Загальні відомості про малярні роботи.

Л Е К Ц І Я №17

Тема " Загальні відомості про малярні, шпалерні та облицювальні роботи."

План уроку:

Загальні відомості про малярні роботи.

Загальні відомості про шпалерні роботи.

Загальні відомості про облицювальні роботи.

Загальні відомості про малярні роботи.

Малярні роботи — це процес нанесення на поверхні будинків (спо­руд) чи будівельних конструкцій фарб або лаків. Фарба є основним матеріалом у малярних роботах.

Залежно від складу фарби поділяють на:

· водні ( клейові, вапняні, водоемульсійні, силікатні)

· безводні. ( олійні, лакові, синтетичні)

Вибір фарби залежить насамперед від:

· призначення приміщення,

Колір фарби залежить від орієнтації приміщення:

· південь, південний схід чи півден­ний захід — холодні тони;

· північ, північний схід чи північний захід - теплі тони.

Залежно від призначення будинків і споруд, а також нормативних вимог до фарбованої поверхні виділяють такі категорії фарбування:

просте— фарбування поверхонь приміщень складського та допо­міжного призначення, а також окремих промислових та сільськогоспо­дарських будівель і споруд;

поліпшене — житлових, промислових, адміністративних, навчальних і сільськогосподарських будівель і споруд;

високоякісне — громадських будівель культурного призначення й адміністративних першого класу.

Що вища категорія фарбування, то більша кількість операцій (табл. 10).

Крім фарб і лаків у малярних роботах використовують такі матері­али:

· в'яжучі (вапно, цемент, клей, оліфа, рідке скло, полімерні смоли)

· ґрунтовки (миловар, полівінілацетатна емульсія, трав'янка, масляний ґрунт);

· шпаклівки (клейові та масляні);

· розчинники (уайт-спірит, аце­тон, скипидар);

· сикативи (для прискорення процесу висихання олій­них фарб і лаків);

· пігменти (мінеральні та органічні);

· розріджувачі (вода, оліфа, лаковий гас, ацетон);

· наповнювачі (тальк, слюда, азбест, трепел, важкий шпат).

Класифікацію матеріалів для приготування ма­лярних сполук подано на рис. 2.129.

Малярні матеріали надходять на будівельні майданчики із заводів або фарбозаготівельних та москательних майстерень вже готовими для використання чи у вигляді напівфабрикатів (паст, брикетів, сухих су­мішей).

Малярні роботи починають тільки тоді, коли закінчено всі попередив роботи:

· санітарно-технічні;

· електромонтажні;

· штукатурні;

· облицювальні;

Температура повітря в приміщеннях має бути не нижчою за 8 °С, во­логість повітря — не більше ніж 70 %, вологість оштукатуреної бетонної поверхні — не вище ніж 8 %, а дерев'яної — 12 %.

Операції малярних робіт поділяють на дві основні групи:

· підготування поверхні ;

· фарбування.

Підготування поверхні під фарбування — дуже трудомісткий і відповідальний процес; від ретельності та якості його виконання залежить якість фарбування. Він містить такі операції:

· очищення поверхні;

· загладжування;

· розшивання тріщин;

· ґрунтування;

· підмазування окре­мих місць;

· шпаклювання;

· шліфування

Очищають поверхню за допомогою технічного пилососа, рогожевої або махової щітки, металевого шпателя.

Загладжують поверхню водночас із її очищенням за допомогою уні­версальних шліфувальних машин або шліфувальною шкуркою, пем­зою, дерев'яним бруском (за малих обсягів робіт).

Розшивають тріщини лише на оштукатурених поверхнях за допомо­гою металевого шпателя на глибину до 1 см. Підмазують тріщини суміш­шю алебастру і миловара. Збільшуючись в об'ємі під час висихання, алебастр надійно заповнює тріщини, а нанесення його за допомогою металевого шпателя дає змогу позбавитися від шліфування підмазаних місць.

Ґрунтують поверхні ручними та електричними фарбопультами, агре­гатами з компресором або щітками чи валиками, якщо обсяги невеликі. Найнадійніше ґрунтувальне покриття поверхні отримують за допомо­гою щіток.

Шпаклювання поверхні здійснюють механізовано за допомогою шпаклювальних установок ,які є комплектом малярних станцій, або вручну за допомогою шпателів з фанери (проґрунтованих оліфою), металу, гуми, пластмаси.

Поверхні, які мають нерівність понад 2 мм, часто не шпаклюють, а вирівнюють безпіщанкою.

Безпіщанка— це суміш високодисперсного алебастру (цементу), крейди, полімерного в'яжучого та модифікатора. Часто використову­ють і традиційні суміші на основі алебастру (цементу), вапна, миловара або полівінілацетатної емульсії (дисперсії). Товщина шару безпіщанки може досягати 5 мм.

Прошпакльовані поверхні шліфують електричними шліфувальни­ми машинами з використанням пемзи, шліфувальних шкурок. Пил, який утворюється під час шліфування поверхні, прибирають за допомогою технічного пилососа або щіток. Якщо обсяг робіт невеликий, шліфу­вання виконують вручну.

Фарбування поверхні.

На підготовлену поверхню фарбу наносять за допомогою :

· пневматичних установок;

· установок висо­кого тиску;

· ручних інструментів та пристроїв.

Перед використанням фарбу слід процідити, ретельно перемішати, а безводні фарби бажано підігріти до температури 40—50 °С. В'язкість фарби добирають за способом нанесення: що нижча в'язкість, то менша витрата фарби на 1 м² поверхні та більша її довговічність.

В'язкість визначають за допомогою віскозиметра; вона може стано­вити 15—300 с. Найвищу в'язкість мають лаки та полімерні фарби, якщо їх наносять установками високого тиску.

Для того щоб пофарбувати поверхню пензлем, потрібно занурити його у фарбу на ¹/з висоти волосяної частини пензля. Фарбу наносять спочатку двома вертикальними рисками, а потім розтушовують (втира­ють під час ґрунтування) горизонтальними рухами.

У будівництві використовують спеціальні малярні покриття. До них належать:

· багатоколірні малярні покриття (на поверхню наносять фар­бу 2—5 кольорів);

· накатування (нанесення різноманітних рисунків ін­шого кольору за допомогою гумових валиків);

· оформлення поверхні під цінні породи дерев (горіх, дуб, ясен);

· покриття «сніжок» (об'ємна фактура, блиск якої створюють грані кварцового піску);

· фактура "кро пил" (до фарби додають заздалегідь пофарбовану деревну тирсу)

· фактура «під шагрень» (механізоване нанесення латексно-крейдяної;

· інші сумішей з наступним фарбуванням поверхні);

· під «золото» або «срібло» (у готову фарбу додається бронзова або алюмінієву пудра).

Незалежно від виду фарбування поверхні мають бути однотонні, без виправлень, слідів щітки. Водні фарби не повинні залишати сліду на одязі, руках.