Способи застосування експертних систем
Експ. Сист.- це обчислювальна система, в яку включенні знання фахівців удеякій конкретній предметній обл., і яка в межах цієї пред. області здатна приймати рішення , якість яких відповідає рішенню прийнятим людьми.
Основні компоненти ЕС:
- інтерфейс користувач
- база знань
- модуль створення системи
- інтерпретатор
Способи застосування експертних систем.:
- інтерпретація (опис ситуації за інфо що надходить від датчиків )
- прогноз (визначення ймовірності наслідків ситуації)
- диагностіка (виявлення причин неправильного функціонування систем за результатами спостережень)
- проектування (побудова конфігурації об’єктів при заданих обмеженнях)
- планування (визначення послідовності дій)
- спостереження (порівнювані результати спостерігаються із очікуваними результатами)
- налагодження (склад рецептів виправлення неправильних функцій системи )
- ремонт (виконання послідовних запропонованих виправлень )
- навчання (діагностика, налагодження і виправлення поведінки того, кого навчають)
- керування поведінки системи як цілим
38. Технології кореляційно-регресійного аналізу. Етапи кореляційно-регресійного аналізу.
Основне завдання кореляційного і регресійного методів аналізу полягає в аналізі статистичних даних для виявлення математичної залежності між досліджуваними ознаками і встановлення за допомогою коефіцієнтів кореляції порівняльної оцінки щільності взаємозв’язку, який має певний числовий вираз.
Користуючись методами кореляційно-регресійного аналізу, аналітики вимірюють тісноту зв'язків показників за допомогою коефіцієнта кореляції. При цьому виявляються зв'язки, різні по силі і різні по напряму. Якщо зв'язки виявляться істотними, то доцільно буде знайти їх математичний вираз у вигляді регресійної моделі і оцінити статистичну значущість моделі. Кореляційно-регресійний аналіз зв'язків між змінними показує, як один набір змінних (X) може впливати на інший набір(Y).
Етапи :Нульовий етап– це збір даних. Дані повинні бути спостерігаємі, тобто отриманими в результаті вимірів, а не розрахунку.
1 етап – кореляційний аналіз. Його ціль – визначити характер зв’язку (прямий, зворотній) і силу зв’язку (зв’язок відсутній, слабкий, помірний, помітний, сильний, досить сильний, повний).
2 етап – розрахунок параметрів і побудова регресійних моделей. Тут прагнуть відшукати найбільш точну міру виявленого зв’язку.
На 3-му етапіз’ясовують статистичну значимість, тобто придатність моделі для використання її з метою пророкування значень відгуку.
R коефіцієнт детермінаці ї– це квадрат множинного коефіцієнта кореляції між значенням, що спостерігається, Y і його теоретичним значенням. Коєфіцієнт детермінації вимірює дійсність моделі.
Обчислюється F-критерій значимості регресії для рівняння в цілому. Його порівнюють з відповідним критичним значенням Fk. Якщо спостережене значення Fp<Fkр, то рівняння не можна вважати значимим, тобто коефіцієнти практично дорівнюють нулеві.
На 4-му етапі кореляційно-регресійного дослідження, якщо отримана модель статистично значуща, її застосовують для прогнозування. Якщо ж виявленана значимість, то модель відкидають, припускаючи, що істинною виявиться якась інша форма зв’язку, яку треба пошукати.
39. Технології кореляційно-регресійного аналізу. Основні методи пошуку найкращого рівняння.
Основне завдання кореляційного і регресійного методів аналізу полягає в аналізі статистичних даних для виявлення математичної залежності між досліджуваними ознаками і встановлення за допомогою коефіцієнтів кореляції порівняльної оцінки щільності взаємозв’язку, який має певний числовий вираз.
Кореляційний і регресійний методи аналізу вирішують два основних завдання:
- визначають за допомогою рівнянь регресії аналітичну форму зв‘язку між варіацією ознак Х і У;
- встановлюють ступінь щільності зв‘язку між ознаками.
