Дослід №6. Дослідження буферних властивостей ацетатного буферного розчину.

За допомогою універсального індикатора визначити рН дистильованої води. Помістити в 2 пробірки по 10 капель дистильованої води, в одну пробірку додати одну краплю 0,1 н. розчину НС1, в іншу - одну краплю 0,1 н. розчину NaOH. Перемішати розчини чистими паличками і знову визначити в обох пробірках рН розчинів.

У дві інші пробірки помістити по 10 капель ацетатної буферної суміші. Водневий, показник якої був Вами уже визначений (або визначити знову). Додати в одну пробірку краплю 0,1 н. розчину НС1, в іншу - одну краплю 0,1 н. розчину NaOH, перемішати розчини скляними паличками і знову визначити в них рН.

Записати отримані дані в наступному виді:

Вихідний розчин	Значення рН
В вихідному розчині	Після додавання НС1	Після додавання NаОН
Дистильована вода
Ацетатна буферна суміш ( СН3СООН + СН3СООNа)

1. Як вплинуло на значення рН додавання розчину НС1 та NаОН до дистильованої води? До буферного розчину?________________________________________________________

________________________________________________________________________

Висновок: _______________________________________________________ _

________________________________________________________________________

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ЗАЛІК

Знати:

1. Електронна структура біогенних елементів.

2. Типові хімічні властивості елементів та їх сполук (реакції без зміни ступеня окиснення, зі зміною ступеня окиснення, комплексоутворення).

3. Написання ОВР за допомогою електронного балансу та напівреакцій.

4. Зв’язок між місцезнаходженням s-, p- і d-елементів у періодичній системі та їхнім вмістом в організмі.

5. Сучасні уявлення про будову комплексних сполук (КС).

6. Класифікація КС (за природою лігандів та зарядом внутрішньої сфери).

7. Внутрішньокомплексні сполуки (хелати), їхні будова та властивості.

8. Уявлення про будову гемоглобіну.

9. Розчинність газів у рідинах та її залежність від різних факторів. Закон Генрі—Дальтона. Вплив електролітів на розчинність газів. Розчинність газів у крові.

10. Розчинність твердих речовин і рідин. Розподіл речовин між двома рідинами, що не змішуються. Закон розподілу Нернста, його значення у явищі проникності біологічних мембран.

11. Розчини електролітів. Електроліти в організмі людини.

12. Ступінь дисоціації та константа дисоціації слабких електролітів.

13. Властивості розчинів сильних електролітів. Активність та коефіцієнт активності.

14. Дисоціація води. Йонний добуток води. рН біологічних рідин.

15. Типи протолітичних реакцій. Реакції нейтралізації, гідролізу та йонізації.

16. Гідроліз солей. Ступінь гідролізу.

17. Буферні системи та їх класифікація, рН буферних розчинів.

18. Механізм дії буферних систем.

19. Буферні системи крові.

Вміти:

1. Трактувати взаємозв’язок між біологічною роллю біогенних s- і р-елементів та формою, в якій вони знаходяться в організмі.

2. Виконувати та інтерпретувати якісні реакції на найважливіші біоелементи, йони елементів-органогенів.

3. Трактувати взаємозв’язок між біологічною роллю d-елементів та формою, в якій вони знаходяться в організмі.

4.Виконувати та інтерпретувати якісні реакції на йони d-елементів.

5.Класифікувати хімічні властивості та перетворення біоенергетичних речовин у процесі життєдіяльності організму.

6. Складати формули та рівняння реакцій комплексоутворення для розуміння ролі природних комплексних сполук у життєдіяльності організмів.

7. Пояснювати принципи будови комплексних сполук.

8. Вміти характеризувати кількісний склад розчинів.

9. Вміти готувати розчини із заданим кількісним складом.

10. Вміти складати молекулярні та йонні рівняння реакцій гідролізу.

11. Вміти прогнозувати зміщення рівноваги гідролізу.

12. Вміти експериментально визначати рН середовища.

13. Визначати тиск насиченої пари розчинника над розчином, температуру замерзання (кристалізації) розчинника та розчину.

14. Розраховувати за депресією температури замерзання осмомолярну концентрацію та осмотичний тиск біологічних рідин: плазми крові, жовчі, сечі, шлункового соку, фізіологічного розчину натрій хлориду.

15. Визначати співвідношення компонентів гідрокарбонатної, фосфатної буферних систем, за якого рН буферної системи дорівнює рН крові.

16. Визначати зміну рН буферних розчинів при добавлянні до них невеликих кількостей розчинів сильних кислот або лугів

17. Визначати буферну ємність сироватки крові за кислотою та лугом.

18. Вимірювати опір електролітів і розраховувати значення константи електродної посудини, питому молярну та граничну електропровідність, ступінь та константу йонізації електроліту. Зробити висновок про силу електроліту.