СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Біологічний факультет
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Біологічний факультет
Кафедра плодоовочівництва і виноградарства
Гамор А.Ф., Симочко В.В.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ З ПРЕДМЕТУ
«ОСНОВИ С/Г РОСЛИН»
Ужгород
Видавництво УжНУ «Говерла»
УДК 631
Гамор А.Ф., Симочко В.В.
Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з предмету
«Основи с/г рослин». – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2016. – 15 с.
До методичних рекомендацій увійшли роботи з основних тем, які вивчаються студентами з дисципліни «Основи с/г рослин». До кожного заняття подано короткі теоретичні відомості, хід проведення роботи. Це дасть змогу студентам краще засвоїти теоретичний матеріал та підготуватися до виконання завдань практичних робіт.
Методичні рекомендації підготовлено для студентів напряму «Біологія», спеціальності «Біологія».
Рецензент:
к.б.н., доц. каф. ботаніки ДВНЗ «УжНУ» Сабадош В.І.
Рекомендовано до друку:
Методичною комісією біологічного факультету,
протокол № 5 від 2 червня 2015 р.
© ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2016
ЗМІСТ
| ВСТУП …………………………………………………………………….….. | |
| Практична робота № 1. Поняття про с/г культури, їх класифікація та центри походження культурних рослин | |
| Практична робота № 2. Господарські та морфолого-біологічні особливості зернових культур | |
| Практична робота № 3. Господарські та морфолого-біологічні особливості технічних культур | |
| Практична робота № 4. Господарські та морфолого-біологічні особливості овочевих культур | |
| Практична робота № 5. Господарські та морфолого-біологічні особливості плодово-ягідних та горіхоплідних культур | |
| СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………… |
ВСТУП
Основи с/г рослин є прикладною біологічною дисципліною ботанічного циклу. Вона вивчає питання біології, господарське значення найважливіших польових, овочевих плодово-ягідних та горіхоплідних культур, які мають велике значення для вирішення продовольчої проблеми в світі.
У загальній частині курсу основна увага приділяється теоретичним основам рослинництва, як галузі сільського господарства і як прикладної ботанічної науки, основне завдання якої розкрити питання походження культурних рослин, географічні центри їх окультурення, необхідність збереження видового та сортового різноманіття. У спеціальній частині курсу розглядаються: класифікація та групи основних с/г культур, характеристики найважливіших зернових і зернобобових, бульбо- і коренеплідних рослин - озимих та ярих форм пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи, проса, гречки, картоплі, буряка тощо.
Метою цієї дисципліни є формування уявлення про особливості польових культур, що мають харчове, кормове, пряно-ароматичне, медичне, текстильне, технічне та інше застосування.
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати біологічні та ботанічні особливості, народно-господарське значення основних с/г культур.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1
Тема: Поняття про с/г культури, їх класифікація та центри походження культурних рослин.
Мета заняття: Опанувати поняття с/г культури, засвоїти основні принципи класифікації с/г культур та опрацювати основні положення вчення про походження культурних рослин.
Завдання:
1. Вивчити основні ознаки культурних рослини, поділ їх на групи;
2. Опрацювати сутність вчення про походження с/г рослин.
3. Ознайомитися з основними центрами походження культурних рослин за Вавіловим.
Теоретичні відомості
За найбільш прийнятою класифікацією сільськогосподарські культури поділяються на польові, овочеві та плодові культури.
Польові культури поділяються на групи переважно за виробничим принципом: зернові, технічні, кормові і баштанні. Кожна з цих великих груп культурних рослин в с вою чергу ділиться і на деякі підгрупи.
До групи зернових входять культури, які вирощують на продовольче і фуражне зерно. Це типові зернові культури — пшениця, жито, ячмінь, овес, тритикале (гібрид пшениці і жита); просовидні зернові культури — кукурудза, просо, сорго, рис, могар, чумиза; зернові бобові культури — горох, соя, квасоля, чина, сочевиця, боби, нут, люпин, лобія; зернові з інших родин — гречка.