Найчастіше трапляються такі типи зв‘язків:
- факторна ознака безпосередньо пов‘язана з результативною;
- результативна ознака визначається комплексом діючих факторів;
- дві результативні ознаки спричинені дією однієї загальної причини.
Етапи кореляційно-регресійного аналізу
Нульовий етап– це збір даних.
Перший етап – кореляційний аналіз.Його ціль – визначитихарактер зв’язку (прямий, зворотній) і силу зв’язку (зв’язок відсутній, зв’язок слабкий, помірний, помітний, сильний, досить сильний, повний зв’язок).
Другий етап – розрахунок параметрів і побудова регресійних моделей.Тут прагнуть відшукати найбільш точну міру виявленого зв’язку, для того щоб можна було прогнозувати, пророкувати значення залежної величиниY, якщо будуть відомі значення незалежних величин X,, Х2, ..., Хп.
На третьому етапіз’ясовують статистичну значимість, тобто придатність моделі для використання її з метою пророкування значень відгуку.
На четвертому етапі кореляційно-регресійного дослідження,якщо отримана модель статистично значима, неї застосовують для прогнозування (пророкування), керуванняабо пояснення. Якщо ж виявлена незначимість, то модель відкидають, припускаючи, що істинною виявиться якась інша форма зв’язку, яку треба пошукати.
Основні методи пошуку найкращого рівняння
У більшості практичних завдань рідко одна обрана незалежна змінна є єдиним чинником, що впливає на залежну змінну. Якщо факторів декілька, може бути отримано декілька різних рівнянь. Задача дослідника – знайти найкраще рівняння. Отож, існує декілька способів та алгоритмів вибору найкращого рівняння регресії:
1. Метод всіх можливих регресій
2. Метод вибору «найкращої підмножини» пре дикторів
3. Метод виключення
4. Кроковий регресійний метод
5. Гребнева (ридж) регресія
6. ПРЕСС
7. Регресія на головних компонентах
8. Регресія на власних значеннях
9. Ступінчастий регресійний метод
10. Робаста (стійка) регресія
11. Інші методи (метод ділення навпіл, метод складного ножа)
40. Інформаційні системи фінансового менеджменту, їх призначення та властивості.
Інформаційна система фінансового менеджменту призначена забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників самого підприємства, але й задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів.
Основними користувачами фінансової інформації є внутрішні і зовнішні користувачі. Зовнішні користувачі використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансової діяльності підприємства і його фінансовий стан.
Більша частина цієї інформації зосереджена в офіціальній фінансовій звітності, яка надається підприємством. Внутрішні користувачі крім вищеназваної використовують значний обсяг інформації про фінансову діяльність підприємства, яка є комерційною таємницею.
Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел інформації. В розрізі кожної з цих груп джерел вся сукупність показників, які включаються в інформаційну систему фінансового менеджменту підлягає попередній класифікації.
А. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із зовнішніх джерел.
Поділяється на чотири групи:
1. Показники, що характеризують загальний економічний розвиток країни
2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку
3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів
4. Нормативно-регулюючі показники.
Б. Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із внутрішніх джерел.
Поділяється на три групи:
1. Показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності по підприємству в цілому.
2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства.
3. Нормативно-планові показники, які пов'язані з фінансовим розвитком підприємства.
41. Рівні та властивості комп’ютерних технологій фінансового менеджменту.
Сучасний фін. менеджер може мати справу із різноманітними рівнями комп’ютерних засобів і технологій:
а) мікрорівнем простих стандарт. фін.функцій у складі універсал. ком’ютер.програм.
б) рівнем складних програмних інстр-тів(надбудов),
в) рівнем спеціалізованих комп.програм для підтримки ділових ф-цій.
г) макрорівнем націонал. й міжнарод. фін.технологій, які забезпеч. фін.взаємодію організацій з її зовніш. середовищем.
(а) мікрорівень стандартних фін.функцій у складі електрон.таблиць представленний спеціаліз. групами ф-цій ,які підтримують наступні направлення фін. спеціалізації:
- аналіз потоків платежів;
- розробку планів погашення кредитів ;
- аналіз ефектив-ті інвест. проектів;
- аналіз ризиків;
- аналіз цін. паперів з фіксов. доходом;
- аналіз короткострок. фін. операцій;
(б) Рівень основних аналітико-прогнозних методів і надбудов, які їх реалізовують, у вигляді пакета додатк. комп. інстр-тів передбач. використання:
- 1 і 2-фактор.аналіза методами «а що,якщо»;
- кореляційно-регресійного аналізу і ін. можливостей статистичного пакету аналізу даних;
- аналізу і прогнозування на основі динамічних рядів;
- методів оптимізації і підбору параметрів;
- методів імітаційного моделювання.
(в) рівень спеціалізованих функціональних комп’ютерних технологій охоплює різноманітні риночні програмні продукти з орієнтацією на міжнар. стандарти фін. звітів, обліку та контролю.
На програмному ринку пропонуються 2 осн.категорії спеціаліз.фін. технологій,в залежності від розмірів підприємства:
1)орієнтовані на невеликі та середні компанії;
2) орієнт. на крупні корпорації.
(г)макрорівень національних й міжнародних фін. комп’ютер. технологій забезпечує середовище фін. взаємодії організації з її зовнішнім оточенням.
Інформаційно-технологічні особливості:
-органічне поєдання табличних, графічних й текстових описів;
-функціонально розвинута справочна допомога;
-можливість роботи у корпоративній мережі;
42. Інформаційні технології формування бізнес-планів. Призначення та особливості роботи програми Project Expert.
ФАРОС – програма для менеджерів яка допомагає перетворювати фінансові дані фірми в цілісний набір індикаторів для оцінки ефективності виробництва чи бізнесу. Основним інструментом програми є набір із 6 індикаторів, а саме : витрати, ефективність, якість, конкурентоспроможність, віддача від продукції та клієнтів.
BEST – програма для підтримки стратегічних рішень, орієнтована на використання в умовах ринкової економіки і концепції прибутку. Програма автоматично розраховує розміри індикаторів і подає результати в реальному часі в різних графічних формах, що вибираються користувачем. Програма дозволяє перетворити стратегічні цілі конкретної фірми в набір послідовних заходів і кроків для забезпечення ефективності бізнесу.
Пакет Project Expert є автоматизованою системою планування й аналізу ефективності інвестиційних проектів на базі імітаційних моделей грошових потоків. Розроблювач фірма « Про Ін вест Консалтинг » тривалий час є учасником ринку програмних продуктів, найпоширенішими з її пропозицій є
1. Project Expert for windows 4.1 програмний продукт, призначений для планування й аналізу ефективності інвестицій.
2. Project Expert for windows 4.2 спеціальна версія для малого і середнього бізнесу.
Project Expert поставляється компанією « Про Ін вест Консалтинг » в 3 варіантах вибору доповнень:
1.PIC Holding – максимальна реалізація СППР, зо включає в себе повні версії програм Project Expert Project Integrator і доповнення PIC Holding
2. Project Expert Professional охоплює всі доповнення , крім PIC Holding.
3. Project Expert Lite є полегшеною версією програми ( без Project Integrator , What-if аналізу, аналітичних інструментів Монте – Карло, аналізу доходів підрозділів, доходів учасників та ін. ) Версія призначена для підтримки загальних розрахунків в невеликих проектах.
Пакет забезпечує подання результатів фінансового аналізу у вигляді таблиць, графіків, діаграм , що можуть бути виведені на друк.
43. Етапи роботи у системі Project Expert.
Розробляючи фін план за допомогою СППР Project Expert, фін менеджер повинен пройти наступні етапи:
1. Побудова фін моделі для наступних розрахунків. Потребує попереднього збору даних для опису її платежів, пов’язаних з реалізацією проекта. Для побудови фін моделі слід ввести: дату початку й тривалість проекту; перечень продукції (послуг), виробництво та збут яких слід організувати; дві валюти розрахунку для платежів на внутрішньому й зовнішньому ринках, обмінний курс; перелік ставок й умов виплат основних налогів; стан балансу на дату початку проекту. Далі треба описати план розвитку проекту: інвестеційний, операційний плани. Коли побулова моделі закінчена, починається розрахунок, розглядаються різні варіанти проекту, прогнозуються вплив зміни зовнішніх факторів засобами what-if.
2. Визначити потребу в фінансуванні. Для цього треба провести попередній розрахунок проекту з урахуванням усіх параметрів, введених при побудові фін моделі. На основі розрахунку визначається ефективність проекту без обліка вартості капіталу.
3. Розробка стратегії фінансування під-ства. При цьому можна моделювати об’єм та переодичність виплачуємих дивідентів, також стратегію використання вільних коштів.
4. Аналіз ефективності проекту. В процесі розрахунку Project Expert автоматично генерує звіт про прибутки й збитки; бухгалтерський баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про використаний прибуток. На їх основі вираховуються показники ефективності. Робиться перерахунок по різним варіантам проектів, з яких один (більш вірний) приймається за базовий.
5. Формування та розпечатка звіту. Звіт являє собою велику кількість сформованих раніше документів (табл, граф, тектових описів), який копіюють та редагують за допомогою спец. Генератора звітів, додаючі необхідні коментарі.
6. Контроль за ходом реалізації проекта. Project Expert передбачає щомісячне введення фактичної інформації про реалізацію проекта та формування звіту про розбіжності між плановою та фактичною інформацією.
44. Основні розділи програми Project Expert та їх призначення.
1. ПРОЕКТ:
· Заголовок
Формування файлу *.рех
Введення назви проекту, дати початку, тривалості розрахунків, списку продуктів/послуг
· Отображение данных → Масштаб (вибір інтервалів планування)
· Настройка расчетов → Детализация : Включити всі
2. КОМПАНІЯ ОТОЧЕННЯ:
Перевірка даних.
Уведення необхідної інформації
3. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПЛАН
· Календарный план
Введення плану заходів і логічних взаємозв’язків між етапами
Інвестиційний план — це результат складання плану маркетингу й плану виробництва (ці плани вже повинні бути пророблені)
Опис всіх активів, створюваних/що здобуваються в рамках проекту
· Виробництво — установлення опції привязывать дату начала продаж к дате начала производства
4. ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
Опис ланцюжків витрат
Порядок роботи:
1) План сбыта
2) Материалы и комплектующие (змінні витрати)
3) План производства
4) План по персоналу и Общие издержки
5. ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКУ
Для того, щоб зміни набули чинності (знайшли відбиття в прогнозних фінансових документах) потрібно провести розрахунок.
Результати:
• Результаты (Прибыли/убытки; Кэш-фло; Баланс; Детализация результатов)
• Анализ проекта (Доходы подразделений)
6. АНАЛІЗ І ПЕРЕВІРКА МОДЕЛІ
Основа для перевірки моделі — аналіз даних, що э вмістом таблиці Кэш-фло. Додаткову інформацію можна подивитися в Детализациярезультатов.
Аналіз: Анализ проекта (Финансовые показатели, Эффективность инвестиций, Доходы участников, Анализ изменений, різні види кількісної оцінки ризиків та ін.).
7. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН І СПЕЦІАЛЬНІ ВИДИ АНАЛІЗУ
Складання фінансового плану — опис різних схем і інструментів фінансування через розділ Финансирование (у тому числі, опираючись на дані з таблиці Кэш-фло).
45. Призначення та порядок використання додатку What-if аналіз у системі Project Expert.
Модуль What-if аналіз призначено для швидкого породження варіантів шляхом завдання змінюваних параметрів і подальшого перерахунку базового проекту. У якості базового варіанта обирається якийсь з існуючих проектів та спочатку створюється необхідна кількість його копій. Потім на кожній копії для окремого варіанту задають число змінюваних параметрів та діапазон їх змін, після чого програма «What-if аналіз» виконує розрахунок показників ефективності та відображає результати порівняльного аналізу варіантів у вигляді таблиць та графіків.
За допомогою модуля WHAT-IF порівнюють дві фінансові моделі – до змін та після.
· Для цього запустити модуль WHAT-IF (Пуск→Все программы→Project Expert 7 Professional→ What-if &Plan-Fact).
