Нормування природного і штучного освітлення
При проектуванні, влаштуванні та експлуатації систем освітлення керуються СНиП "Природне і штучне освітлення".
Основними принципами нормування освітленості є: забезпечення гарної видимості деталей відмінності, залежне від розряду зорової роботи (кутовий розмір, контраст з фоном і яскравістю) на відстані 0,5 м від об'єкта відмінності.
При нормуванні освітленості враховують розряди зорової роботи урахуванням розміру деталей відмінності. Природне освітлення оцінюється коефіцієнтом природної освітленості (КПО) при бічному, верхньому і комбінованому освітленні, який визначається за формулою:
де Е В - освітленість всередині приміщення; Е Н - освітленість зовнішня.
За нормами штучне освітлення на робочих місцях з лампами розжарювання при системі загального освітлення має бути: для робіт найвищою точністю 1000-1250 лк; грубих робіт (дуже малої точності) - 200 лк; загальне спостереження за ходом виробничого процесу 200 лк; на робочих столах офісів , аудиторій, лабораторій - 300 лк. Загальне освітлення повинно забезпечувати рівномірну освітленість всього приміщення.
Розрахунок штучного освітлення. Світлотехнічний розрахунок зводиться до вибору систем освітлення, джерел світла, визначення норм і освітлювальних приладів, висоти підвісу і розрахунку рівня освітленості.
Розрахунок рівня освітленості проводиться: точковим методом; методом коефіцієнта використання світлового потоку; метод питомих потужностей.
При розрахунку точковим методом відображена світлова енергія враховується. Освітленість для горизонтальної площини розраховується за формулою:
Е р = I * cos 3 α / Н 2 * К 3,
для вертикальної площини
Є В = I * cos 3 (90-α) / Н 2 * К 3, де I -
сила світла, визначається за кривими світлорозподілу, кд;
Н - висота підвісу світильника, м;
До 3 - коефіцієнт запасу, 1,1 5 - 1,8.
Якщо точка А висвітлюється декількома світильниками, то підраховують її освітленість окремо від кожного світильника, отримані результати підсумовують. Тоді рівень освітленості визначається за формулою:
Е = n * Ф л μΣЕ г / 1000 * К 3
де n - число ламп;
Ф л - світловий потік лампи, лм;
μ - коефіцієнт додаткової освітленості від світильників, які світять в дану точку, від 1,1 до 1,2;
ΣЕ г - сума умовних освітленостей від світильників, які світять в дану точку;
1000 - світильник з умовним світловим потоком, рівним 1000 лм.
Розрахунок методом коефіцієнта використання світлового потоку визначається η = Ф Σ / Ф л, де Ф Σ = Ф л + Ф о в межах 0,6-2,0. числове значення цього коефіцієнта залежить від розміру приміщення, висоти підвісу світильників і оцінюється індексом приміщення за формулою i = ab / H 1 (a + b). За отриманим значенням і з урахуванням коефіцієнтів відбиття від стін і стелі по таблиці знаходять вищевказаний коефіцієнт, підставляючи його значення в формулу:
де Е min - рівень мінімальної освітленості за нормами, лк;
S - площа освітлюваного приміщення, м 2;
Z - коефіцієнт нерівномірності світильника, 1,1 - 1,15;
До 3 - коефіцієнт запасу;
N - сумарний світловий потік ламп, встановлених у світильнику;
Ф л - світловий потік лампи, лм;
η - коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки.