Клональне мікророзмноження
Один із перспективних шляхів розмноження та одержання високоякісного садивного матеріалу є метод культури ізольованих тканин і органів - вирощування нових рослин з груп клітин, генотип якого визначається материнською особою. Цей метод дозволяє розмножувати рослини, які важко або зовсім не розмножуються вегетативно. При мікророзмноженні можна використовувати всі тканини і органи рослин.
Процес клонального мікророзмноження включає чотири етапи:
1. Експлантування вихідної тканини рослин (одержання культури,вільної від інфекції, виживання експлантанта і його швидкий ріст);
2. Мікророзмноження (максимальне збільшення меристемнихклонів);
Укорінення розмножених пагонів та, в разі потреби, зберігання їхпри понижених температурах (від +2 до +10°С);
Підготовка одержаних рослин до посадки у відкритий ґрунт.
При розмноженні рослин культурою ізольованих тканин та органів застосовують два способи:
Розмноження меристемною тканиною, яку беруть з верхівковихабо інших бруньок із зачатками листків.
Використовують дрібні шматочки калюсної тканини, які містятьоднотипні клітини меристемної тканини без ознак диференціації.
Використання клонального мікророзмноження перспективне не лише з огляду збільшення можливості для отримання якісного садивного матеріалу але і для досліджень з генетики та селекції деревних порід, які спрямовані на створення нових форм сортів дерев з швидким ростом і високою стійкіЬтю до хвороб і шкідників.
РОЗМНОЖЕННЯ ЗЕЛЕНИМИ ТА ЗИМОВИМИ ЖИВЦЯМИ
Маточне відділення
Для забезпечення відділення зеленого живцювання вегетуючими пагонами створюються спеціальні бази виробництва живців - маточники, які є важливим елементом відділення зеленого живцювання. Від асортименту і агротехніки маточників залежить укоріненість живців, вихід саджанців, їх собівартість і рентабельність відділення в цілому. Наявність широкого асортименту маточних рослин дозволяє відділенню зеленого живцювання в залежності від попиту швидко змінювати видовий і сортовий склад саджанців, які вирощуються.
Дуже добре, коли маточник розміщений близько біля відділення зеленого живцювання - це зменшує витрати праці та кошти на транспортування пагонів. Близьке розміщення маточника дозволяє раціональніше використовувати робочий день і в більш короткі терміни виконати роботи із живцювання.
Асортимент маточника повинен бути ширшим від асортименту вирощуваних саджанців, щоб в разі потреби в посадковому матеріалі можна було швидко переорієнтуватися на інші культури. При зеленому живцюванні не потрібно очікувати урожаю насіння, зменшуються витрати на збір, зберігання та підготовку насіння до посіву, скорочується термін вирощування стандартних сіянців. При створенні маточників необхідно передбачити перспективу збільшення випуску саджанців та зміну асортименту вирощуваних рослин. Пагони для живцювання заготовляють не тільки на маточниках, але на об'єктах озеленення, селекційних ділянках, дендропарках, в шкілках при формуванні саджанців і т.п.
Схема розміщення деревних порід у маточнику залежить від виду дерев, зокрема: ялину колючу (форму голубу) розташовують на віддалі 3 х 1,5 м; ялину канадську форму конічну, туї, ялівці, кипарисовики різних видів і форм, а також всі листяні породи, за винятком троянд рядами на віддалі 3 х 0,5 м; троянди - 0,7 х 0,25 м.
Кращими ділянками для маточників є площі на невеликих схилах з добре дренованими ґрунтами, легкого механічного складу, які не містять надлишку азоту.
Ґрунт в міжряддях витримується під чорним паром з 3-4 кратною культивацією. Підживлення мінеральними добривами проводять два рази: літом по закінченні заготівлі пагонів і зупинки їх росту (кінець липня) і восени (на початку вересня).
Для витких рослин ставлять спеціальну шпалеру, а такі культури, як актинідію, лимонник та інші дводомні рослини, культивуються в різних місцях. В одному місці вирощують тільки жіночі екземпляри, а в іншому чоловічі.
Троянди вирощують на окремій ділянці з родючим ґрунтом, захищеній від вітру і забезпеченій водою для поливу.
При закладці маточника рослини етикетують і заносять в щойно складений план посадок.
Відділення зеленого живцювання Терміни і техніка заготівлі зелених живців, способи їх укорінення
Заготівлю зелених живців проводять у червні-липні з пагонів поточного року, які закінчили або закінчують свій ріст і не встигли здерев'яніти. Зрізати пагони найкраще вранці або ввечері. Для того, щоб не було закупорювання судин, та підсихання стебла і бруньок, великі пагони ставлять у ємкості з водою. Перед нарізкою на живці їх витягують з води (якщо нема можливості зразу ж приступити до живцювання) і нарізають на живці довжиною 5-7 см. Живці можуть бути з одним або двома міжвузлями. У порід з почерговим розміщенням листків верхній зріз роблять над брунькою, нижній - нижче на 1 см від бруньки. У цій частині стебла найкраще утворюється корені. Нижній зріз роблять косий, живець садять під кутом (у напрямку зрізу). У рослин із супротивним розміщенням листків зріз роблять прямим. Листки обрізують частково.
У декоративному садівництві метод зеленого живцювання застосовують для розмноження туй, самшиту, троянд, ялин, ялівців, спірей, жасмину, актинідій, клематисів, вейгели, форзиції, калини звичайної, смородини, бузку.
У заготівлі живців хвойних є деякі особливості. Живці ялини, ялівцю заготовляють з "п'яткою" шляхом відривання пагінців від материнського пагона, а кипарисових - з "костильком". У деяких рослин добре укорінюються тільки живці верхньої частини пагона (скумпія, актинідія, гортензія, більшість шпилькових), тому тут роблять тільки один зріз - нижній (рис. 48). •
Укорінення проводять у парниках або теплицях. Живці висаджують у гігроскопічний обеззаражений субстрат. Для цього у господарствах використовують пережарений дрібнозернистий річковий пісок (особливо для хвойних та туй), а також можуть бути використані штучні субстрати -керамзит (подрібнений), перліт, вермикуліт. Останнім часом для субстрату на укорінення використовують верховий торф з низькою кислотністю. Для кожного виду рослин готують Ґрунтову суміш, регулюючи кислотність добавленням глини та крейди. Поживні речовини вносять у вигляді мінеральних добрив. Дози внесення добрив залежать від виду рослин, з яких взяті живці. Після появи корінців на подальше дорощування живці висаджують у ґрунтову суміш такого ж складу, який застосовували для укорінення.
Рис. 48. Зелені живці:
а — з одним міжвузлям із супротивним розміщенням листків (нижній зріз прямий); б — з одним міжвузлям із почерговим розміщенням листків (нижній зріз косий); в —із декількома укороченими міжвузлями: г — з п'яткою: д — з костильком
В даний час при живцюванні часто використовують спеціальні палетки, у комірки яких набивають дрібну фракцію ґрунтосуміші відповідної кислотності. Для різних видів живців використовуються палетки з різною кількістю та формою комірок. Для рослин, які утворюють стержневу кореневу систему використовують палетки з комірками конічної форми. При живцюванні балконних рослин (зокрема, бальзамінів) враховують ще й розростання вегетативної частини та використовують палетки з більшою площею живлення.
Підготовлені живці обробляють відповідними стимуляторами для кращого укорінення і висаджують в підготовлені та политі водою палетки. Живці готують так, щоб не допустити їх підв'ялення. Палетки з свіжими живцями обприскують з пульверизатора та ставлять в теплиці в парник, який додатково обтягують плівкою, щоб максимально зменшити вплив зовнішнього середовища на живці, які укорінюються. В перші дні обприскування проводять 5-6 разів на день. Кількість обприскувань поступово зменшують в залежності від інтенсивності освітлення. Можна також використовувати обладнання для створення штучного туману. При необхідності встановлюють притінення. Температура при укоріненні повинна бути в межах 22-26° в залежності від виду рослини. Для кращого укорінення бажано, щоб температура субстрату була на 3-6° вищою від температури повітря.
Парники провітрюють, а при укоріненні рослин - зменшують інтенсивність обприскування та слідкують, щоб не було пересихання субстрату.
Дальший догляд за рослинами такий же, як і для живців, що укорінюються в інших ґрунтосумішах.