Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Тема. ПЛАН РАХУНКІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

План рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків бухгалтерського обліку

План рахунків бухгалтерського обліку – основа організації обліку на підприємстві. Рахунки бухгалтерського обліку є важливим джерелом різносторонньої інформації, необхідної для оперативного керівництва і контролю за станом та рухом активів, капіталу, зобов’язань, господарськими процесами та їх результатами. На всіх підприємствах, організаціях і установах бухгалтерський облік ведуть згідно із затвердженим в установленому порядку Планом рахунків бухгалтерського обліку, що забезпечує єдність даних бухгалтерського обліку в усьому народному господарстві. Це директивний документ, який визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку. Відповідальність за його розробку, впровадження є Міністерство фінансів України.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень.

У ньому за десятковою схемою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. Таким чином, діючий План рахунків розрахований на максимально можливу кількість 99 рахунків першого порядку, а кожен рахунок може вмістити до 9 субрахунків (рахунків другого порядку). Контирування первинних документів, ведення реєстрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунка.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитися до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій Міністерством фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

Субрахунки використовуються підприємствами виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності та можуть доповнюватися ними введенням нових субрахунків із збереженням кодів (номерів) субрахунків діючого Плану рахунків.

На сьогодні в Україні застосовують чотири плани рахунків:

- План рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій;

- План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ;

- План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України;

- План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

Для забезпечення правильного використання рахунків при відображенні господарських операцій одночасно з прийняттям Плану рахунків Міністерство фінансів України розробляє і затверджує Інструкцію щодо його застосування. У ній наводяться, як правило, характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, даються вказівки щодо порядку організації аналітичного обліку.

Діючий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

та Інструкція щодо його застосування є важливим засобом державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, яка є обов’язковою для всіх підприємств та гарантує і захищає інтереси користувачів облікової інформації.

Рахунки в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій розміщені в певній економічно обґрунтованій послідовності і об’єднані в 10 розділів (класів):

1. Необоротні активи.

2. Запаси.

3. Кошти, розрахунки та інші активи.

4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

5. Довгострокові зобов’язання.

6. Поточні зобов’язання.

7. Доходи і результати діяльності.

8. Витрати за елементами.

9. Витрати діяльності.

0. Позабалансові рахунки.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій зорієнтований на забезпечення складання фінансової звітності та внутрішньої звітності. Тому структура плану рахунків узгоджена зі структурою фінансових звітів. Яка встановлена відповідними П(С)БО (таблиця 1).

Таблиця 1.

Узгодженість плану рахунків підприємства зі структурою фінансових звітів

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій має 10 класів, залишки 1 і 2 класів наводяться в активі балансу, залишки 4 –6 класів в пасиві. За даними рахунків 7-9 класу складають звіт про фінансові результати. Рахунки нульового класу надають інформацію, розкриття якого передбачено в примітках до фінансової звітності.

Рахунки класів 0 – 7 є обов’язковими для всіх підприємств. Рахунки класу 9 “Витрати діяльності” ведуться всіма підприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 “Витрати за елементами”.

Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “Витрати за елементами” або в порядку, який наведено в попередньому абзаці.

Бухгалтерський облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію про наявність і рух об’єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 “Необоротні активи”, 2 “Запаси” та 0 “Позабалансові рахунки”. Підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть аналітичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

Рахунки класу 1 “Необоротні активи” призначені для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Рахунки класу 2 “Запаси” призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки”

Рахунки класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів. Грошові кошти в іноземній валюті, операції з ними та розрахунки іноземною валютою обліковуються у гривнях у сумі, що визначається шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату здійснення грошової операції, оформлення митних документів, підписання документів про виконання робіт (послуг), підписання установчих документів, затвердження авансового звіту про використання підзвітних грошових коштів. Одночасно грошові кошти, фінансові інвестиції та розрахунки відображуються в тій валюті, в якій здійснюються розрахунки та платежі.

Рахунки класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань” призначені для узагальнення інформації про наявність і рух кошті різновидностей власного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резерів.

Рахунки класу 5 “Довгострокові зобов’язання” призначені для обліку даних та узагальнення інформації про: заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами, яка не є поточним зобов’язанням; заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки; суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки; заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Рахунки класу 6 “Поточні зобов’язання” призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу. На рахунках цього класу ведеться облік короткострокових позик, довгострокових зобов’язань, що стали поточною заборгованістю зі строком погашення на дату балансу не більше 12 місяців, короткострокових векселів виданих, розрахунків з постачальниками та підрядчиками, розрахунків з податків та платежів, розрахунків за страхуванням, розрахунків з оплати праці, розрахунків з учасниками, а також інших розрахунків та операцій, доходів майбутніх періодів.

Рахунки класу 7 “Доходи і результати діяльності” призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Склад доходів та порядок їх визнання визначаються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Рахунки класу 8 “Витрати за елементами” призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства за звітний період. На рахунках цього класу, крім рахунка 85 “Інші затрати”, ведеться облік витрат операційної діяльності за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, витрати на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Рахунок 85 застосовується для узагальнення інформації про витрати, пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також витрати, пов’язані із запобіганням надзвичайним подіям та ліквідацією їх наслідків.

Рахунки класу 9 “Витрати діяльності” застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацією їх наслідків. За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат. За кредитом – списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність та рух:

- цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або зберіганні (об’єкти оперативної оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);

- умовних прав і зобов’язань підприємства (застави, гарантії, зобов’язання тощо);

- бланків суворого обліку;

- списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками).

Бухгалтерський облік указаних цінностей, умовних прав і зобов’язань ведеться за простою системою, за якою записи про надходження, вибуття, використання, продаж матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, утворення умовних прав і зобов’язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування, дебіторської заборгованості провадяться тільки на одному позабалансовому рахунку з вказанням змісту і кількісно-сумових показників операції.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Класифікація рахунків - це науково обґрунтоване групування рахунків, тобто розподіл рахунків на групи та підгрупи за будь-якими однорідними ознаками. Вона дозволяє побудувати План рахунків, тобто перелік (номенклатуру) рахунків, які застосовуються на підприємствах. Класифікація допомагає зрозуміти природу кожного рахунку, а План - що на кожному рахунку потрібно обліковувати.

За рівнем впливу на показники фінансової звітності (по відношенню до бухгалтерського балансу) бухгалтерські рахунки поділяються на балансові і позабалансові (рис. 1.).

Рис. 1 Загальна класифікація бухгалтерських рахунків

На балансових рахунках відображаються показники, які безпосередньо показуються в бухгалтерському балансі.

Існує дві класифікації рахунків: за економічним змістом; за призначенням і структурою. В першій класифікації рахунки згруповані за критерієм"що на них обліковується", а в другій —"для чого вони призначені" (для отримання яких показників), а також"в якому порядку" використовуються їх дебет і кредит.

Класифікації рахунків за економічним змістом включає три групи: рахунки обліку майна, рахунки обліку джерел утворення майна, та рахунки обліку господарських процесів та їх результатів (див. рис. 2).

Рис. 2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом

За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.

Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

До основних рахунків відносяться:

— інвентарні;

— рахунки капіталу;

— рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та грошові (грошових коштів).

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху матеріальних ресурсів підприємства. До них належать рахунки: “Основні засоби”, “Нематеріальні активи”, “Виробничі запаси”, “Малоцінні і швидкозношувані предмети”, “Готова продукція”, “Продукція с.-г. виробництва”.

Рахунки цієї групи – активні. Сальдо мають тільки дебетове, яке показує наявність даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету показують надходження (збільшення) матеріальних цінностей, а по кредиту їх зменшення.

Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється в грошовому та натуральному вимірниках.

Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів підприємства. До них належать рахунки: “Каса”, “Рахунки в банках”, “Інші кошти”.

Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів можна завжди перевірити за даними інвентаризації.

Рахунки власного капіталу призначене для обліку джерел власних господарських активів. Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: “Зареєстрований капітал”, “Додатковий капітал”. Всі ці рахунки – пасивні. Кредитове сальдо показує наявність відповідних джерел, оборот по кредиту – виникнення або збільшення джерел, оборот по дебету – їх зменшення.

Облік господарських операцій на рахунках власного капіталу здійснюється тільки у грошовому вимірнику. Аналітичний облік ведуть за формами їх створення і цільовим призначенням.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунками підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникла в процесі господарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Заборгованість може бути на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств, організацій та осіб (кредиторська). Розрахункові рахунки поділяються на:

- активні розрахункові рахунки;

- пасивні розрахункові рахунки;

- активно-пасивні розрахункові рахунки.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості. До таких рахунків належать: “Розрахунки з покупцями і замовниками”, “Довгострокова дебіторська заборгованість”, “Розрахунки з різними дебіторами”, “Векселі одержані”.

Аналітичні рахунки відкриваються по кожному окремому дебітору. Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з кредиторами, тобто за зобов’язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами. До них належать рахунки: “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, “Розрахунки по оплаті праці”, “Розрахунки по страхуванню”, “Короткострокові позики”, “Довгострокові позики”, “Векселі видані” та інші. Аналітичні рахунки відкриваються у кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з такими підприємствами, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється. До них належать рахунки: “Розрахунки за податками і платежами”, “Розрахунки по інших операціях”.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських активів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по окремих об’єктах обліку необхідно одержати необхідну інформацію (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і субрахунки.

Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючи та контрарні.

Доповнюючі регулюючі рахунки збільшують суму залишку рахунка, що регулюється. До доповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок “Транспортно-заготівельні витрати” . Цей рахунок застосовується у випадку, коли матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за купівельною вартістю. Фактична собівартість придбаних запасів включає також і транспортно-заготівельні витрати. Такі витрати обліковуються на окремому аналітичному рахунку у складі рахунка “Виробничі запаси” з наступним розподілом між окремими видами придбаних матеріальних цінностей. У даному випадку фактична собівартість придбаних матеріальних цінностей визначається шляхом додавання до їх купівельної вартості суми транспортно-заготівельних витрат.