· У середовищі What-if створити новий проект (команда меню Проект→Новый). Ввести назву проекта “Порівняння задач 2 та 3”. В рядку Автор ввести власне прізвище. Кнопкою “Пролистать» вказати папку для збереження проекту. Вказати ім’я файла проекта – “Задачі 2-3”.
· На вкладці Проект активізувати діалог Список проектов . За допомогою кнопки «Добавить» сформувати перелік проектів, що треба порівняти. Варіант 1 – файл Транспорт (базовий) задача 2. pex; варіант 2 – файл Транспорт (базовий) задача 3. pex Для вказівки місця розташування файлів проектів треба вибрати перемикач Файл Project Expert та кнопкою “Пролистать» вказати папку збереження проекту.
· За введеними показниками варіантів бізнес-планів командою меню Результаты→Пересчет виконати розрахунок для порівняння.
Порівняти обидва варіанти проекту: “до змін” та “після”.
· Для перегляду на одному графіку показнику балансу готівки для двох варіантів одночасно слід перейти на вкладку Результаты, відкрити діалог Кэш-фло, вибрати показник Баланс наличности на конец периода та на панелі інструментів нажати кнопку (График).
· За аналогією побудувати порівняльний графік показника Чистая прибыль таблиці Прибыли-убытки.
· Порівняти показники ефективності для двох варіантів.
· Зберегти одержані результати.
Аналітичний інструмент What-IF дозволяє оцінити ризики проекту. Якщо проект стає проблемним при цілком імовірних прогнозах змін зовнішнього оточення, то необхідно або відмовитися від нього, або знайти способи підвищення його “захищеності” від несприятливих впливів.
46. Система електронних банківських послуг. Сутність та основні технології у системі електронних банківських послуг.
Система електронних банківських послуг (СЕБУ) США охоплює дві групи технологій:
1) роздрібні, тобто масові послуги населенню : кредитні і дебетні картки; банківські автомати-касири; скорочення чекооборота; автоматичні розрахункові палати.
2) оптові, в яких беруть участь корпорації, банки та інші фінансові організації:
автоматичні розрахункові палати; системи управління касовою готівкою.
Банківські автомати-касири розташовані зовні або усередині банку. Вони можуть без участі касира-людини видавати готівку і виконувати стандартні фінансові операції цілодобово.
Банківські кредитні карточки- це пластикові картки для запису покупок на рахунок людини або фірми.
Дебетні картки потенційно альтернативні готівці, чекам і кредитним карткам в торгових крапках. З їх допомогою можна вносити гроші на рахунок її власника.
Скорочення чекооборотаяк елемент СЕП означає наступне: інформація з чеків, що потрапили в банк, фіксується на машинних носіях, далі рухаються на чеки, а інформація з машинних носіїв.
Автоматичні розрахункові палати- це організації, спільно створені банками для обслуговування регулярних масових платежів (виплати пенсій, з/п, отримання страхових внесків). АРП беруть участь і в роздрібних, і в оптових технологіях.
Банківське обслуговування на дому- система оплати рахунків по телефону. Це крок до створення системи банківських відеопослуг вдома.
Системи управління готівкою в теперішній час є найважливішою електронною технологією банків, можна оперативно отримувати інформацію про стан своїх банківських рахунків і управляти ними, підключивши свої ЕОМ до ЕОМ банку.
Головною передумовою створення системи роздрібних електронних банківських послуг є наявність банківських рахунків окремих громадян.
47. Банківські автомати-касири (банкомати). Стратегії використання банкоматів.
Банкомати зменшують витрати на надання послуг і дають комісійний дохід. Тому їх використання входить в стратегічні плани багатьох банков- не ізольовано, а в комплексі з іншими видами послуг.
Ефективність застосування банкоматів визначити досить складно. Найчастіше використовують зіставне порівняння одних і тих же ручних операцій і операцій, виконаних за допомогою банкомату. Слід також взяти до уваги, що вартість банкоматів знижується, а з/п службовців росте. Тому застосування банкоматів є реальним засобом зниження витрат.
