Ультрафіолетове випромінювання
СУТНІСТЬ Випромінювання оптичного діапазону
Випромінювання оптичного діапазону – це електромагнітні коливання з довжиною хвилі від 0,2 до 1000 мкм.
В залежності від довжини хвилі ці випромінювання поділяються на:
– інфрачервоні (1000 мкм – 0,78 мкм);
– видимі (0,78 мкм – 0,38 мкм);
– ультрафіолетові (0,38 мкм – 0,2 мкм);
– лазерні (увесь оптичний діапазон від 1000 до 0,2 мкм).
Видимий оптичний спектр сприймається людиною як світло і не завдає їй істотної шкоди. Але при прямому або дзеркальному опромінені очей він тимчасово їх осліплює.
Більш значну небезпеку для людини становить інфрачервоне, ультрафіолетове та лазерне випромінювання.
ІНФРАЧЕРВОНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) – це електромагнітні коливання оптичного діапазону з довжиною хвилі від 1000 до 0,78 мкм. Цей діапазон світла не сприймається людиною, але він може завдавати їй значної шкоди.
Джерелом ІЧВ є будь яке тіло, температура якого відрізняється від температури абсолютного нуля (–2730К). Чим вище температура тіла, тим коротша довжина хвилі, яку воно випромінює.
ІЧВ впливає на відкриті ділянки тіла людини (обличчя, руки, шию, очі), і характеризується тепловою дією, глибина проникнення якої залежить від довжини хвилі ІЧВ. Тому інфрачервоний діапазон випромінювання поділяється на три зони впливу на людину:
А– ближня зона (λ = 0,78 – 1,4 мкм) – глибоко проникає в тіло людини;
В –середня зона (λ = 1,4 – 3,0 мкм) – поглинається жировим шаром тіла;
С –дальня зона (λ = 3,0 – 1000 мкм) – поглинається епідермісом шкіри.
Тривала дія ІЧВ на людину спричиняє:
– порушення діяльності серцево-судинної та центральної нервової системи (зміна пульсу, артеріального тиску, прискорення дихання);
– порушення теплового балансу організму;
– посилюється потовиділення з надмірною втратою органічних солей;
– помутніння кришталика, опіки сітківки ока, кон’юнктивіти.
При густині потоку енергії в 560 – 1050 Вт/м2 людина не в змозі витримувати теплової дії ІЧВ.
Нормування густини потоку енергії ІЧВ
| Зона дії ІЧВ | Допустима густина потоку енергії | Площа опромінення тіла людини |
| А В С | 100 Вт/м2 120 Вт/м2 150 Вт/м2 | 50% і більше 25 – 50 % до 25 % |
Методи захисту людини від дії ІЧВ
Захист відстанню – щільність потоку енергії ІЧВ зменшується пропорційно зі збільшенням відстані до джерела його випромінювання.
Захист часом – обмеження перебування людини в зоні дії ІЧВ.
Теплоізоляція джерела ІЧВ – заниження температури поверхні ІЧВ покриттям її скловатою, цеглою тощо.
Екранування джерела ІЧВ :
– відбиття або поглинання теплової енергії напівпрозорими екранами;
– водяні завіси з водяної плівки для охолодження джерела ІЧВ.
Індивідуальні засоби захисту:
– брезентовий або суконний спецодяг, що захищає від ІЧВ;
– спецокуляри з жовто-зеленими або синіми захисними скельцями;
– спецвзуття, що витримує високі температури.
УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Ультрафіолетове випромінювання (УФВ) – це електромагнітні коливання оптичного діапазону з довжиною хвиль від 0,38 до 0,2 мкм.
Джерелами УФВ є:
– природне – Сонце;
– штучне – електричні дуги, лазери, газорозрядні лампи.
УФВ характеризується тепловою та іонізуючою дією, яка утворюється при температурі джерела випромінювання в 12000С і більше.
УФВ є необхідним для нормальної життєдіяльності людини, і за тривалої його відсутності у неї виникає “світлове голодування”. Але надмірна дія УФВ негативно впливає на організм людини, від чого у неї може виникнути:
– почервоніння шкіри з подальшою її пігментацією (засмагою);
– ураження очей (електрофтальмія);
– головна біль;
– підвищення температури;
– порушення діяльності центральної нервової системи.
Ступінь ураження людини залежить від довжини хвилі УФВ, в наслідок чого весь його діапазон поділяється на три зони:
А– ближня зона (λ = 0,38 – 0,32 мкм) – найменш небезпечна (спричиняє лише слабку флуоресцентну дію);
В –середня зона (λ = 0,32 – 0,28 мкм) – більш небезпечна (руйнує біологічні клітини, викликає коагуляцію білків);
С –дальня зона (λ = 0,28 – 0,2 мкм) – найбільш небезпечна (приводить до утворення ракових клітин)..