Глава 12. договір страхування

Страхування. Основні страхові поняття. Забезпечити економічні можливості відшкодування збитків, сплати компенсацій та інших обумовлених сум дозволяють норми цивільно-правового інституту

страхування.

Відносини страхування регламентуються ЦК України (ст. 979-999), Законом України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. Крім того, в Україні діє низка інших нормативно-правових актів, які регулюють страхову діяльність.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захис­ту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страху­вання або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними осо­бами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування").

Страхові правовідносини мають низку специфічних понять і термінів, які характеризують взаємовідносини їх учасників.

Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування. Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду страхування.

Страховий випадок — подія, передбачена договором страхуван­ня або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхо­вого відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій тре­тій особі.

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відпо­відно до умов договору страхування зобов'язаний здійснити випла­ту при настанні страхового випадку.

Страхова виплата — грошова сума, яка виплачується страхо­виком відповідно до умов договору страхування при настанні стра­хового випадку.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового

страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страхо­виком згідно з договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - пла­та за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страхо­вику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхо­вої суми за визначений період страхування.

Форми і види страхування. За формою проведення страхування поділяють на обов'язкове і добровільне.

Добровільне страхування - це страхування, що здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" видами добро­вільного страхування можуть бути:

- страхування життя;

- страхування від нещасних випадків;

- медичне страхування (безперервне страхування здоров' я);

- страхування здоров'я на випадок хвороби;

- страхування залізничного транспорту;

- страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- страхування повітряного транспорту;

- страхування водного транспорту;

- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

- страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

- страхування майна;

- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

- страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

- страхування кредитів (у тому числі відповідальності пози­чальника за непогашення кредиту);

- страхування інвестицій;

- страхування фінансових ризиків;

- інші види добровільного страхування.

Обов'язкове страхування ґрунтується на засадах імператив­ності, виникає на основі закону незалежно від волі учасників страхо­вих правовідносин, їх фінансових можливостей.

У ст. 7 Закону України "Про страхування" наведено перелік ви­дів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) вУкраїні, і встановлено, що нові види обов'яз­кового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Страхування на підставі предмета страхової охорони поді­ляється на:

1) майнове страхування(предмет - майнові інтереси, пов'я­зані з володінням, користуванням і розпорядженням май­ном);

2) особисте страхування (предмет - майнові інтереси, пов'я­зані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забез­печенням);

3) страхування відповідальності (предмет - майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальни­ком).

Особливими видами страхування, залежно від принципу розпо­ділу відповідальності між страховиками, є: співстрахування та

перестрахування.

Співстрахування - за згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страху­вання кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страху­вальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки (ст. 986 ЦК України).

Перестрахування — за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (пере-страховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед стра­хувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, за­лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Поняття та загальна характеристика договору страхування. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язу­ється у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у до-

говорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобо­в'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Договір страхування є:

- двостороннім, оскільки у разі укладення договору відповідні права та обов'язки виникають як у страхувальника, так і у страховика;

- реальним, набуває чинності з моменту внесення першого стра­хового платежу, якщо інше не передбачено договором;

- відплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову пре­мію, а страховик — у разі настання страхового випадку здійс­нює страхову виплату;

- алеаторним (ризиковим) — це договір на ризик, тобто при укладенні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх обов'язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежать від випадку¹. Страховику невідомо, чи буде він виконувати свої обов'язки за договором, а також коли са­ме і в якому обсязі. Так само ризикує і страхувальник, який, сплачуючи внески за договором, не впевнений щодо отриман­ня страхового відшкодування. Страхувальнику також неві­доме співвідношення сплачених ним страхових внесків і роз­міру страхового відшкодування.

Сторонами договору страхування є страховик і страхувальник. Учасниками даного договору також є застрахована особа, вигодо-набувач, страховий агент і страховий брокер.

Страховиком є особа, яка бере на себе ризик загибелі майна, пошкодження здоров'я чи смерті застрахованого і зобов'язана при настанні певних подій сплатити визначену суму страхувальнику чи іншій уповноваженій особі.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідаль­ністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також

'Див.: Цивільне право України. Загальна частина: Посіб. / За ред. І.А. Бі-рюкова, Ю.О. Заіки. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - С. 371.

одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Повноваження щодо права видачі такої ліцензії нале­жать Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг

України.

Страхувальник — це особа, яка страхує себе, своє майно чи тре­тіх осіб та їх майно від настання певних подій. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є такими відповідно до законодавства.

Застрахована особа - це фізична особа, життя або здоров'я якої застраховані за договором особистого страхування або страхування відповідальності.

Вигодонабувачем є особа, на користь якої страхувальником ук­ладений договір страхування.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через стра­хових посередників: страхових брокерів і страхових агентів.

Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які заре­єстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької ді­яльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його стра­хової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одер­жують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані зі здійснен­ням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору; страховий випадок; розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума); розмір страхового платежу і строки його виплати; строк договору та інші умови, визначені актами цивільного зако­нодавства.

Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з:

- життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією стра­хувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

- володінням, користуванням і розпорядженням майном (май­нове страхування);

- відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди осо­бі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі (ст. 981 ЦК України). У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним. Договір страхування може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сер­тифіката), що є підтвердженням факту укладення договору.

Права та обов'язки сторін договору страхування визначаються чинним законодавством (ст. 988, 989 ЦК України та ст. 20, 21 За­кону України "Про страхування") і договором, що укладається.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страху­вання. Страховик повинен надати необхідну інформацію про умови та правила страхування, оскільки вони визначаються залежно від виду та об'єктів страхування; повідомити страху­вальнику відомі йому обставини, що мають суттєве значення для визначення вірогідності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про на­стання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення стра­хової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову вип­лату у строк, встановлений договором.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійс­нення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом спла­ти страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визна­чається умовами договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі на­стання страхового випадку, з метою запобігання або змен­шення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшен­ня вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його

майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим на­станням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Перелік обов'язків, передбачених законодавством, не є вичерп­ним, тому сторони за згодою можуть встановлювати й інші.

З метою стимулювання належного виконання даного зобов'я­зання страховику надано право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону Ук­раїни "Про страхування"):

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із ви­конанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідно­сті та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укла­дено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового ви­падку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом. Порядок укладення договору страхування підпорядковується

загальному для всіх цивільно-правових договорів положенню, за­значеному в ч. 1 ст. 638 ЦК України: цивільно-правовий договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про стра­хування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Для укладання договору страхування страхувальник подає стра­ховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. У заяві вказуються всі обставини, що мають суттєве значення для визначення страхового ризику. Страховик також має право запро­сити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Після досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умо­вами договору, а також сплати страхувальником страхового внеску страховик оформлює страховий поліс.

Страховий поліс — це документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором або підтвер­джує умови обов'язкового страхування згідно з чинним законодав­ством та містить зобов'язання страховика виплатити страхуваль­никові у разі настання страхового випадку визначену умовами договору певну суму коштів (страхове відшкодування)¹.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника

¹ Див.: Цивільне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. JJ.M. Шевченко. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. - Т. 2: Особлива частина. - С. 156.

та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та йо­го адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за дого­вором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; по­рядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Умови договору страхування можуть бути встановлені не лише в єдиному документі, підписаному сторонами, або в страховому по­лісі, а й у правилах страхування.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Державній ко­місії з регулювання ринку фінансових послуг при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Припинення договору страхування.Згідно зі ст. 28 Закону Ук­раїни "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення строку дії даного договору;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

4) ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті стра-хувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за ви­нятком випадків, передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодав­ством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страху­вання недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 997 ЦК України як страховик, так і стра­хувальник можуть відмовитися від договору страхування. Так, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не піз­ніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Страховик не має права відмовитися від договору особистого стра­хування без згоди на це страхувальника, який не допускає пору­шення договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених стра­ховиком страхових виплат.

Коли відмова страхувальника від договору обумовлена порушен­ням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальни­кові сплачені ним страхові платежі повністю.

Якщо страховик відмовився від договору страхування (крім дого­вору страхування життя), страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Коли відмова страховика від договору обумовлена невиконан­ням страхувальником умов договору страхування, страховик по­вертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.

Наслідки відмови від договору страхування життя встановлю­ються законом.

Недійсність договору страхування. Договір страхування повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Договір страхування є нікчемним або визна­ється недійсним у випадках, встановлених ЦК України.

Для оцінки дійсності договору страхування можна керуватися підставами для визнання правочинів недійсними, передбаченими ст. 215-236 ЦК України. Враховуючи ці норми, договір страхуван­ня буде вважатися недійсним у випадках:

1) невідповідності актам цивільного законодавства, а також мо­ральним засадам суспільства;

2) фіктивного та удаваного характеру правочину;

3) укладення договору з недієздатною фізичною особою;

4) укладення договору під впливом помилки, обману тощо.

ЦК України (ст. 998) та ст. 29 Закону України "Про страхуван­ня" передбачають також особливі випадки визнання договору стра­хування недійсним. Договір страхування визнається судом недійс­ним, якщо:

1) його укладено після настання страхового випадку;

2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфі­скації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Список рекомендованої літератури

1. Заіка Ю.О. Договір страхування в діяльності ОВС: Навч. посіб. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. — 46 с.

2. Основи страхового права України: Навч. посіб. / За ред. Б.М. Да-нилишина..- К.: Міжнародна агенція "BeeZone", 2003. - 384 с.

3. Страхове право: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки. - К.: Істи­на, 2004. - 192 с

4. Страхове право України: Підручник / Д.П. Біленчук, П.Д. Біленчук, О.М. Залетов, H.I. Клименко. - К.: Атіка, 1999. - 367 с.