хворіють сальмонельозом:
1) новонароджені;
2) молоді;
3) дорослі;
4) всі вікові групи.
137. Патологічним матеріалом при сальмонельозі є:
1) сеча;
2) фекалії;
3) молоко;
4) шматочки паренхіматозних органів;
138. Збудник сальмонельозного аборту кобил це:
1) Salmonella abortusequi;
2) Salmonella pullorum;
3) Salmonella typhisuis;
4) Salmonella enteritidis.
139. Збудником сальмонельозу телят є:
1) Salmonella enteritidis;
2) Salmonella gallinarum;
3) Salmonella pullorum;
4) Salmonella typhisuis.
140. Збудники роду Salmonella викликають:
1) пастерельоз;
2) бруцельоз;
3) паратиф;
4) ешеріхіоз.
141. Salmonella pullorum – збудник сальмонельозу:
1) телят;
2) овець;
3) птахів;
4) поросят.
142. Збудник сальмонельозу поросят це:
1) Salmonella cholerae suis (typhisuis);
2) Salmonella abortusequi;
3) Salmonella pullorum;
4) Salmonella enteritidis.
143. Збудник сальмонельозу:
1) утворює спору і капсулу;
2) нерухливий;
3) рухливий, не утворює спор та капсул.
144. Для культивування сальмонел використовують середовища:
1) МПА, МПБ; Сімонса;
2) Левенштейна-Йенсена;
3) Терських.
145. На середовищі Левіна збудник сальмонельозу формує колонії:
1) чорні;
2) прозорі або з фіолетовим чи блакитним відтінком;
3) темно-малинові;
4) сірувато-білі.
146. На середовищі Сімонса збудник сальмонельозу формує колонії:
1) чорні з металевим блиском;
2) сірувато-білі;
3) темно-малинові;
4) фіолетові.
147. На МПБ сальмонели викликаютьють:
1) рівномірне помутніння з випаданням незначного осаду;
2) утворення осаду увигляді пластівців;
3) незначне помутніння;
4) утворення осаду у вигляді шматочків вати.
148. Типізацію сальмонел проводять за допомогою:
1) РА;
2) РП;
3) РІФ;
4) РЗК.
149. На яких тваринах проводять біопробу для виявлення збудника сальмонельозу:
1) морських свинках;
2) кролях;
3) білих мишах;
4) не проводять.
Пастерельоз
150. Збудник пастерельозу викликає захворювання:
1) геморагічну септицемію;
2) фузаріобактеріоз;
3) паратиф;
4) коліентеротоксемію.
151. Явища септицемії, ураження легень, запальногеморагічні процеси на серозних та слизових оболонках характерні для захворювання:
1) паратиф;
2) пастерельоз;
3) бруцельоз;
4) дизентерія.
152. Пастерельоз викликає збудник:
1) P. multocida, P. haemolytica;
2) Ps. mallei;
3) S. enteritidis;
4) Fr. tularensis.
153. Патологічним матеріалом при пастерельозі є:
1) шматочки паренхіматозних органів;
2) проби фекалій;
3) кров;
4) ексудат з грудної порожнини.
154. Збудник пастерельозу фарбується:
1) синькою Лефлера;
2) за Козловським;
3) за Грамом;
4) за Златогоровим.
155. Синькою Лефлера та за Романовським-Гімзою збудник пастерельозу фарбується:
1) біполярно;
2) у рожевий колір;
3) у червоний колір;
4) у синьо-фіолетовий.
156. Збудник пастерельозу:
1) нерухливий, утворює капсулу, не утворює спори;
2) нерухливий, утворює спору та капсулу;
3) рухливий у молодій культурі;
4) рухливий, неутворює спору та капсулу.
157. Для культивування збудника пастерельозу використовують середовища:
1) МПА та МПБ з додаванням дефібрінованої крові;
2) Левенштейна-Йенсена;
3) МППБ;
4) Мак-Коя.
158. Збудник пастерельозу на МПБ зумовлює:
1) рівномірне помутніння і утворення слизистого осаду;
2) незначне помутніння;
3) легке помутніння та незначний осад;
4) інтенсивне помутніння та утворення значної кількості осаду.
159. На МПА збудник пастерельозу формує колонії:
1) лимонно-жовті;
2) прозорі, дрібні, флуоресцуючі;
3) сірого кольору.
