Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття

Актуальність теми.

Кров виконує захисну функцію, є важливим фактором імунітету. Це обумовлено наявністю у крові лейкоцитів, імунних тіл, які знешкоджують мікроорганізми та їх отрути, руйнують чужорідні білки. 3більшення активності захисних факторів спостерігається і під час травлення, емоційного навантаження, роботи м'язів тощо.

Майбутньому лікарю треба уміти оцінити кількісні зміни лейкоцитів та лейкоцитарної формули, функціональної можливості різних видів лейкоцитів, механізми збільшення чи зменшення їхньої кількості.

Уявлення про структури групових систем та вміння визначити групу крові пацієнта за системою АВ0 і резус-належність її (СDE) потрібні кожному лікарю для правильного переливання крові від донора до реціпіента.

У гематологічній клініці, крім досліджень білих клітин крові, проводять не тільки підрахунок, а й опис усіх білих клітин крові (лейкограма), підрахунок та опис клітин, одержаних під час пункції червоного кісткового мозку (міелограма) і лімфатичних вузлів (лімфоаденограма).

3нання фізіологічних механізмів зсідання крові потрібні для того, щоб усвідомити причини його порушення і в разі кровотечі нормалізувати їх або відновити механізми підтримання рідкого стану крові у судинах.

Система зсідання крові являє собою найголовнішу систему захисту організму від крововтрати при пошкодженнях судин. До її складу входять чинники, що сприяють зсіданню (коагулянти) та запобігають йому (антикоагулянти). Це речовини, які відрізняються за своїми хімічними властивостями і механізмами дії (іони, вуглеводи, білки тощо). В основі їх взаємодії лежить принцип зворотного зв'язку. Таким чином, збільшення кількості чи активності коагулянтів обов'язково спричиняє зміни у складі системи антикоагулянтів, сприяючи підтриманню рідкого стану крові в судинах. 3сідання крові забезпечують, з одного боку, тромбоцити, еритроцити, лейкоцити, а з другого — білки та іони внутрішнього середовища. Вони містять у собі чинники зсідання чи самі є ними, беруть участь у їх транспортуванні та регулюють процес зсідання крові.

Важливим є те, що у нормі система зсідання крові здійснює постійний контроль за проникністю судин мікроциркуляторного русла і у випадках посилення діяльності тканини (фізична праця, посилення секреції тощо), коли проникність їх збільшується, утворюються тимчасові мікрофібринові сітки, що запобігають виходу з судинного русла білків та форменних елементів. Тут потрібний чіткий зв'язок між чинниками, які відповідальні за зсідання крові, і антикоагулянтами, тобто тими речовинами, що йому запобігають, адже ця фібринова плівка повинна бути тимчасовою. Цьому також дуже сприяють чинники, що зумовлюють фібриноліз.

Крім того, не слід забувати, що в нормі тромбоцити крові регулюють не тільки проникність капілярів, а й частково відповідальні за трофіку ендотелію судинних стінок та беруть участь у імунних реакціях.Таким чином, за нормальних умов, функції системи зсідання крові спрямовані на забезпечення гомеостазу, а у разі пошкодження судин — запобігання кровотечі. Практичне дослідження процесу зсідання крові е однією з найбільш трудомістких процедур у дослідженні крові взагалі. Це пов'язано не тільки зі здатністю крові зсідатися, а й з тими змінами в її складі, що виникають відразу після того, як кров виходить із русла. Це зміна активності антикоагулянтів, чинників фібринолізу, руйнування тромбоцитів, зниження або підвищення активності ферментних чинників зсідання. 3 цих причин дослідження системи зсідання крові треба розпочинати відразу після взяття крові й проводити їх швидко, Лише деякі дослідження IV і V фаз зсідання (ретракція згустка, фібриноліз) можна проводити через деякий час. Стабілізація крові у таких випадках теж відрізняється від звичайної.

Кров, призначену для дослідження, наливають не в звичайні скляні пробірки, а в спеціальні, покриті силіконом, або одноразові пластмасові пробірки та інший спеціальний посуд. У клініці гематології дослідження процесу зсідання крові проводять за уніфікованою методикою.

1. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ:

Ø Застосування знання будови, видів та функцій лейкоцитів; регуляції лейкопоезу для оцінки показників білої крові (кількість лейкоцитів, лейкоциторна формула) та функціонального стану організму.

Ø Трактувати принципи проведення всіх проб перед переливанням крові.

Ø Трактувати фізіологічні закономірності функцій підтримання рідкого стану крові та розвитку гемостазу (судинно-тромбоцитарного та коагуляційного) при пошкодженні судин.

Ø Пояснювати фізіологічні основи методів визначення групи крові за системами АВ0 та CDE, тривалості кровотечі, часу зсідання крові.

Базовий рівень підготовки

Студенти мають навики з попередніх навчальних дисциплін

Назва попередніх дисциплін	Отримані навики
Гістологія	Аналізувати будову лейкоцитів, функції лейкоцитів, процеси лейкопоезу, роль групових систем крові у захисних реакціях організму; функції тромбоцитів, процеси тромбопоеза, роль тромбоцитів у зупинці кровотечі при ушкодженні судин. Трактувати лейкоцитарну формулу.
Неорганічна хімія, біологічна та біоорганична хімія	Аналізувати роль фібриногену у процесах зсідання крові, фізіко-хімічні властивості крові, склад крові.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до практичного заняття.

