Характеристика небезпечних біологічних факторів, наслідки їх дії та заходи безпеки людини
Мета. Ознайомити студентів з біологічними небезпеками (інфекційними захворюваннями людей та тварин) та їх наслідками.
Завдання.
1.Законспектувати у вигляді звіту:
а) загальні положення про біологічні небезпеки;
б) класифікацію біологічних факторів;
в) інфекції, групи інфекційних хвороб.
2. Самостійно підготувати короткі характеристики інфекційних хвороб (наприклад, характеристика туберкульозу): сальмонельоз, лептоспіроз, сибірка, листеріоз, чума, туляремія, сказ, холера, лихоманка, бластомікоз, кандидоз, мікроспорія, трифофітія, гістоплазмоз, епідермофітія, теніоз, трихінельоз.
3.Ознайомитись та обсудити заходи профілактики інфекційних захворювань.
4.Законспектувати (на вибір студентів) надання першої допомоги при різних видах отруєння. Після чого звернути увагу на те, чому вибрано даний матеріал.
Загальні положення
Біологічні небезпеки - це загроза від біологічних факторів (живих об'єктів ). Джерелом біологічних небезпек можуть бути: мікроорганізми, гриби, віруси, рослини, тварини, люди; наслідком - різні хвороби, отруєння.
1.Біологічні фактори поділяються на дві групи.
1. Природна - збудники інфекційних захворювань та інвазій у людей, тварин, птахів; природні відходи тваринного світу; продукти рослин (зокрема, алергенні властивості квітів) тощо.
2. Індустріальна - стимулятори росту, сироватки, білково-вітамінні концентрати, антибіотики, засоби біологічного захисту рослин, фактори промислово-тваринницьких комплексів.
Біологічні фактори виробничого середовища умовно поділяються на 4 групи (таблиця 9. 1).
2. Інфекція в перекладі з латинської означає „зараження". Інфекції можуть поширюватися на великі території, що є характерним для виникнення епідемії.
Епідемія - це одночасне розповсюдження інфекційного захворювання в певній місцевості, що охоплює велику кількість населення.
Складовими епідемічного процесу є:
1.Джерела інфекції (можуть бути людина, тварини, рослини);
2.Шляхи передачі інфекції;
Сприйнятливість населення.
Шляхи передачі інфекції
Інфекційні хвороби передаються переважно двома основними шляхами: при контакті та при диханні. Мікроорганізми носія інфекції можуть проникати в організм здорової людини при дотику, через поріз на шкірі, через рот чи статевим шляхом.
Найбільш серйозний ризик становить прямий контакт з кров'ю або з
виділеннями хворого. Інфекції також можуть передаватися через предмети, забруднені кров'ю, або виділеннями хворого: через
переносників - комарів, вошей, мух та ін. (непрямий контакт).
Від інфекційних захворювань нас захищає шкірний покрив й імунна
система.
9.1. Класифікація біологічних факторів виробничого середовища
| Патогенні та непатогенні мікроорганізми | Продукти життєдіяльності мікроорганізмів | Речовини рослинного походження | Продукти життєдіяльності тварин |
| Збудники особливо небезпечних інфекцій та інфекційних захворювань | Антибіотики | Пил: рослинний, борошняний, зерновий, дерев'яний, тютюновий | Вовна |
| Сапрофіти | Амінокислоти | Пух | |
| Мікроорганізми, продуценти | Ферменти | Луска, частки організмів | |
| Генетично модифіковані організми (ГМО) | Ендотоксини | ||
| Мікотоксини | |||
| Продукти, одержані з використанням ГМО |
Імунітет - несприйнятливість до інфекційних захворювань. Він може бути природним та штучним, пасивним і активним.
2.1.Групи інфекційних захворювань. Залежно від загальних характерних ознак інфекційних хвороб, пов'язаних з локалізацією збудника в організмі людини і механізмом передачі інфекції, всі інфекційні захворювання розділяються на 4 основні групи (таблиця 9.2.)
