Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії.

Венозний відтік

Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени).

Лімфовідтік

Від шийної частими— в бічні глибокі шийні лімфатичні вузли, грудної — в паратрахеальні, бронхолегеневі та середостінні, від черевної — в черевні та шлункові.

Іннервація

Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення.

Блукаючий нерв.

Блукаючий нерв(nervusvagus )

Цей нерв змішаний, складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон. У довгастомумозку (medullaoblongata) має такі ядра:

- рухове подвійне ядро (nucleusambiguus);

- чутливе ядро одинокого шляху (nucleustractussolitarii);

- парасимпатичне заднє ядро блукаючого нерва (nucleusposteriornervivagi), яке проекціюється в

трикутнику блукаючого нерва ромбоподібної ямки (trigonumnervivagifossaerhomboideae).

Блукаючий нерв (nervusvagus) виходить:

- на основі мозку позаду дев’ятої пари із задньобічної борозни довгастого мозку (sulcusposterolateralismyelencephali);

- із черепа (cranium) – через яремний отвір (foramenjugulare).

В яремному отворі (foramenjugulare) та одразу після виходу з нього нерв утворює два

потовщення –чутливі вузли:

- верхній вузол (ganglionsuperius); - нижній вузол (ganglioninferius).

Вийшовши з яремного отвору (foramenjugulare), блукаючий нерв (nervusvagus) прямує донизу, де

йде у складі судинно-нервового пучка шиї між:

- внутрішньою яремною веною (venajugularisinterna);

- загальною сонною артерією (arteria carotis communis);

- внутрішньою сонною артерією (arteria carotis interna).

Через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) блукаючий нерв (nervus vagus)проходитьупорожнинугрудноїклітки (cavitasthoracis).

Тутправийілівийблукаючінерви (nervivagidexteretsinister) йдутьспочаткупозадукоренялегень(radixpulmonis), апотімправийблукаючийнерв (nervusvagusdexter) переходитьназадню, алівий– напереднюповерхнюстравоходу (faciesanterioroesophagi).

У ділянці стравоходу (oesophagus) гілки обох блукаючих нервів утворюють:

- стравохідне сплетення (plexusoesophageus).

Із останнього формуються:

- передній блукаючий стовбур (truncusvagalisanterior);

- задній блукаючий стовбур (truncus vagalis posterior).

Вони разом із стравоходом (oesophagus) проходять через стравохідний розтвір діафрагми (hiatus oesophageus diaphragmatis) в черевну порожнину (cavitas abdominis), де на передній і задній стінкахшлунка (parietes anterior et posterior gastris) розгалужуються на:

- передні шлункові гілки (rr. gastrici anteriores), це гілки лівого блукаючого нерва (nervus vagus sinister), а саме переднього блукаючого стовбура (truncus vagalis anterior);

- задні шлункові гілки (rr. gastrici posteriores), це гілки правого блукаючого нерва (nervus vagus dexter), а саме заднього блукаючого стовбура (truncus vagalis posterior).

Топографічно блукаючий нерв (nervus vagus) має:

- черепну частину (pars cranialis);

- шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica);

- черевну частину (pars abdominalis).

Від черепної частини блукаючого нерва(pars cranialis nervi vagi)відходять такі чутливі гілки:

- оболонна гілка (r. meningeus),яка відходить від верхнього вузла(ganglion superius)і йде до

черепної твердої оболони задньої черепної ямки (dura mater cranialis fossae cranii posterioris);

- вушна гілка (r. auricularis),яка починається від верхнього вузла(ganglion superius),проходить

через соскоподібний каналець скроневої кістки (canaliculus mastoideus ossis temporalis) та іннервує шкіру:

- зовнішньої поверхні вушної раковини (auricula);

- задньої стінки зовнішнього слухового ходу (pariesposteriormeatusacusticiexterni).

Від шийної частини блукаючого нерва(parscervicalisnervivagi)відходять:

- глоткова гілка (r. pharyngeus),яка разом із гілками язико-глоткового нерва(raminerviglossopharyngei) і завузловими волокнами симпатичного стовбура (truncussympathicus) утворює глоткове сплетення (plexuspharyngeus).Зокрема,по симпатичних гілках передається команда напригнічення виділення секрету залозами слизової оболонки глотки. Глоткова гілка, що складається з рухових волокон, іннервує:

- верхній та середній м’язи-звужувачі глотки (mm. constrictores pharyngis superior et medius);

- м’язи м’якого піднебіння (mm. palati mollis), за винятком м’яза-натягувача піднебінної завіски (m. tensor veli palatini);

- верхній гортанний нерв (n.laryngeus superior),що відходить від блукаючого нерва(nervusvagus) нижче нижнього вузла (ganglion inferius) – зовнішня гілка (r. externus), що має рухові нервові

волокна; та від самого нижнього вузла – внутрішня гілка (ramus internus), що несе чутливі нервові волокна.

Відгрудноїчастини (parsthoracica) блукаючогонервавідходять:

- поворотнийгортаннийнерв(n. laryngeusrecurrens)–зліваогинаєзнизудугуаорти,асправаогинаєзнизуправупідключичнуартерію, повертаєтьсянашиючерезверхнійотвіргрудноїклітки

(aperturathoracissuperior) ісвоєюкінцевоюгілкою – нижнімгортаннимнервом (n. laryngeusinferior)– іннервуєслизовуоболонкугортаніпідголосовоющілиною (tunicamucosalaryngissubrimaglottidis).

Відповоротногогортанногонерва (n. laryngeusrecurrens) відходять:

- трахейні гілки (rr.tracheales),чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна

(neurofibrae preganglionicae);

- стравохідні гілки (rr. oesophagei),чутливі та парасимпатичні передвузлові нервові волокна

(neurofibrae preganglionicae);

- нижні серцеві гілки (rr.cardiaciinferiores),парасимпатичні,що йдуть до серцевого сплетення

(plexus cardiacus);

- грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici)–парасимпатичні,йдуть до серцевого сплетення

(plexuscardiacus). По цих гілках передається команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця;

- трахейні та бронхові гілки (rr.trachealesetbronchiales),що з’єднуються із завузловими

волокнами від симпатичного стовбура (truncussympathicus) і утворюють легеневе сплетення (plexuspulmonalis). Останнє оточує бронхи (bronchi) і разом із ними входить у легені (pulmones);

- стравохідні гілки (rr.oesophagei),що утворюють стравохідне сплетення (plexusoesophageus).

Черевна частина блукаючого нерва (parsabdominalisnervivagi) представлена переднім та заднім блукаючими стовбурами (truncivagalesanterioretposterior).

Від переднього блукаючого стовбура (truncusvagulisanterior) відходять:

- передні шлункові гілки (rr. gastrici anteriores);

- передній нерв малої кривини (n. curvaturae minoris anterior);

- печінкові гілки (rr. hepatici);

- воротарна гілка (r. pyloricus).

Від заднього блукаючого стовбура (truncus vagalis posterior) відходять:

- задні шлункові гілки (rr. gastrici posteriores);

- задній нерв малої кривини (n. curvaturae minoris posterior);

- черевні гілки (rr. coeliaci);

- ниркові гілки (rr. renales).

4. Імунна система, класифікація. Селезінка, будова, топографія, кровопостачання.

Імунна система (systemaimmune) об’єднує орга-ни та тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин або речовин, що потра-пляють ззовні або утворюються в ньому, забезпечу-ючи сталість внутрішнього середовища організму.

Генетичний контроль в організмі здійснюють по-пуляції Т- і В-лімфоцитів, які за участі макрофагів за-безпечують імунну відповідь в організмі.

Отже, імунітет (від лат. immunitas – звільнення) забезпечує постійність внутрішнього середовищаорганізму і захист його від живих тіл та речовин, які мають ознаки чужорідності. Він є гуморальний таклітинний.

Імунітет може бути: неспецифічний

специфічний

гуморальний клітинний

набутий природжений

активний пасивний

Імунна система, або лімфатична система, (systemalymphoideum) поділяється на:

- центральні органи імунної системи, або пер-винні лімфатичні органи (organalymphoideaprimaria), до яких належать:

- загруднинна залоза (thymus);

- кістковий мозок (medulla ossium);

- периферійні органи імунної системи або вто-ринні лімфатичні органи (organa lymphoideasecundaria), до яких належать:

- неінкапсульовані,це:

- мигдалики: лімфатичне кільце глотки та ро-тової порожнини (anulus lymphoideus pharyngis etcavitatis oris) – неінкапсульований орган імунної системи, що складається із шести мигдаликів;

- лімфоїдні вузлики стінки травної,дихальної та сечової систем(noduli lymphoidei systematisdigestorii, respiratorii et urinarii), зокрема вузлики червоподібного відростка (nodi appendiculares);

- інкапсульовані,це:

- лімфатичні вузли (nodіlymphoideі) –інкапсу-льовані органи імунної системи;

- селезінка (splen),зокрема її біла пульпа(pulpa alba);

Селезінка належить до вторинних лімфатичних органів (organa lymphoidea secundaria), що контролює імунний статус крові (забезпечує розвиток, активацію лімфоцитів та перетворення їх у клітини-продуценти антитіл або у клітини, що беруть участь в реакції клітинного імунітету).

Селезінка (splen; lien) є "великим лімфатичним вузлом", розміщеним на шляху току крові і не належить до травної системи (systema digestorium), а відноситься до лімфатичної системи (systema lymphoideum).

У селезінці кров звільняється від мікроорганізмів та сторонніх часток, тут руйнуються змінені та старі еритроцити ("кладовище" еритроцитів), а також депонується кров.

Селезінка (splen) розміщена в лівому підребер’ї (hypochondriumsinistrum) на рівні ІХ-ХІ ребер.

Вона має:

- діафрагмову поверхню (faciesdiaphragmatica) – верхню поверхню;

- нутрощеву поверхню (faciesvisceralis)–нижню поверхню.

До нутрощевої поверхнi (faciesvisceralis) прилягають:

- шлунок (gaster), утворюючи шлункову поверхню (faciesgastrica);

- ліва нирка (rensinister) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis), утворюючинирковуповерхню(facies renalis);

- лівийзгинободовоїкишки (flexura coli sinistra), утворюючиободовокишковуповерхню(facies colica);

- хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis), утворюючи підшлунковозалозову поверхню

(facies pancreatica).

Місце на нутрощевій поверхні (facies visceralis), де в селезінку (splen) входять судини та нерви, називається селезінковими воротами (hilum splenicum).

Селезінка (splen) оточена очеревиною(peritoneum) зусіхбоків (лежитьінтраперитонеально), тобтомаєсерознуоболонку.

Селезінка (splen) оточена сполучнотканинною капсулою, або волокнистою оболонкою – tunicafibrosa), яка втискається всередину паренхіми селезінки, утворюючи селезінкові перекладки(trabeculaesplenicae).

Паренхіма складається із селезінкової пульпи (pulpasplenica), яка має:

- білу пульпу (pulpaalba),лімфоїдні структури якої виконують функцію вторинного лімфатичного

органа;

- червону пульпу (pulpa rubra).

Функція селезінки:

- у білій пульпі (pulpa alba) відбуваються процеси розмноження та антигенозалежна диференціація

субпопуляцій лімфоцитів;

- у червоній пульпі (pulparubra) здійснюється елімінація еритроцитів і тромбоцитів, що завершили свій життєвий цикл;

- депо крові та заліза;

- виробляє біологічно активні речовини: спленін, фактор пригнічення еритропоезу тощо;

- в ембріональному періоді є кровотворним органом.

Білет 34