160. Біологічну пробу при пастерельозі проводять з метою:
1) виділення чистої культури;
2) визначення вірулентності;
3) визначення антигенної будови;
161. Для біологічної проби при пастерельозі птахів використовують:
1) голубів і курей;
2) морських свинок;
3) не проводять.
Туляремія
162. Явища септицемії, збільшення лімфатичних вузлів, ураження ЦНС, у корів – мастити; у кобил – аборти характерні для:
1) лістеріозу;
2) бруцельозу;
3) туляремії;
4) лептоспірозу.
163. Збудник туляремії це:
1) L. monocitogenes;
2) Fr. tularensis;
3) F. necroforum;
4) Ps. mallei.
164. Патологічний матеріал при туляремії це:
1) фекалії, сеча;
2) збільшені лімфатичні вузли;
3) трупи гризунів;
4) усі відповіді вірні.
165. Збудник туляремії це:
1) тонка, пряма паличка;
2) коротка, товста паличка;
3) коки;
4) нерухлива, кокоподібна паличка.
166. Для культивування збудника туляремії використовують середовище:
1) МПА та МПБ;
2) Левенштейна-Йенсена;
3) Чапека, Сабуро;
4) Мак-Коя; кров’яний агар Френсіса.
167. Для виявлення туляремійного антигену використовують:
1) РП;
2) РА, РЗК;
3) РН.
168. Яку серологічну реакцію використовують з метою виявлення специфічних антитіл при діагностиці туляремії:
1) РА, РЗК;
2) РІФ;
3) РН;
4) РНГА.
169. Для біопроби при туляремії використовують:
1) золотистих хом’яків;
2) білих мишей;
3) морських свинок;
4) птицю.
Бруцельоз
170. Яке інфекційне захворювання характеризується абортами, ендометритами, бурситами, артритами, орхітами, епідідімітами:
1) лістеріоз;
2) лептоспіроз;
3) бруцельоз;
4) вібріоз.
171. Який збудник бруцельозу є найбільш небезпечний для людини:
1) Brucella ovis;
2) Brucella suis;
3) Brucella canis;
4) Brucella melitensis.
172. Збудник Brucella melitensis виділяють від:
1) кіз та овець;
2) великої рогатої худоби;
3) свиней;
4) собак.
173. Збудник Brucella abortus виділяють від:
1) кіз та овець;
2) великої рогатої худоби;
3) баранів;
4) собак.
174. Brucella suis викликає бруцельоз у:
1) свиней;
2) великої рогатої худоби;
3) баранів;
4) собак.
175. Інфекційний епідідіміт баранів викликає збудник:
1) Brucella ovis;
2) Brucella suis;
3) Brucella canis;
4) Brucella melitensis.
176. Патматеріалом при бруцельозі є:
1) абортовані плоди, шлунок абортованого плода з вмістом;
2) ділянки плодових оболонок, виділення з родових шляхів;
3) усі відповіді вірні.
177. Бруцели фарбуються методом:
1) Грама;
2) Ціля-Нільсена;
3) Козловського;
4) Романовського-Гімзи.
178. Бруцели після фарбування за Козловським набувають кольору:
1) яскраво-червоного;
2) зеленого;
3) фіолетового;
4) синього.
179. Збудник бруцельозу за морфологією:
1) дрібний, паличко- та кокоподібної форми;
2) рухливий;
3) утворює капсулу;
4) утворює спору.
180. Бруцел виділяють на середовищах:
1) звичайному МПА;
2) МППБ, ПГГБ та ПГГА;
3) Чапека;
4) еритрит-агар, сироватково-декстрозний агар.
181. За посівами при виділенні бруцел спостерігають:
1) 24-48 год;
2) 30-40 діб;
3) 20-90 діб;
4) 7-10 діб.
182. Збудник бруцельозу на щільних живильних середовищах формує колонії:
1) фіолетові;
2) лимонно-жовті;
3) блакитні;
4) чорні.
183. Збудник бруцельозу на рідких живильних середовищах утворює:
1) значний осад;
2) рівномірне помутніння, голубувате кільце біля стінок;
3) плівку та кільце біля стінок;
4) незначний осад.
184. Ідентифікація виділених бруцел проводиться за допомогою:
1) РА на склі;
2) РП;
3) РЗК;
4) РНГА.
185. Біопробу при бруцельозі ставлять на:
1) білих мишах;
2) кролях;
3) морських свинках;
4) птиці.