До групи технічних культур належать олійні, ефіроолійні, прядивні, цукроносні, крохмаленосні, лікарські та наркотичні рослини.
Кормові культури — кормові однорічні та багаторічні злакові та бобові трави, трав'янисті культури інших родин (хрестоцвітих, айстрових тощо), коренеплоди кормові, бульбоплоди.
Група баштанних включає баштанні культури продовольчого, кормового, а також технічного призначення — кавуни, дині, гарбузи, кабачки та ін.
Овочеві культури можуть бути класифіковані за різними ознаками. Тому, розрізняють господарську, агробіологічну, ботанічну, товарознавчу, біологічну та інші класифікації.
Найбільш розповсюджені такі з них як господарська, агробіологічна, ботанічна та класифікація за тривалістю життя.
Агробіологічну класифікацію часто деталізують, враховуючи належність овочевих культур до ботанічних родин:
1) капустяні овочеві рослини (капуста: білоголова, савойська, цвітна, пекінська, китайська, кольрабі, червоноголова, брюссельська);
2) плодові культури родини пасльонових (помідор, фізаліс, перець,
баклажан);
3) плодові культури родини гарбузових (огірок, кабачок, патисон, гарбуз, кавун, диня, крукнек, лагенарія). Такі овочеві рослини цієї групи, як кавун, диня і гарбуз, називають ще баштанними культурами;
4) плодові культури родини бобових (горох, квасоля, боби);
5) плодові культури родини злакових (кукурудза);
6) цибулинні овочеві рослини (часник, цибуля городня, трубчаста (батун), порей, шалот, слизун, багатоярусна, скорода (шніт);
7) коренеплідні овочеві рослини родини лободових (буряк столовий);
8) коренеплідні овочеві рослини родини зонтичних (морква, петрушка, селера, пастернак, сельдерей);
9) коренеплідні овочеві рослини родини капустяних (редька, редиска);
10) бульбоплідні овочеві рослини (картопля, топінамбур, стахіс, чуфа);
11) листяні або зелені овочеві рослини (салат, шпинат, петрушка, кріп, селера, фенхель, буряк-мангольд);
12) багаторічні овочеві рослини (щавель, ревінь, хрін, спаржа, катран, ( естрагон).
За тривалістю життя овочеві культури поділяють на три групи:
1) однорічні (огірок, кавун, кабачок, помідор, капуста цвітна, редиска та ін.);
2) дворічні (морква, буряки, капуста тощо);
3) багаторічні (щавель, ревінь, хрін, спаржа та ін.). У плодівництві ботанічний рід, що об'єднує групу близьких між собою видів, називають звичайно плодовою або ягідною породою, чи культурою.
Плодові культури також можна класифікувати по-різних критеріях. Однак, основними класифікаціями є за біологічними особливостями та за типом надземної частини.
За біологічними особливостями, а також типом плодів плодово-ягідні культури поділяють на такі групи:
1) зерняткові (яблуня, груша, айва, горобина);
2) кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича);
3) горіхоплідні ( волоський горіх, ліщина, фундук);
4) ягідні (суниці садові, малина, смородина, порічки, аґрус і ін.);
5) виноградні (виноград);
6) цитрусові (лимон, апельсин, грейпфрут, мандарин).
За типом надземної частини серед плодових виділяють:
1) дерева − наявний один стовбур, на якому розміщується крона (яблуня, груша, слива, вишня, черешня та ін.);
2) кущі − рослини мають кілька стовбурів ( смородина, дерен, калина, аґрус);
3) напівкущі - коренева система багаторічна, а надземна частина дворічна і утворює кущ (малина);
4) трав'янисті − рослини мають багаторічну кореневу систему з трав'янистою надземною частиною (суниці, полуниці);
5) ліани − рослини, які мають витке довге стебло ( виноград, лимонник).