Серед інфекційних захворювань виділяють групу особливо небезпечних інфекцій:
1. Холера
2. Сибірка
3. Чума
4. Туляремія
Класифікація факторів інфекційних хвороб та інвазій, що можуть зустрічатися в аграрному комплексі, така: бактеріальні: туберкульоз, бруцельоз, сальмонельоз, лептоспіроз,
сибірка, листеріоз, еризипелоїд, чума, туляремія; вірусні: сказ, орнітоз, холера; рікетсіози: лихоманки;
гриби: актиномікоз, бластомікоз, кандидоз, кокцидіоїдоз, криптококоз, мікроспорія, трифофітія, гістоплазмоз, епідермофітія; найпростіші: - ехінококоз, теніоз, трихінельоз.
9.2. Групи інфекційних захворювань
| Групи захворювань | Захворювання | Локалізація збудника | Шляхи передачі інфекції |
| Інфекції дихальних шляхів | Гострі респіраторно -вірусні захворювання (грип, пара - грип, аденовірусна інфекція та ін), ангіна, дифтерія, кір, коклюш, туберкульоз | Верхні дихальні шляхи | Повітряно -краплинний |
| Кишкові інфекції | Дизентерія, черевний тиф, паратифи, холера, вірусний гепатит, поліомієліт | Кишечник | Через продукти харчування, воду, землю, побутові предмети, мух |
| Кров'яні інфекції | Малярія, сипний і зворотний тиф, кліщовий енцефаліт | Кровоносна система | Через укуси переносників -комарів, кліщів, бліх, вошей, ін. |
| Інфекції зовнішніх покривів | Короста, стовбняк | Шкіра, слизові оболонки | Контактний шлях |
2.2.Соціально небезпечні інфекційні захворювання
СНІД
Захворювання викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Потрапляючи в кров, він проникає в клітини лімфоцитів, що мають в організмі захисну функцію, руйнує їх і порушує імунну систему, в результаті чого людина стає беззахисною перед безпечними в звичайних умовах інфекціями.
Джерелом зараження є людина - носій вірусу захворювання. Основний шлях зараження - статевий, через ВІЛ інфікованих осіб. Можливе зараження плоду під час вагітності від хворої матері. Також вірус потрапляє в організм при переливанні зараженої крові і використанні забруднених інфікованою кров'ю голок, шприців, зондів та інших медичних інструментів.
Первинними клінічними проявами захворювання СШДом можуть бути тривала (понад місяць) висока температура тіла, збільшення лімфовузлів, прогресуюча втрата маси, анемія, тривалі повторювані гнійні ураження шкіри.
Профілактика зараження вірусом СШДу полягає в обмеженні контактів з кров'ю і використанні при статевих контактах засобів захисту (презервативів). Не слід забувати, що нині переважна кількість людей, інфікованих на СНІД, є наркомани, які заражаються через інфіковані голки і шприци. Тому відмова від прийому наркотиків є одним із методів профілактики СШДу.
Туберкульоз
Несприятлива економічна й екологічна ситуація в Україні призвела до значного збільшення хворих на туберкульоз, кількість яких за останні 5 років збільшилась у два рази. Збудник туберкульозу вражає переважно легені, але можливі також ураження майже всіх органів (кісток і суглобів, нирок, шкіри, лімфовузлів та ін.) Збудник туберкульозу проникає в організм повітряно - краплинним шляхом і у разі ослабленого імунітету викликає спочатку загальну туберкульозну інтоксикацію, яка переростає в локалізовані або поширені форми туберкульозу (туберкульоз лімфовузлів, первинний туберкульозний комплекс тощо).
Для профілактики туберкульозу проводиться вакцинація новонароджених у пологовому будинку. Загальними методами профілактики туберкульозу є повноцінне харчування та методи, направлені на зміцнення імунної системи.
2.3.Заходи з профілактики інфекційних захворювань
Профілактика інфекційних захворювань передбачає вплив на джерела інфекції, шляхи передачі інфекції і людину, що контактує з інфекційним хворим.
До них належать раннє, активне і повне виявлення хворих, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезінфекційних заходів у вогнищі інфекції тощо.
Дезінфекція чи знезаражування - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на знищення збудників заразних захворювань у навколишнім середовищі.
Видами дезінфекції є: дезінсекція - знищення комах -переносників інфекційних захворювань; дератизація - винищування гризунів, небезпечних в епідемічному відношенні. Ці заходи проводять з метою запобігання передачі збудника від хворих людей до здорових.
Дезінфекція буває: профілактична, поточна, заключна. Методи дезінфекції: біологічний - використовують для очищення стічних вод; механічний - вологе прибирання приміщення і меблів, звільнення кімнат від пилу за допомогою пилососів, побілка і фарбування приміщень, миття рук; фізичний - опромінення ультрафіолетовими лампами; прасування; кип'ятіння; обробка в дезінфекційних камерах - пароповітряних і паро-формалінових. Обмеженню контактів з інфекційним агентом також сприяє виконання правил особистої гігієни при догляді за хворим.
Основним методом профілактики інфекцій, спрямованих на людину, що контактує з інфекційним хворим, є імунізація (введення в організм ослаблених збудників або токсинів з метою вироблення набутого імунітету).
При встановленні факту виникнення масових інфекційних захворювань накладається карантин.
Карантином називається комплекс режимних, адміністративних і санітарних протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних хвороб і ліквідацію вогнища ураження.
Обсервацією називається комплекс заходів, направлених на посилене медичне спостереження за вогнищем інфекції.
3. Отруєння - це патологічний стан як наслідок попадання в організм токсичної речовини різної природи в кількості, здатній зруйнувати життєво важливі функції і створити небезпеку для життя. Джерелом отруєнь можуть бути гриби, рослини (гриб паразит Claviceps purpurea (маточні ріжки ) вміщує наркотик ЛСД; грибок Fusarinum Roseum, піроміцети - захворювання „п'яний хліб" ), рослини (конвалія, кропива, мак, тютюн, дурман, олеандр, бузина, дигіталіс, горіх, беладона), тварини ( медузи, скорпіони, павуки, кліщі, скати), плазуни (змії).
Розвиток отруєння залежить від: фізико-хімічних властивостей речовини; шляху попадання, особливостей постраждалого (вік, стать, маса тіла, чутливість, час доби, загальний стан здоров'я); додаткових факторів (температура, вологість, тиск, променева енергія, ультрафіолетове опромінення).
Шлях попадання: через рот, інгаляційний, через шкіру, через слизові оболонки.
3.1. Перша допомога при отруєннях
1.Промити водою забруднені отрутою частини шкіри та слизових оболонок.
2.Промити шлунок.
3.Дати активоване вугілля або послаблюючі: сульфат магнію -20 - 30г. Ця допомога за умови, коли людина не втратила свідомості.
4.При порушенні дихання - надати голові зручне положення, вивести язик, якщо не дихає - зробити штучне дихання.
5.Хворого покласти на ліжко.
При укусах вводиться відповідна сироватка (проти гадюча, проти каракуртова).
Антидотна терапія - це використання неспецифічних сорбентів, а саме: активованого вугілля, карболену. При різних отруєннях (крім ядів "прижигающего" характеру) активоване вугілля дається з водою (30 - 50г на 150 - 200мл води).
1 г активованого вугілля адсорбує 800 мг морфію, 350 мл алкоголю.
При отруєннях інсектицидами(хлорофос, карбофос, дихлофос) після промивання шлунку дати 5 таблеток бесалолу або бікарбонату.
Детоксикація: промивання шлунка, кишечнику. Треба дати хворим послаблюючі блювотні засоби (апоморфін). Але при отруєннях кислотами та лугами промивати шлунок не можна.
3.2.Харчові отруєння
Група гострих інфекційних захворювань обумовлена різними видами бактерій, частіше сальмонелами, що мають короткий інкубаційний період - 2 - 72 години).
Клініка: гостре нездужання, нудота, блювота, розлитий біль у животі. Пізніше - діарея, спрага, головний біль, ломота в тілі, блідість шкіри, язик сухий, білуватий, риси обличчя загострюються, шкіра втрачає пружність( як наслідок обезводнювання).