186. У морських свинок при біологічній пробі на бруцельоз інфекція розвивається у формі:
1) блискавичній;
2) латентній;
3) хронічній;
4) гострій.
187. Серологічну діагностику при бруцельозі проводять за допомогою:
1) РІФ;
2) РП;
3) РА, РЗК;
4) РБП, РА з молоком.
Сап
188. Для якого інфекційного захворювання характерне утворення у внутрішніх органах, на слизових оболонках та шкірі специфічних вузликів, які розпадаються з утворенням виразок:
1) бруцельоз;
2) некробактеріоз;
3) трихофітія;
4) сап.
189. Сапом хворіють:
1) люди;
2) однокопитні;
3) парнокопитні;
4) вірно 1 та 2.
190. Збудником сапу є:
1) Brucella melitensis;
2) Fusobacterium necrophorum;
3) Pseudomonas mallei;
4) Streptococcus equi.
191. Pseudomonas mallei викликає захворювання:
1) мит;
2) сап;
3) бруцельоз;
4) трихофітію.
192. Діагностика сапу грунтується на дослідженні:
1) біктеріологічному;
2) серологічному;
3) алергічному;
4) всі відповіді вірні.
193. Патматеріалом при сапі за життя тварин є:
1) сеча;
2) молоко;
3) виділення з виразок;
4) сперма.
194. Патматеріалом при сапі за життя тварин є:
1) кров;
2) пунктат з лімфовузлів;
3) виділення з виразок;
4) носова перетинка
5) всі відповіді вірні.
195. Збудника сапу:
1) утворює капсули;
2) утворює спори;
3) рухливий;
4) грамнегативний.
196. Збудник сапу розміщується в мазку:
1) попарно;
2) коротенькими ланцюжками;
3) ізольовано;
4) всі відповіді вірні.
197. Збудник сапу культивують на середовищах:
1) Левенштейна-Йєнсена;
2) МПА;
3) МПА та МПБ з гліцерином;
4) Кітта-Тароцці.
198. На рідких живильних середовищах збудник сапу утворює:
1) значне помутніння;
2) голубувате кільце біля стінок;
3) сірувато-білий слизовий осад;
4) осад у вигляді шматочка вати.
199. На гліцериновій картоплі збудник сапу утворює колонії:
1) напівпрзорі з перламутровим блиском;
2) напівпрзорі з жовтуватим відтінком;
3) темно-малинові;
4) чорні.
200. Біопробу при сапі ставлять на:
1) золотистих хом’яках;
2) кролях;
3) морських свинках;
4) вірно 1 та 3.
201. Серологічну діагностику при сапі проводять за допомогою:
1) РІФ;
2) РП;
3) РЗК;
4) РА.
Лептоспіроз
202. Яке інфекційне захворювання характеризується перемінною гарячкою, жовтухою, анемією, гемоглобінурією, некрозами слизових оболонок та шкіри, абортами, виснаженням:
1) лістеріоз;
2) лептоспіроз;
3) бруцельоз;
4) кампілобактеріоз.
203. Патматеріалом при лептоспірозі за життя тварин є:
1) сеча;
2) молоко;
3) виділення з виразок;
4) сперма.
204. Патматеріалом при лептоспірозі після загибелі тварин є:
1) сечовий міхур з вмістом;
2) шматочки паренхіматозних органів;
3) серце;
4) всі відповіді вірні.
205. Патматеріалом при сапі після загибелі тварин є:
1) шлунок з вмістом;
2) трансудат грудної та черевної порожнин;
3) вухо;
4) трубчаста кістка.
206. За морфологією збудник лептоспірозу:
1) зерниста паличка;
2) нерухливий;
3) не утворює капулу та спору;
4) всі відповіді вірні
207. За морфологією збудник лептоспірозу:
1) звивистий мікроорганізм зі зігнутими кінцями;
2) нерухливий;
3) утворює капсулу та спору;
4) всі відповіді вірні.
208. Збудник лептоспірозу фарбують за:
1) Козловським;
2) Цілем-Нільсеном;
3) не фарбують;
4) Ромоновським-Гімзою.
209. Збудник лептоспірозу виявляють:
1) фарбуванням за Козловським;
2) Цілем-Нільсена;
3) Ромоновським-Гімзою;
4) методом „роздавлена крапля”.
210. Лептоспіри культивують на середовищі:
1) МППБ;
2) Терських;
3) звичайні МПА та МПБ;
4) всі відповіді вірні.
