Технологічні схеми складання виробів і принципи їх побудови

У сучасному машинобудуванні складання виробів розподіляється на загальне і вузлове. Об’єктом вказаних видів складання є відповідно машина у цілому та її вузли або підвузли.

Побудова процесів загального й вузлового складання може бути наочно подана за допомогою технологічних схем, що відображають структуру і послідовність комплектування виробів і вузлів. На цих схемах кожний елемент виробу позначається прямокутником, що розподіляється на три частини (рис.1.1).

У верхній частині прямокутника зазначається назва елемента, в лівій нижній частині – його індекс відповідно до номерів на кресленнях і специфікації, а у правій нижній – кількість елементів, що входять в це з’єднання. Перед індексом вузла ставлять букви ск (складання).

Основний елемент (деталь або вузол), з якого починається складання, називається базовим. У свою чергу, вузол, що підлягає під час остаточної установки частковому розби­ран­ню, називають комплектом. Як приклад, можна навести поршень із шатуном. У зібраному вигляді вони являють комплект, тому що цей вузол попередньо складають, здійснюють контроль якості складання на спеціальних пристроях, але під час складання двигуна кришку шатуна знімають для з’єднання його з шийкою колінчатого валу.

Процес комплектування машини (вузла) показують прямою лінією, починаючи з базового елемента і закінчуючи складеною машиною або вузлом. З верхнього боку лінії, в напрямку від базового елемента до складеного об’єкта, умовно відображають, з урахуванням послідовності складання, всі потрібні для його здійснення деталі, а з нижнього – всі вузли, що безпосередньо входять до машини. Для пояснення характеру складальних з’єднань та контролю технологічні схеми складання доповнюють відповідними написами (запресування, зварювання, паяння, вивірювання та ін.).

Нижче наведена технологічна схема складання черв’яка (вузла) черв’ячного редуктора (рис. 1.2).

Рис.1.2 – Технологічна схема складання черв’яка

У цілому технологічні схеми спрощують проектування процесів складання, вносять певну стрункість процесу їх виконання і з технологічної точки зору дозволяють дати оцінку конструкції виробу. Віддавати перевагу треба тій конструкції машини, при якій можна здійснювати її складання з попередньо складених взаємозамінюваних вузлів. Такий підхід дає наступні переваги. По-перше, складений вузол встановлюється на машині після технічного контролю якості його складання, що дозволяє швидше виявити дефекти загального складання. По-друге, складальні операції можна виконувати широким фронтом шляхом паралельного складання вузлів і виробів, що значно скорочує тривалість циклу складання. Технологічні схеми складання наочно демонструють ступінь додержання цих умов.

Укладання технологічних схем загального і вузлового складання на один і той же виріб можливе у декількох варіантах, які мають відміни як за структурою, так і послідовністю комплектування складальних елементів. Вибір найбільш припустимого варіанта здійснюється з урахуванням продуктивності, рентабельності й зручності виконання процесів складання. Крім цього, побудова їх дозволяє виявити можливі конструктивні недоробки об’єкта, а також звести широке розмаїття деталей до обмеженої кількості класів за подібністю форми та спільністю технології виготовлення, що служить припущеннями для розробки типових технологічних процесів їх виготовлення.