Каво-кавальні та порто-кавальні анастомози

Притоки ворітної вени анастомозують з притоками вен, які належать до систем верхньої та нижньої порожнистих вен, утворюючи так звані порто-кавальні анастомози, які мають практичне значення.

Порто-кавальні анастомози є в ділянці черевної частини стравоходу між коренями лівої шлункової вени, яка впадає у ворітну вену та стравохідними венами системи верхньої порожнистої вени.

У нижній частині прямої кишки є анастомози між верхньою прямокишковою веною, яка через верхню брижову вену впадає у ворітну вену та середньою прямокишковою веною – гілкою внутрішньої клубової артерії системи нижньої порожнистої вени.

В умовах, коли створюються перешкоди току крові в системі ворітної вени (цироз печінки, пере тиснення ворітної вени пухлиною тощо), кров по анастомозах прямуватиме від стравоходу і прямої кишки у систему верхньої та нижньої порожнистих вен, що спричинить розширення і переповнення кров'ю анастомозів. У таких випадках легко виникають кровотечі з кардіального відділу стравоходу та із прямої кишки.

У товщі передньої черевної стінки, навколо пупка, анастомозують навколо пупкові вени, які є притоками ворітної вени, із верхньою надчеревною веною системи нижньої порожнистої вени. Утворюється порто-кавальний анастомоз.

В умовах забруднення проходження крові по системі ворітної вени ці анастомози розширюються, хід вен стає видимим через шкіру. Рисунок розширених, звивистих вен у навколо пупковій ділянці отримав назву "голови медузи".

У ділянці задньої черевної стінки є каво-кавальний анастомоз між поперековими венами – із системи нижньої порожнистої вени та висхідними поперековими венами, які дають початок непарній та напівнепарній венам.

Особливості кровообігу плода

Кисень і всі поживні речовини плід одержує із крові матері через плаценту, від якої йде пупкова вена з артеріальною кров'ю і входить у тіло плода в ділянці пупка. Близько воріт печінки вона ділиться на дві гілки: одна з них несе артеріальну кров у печінку, а друга (венозна протока) впадає у нижню порожнисту вену. Отже, у нижній порожнистій вені після цього є змішана кров, яка потрапляє у праве передсердя. З правого передсердя змішана кров через овальний отвір в міжпередсердній перегородці надходить у ліве передсердя. З лівого передсердя – в лівий шлуночок, а з нього – аорту, обходячи легеневе коло кровообігу, яке ще не функціонує.

Крім нижньої порожнистої вени, у праве передсердя впадає верхня порожниста вена, венозна кров з якої потрапляє у правий шлуночок, а з нього – у легеневий стовбур. Проте в паренхіму легень ця кров надходить в дуже малій кількості, тому що легені ще не функціонують як дихальний орган. Основна частина крові з легеневого стовбура через артеріальну протоку переходить в аорту, а звідси – до всіх органів і тканин, в капілярах яких відбувається обмін речовин.

Оновлення крові плода відбувається через пупкові артерії, по яких при скороченні серця кров надходить у плаценту. Тут вона звільняється від вуглекислоти та інших продуктів обміну, стає артеріальною і через пупкові вени повертається до плода.

Отже, верхня половина тіла одержує кров, яка більше насичена киснем і поживними речовинами. Саме тому вона розвивається краще, ніж нижня половина тіла.

Після народження перев'язується пупковий канатик, кров із плаценти вже не надходить, в організмі новонародженого накопичується вуглекислота, яка подразнює дихальний центр. Це призводить до вдиху і розправлення легень. Починається кровообіг по малому і великому колах, як у дорослого. Овальний отвір закривається, а артеріальна і венозна пртоки спадаються і з них формуються однойменні зв'язки.

ЛІМФАТИЧНА СИСТЕМА.

Лімфатична система є частиною серцево-судинної системи.

Лімфатична система складається з центрального відділу (двох головних колекторів – грудної та правої лімфатичних проток) і периферичного (капілярів, внутрішньо і позаорганих відвідних лімфатичних судин, лімфатичних вузлів).