Контрарні регулюючі рахунки призначені для зменшення оцінки залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках. Вони поділяються на контрактивні і контрпасивні.

Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну вартість. До регулюючих контрактивних рахунків належать: “Знос необоротних активів”, “Торгова націнка” “Резерв сумнівних боргів”.

В бухгалтерському обліку на дебеті активного рахунка “Основні засоби” відображається первісна вартість основних засобів, а на кредиті регулюючого до нього пасивного рахунка “Знос основних засобів” – сума нарахованого зносу. Щоб визначити залишкову вартість основних засобів на звітну дату треба з їх первинної вартості вирахувати суму нарахованого зносу. Таким чином, регулюючий рахунок “Знос основних засобів” дає змогу здійснювати облік основних засобів на рахунку “Основні засоби” за первісною вартістю і мати інформацію про їх залишкову вартість.

Субрахунок “Торгова націнка” торговими підприємствами використовується в тому випадку, коли облік товарів на субрахунку “Товари в торгівлі” ведеться за продажними цінами. Для визначення купівельної вартості залишку товарів на звітну дату з їх вартості за продажними цінами (дебетове сальдо субрахунку “Товари торгівлі”) вираховують суму торгової націнки (кредитове сальдо регулюючого субрахунку ”Торгова націнка”).

Регулюючий рахунок “Резерв сумнівних боргів призначений для уточнення суми дебіторської заборгованості покупців і замовників, що відображається на рахунку “Розрахунки з покупцями і замовниками”.

При складанні балансу сума яка відображена по статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги” до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між сумою дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів.

Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків окремих джерел, облік яких ведеться на пасивних рахунках. До регулюючих контрпасивних рахунків належать: “Прибуток використаний в звітному періоді”, “Неоплачений капітал”, “Вилучений капітал”.

Субрахунок “Прибуток, використаний в звітному періоді” призначений для відображення розподілу прибутку в звітному періоді. Він надає інформацію про суму прибутку яка вилучена з господарського обігу підприємства. Щоб визначити суму нерозподіленого прибутку, що залишився в обігу підприємства, треба із суми одержаного протягом звітного періоду прибутку (кредитове сальдо субрахунка “Прибуток нерозподілений”) відняти суму використаного прибутку (дебетове сальдо регулюючого субрахунка “Прибуток, використаний у звітному періоді”).

Функцію регулюючих контрпасивних рахунків виконують також рахунки “Неоплачений капітал” і “Вилучений капітал”. При визначенні підсумку власного капіталу в балансі залишки по цих рахунках з підсумку вираховуються.

Операційні рахунки призначені для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів, а саме для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.

Вони поділяються на:

— розподільчі;

— калькуляційні;

— порівняльні;

— транзитні.

Розподільчі рахунки в свою чергу поділяються на збірно-розподільчі та бюджетно-розподільчі.

Збірно-розподільчі призначені для збору і розподілу витрат між об’єктами в одному звітному періоді. Ці рахунки є активними і закриваються наприкінці звітного періоду і, таким чином, вони не мають сальдо (рахунки № 91, 92, 93, 94, 70, 71).

Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для відображення витрат і їх розподілу між окремими звітними періодами. Це активні рахунки (рахунок № 39) і пасивні (рахунки № 47, 69).

За дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» відображуються витрати, здійснені в даному періоді, але фактично вони відносяться до майбутнього періоду. За кредитом рахунка 39 витрати поступово списуються за настанням відповідного періоду. Даний рахунок може мати дебетове сальдо, яке означає нерозподілену суму витрат і відображується в ІІ розділі активу балансу.

Калькуляційні рахунки призначаються для обліку витрат і визначення собівартості продукції, робіт і послуг. За будовою вони є активними (рахунки № 23, 24, 25, 90).

Порівняльні рахунки призначені для відображення окремих господарських операцій і процесів та результатів за ними. Ці рахунки є активно-пасивними. Результат від певної операції чи процесу визначається шляхом порівняння записів за звітний період за дебетом і кредитом цих рахунків. І на суму цього результату даний рахунок закривається (рахунок № 79 «Фінансові результати»).

Транзитні рахунки використовуються тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорідні активи з метою їх подальшого розподілення для забезпечення контролю і управління цими активами.

До цих рахунків відносяться рахунки восьмого класу, на яких відображуються елементи витрат (рахунки № 80, 81, 82, 83, 84, 85). За цими рахунками немає початкового і кінцевого сальдо і вони в кінці звітного періоду закриваються.

Фінансово-результативні рахунки використовуються для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період (рахунок № 44). Ці рахунки активно-пасивні, оскільки результат може бути позитивним (прибуток) і негативним (збиток).

Усі ці групи рахунків (основні, регулюючі, операційні та фінансово-результативні) обліковують балансові об’єкти і мають назву балансові рахунки.

Позабалансові рахунки призначені для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні. Для цих рахунків притаманна проста форма запису, тобто на них відсутній подвійний запис, і вони не кореспондують між собою і балансовими рахунками (рис. 3).

Рис. 3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою