Функцій : Виробнича і Платіжно – розрахункова функція

Виробнича функція забезпечує безперервність процесу виробництва при постійному процесі формування на підприємстві запасів матеріальних ресурсів.

Платіжно-розрахункова функція оборотних активів передусім впливає на стан тієї частини коштів, яка вилучена до сфери обігу, впливає безпосередньо на стан розрахунків і в цілому на грошовий обіг.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

· залежно від участі їх у кругообігу коштів;

· за методами планування, принципами організації та регулю­вання;

· за джерелами формування.

1)Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборот­ні кошти, авансовані у фонди обігу.

2)Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах май­бутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підпри­ємств.

Ненормовані оборотні фонди включаютьфонди обігу за винят­ком готової продукції на складі.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

1. готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

2. гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді готівки в касі підприємства, так і грошові засоби на розрахунковому рахунку в банківській установі. Запам'ятаймо, що оборотні фонди призначені для обслуговування сфери виробництва, а фонди обігу — для обслуговування сфери обігу.

До основних принципів організації оборотних коштів належать:

- нормування;

- використання їх суворо за цільовим призначенням;

- забезпечення збереження, раціонального використання та прискорення оборотності.

3) За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

· власні та прирівняні до власних;

· позикові;

Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви

Оборотні фонди — це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, коригування розрахованих і чинних нормативів з ура­хуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробниц­тва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-третє, раціональна система фінансування оборотних кош­тів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормаль­ний фінансовий стан підприємства.

Згідно класифікації оборотних активів за джерелами формування обігові кошти поділяються на

------- власні, залучені та інші.

До власних джерел формування обігових коштів належить статутний капітал, відрахування від прибутку в спеціальні фонди, цільове фінансування та цільове надходження коштів, приріст сталих активів. Статутний капітал новоствореного підприємства формується за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, надходження від емісії цінних паперів. На вже діючих підприємствах власним джерелом формування оборотних активів є прибуток, що залишаються в розпорядженні суб’єкта господарювання після сплати всіх належних податків та інших обов’язкових платежів.

До залучених коштів інших кредиторів належать кошти, які надаються підприємствам у позику під обумовлений відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання. Вексель є найпростішою та найпоширенішою формою кредитних грошей. Також поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахункузабезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає враху­вання багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

· ----умови постачання підприємств товарно-матеріальними ціннос­тями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми роз­рахунків за матеріальні цінності;

· ----організація процесу виробництва: тривалість виробничого ци­клу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, но­менклатура випущеної продукції;

----умови реалізації продукції: кількість споживачів готової про­дукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспорту­вання, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

Значення нормування оборотних коштів. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продук­ції, прибутку та рівня рентабельності.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів на підприємствах використовуються різноманітні показники,такі як коефіцієнт оборотності обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри­ємства здійснюють один оборот,, коефіцієнт завантаження,коефіцієнт ефективності оборотних коштів-Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються. -, тривалість одного обороту, рентабельність—відносний пока­зник, що визначає ступінь використання оборотних коштів..

Способи підвищення ефективності оборотних коштів: оптимізація запасів, ресурсів незавершеного виробництва; скорочення тривалості виробничого циклу, поліпшення організації МТЗ, прискорення реалізації товарної продукції.

Аналіз забезпеченості оборотних коштів полягає у розрахунку Власних оборотних коштів та їх достатності,ліквідності і платоспроможності

Аналіз ефективності використання оборотних коштів полягає у показниках ефективності діяльності,показників абсолютної фінансової стійкості і просто фінансової стійкості.