Разом з венами лімфатична система забезпечує відток від тканин води з розчинними в ній речовинами (також білкових речовин, жирів, кристалоїдів, різних мікроорганізмів, сторонніх речовин, клітин злоякісних пухлин).

Лімфатичні капіляри – початкова ланка лімфатичної системи - замкнуті трубки, стінка яких складається з одного шару клітин ендотелію (крупніші за кровоносні, стінка має більшу проникливість). Знаходяться в усіх органах, крім головного та спинного мозку, часточок печінки, кришталика, рогівки, хрящів, плаценти. Утворюють в органах сітки, від яких починаються лімфатичні судини (внутрішньооргані).

Лімфатичні судини – стінка за структурою схожа на стінку вен (3 оболонки). Внутрішня болонка має клапани, що забезпечують рух лімфи в одному напрямку.

Лімфатичні судини, що виходять із органа позаорганні. По всій довжині розміщуються поодинокі або численні лімфатичні вузли.

Лімфатичні судини , що виходять із лімфатичних вузлів формують лімфатичні стовбури, що несуть лімфу від органів (поперековий, кишковий, підключичні, яремні, бронхосередостінні).

Грудна протока – найбільша лімфатична судинна тіла. Починається між Х грудним та ІІ поперековим хребцем у місці злиття правого і лівого поперекових стовбурів. На рівні IV-V грудних хребців переходить справа наліво і впадає в ліву підключичну вену, або в місце злиття яремної і підключичної вени. У неї збирається лімфа від нижніх кінцівок, органів і стінок тазу, порожнини живота, лівої половини грудної порожнини, лівої половини голови і шиї.

Права лімфатична протока – 10-12 мм лежить в ділянці шиї, впадає в праву підключичну вену, або в місце їх злиття з яремною. Збирає лімфу від правої половини голови і шиї, органів і стінок правої половини грудної порожнини, правої руки.

Лімфатичні вузли – утвори округлої, овальної, бобоподібної або іншої форми різних розмірів (від булавочної головки до квасолини). У дорослої людини 500-1000 лімфатичних вузлів, розміщені групами

(піднижньощелепні, потиличні, шийні, ліктьові, пахвові, пахвинні, подколінні та інші).

Функції:

1. гемопоетична – утворюються лімфоцити.

2. імунна – утворюються плазматичні клітини, антитіла, система Т і В лімфоцитів.

3. захисна – затримуються (фільтр) стороні частки, бактерії, токсини, чужорідні білки, клітини;

4. обмін речовин;

5. регулюють тік лімфи, депо лімфи.

Зовні вкриті капсулою, від якої всередину відходять перегородки, між ними ретикулярна тканина, заповнена лімфоцитами. Периферична частина лімфатичних вузлів – кіркова речовина, центральна – мозкова. Біля перекладин знаходяться щілиноподібні простори – синуси (пазухи). Ворота вузла – входять артерії і нерви, виходять вени і лімфатичні судини.

Крім лімфатичних вузлів до складу лімфатичної системи входять поодинокі та групові лімфатичні фолікули у стінках травного каналу та мигдалики – язиковий, трубні, піднебінні, глоткові, а також селезінка.

Селезінка (lien)- розміщена в черевній порожнині в лівому підреберрі між ІХ-ХІ ребрами, маса – 150-200 г.

Два кінці – передній і задній, два краї – верхній і нижній, дві поверхні – діафрагмальна і нутряна.

На нутряній – ворота – входять селезінкова артерія, нерви, виходять вени, лімфатичні судини. Вкрита очеревиною з усіх боків; зв’язки – шлунково-селезінкова, діафрагмально - селезінкова. Під серозною волокниста капсула, від якої всередину відходять перегородки, між ними пульпа – біла і червона (ретикулярна тканина, лімфоцити, еритроцити).

Функції:

1. Розмноження і диференціювання Т і В лімфоцитів.

2. Депо крові.

3. Розпад еритроцитів, що загинули.

Лімфа – рідина по складу дуже схожа на плазму (менше білку). За добу утворюється близько 1,5 л. Хімічний склад залежить від того, від якого органа відтікає. Утворюється із тканинної рідини + продукти обміну речовин із клітин.