Хід роботи:
1. Ознайомитися з різними класифікаціями с/г культур, засвоїти та записати у робочий зошит основні культури кожної групи.
2. Нанести на контурній карті світу основні центри походження культурних рослин та зазначити які культури звідти походять.
Матеріальне забезпечення: контурна карта світу, підручники, довідники.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Тема: Господарські та морфолого-біологічні особливості зернових культур.
Мета заняття: Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників зеронвих культур.
Завдання:
1. На прикладі будь-якої зернової культури ознайомитися та вивчити характерні морфологічні ознаки підземних та надземних органів;
2. Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників зернових культур.
Теоретичні відомості
Польові культури мають велике господарське значення оскільки вони дають близько 59 % продукції сільського господарства. Як правило польові культури вирощують задля отримання продуктів харчування, сировини для легкої і харчової промисловості, кормів для тварин, ліків тощо.
Найбільшими за площами вирощування польовими культурами є група зернових.
Зернові культури (також, хлібні рослини) − важлива група вирощуваних однорічних трав'янистих рослин, оброблюваних для отримання зерна − основного продукту харчування людини, сировини для багатьох галузей промисловості, та використовується для виробництва корму для тварин. Ця група рослин є найбільш поширена серед усіх сільськогосподарських культур у світовому землеробстві.
До цієї групи культур належать три ботанічні родини: злакові, або тонконогові (Gramineae, Poaceae), бобові (Fabaceae, Leguminosae) та гречкові (Polygonaceae), їх плоди − зернівки у злакових, горішки у гречки, насіння − у бобових рослин.
За морфологічними і біологічними особливостями зернові злакові культури поділяють на дві основні категорії: хлібні зернові культури (у тому числі круп'яні)та зернобобові. Більшість хлібних зернових культур пшениця, ячмінь, жито, овес, рис, кукурудза, сорго, просо, чумиза, могар, пайза, дагусса тощо) належить до ботанічної родини злаків (Poaceae) Гречка − до родини гречаних (Polygonaceae). Зернобобові культури (боби) − горох, квасоля, чечевиця, соєві боби та інші.
Хід роботи:
1. Використовуючи гербарій, зразки насіння ознайомитися з характерними морфологічними ознаками підземних та надземних органів зернових культур.
2. Використовуючи довідковий матеріал, навчальні підручники та посібники ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників зернових культур. Опрацьований матеріал оформити в робочий зошит у вигляді нижченаведеної таблиці.
| Культура | Види, підвиди, різновиди те еколого-біологічні форми | Коренева система | Стебло | Листок | Суцвіття | Плід | Фази розвитку | Тривалість вегетаційного періоду | Значення і використання |
Матеріальне забезпечення: гербарій, зразки насіння, підручники, довідники, робочий зошит.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3
Тема: Господарські та морфолого-біологічні особливості технічних культур.
Мета заняття: Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників кожної групи технічних культур.
Завдання:
1. На прикладі будь-якої технічної культури ознайомитися та вивчити характерні морфологічні ознаки підземних та надземних органів;
2. Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників технічних культур.
Теоретичні відомості
Це велика група польових культур, яка включає багато родин, тому не має загальної ботаніко-біологічної та екологічної характеристики. Використовуються в харчовій, крохмале-патоковій, хімічній, ткацькій, машинобудівній, медичній, парфумерній та інших галузях промисловості, а також у кормовиробництві та ін. До технічних культур належать культурні рослини, що дають цукор, олію (харчову, технічну та ефірну), прядиво, наркотичні та інші речовини для переробної промисловості.
Розрізняють такі групи технічних культур: олійні, ефіроолійні, прядивні, цукроносні, крохмаленосні, наркотичні, лікарські.
До групи олійних належать рослини в насінні або плодах яких міститься не менш як 15 % олії. Таких рослин налічується понад 340 і які належать до різних ботанічних родин.
