Відмінності інших збудників від P.Vivax.

P.ovale спричинює переважно вечірні напади хвороби.

P.malariae спричинює тривалі (до 72 годин) пароксизми; спленомегалія та анемія майже не виражені, явний нефротичний синдром.

P.falciparum спричиняє значний гемоліз еритроцитів, внаслідок чого спостерігається системне ураження мікрокапілярів із геморагічним синдромом, поліорганна недостатність та ДВЗ-синдром, малярійна кома, гостра ниркова недостатність.

Діагностика.Діагноз ставлять на основі виявлення паразитів у мазках крові. Традиційно використовують два типи мазків — тонкий та товстий («товста крапля»). Тонкі мазки подібні до звичайних мазків крові і дозволяють визначити різновиди, тому що зовнішність паразита краще всього збережена при цьому методі. Товсті мазки дозволяють мікроскопісту проглянути більший об'єм крові і тому вони в одинадцять разів чутливіші, ніж тонкі мазки, але зовнішність паразита набагато більш спотворена і не дозволяє легко відрізняти різновиди малярії. При аналізі товстого мазка досвідчений мікроскопіст може виявити паразитів на рівні 0.0000001%. Мікроскопічний діагноз може бути складним, тому що ранні трофозоїти різних видів плазмодія важко відрізнити, і звичайно необхідно декілька з них для діагностики. Останнім часом для діагностики використовують серологічні реакції (ІФА, РІФ, РНГА) та ПЛР.

Морфологія збудників. P.vivax вражає переважно ретикулоцити, трофозоїт має форму кільця (їх може бути декілька): у центрі – велика вакуоля, що оточена блакитною цитоплазмою і рубіново-червоним ядром. Напівдорослий трофозоїт рухомий і має форму амеби із псевдоподіями, з нього утворюється 12-24 мерозоїтів. Еритроцити при цьому мають зернистість (зерна Шюффнера) і дифузно поширений пігмент. Тривалість перебування в організмі людини – 3-5 років.

P.ovale відрізняється від P.vivax тим, що має більше за розмірами ядро та цегляно-червону зернистість (зерна Джеймса), утворює 6-12 мерозоїтів. Тривалість перебування в організмі людини – 3-4 роки, максимум 8.

P. malariae вражає переважно старі еритроцити з утворенням на стадії кільця лише одного трофозоїта, напівдорослий трофозоїт має стрічкоподібну форму і темно-коричневий пігмент, 6-12 мерозоїтів розташовується у вигляді розетки.

P.falciparum вражає юні та старі еритроцити та утворює на стадії кільця декілька двоядерних трофозоїтів, в уражених еритроцитах – великі рожево-фіолетові плями (Мауера). У периферичній крові інколи виявляються мамонти у формі півмісяця на 10-12 день паразитемії. Частина плазмодіїв кожної генерації утворює гаметоцити, які циркулюють у кровообігу до 22 днів.

Лікування. У комплексному лікуванні хворих на малярію особливе значення має етіотропне лікування, мета якого — припинення гострих нападів хвороби, знешкодження тканин­них шизонтів (при триденній і овале-малярії), знешкодження гаметоцитів. Протипаразитарні засоби необхідно призначати негайно — при підозрі на малярію на підставі епідеміологічних передумов і клінічної картини. Протималярійні препарати діляться на такі групи:

1. Препарати шизотропної дії:

а) гемошизотропні (проти еритроцитарних шизонтів). Найефективнішими в цій групі є похідні 4-амінохіноліну — делагіл (хінгамін, хлорохін, резорхін). Під час гострих нападів тропічної малярії у 1-й день добова доза делагілу повинна становити 1,5 г (перша доза — 1г, через б год — 0,5 г). На 2-й і 3-й день призначають по 0,5 г на одне приймання. Клінічне поліпшення, нормалізація температури тіла настають протягом 48 год. Якщо гарячка триває, то лікування делагілом продовжують ще 2 дні (по 0,5 г препарату 1 раз на добу). Гемошизотропну дію мають також хінін, хлоридин, мефлохін, бігумаль, сульфаніламідні препарати, тетрацикліни. Треба мати на увазі, що при лікуванні хініном можуть виникнути диспепсичні розлади, гемоглобінурійна гарячка, особливо в осіб із генетичне зумовленим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази еритроцитів;

б) гістошизотропні, з ефективною дією на тканинні форми плазмодіїв. Найчастіше використовують препарат, похідний 8-амінохіноліну — примахін; рідше застосовують хіноцид. Для радикального лікування три- і чотириденної малярії спочатку проводять триденний курс лікування делагілом — у 1-й день дають 1 г, у 2-й і 3-й день — по 0,5 г на одне вживання. Після цього застосовують примахін по 0,009 г 3 рази на добу протягом 14 днів. Загальний курс антипаразитарного лікування складає 17 днів. Скорочення курсу лікування примахіном призводить до рецидивів захворювання. Треба мати на увазі, що під час лікування примахіном можуть виникнути диспепсичні розлади, гемоглобінурійна гарячка, особливо в осіб із генетичне зумовле­ним дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази еритроцитів.

2. Препарати гамонтотропної дії ефективні проти статевих форм плазмодіїв (гамонтів). У цьому відношенні ефективні хлоридин, примахін. Примахін при тропічній малярії призна­чають тільки при збереженні в крові гамонтів, по 0,009 г 3 ра­зи на добу протягом 5 днів.

Стійкість малярійних плазмодіїв до делагілу встановлюють шляхом клінічного спостереження (напади не знімаються протягом 3 днів), а також після щоденного (протягом 3 днів) визначення кількості паразитів у 1 мкл крові. Для лікування резистентних до медикаментів форм тропічної малярії ефективні комбінації декількох препаратів. Застосовують фанзидар (хлоридин + сульфадоксин) по 3 таблетки на добу одноразово, малоприм (хлоридин+діафенілсульфон) по 1 таблетці 1 раз на тиждень. Можна використовувати хініну сульфат по 0,65 г 3 рази на добу протягом 7—10 днів, тетрациклін по 0,3 г 4 рази на добу протягом 10 днів або доксициклін по 0,2 г 1 раз на добу протягом 7 днів. Ефективний ципрофлоксацин по 0,2 г 2 рази на добу протягом 7 днів.

Патогенетичну терапію застосовують частіше при тропічній малярії. Проводять внутрішньовенні інфузії реоглюману, реополіглюкіну, 5 % розчину альбуміну. Використовують глюкокортикоїди, антигістамінні препарати. За наявності ознак церебральної гіпертензії внутрішньовенне вводять 1 % розчин лазиксу по 1—2 мл 2 рази на добу. При гострій нирковій недостатності застосовують гемодіаліз.

Після закінчення терміну перебування в осередку особам, які піддалися ризику зараження триденною малярією, проводять хіміопрофілактику примахіном за схемою радикаль­ного лікування триденної малярії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ.

1. А.В.Чорновіл, Р.Ю.Грицко, – Клінічне медсестринство в інфекціології,– К., «Здоров’я», 2002.

2. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія за редакцією академіка НАН України В.П. Широбокова, - К., «Нова Книга», 2011.