Для банку існують дві стратегії використання банкоматів:
1) створення власної мережі обслуговування. Банк орендує або купує автомати-касири, купує або розробляє програмне забезпечення і, випустивши власні пластикові картки, продає свої послуги, зберігаючи повний контроль над системою. Проте витрати значно вищі. Тому банк може продавати послуги своїй мережі банкоматів банкам-кореспондентам. Для клієнтів - це зручне розширення сфери користування послугами банкоматів і на інших секторах ринку.
2) пайова участь в сумісній мережі обслуговування. У таких системах колективно вирішується безліч питань, тобто застосовується кооперативне управління і сумісне використання.
Ці базові стратегії можуть породжувати декілька типів мереж. Найбільшу прибутковість і швидшу окупність дають сумісні мережі банкоматів. У зв'язку з розповсюдженням банкоматів банки прийняли нову стратегію маркетингу, включивши в неї рекламу банкоматів, розміщення, плату за обслуговування і визначення місця банкоматів в системі роздрібних послуг. З'явилися двух- і трьохмовні автомати-касири.
48. Принцип функціонування банкомату. Проблеми безпеки банкоматів.
Банкомат - це працююча без участі людини-касира електронно-механічна машина, яка використовується клієнтами банку для отримання банківських послуг.
Типовий банкомат має три пристрої введення і три пристрої виводу. До пристрою введення відносяться: считувач інформації з карток, цифрова клавіатура, функціональна клавіатура. Якщо автомат також призначений і для прийому внесків готівкою, то він має ще один пристрій ввода- «грошоприймач», який може мати різні модифікації. До пристроїв виводу відносяться: електронне табло для повідомлень, пристрій для видачі готівки, принтер, який підтверджує виконання операції.
Автомат приводиться в дію за допомогою пластикової картки і набору користувачем персональної ідентифікаційної коди.
Порушити роботу банкомату або обдурити систему можна. Відомі способи:
1) Обманне отримання повноважень. Банк найчастіше посилає клієнтові картку і ключ поштою роздільно. Клієнти часто записують свій код і зберігають його в гаманці разом з карткою. Інша небезпека - підробка карток.
2) порушення інформаційних зв'язків. Канал обміну інформацією між автоматом і комп'ютером може бути порушений і до нього може бути підключене пристрій, який даватиме автомату команди на видачу готівці «до спустошення кишені». Інша загроза-перехоплення повідомлень з ліній зв'язку між банкоматом і комп'ютером з метою отримання інформації про номер рахунку або про ПІК. Тому повинні захищатися лінії зв'язку, а комунікації «комп'ютер-банкомат» повинні бути виключно складними для вторгнення.
Незаконний термінал вбудовується в канал зв'язку між центральним комп'ютером і банківським автоматом-касиром.
49. Електронні системи розрахунків в торгівельних точках. Схема системи повного фінансового обслуговування у торгівельних точках.
Ця технологія розглядається як ідея проводити негайну оплату товарів без використання готівки. Сума покупки при цьому миттєво списується з рахунку покупця і зараховується на банківський рахунок магазина.Основна зручність даної технології полягає в тому, що клієнти отримують і використовують готівку в магазинах, а магазини отримують винагороду за виконання у себе операцій зняття засобів з банківського рахунку.
Основними функціональними елементами електронної системи РТТ є:
1) термінали, які встановлюються на підприємствах роздрібної торгівлі. Термінал повинен мати: клавіатуру, світлові індикатори для сигналізації справності терміналу і правильності інформації, що виводиться ним, екран, блок пам'яті для зберігання власного пароля терміналу.
2) контроллери, тобто пристрої контролю терміналів, призначені для концентрації і розподілу інформації.
3) система зв'язку терміналів з КЦ.
Для електроних систем розрахунків в торгових точках розрізняють 4 типи зв'язку:
1. «Термінал-концентратор». Ефективні лінії приватного володіння на невеликих просторах без перетину з лініями суспільного транспорту;
2. «Концентратор-коммутационний центр». Концентратори підключаються до центру за допомогою орендованих ліній зв'язку телефонних компаній;
3. «Концентратор-банк». Концентратори підключаються до систем банківських ЕОМ через лінії зв'язків телефонних компаній, якщо місця з торговими терміналами обслуговуються безпосередньо банками;
4. «Комутаційний центр-банк». Центр зв'язку з системами банківських ЕОМ через лінії зв'язку телефонних компаній, що орендуються.
50. Автоматичні розрахункові палати (АРП). Їх сутність та мета.
АРП усунули проблему тритижневих блукань паперових платіжних документів. У основі вирішення проблеми лежить перехід на безпаперові, електроні документи. Інформація в мережі передається засобами електронної пошти у вигляді файлів електронних платіжних документів і контрольних даних. Перерахування коштів забезпечується протягом дня.
Як система фінансового обслуговування, АРП здатна виконувати будь-яку платіжну операцію, в якій існує часовий розрив між видачею платіжного доручення платником і отримання платежу адресатом. Ця система не охоплює фінансових операцій, що здійснюються на підприємствах роздрібної торгівлі.
У АРП засобом відображення названих операцій на банківських рахівницях є масові проводки трьох основних типів:
1) кредитова проводка.
2) дебетова проводка.
3) проводка з попереднім повідомленням.
Послідовність операцій, здійснюваних через АРП:
1. складання електронних проводок через АРП;
2. сортування прводок в АРП і отриманні підсумкових сум;
3. доставка відсортованих проводок до місць отримання;
4. рознесення проводок АРП по індивідуальних рахунках;
5. врегулювання розрахунків між платником і одержувачем;
6. повернення і врегулювання розрахунків по повернених проводках.
Фахівці з СЕБУ звертають увагу на три основні форми погроз безпеки і секретності в АРП:
1. загроза нападу на ЕОМ АРП;
2. загроза програмному забезпеченню ЕОМ АРП;
3. загроза для інформаційної бази АРП.
51. Системи переказів грошових коштів. Тенденції розвитку.
Телекомунікаційні лінії зв'язку забезпечують своєчасне міжбанківське переміщення грошових коштів. Численні електронні системи переказів грошових коштів у всіх країнах розрізняються перш за все по характеру операцій і по кількості сторін, що беруть участь в них.
Одна частина систем перекладів виконує тільки оперативну пересилку засобів і зберігання міжбанківських документів. Інша частина відноситься до систем розрахунків, оскільки в цих системах забезпечується виконання взаємних вимог. Прикладом систем першого типу є SWIFT і Bankwire. Приклади систем другого типу-Fedwire, Нью-йорська міжнародна система розрахункових палат CHIPS, Лондонська автоматична платіжна система розрахункових палат CHAPS.
SWIFT-(Суспільство Всесвітніх Міжбанківських Фінансових Телекомунікацій) організовує пересилку грошових коштів на двосторонній основі, системи ж ФРС, CHIPS, CHAPS здійснюють регулювання платіжних зобов'язань на багатобічній основі.
Система забезпечує всім її учасникам доступ до цілодобової високошвидкісної мережі передачі банківській інформації в стандартній формі при високому ступені контролю і захисту від несанкціонованого доступу. Автоматизація банківських процесів на міжнародному рівні дозволила:
1. здійснювати безпаперові платіжні операції;
2. прискорити обмін інформацією між банками за допомогою телекомунікаційних ліній зв'язку;
3. мінімізувати типові види банківської ризиків.
SWIFT забезпечує:
1. організацію обробки інформації і спільну мову;
2. надійність і захист даних;
3. ефективне управління фондами;
4. прямий контакт з віддаленими від банку клієнтами і кореспондентами;
5. скорочення втрат, помилок і операційних витрат.
Зростання масштабів міграції робочої сили, зумовлене глобалізацій ними процесами, призводить, у свою чергу, до стрімкого зростання обсягів грошових переказів між країнами світу. На сьогоднішній день склалися передумови того, що в подальшому буде відбуватися стійке повільне зростання обсягів переказів у світі, оскільки масштаби міжнародної міграції робочої сили мають тенденцію до зростання.