Перша допомога: промити шлунок слабким розчином соди (2 ч. ложки на 1 л води) та перманганатом калію - вода злегка підфарбована; визвати блювоту, повторне промивання шлунка - до чистої води, покласти хворого в ліжко, давати міцний солодкий чай, до ніг прикласти теплу грілку. Якщо стан не поліпшується, дати 25 г гіркої солі на 1/2 стакана води.
Давати багато пити перші 2 дні (чай з сухарями, регідрон). Якщо стан не стає кращим, збільшується симптоматика, необхідно викликати лікаря.
Отруєння грибами. Отрута грибів вражає нервову систему, ССС.
Клініка: протягом 2-12 годин блювота, що не припиняється, діарея з кров'ю, симптоми враження нирок, печінки (сеча не виділяється, жовтуха).
При отруєнні мухоморами - слинотеча, потовиділення, звужені зіниці. Падає тиск, знижується пульс. Можливі судоми, галюцинації, коматозний стан, "маячня".
Перша допомога: промити шлунок слабким розчином соди (2 ч. ложки на 1 л води); дати послаблююче, давати багато пити (чай, морс, компот, мінеральна вода).
Термінова госпіталізація.
Отруєння консервами (ботулізм - анаеробна паличка і токсин), часто - смертельний наслідок.
Клініка: нудота, блювота, відчуття переповнення шлунку, порушується ковтання, є сиплість голосу до повного зникнення, опущення верхнього віка, розширені та різної величини зіниці, двоїння в очах, косоокість, різка м'язова слабкість, розлади дихання, задуха. Смерть - від зупинки дихання.
Перша допомога: промити шлунок водою та дати активоване вугілля з водою; зробити глибоку клізму, терміново госпіталізувати.
3.3.Укуси тварин(собак). Звичайні та як наслідок "сказу".
Перша допомога: не потрібно терміново зупиняти кровотечу, бажано, щоб витекла слина тварини; на рану накласти стерильну пов'язку, доставити до лікарні в травматологічний пункт.
3.4.Укуси отруйних змій. Серед великої кількості видів отруйних змій слід виділити гюрзу, кобру, піщану ефу, щитомордника, гадюку. Встановити, отруйна змія вкусила постраждалого чи ні, можна за формою ранок від її зубів. Неотруйні змії залишають зигзагоподібну ранку, а після укусу отруйної змії помітні дві округлі ранки, що відповідають формі двох зубів.
Після укусу гадюки з'являється відчуття страху, гострий біль, набряк, почервоніння в місці укусу. Набряк швидко поширюється на всю кінцівку. З наростанням інтоксикації через 1 - 2 години з'являється нудота, блювання, головний біль, біль у животі, судоми. У важких випадках наступає смерть від зупинки дихання.
Перша медична допомога при укусі отруйної змії:
- накласти джгут вище місця укусу;
- видавити з ранки протягом 4-5 хвилин трохи крапель крові (відсмоктування отрути ротом небезпечне при ушкодженнях слизової оболонки і порушеннях цілості зубів);
- промити рану 3% - ним розчином перманганату калію;
- на місце укусу прикласти холодний лід;
- не пізніше, ніж за годину після укусу ввести проти зміїну сироватку - „анти-гюрза".
3.5.Укуси бджіл та ос. Для більшості людей укус бджіл і ос не становлять небезпеки. Потрібно кілька сотень укусів, щоб дістати смертельну дозу бджолиної отрути. Але для осіб з підвищеною чутливістю до отрути цих комах, смертельним може виявитися і один укус. Особливу небезпеку становить навіть одиничний укус у ділянці голови, шиї, порожнини рота. На місці укусу виникає гострий біль, свербіж, набряк. Можуть розвинутися загальні токсичні реакції -запаморочення, частий пульс, утруднене дихання, набряки, що значно поширюються за межі укусу.
Перша медична допомога: видалити жало з ранки; покласти примочку з нашатирного спирту з водою; хворим з алергічним фоном необхідна консультація лікаря.