Окрему групу становлять ефіроолійні рослини, в насінні або вегетативних органах (плодах, листках, квітках, кореневищах та в інших частинах) рослин яких накопичуються леткі олії із сильним і приємним запахом. Ефірні олії використовують у парфумерно-косметичній, фармацевтичній, харчовій, миловарній, тютюновій, консервній та інших галузях промисловості. Ефіроолійні культури містять також значну кількість звичайної (жирної) олії.
Прядивні культури це рослини які забезпечують текстильну промисловість незамінною сировиною – волокном. Міцне, еластичне, стійке проти гниття рослинне волокно широко використовують для виробництва різних тканин побутового й технічного призначення. З нього виготовляють також шпагати, вірьовки, морські канати, рибальські та спортивні сітки, кінську збрую, штучну шкіру, нитки, целулоїд тощо. Прядивні культури ціняться також своїм насінням, яке містить багато олії, що використовується для харчування, виготовлення оліфи, фарб, лаків, клейонок, водонепроникних тканин та ін.
До цукроносних культур належать цукрова тростина та цукровий буряк.
До крохмаленосних відносять картоплю, батат, маніок та ін.
Лікарські та наркотичні культури можуть бути використані у фармацевтичній сфері при виробництві лікарських засобів та їх складових.
Хід роботи:
1. Використовуючи гербарій, зразки насіння ознайомитися з характерними морфологічними ознаками підземних та надземних органів технічних культур.
2. Використовуючи довідковий матеріал, навчальні підручники та посібники ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників технічних культур. Опрацьований матеріал оформити в робочий зошит у вигляді нижченаведеної таблиці.
| Культура | Види, підвиди, різновиди те еколого-біологічні форми | Коренева система | Стебло | Листок | Суцвіття | Плід | Фази розвитку | Тривалість вегетаційного періоду | Значення і використання |
Матеріальне забезпечення: гербарій, зразки насіння, підручники, довідники, робочий зошит.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4
Тема: Господарські та морфолого-біологічні особливості овочевих культур.
Мета заняття: Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників кожної групи овочевих культур.
Завдання:
1. На прикладі будь-якої овочевої культури ознайомитися та вивчити характерні морфологічні ознаки підземних та надземних органів;
2. Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників овочевих культур.
Теоретичні відомості
Вирощуванням овочевих культур займається галузь рослинництва овочівництво.
Овочевими культурами вважають такі трав'янисті рослини, які вирощують для споживання їх соковитих органів.
Овочами можуть бути різні органи рослин: 1) коренеплоди (столові буряки, морква, редька, редиска, петрушка, пастернак, селера, скорзонера); 2) молоді зав'язі плодів (огірок, кабачок, патисон, гарбуз, спаржева квасоля, крукнек, лагенарія); 3) стиглі плоди (помідор, фізаліс, кавун, диня, баклажан); 4) недостигле насіння (горох, боби, кукурудза); 5) квітконоси або суцвіття (цвітна капуста, артишок); 6) черешки листків (ревінь, селера, листкові буряки (мангольд)); 7) листки або листки з молодими стеблами (салат, петрушка, кріп, цибуля, часник, капуста, шпинат, столовий буряк, селера); 8) стеблоплід (капуста кольрабі); 9) молоді паростки (спаржа); 10) коріння (хрін, катран) тощо.
Основне значення овочів полягає в їх харчовій цінності: містять вуглеводи, ефірні олії, вітаміни, ферменти, мінеральні солі та інші цінні харчові речовини.
Овочі завдяки високому вмісту фітонцидів, мають також лікувальне значення. Деякі овочі є важливим джерелом білка, що легко засвоюється організмом. Велике значення мають ароматичні речовини та високі смакові властивості овочів. Вони збуджують апетит, активізують діяльність травного тракту людини.