211. Лептоспіри культивують на середовищі:
1) звичайному МПА;
2) Левенштейна-Йєнсена;
3) Уленгута;
4) Кіта-Тароці.
212. Оптимальна температура при культивуванні лептоспір:
1) 20–25 °С;
2) 28–30 °С;
3) 32–35 °С;
4) 35–37 °С.
213. На рідких середовищах лептоспіри утворюють:
1) значне помутніння;
2) блакитне кільце біля стінок;
3) не змінюють середовище;
4) осад у вигляді шматочка вати.
214. Ідентифікацію лептоспір проводять за допомогою:
1) РА;
2) РП;
3) РЗК;
4) РМА.
215. Біопробу при лептоспірозі ставлять на:
1) білих мишах;
2) кроленятах;
3) морських свинках;
4) всі відповіді вірні.
216. Серологічну діагностику при лептоспірозі проводять за допомогою:
1) РІФ;
2) РП;
3) РМА;
4) РНГА.
Кампілобактеріоз
217. Аборти у різні періоди тільності, яловість, перегули, катарально-вузликові вагініти, метрити, затримка посліду – це симптоми:
1) інфекційної агалактії;
2) лептоспірозу;
3) бруцельозу;
4) вібріозу.
218. Збудником вібріозу є:
1) Campylobacter fetus;
2) Fusobacterium necrophorum;
3) Pseudomonas mallei;
4) Streptococcus equi.
219. Збудники Campylobacter fetus, Campylobacter sputorum, Campylobacter jejuni викликають:
1) лістеріоз;
2) лептоспіроз;
3) бруцельоз;
4) вібріоз.
220. Патматеріалом при кампілобактеріозі є:
1) абортовані плоди;
2) плацента;
3) сперма;
4) всі відповіді вірні.
221. Для серологічної діагностики в лабораторію надсилають:
1) проби слизу з піхви;
2) кров;
3) молоко;
4) сперму.
222. Збудник кампілобактеріозу розміщується в мазку:
1) попарно;
2) коротенькими ланцюжками;
3) у вигляді римської цифри V;
4) у вигляді „летючих чайок”
223. Збудник кампілобактеріозу за морфологією:
1) зерниста паличка;
2) подовжена спірила;
3) диплокок;
4)вірна відповідь відсутня.
224. Збудник кампілобактеріозу культивують за умов:
1) аеробних;
2) анаеробних;
3) мікроаерофільних;
4) усіх перечислених.
225. Для культивування збудника кампілобактеріозу використовують середовища:
1) Левенштейна-Йєнсена;
2) МПА;
3) Терських;
4) Кіта-Тароці.
226. На напіврідких живильних середовищах збудник кампілобактеріозу утворює:
1) значний осад;
2) блакитне кільце біля стінок;
3) рівномірне помутніння;
4) сірувато-блакитний диск біля поверхні середовища.
227. Біопробу при кампілобактеріозі ставлять на:
1) білих мишах;
2) кроленятах;
3) морських свинках;
4) всі відповіді вірні.
Дизентерія свиней
228. Явища гострого катарально-геморагічного коліту, який супроводжується слизово-кровавим проносом характерні при:
1) анаеробній дизентерії овець;
2) паратуберкульозі;
3) ешеріхіозі;
4) дизентерії свиней.
229. Treponema hyodysenteriae викликає захворювання:
1) ешеріхіоз;
2) сальмонельоз;
3) паратуберкульоз;
4) дизентерію.
230. Збудником дизентнрії свиней є:
1) Tr. hyodysenteriae;
2) E. coli;
3) S. cholerae suis;
4) M. paratuberculosis.
231. На дизентнрію хворіють тварини:
1) новонароджені;
2)у віці 1-6 міс;
3) дорослі;
4) всі вікові групи.
232. Патматеріалом при дизентерії свиней є:
1) сеча;
2) фекалії;
3) кров;
4) сперма.
233. За морфологією трепонеми це бактерії:
1) кокоподібної форми;
2) звивисті нитки з гострими кінцями;
3) зернисті палички;
4) палички з заокругленими кінцями.
234. Збудник дизентерії за морфологією:
1) грамнегативний;
2) нерухливий;
3) утворює капсулу;
4) утворює спору.
235. Трепонеми культивують на середовищі:
1) МПА та МПБ;
2) Кіта-Тароці;
3) Чапека;
4) Хотінгера з екстрактом сої та дефібринованої крові барана.
Мікоплазми