Суб'єкти комерційного підприємництва

Суб'єктами комерційного підприємництва визнаються учасники, які здійснюють господарську комерційну діяльність, набувають певних прав, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Суб'єктами комерційного підприємництва є:

• юридичні особи (підприємства, господарські товариства, об'єднання підприємств);

• громадяни України, іноземці, які здійснюють комерційну діяльність та зареєстровані як підприємці — фізичні особи.

Для організації своєї власної справи початківцю потрібно вирішити питання щодо вибору прийнятної організаційно-правової форми підприємництва.

При виборі виду підприємства слід враховувати такі фактори (критерії):

• вид комерційної діяльності, ЇЇ специфіка (оптова, дрібнооптова, роздрібна, дрібнороздрібна торгівля, рекламний бізнес, комерційна концесія, зовнішньоекономічна діяльність);

• стан галузі, цілі, стратегії;

• наявні фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші види ресурсів;

• рівень кваліфікації підприємця-комерсанта і персоналу, ділова активність та практичний досвід;

• бажаний ступінь майнової відповідальності за зобов'язаннями (повна або обмежена);

• можливість самостійного або колективного ведення справ; Сутність характеристика суб'єктів господарювання, правила їхнього

створення і діяльності регулюються Господарським та Цивільним кодексами України.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян чи суб'єкта господарювання — юридичної особи;

— підприємство колективної власності — корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій;

— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

— державне підприємство, що діє на основі державної власності;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвестиція. Набуває статусу з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс цього підприємства.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку, досягнення соціального ефекту.

Іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземним вважається підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства:

• унітарні;

• корпоративні.

Унітарне підприємство — створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника. До складу державних унітарних підприємств входять державні комерційні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому з правом господарського відання майном.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на правом господарського відання. Його статутний фонд утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого входить таке підприємство. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями.

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів.

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам.

Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їхньою діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплата праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене в корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Корпоративне підприємство — утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та (або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, можуть бути віднесені до малих, середніх, великих.

Малими (незалежно від форми власності) вважаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу під реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. евро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами вважаються підприємства, в яких серед-ньоблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. евро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства вважаються середніми.

Наши рекомендации