Овочі ще цінні й тим, що вони придатні для технічної переробки − виготовлення консервів та соків, квашення, соління, сушіння, що дає змогу зберігати їх тривалий час та перевозити на будь-які відстані.
Хід роботи:
1. Використовуючи зразки рослин та насіння ознайомитися з характерними морфологічними ознаками підземних та надземних органів овочевих культур.
2. Використовуючи довідковий матеріал, навчальні підручники та посібники ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників овочевих культур. Опрацьований матеріал оформити в робочий зошит у вигляді нижченаведеної таблиці.
| Культура | Види, підвиди, різновиди те еколого-біологічні форми | Коренева система | Стебло | Листок | Суцвіття | Плід | Фази розвитку | Тривалість вегетаційного періоду | Значення і використання |
Матеріальне забезпечення: зразки рослин та насіння, підручники, довідники, робочий зошит.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5
Тема: Господарські та морфолого-біологічні особливості плодово-ягідні та горіхоплідних культури.
Мета заняття: Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників кожної групи плодово-ягідні та горіхоплідних культури.
Завдання:
1. На прикладі будь-якої плодово-ягідної та горіхоплідної культури ознайомитися та вивчити характерні морфологічні ознаки підземних та надземних органів;
2. Ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників плодово-ягідні та горіхоплідних культури.
Теоретичні відомості
Вирощуванням плодово-ягідних культур займається галузь рослинництва садівництво. Садівництво – одна з важливих галузей сільськогосподарського виробництва, в завдання якої входить виробництво плодів ягідних та плодових культур.
В Україні вирощують біля 40 видів плодових і ягідних культур, які поділяють на групи за ботанічними та виробничими ознаками, за типом надземної частини, за тривалістю життя тощо.
Всі плодові і ягідні культури − багаторічні, але з різним періодом життя − яблуня, груша 40-100 років, вишня 20-30, суниці 4-8 років.
Продукти, які отримує людина вирощуючи плодові та ягідні культури, відзначаються високими смаковими якостями і містять необхідні людині поживні речовини. В цих продуктах наявні у великій кількості цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, вітаміни тощо. Деякі плодові мають велику кількість білків і жирів. Наприклад, у плодах волоського горіха є до 17% білків та 70% і більше жирів.
Продукти садівництва споживають як у свіжому вигляді, так і використовують як сировину для консервної та кондитерської промисловості.
Садівництво є також джерелом цінної деревини груші, волоського горіха, черешні, яблуні, каштана.
Насадження плодових і ягідних культур відіграють важливе значення в озелененні місцевості та можуть виступати частиною лісомеліоративних заходів проти ерозії ґрунтів.
Кору, листки каштана та горіха, оплодні граната використовують для отримання дубильних речовин, які широко використовуються для обробки шкір.
Широко відомі також і лікувальні властивості плодових і ягідних культур.
Хід роботи:
1. Використовуючи зразки рослин, насіння та плодів ознайомитися з характерними морфологічними ознаками підземних та надземних органів плодово-ягідні та горіхоплідних культури.
2. Використовуючи довідковий матеріал, навчальні підручники та посібники ознайомитися з господарськими, морфолого-біологічними особливостями основних представників плодово-ягідні та горіхоплідних культури. Опрацьований матеріал оформити в робочий зошит у вигляді нижченаведеної таблиці.
| Культура | Види, підвиди, різновиди те еколого-біологічні форми | Коренева система | Стебло | Листок | Суцвіття | Плід | Фази розвитку | Тривалість вегетаційного періоду | Значення і використання |
Матеріальне забезпечення: зразки рослин, насіння, плоди, підручники, довідники, робочий зошит.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Aлімов Д. М., Шелестов Ю. В. Технологія виробництва продукції рослинництва. − К.: Вища шк., 1995.
2. Агробиологические основы производства, хранения и переработки продукции растениеводства / В. И. Филатов, Г. И. Баздырев, М. Г. Объедков и др.; Под редакцией проф. В. И. Филатова. – М.: Колос, 2003. –724 с.
3. Барабаш О.Ю., Федоренко В.С. та ін. Технологія виробництва овочів і плодів. – К.: Вища школа, 1993.
4. Біологічне рослинництво: Навч. посібник / О. І. Зінченко, О. С. Алексеева, П. М. Приходько та ін.; За ред. О. І Зінченка. − К.: Вища шк., 1996.
5. Бугаї С.М. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1978. - 384 с.
Грицаєнко А.О. Плодівництво. – К.: Урожай, 2000. – С. 3-21.
6. Гриценко В. В., Калошина З. М. Семеноведение полевых культур. – М.: Колос, 1984. – 272 с.
Гущин М.Ю., Демянець Є.Ф. та ін. Плодівництво і ягідництво. – Київ. – Урожай, 1982. – 318 с.
7. Довідник по олійних культурах / 3. В. Борисонік, В. Г. Михайлов, В. К. Погорлецький, В. Н. Салатенко та ін. − К.: Урожай, 1988.
8. Жуковский П. М. Культурные растения и их сородичи. − Л.: Колос, 1964.
9. Интенсивные технологии возделывания зерновых и технических культур / А. И. Зинченко, И. М. Карасюк и др. − К.: Вища шк., 1988.
10. Каблучко Г.О., Гапоненко Б.К., Сніжко В.Л. та ін. Плодівництво. - К.: Вища школа, 1990. С. 3-9.
11. Кияк Г.С. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1976. - 400 с.
12. Коренев Г. В., Подгорный П. И., Щербак С. Н. Растениеводство с основами селекции и семеноводства. – М.: Агропромиздат, 1990. – 575 с.
13. Куян В.Г. Плодівництво – К.: Аграрна наук, 1998. – С. 3-14.Майдебура В.И., Васюта В.М. та ін. Выращивание плодових и ягодных саженцев / В.И. Майдебура. – Киев. – Урожай, 1989. – 161 с.
14. Минкевич И. А. Растениеводство. −М.: Высшая школа, 1968.
15. Нечитайло В.А., Баданіна В.А., Гриценко В.В. Культурні рослини України. Навчальний посібник. – Київ: Фітосоціоцентр, 2005. – 351 с.
16. Основи сільського господарства / И.М. Ващенко, В.Г. Ослюків, Б.А. Ягодин, В.Е. Долгодворов, К.П. Ланге, М.П. Меркулов / Під ред. И.М. Ващенко. - М.: Освіта, 1987. - 576 с.
17. Основи сільського господарства: Навчальний посібник / Польський Б.М., Стеблянко М.І., Чмир Р.Д., Яворський В.С. - К.: Вища школа, 1991. - 296 с.
18. Паук І.Ю., Нодь С.Ю. та ін., Матієга В.Й. Рекомендації щодо удобрення плодових і ягідних насаджень в умовах Закарпатської області. – Ужгород – В. Бакта. – 2008. – 38 с.
19. Растениеводство / Под ред. П. П. Вавилова. − М.: Агропромиздат, 1986.
20. Растениеводство с основами селекции и семеноводства / Г. В. Коренев, П. И. Подгорный, С. Н. Щербак; Под ред. Г. В. Коренева. − 3-е изд., перераб. и доп. − М.: Агропромиздат, 1990.
21. Рослинництво з основами програмування врожаю / О. Г. Жатов, Л. Т. Глушенко, Г. О. Жатова та ін. − К.: Урожай, 1995.
22. Рослинництво. Лабораторно-практичні заняття / М.Г. Городній, Г.Г. Зубець, Л.М. Бахто, М.І. Петренко, О.Г. Яворський, В.І. Мойсеєнко / Під ред. М.Г. Городнього. - К.: Вища школа, 1981. - 344 с.