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття.

Термін	Визначення
АВО	Групова система крові. Вона включає аглютиногени А та В, аглютиніни a і b.
СДЕ	Групова система крові, що включає понад 40 антигенів. Головним є антиген Д.
Цоліклон анти-А	специфічні імуноглобуліни, тобто антитіла, аглютиніни, які діють проти групових антигенів А. Утворюються одноклональними В-лімфоцитами у мишей.
Цоліклон анти-В	специфічні імуноглобуліни, тобто антитіла, аглютиніни, які діють проти групових антигенів В. Утворюються одноклональними В-лімфоцитами у мишей.
Стандартні еритроцити А	Еритроцити людини II групи. Що містять тільки аглютиногени А.
Стандартні еритроцити В	Еритроцити людини III групи. Що містять тільки аглютиногени В.
Гемостаз	це зупинка кровотечі при пошкодженні судин.
Види гемостазу	Судинно-тромбоцитарний та коагуляційний
Коагуляція	Це зміна агрегатного стану крові. Відбувається під час коагуляційного гемостазу.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1.Лейкоцити, їх функції. Регуляція лейкопоезу. Фізіологічні лейкоцитози.

2.Фізіологічна характеристика групових систем АВО та СДЕ(резус). Значення резус належности при переливанні крові та при вагітности. Умови сумісності крові донора і реципіента. Проби перед переливанням крові.

3.Роль групових систем АВО і СДЕ в захисті організму людини.

4 Тромбоцити, їх фізіологічна роль.

5.Судинно-тромбоцитарний гемостаз, його фізіологічне значення.

6.Коагуляційний гемостаз, його фізіологічне значення..Коагулянти, антикоагулянти та фібринолітичні фактори. Їх фізіологічне значення.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ

1.Визначення групи крові за системою АВО за допомогою цоліклонів.

2.Визначення загального часу зсідання крові

3.Визначення ретракції згустка.

Робота №1. Визначення групи крові за системою АВО за допомогою цоліклонів.

Для визначення групи крові в будь-якій системі використовують один і той же принцип: забезпечують умови для здійснення реакції аглютинації еритроцитів у середовищі стандартних ізогемаглютинуючих сироваток або цоліклонів, що мають високий титр антитіл до досліджуваних антигенів еритроцитів. Стандартні сироватки – це очищена в фабричних умовах плазма донорів різних груп крові, що не містить фібриногену та має високу концентрацію антитіл до одного або кількох антигенів однієї групової системи.

Цоліклони анти-А і анти-В являють собою порошок, що містить специфічні імуноглобуліни, тобто антитіла, аглютиніни, які діють проти групових антигенів А і В. Ці антитіла утворюються одноклональними В-лімфоцитами у мишей при введенні в їх організм антигенів (А або В) у вигляді злоякісних специфічних клітин.

У цоліклонах є антитіла тільки однієї специфічності. Це означає, що вони дають реакцію лише на 1 антиген, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютинації еритроцитів. Ці їх властивості забезпечують перевагу перед стандартними сироватками, які важко очистити від інших антитіл і тому можливі неспицифічні реакції з антигенами досліджуваної крові.

Мета роботи: визначити групу крові за системою АВО.

Для роботи потріібні: біла фарфорова тарілка, 7 маркірованих піпеток, предметне скло, олівець-склограф, кров та плазма обстежуваного, закриті посудини з розчинами цоліклонів анти-А та анти-В, стандартні еритроцити ІІ(А) та ІІІ(В), ізотонічний розчин натрію хлориду.

Хід роботи. Суху фарфорову тарілку розділити на 4 сектори склографом. Зробити написи “анти-А”, “анти-В”, “стандарт А”, “стандарт В”. За допомогою відповідно маркірованих піпеток по черзі нанести на поверхню тарілки у відповідний сектор по одній (0,1мл) краплі цоліклонів анти-А та анти-В. Простежити, щоб не було бризок до сусідніх секторів. Цією ж піпеткою зробити краплю плоскою (не менш 1,5-2 см у діаметрі).

Одну краплю досліджуваної крові за допомогою відповідно маркірованої піпетки помістити на сухому предметному склі. Куточками другого сухого предметного скла перенести частину крові(0,01мл) в обидві краплі цоліклонів. Куточки скла для різних цоліклонов мають бути різними. Кров одразу розмішати з краплею цоліклона цим же куточком предметного скла. Співвідношення крові й цоліклона повинно бути 1:10 (змішана крапля має слабко-рожеве забарвлення). Спостереження за перебігом реакціі провести, погойдуючи тарілку протягом 2,5 хв.

Оцінка результатів та контроль.

1.Аглютинаціі нема ні з цоліклоном анти-А, ні з цоліклоном анти-В. Отже, можна припустити, що досліджувані еритроцити не містять антигенів А і В, а кров належить до групи I (0,a,b).Для підтвердження цього треба провести контроль на присутність у цій крові аглютинінів a і b.

Для проведення контролю треба за допомогою маркірованої піпетки нанести по 1 краплі плазми досліджуваного в сектори з написами “стандарт А” і “стандарт В”. Зробити краплі плоскими (діаметром 1,5-2 см). Краплю крові зі стандартними еритроцитами групи II(A) помістити на предметне скло. Кутом другого предметного скла паренести частину крові в краплю плазми, що міститься в секторі “стандарт А”. Співвідношення крові й плазми становить 1:10. Так само змішані стандартні еритроцити групи III(B) з плазмою досліджуваного в секторі з написом “ стандарт В”. Якщо буде реакція аглютинаціі в обох краплях плазми, то можна з певністю говорити, що кров обстежуваного належить до групи I (0, a,b) і містить в собі аглютиніни a і b.

2. Аглютинація відбулася лише з цоліклоном анти-А. Отже, можна припустити, що досліджувана кров, власне,її форменні елементи, містять лише антиген А і кров належить до групи II(A,b). Для підтвердження цього треба провести контроль з метою виявлення аглютинінів у плазмі обстежуваного.

Для проведення контролю за допомогою маркірованої піпетки треба нанести по 1 краплі плазми на тарілку в секторах з написом “стандарт В” і “ стандарт А”. Змішати плазму й стандартні еритроцити II (A) і III (B) за описаною вище методикою. Якщо аглютинация відбувається у секторі “стандарт B ” і не проявиться у секторі “стандарт А”, то це свідчить про те, що в плазмі є аглютиніни b і нема аглютинінів a. Отже, можна стверджувати, що кров належить до групи II (A,b).

3. Аглютинація відбулася тільки з цоліклоном анти-В. Отже,можна припустити, що досліджувані еритроцити містять лише антиген В і кров належить до групи ІІІ(В, a). Для підтвердження цього слід провести такий же контроль, як у попередніх випадках. Якщо реакція аглютинації відбудеться у секторі “стандарт А” і не відбудеться у секторі “стандарт В”, то можна стверджувати, що кров досліджуваного належить до групи ІІІ(В, a).

4. Аглютинація еритроцитів спостерігається в обох краплях з цоліклоном. Отже, можна припустити, що досліджувані еритроцити містять антигени – А і В, а кров належить до групи IV(AB-). Для підтвердження цього також обов’язковий контроль, який проводять за вищеописаною методикою.

Якщо аглютинації стандартних еритроцитів не буде в обох краплях суміші з плазмою досліджуваного, то це означатиме, що плазма не містить антитіл a і b. Отже, кров досліджуваного належить до групи IV(AB-).

При проведенні проб треба пам’ятати, що всі явища, які відбуваються у краплях більш ніж за 2,5 хв від моменту змішування, не будуть пов’язані зі специфічною аглютинацією, котра визначається у досліджуванні, а можуть мати різні причини.

Несправжня аглютинація еритроцитів може бути тоді, коли вони збираються у монетні стовпчики. Цю аглютинацію легко відрізнити від справжньої, якщо додати до 1 краплі крові 1 – 2 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду. У даному разі несправжня аглютинація зникне.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Описати у формі пропонованої таблиці результати аглютинації з цоліклонами анти-А і анти-В, а також результати контролю.

Група крові	Реакція еритроцитів з цоліклоном   анти-А анти-В	Реакція плазми зі стандартними еритроцитами груп Станд.А станд.В	Досліджувана кров належить до групи
I II III IV	- - + - - + + +	+ + - + + - - -

У висновках відповісти на запитання,

Про що свідчить наявність\відсутність аглютинації досліджуваної крові з цоліклонов анти-А?

Про що свідчить наявність\відсутність аглютинації досліджуваної крові з цпликлоном анти-В?

Про що свідчить наявність\відсутність аглютинації стандартних еритроцитів А з плазмою крові досліджуваного?

Про що свідчить наявність/відсутність аглютинації стандартних еритроцитів В з плазмою крові досліджуваного?

До якої групи за системою АВО належить кров обстежуваного?

Робота № 2. Визначення загального часу зсідання крові.

Мета роботи: визначити загальний час зсідання крові та оцінити його.

Для роботи потрібні: предметне скло, скляний гачок, годинник, голка, 96% етиловий спирт, 2% розчин йоду спиртовий, вата.

Хід роботи. З хвоста щура взяти кров і нанести на предметне скло краплю крові і одномоментно засікти час. Витягуючи гачком вміст краплі з інтервалом 20 – 30 с (гачок треба тримати вертикально), почекати, доки за гачком потягнеться тонка прозора нитка фібрину. Знову засікти час і вважати цей момент початком зсідання. Потім, також зануривши гачок у краплю крові, потягувати вміст краплі горизонтально по склу з тим же інтервалом. Як тільки за гачком потягнеться згусток, засікти час, що відповідає закінченню процесу зсідання.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Записати час початку та кінця зсідання.

У висновках відповісти на запитання, чи нормальний загальний час зсідання крові?

Робота № 3. Визначення ретракції згустка.