Основні принципи бухгалтерського обліку

Принцип бухгалтерського обліку - це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Принципи бухгалтерського обліку (від лат. ргітірит - начало, основа) -це основні засади, на яких здійснюються функції суб'єктів господарської діяльності у мікроекономічному середовищі. У різних країнах принципи бухгалтерського обліку мають певні відмінності, бо сформувалися вони залежно від національних особливостей їх економічного і суспільного розвитку, форм власності капіталу, способів господарювання і політичного ладу. Тому ці принципи для кожної держави історично обумовлені. Водночас інтеграція національних економік у світовому господарстві, інтернаціоналізація економіки сприяють формуванню міжнародних стандартів (норм) бухгалтерського обліку діяльності суб'єктів господарювання.

Виходячи з того, що відображено в бухгалтерському обліку підлягають всі господарські операції, що викликають зміни ресурсів, які мають грошове вираження, в його основу покладено принцип суцільності та безперервності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ведення обліку та складання звітності грунтується на використанні наступних принципів: автономності, безперервності, єдиного грошового вимірника, історичної (фактичної) собівартості, обачності, нарахування та відповідності доходів і витрат, періодичності, повного висвітлення, послідовності, превалювання сутності над формою.

Принцип автономності означає, що кожний суб'єкт господарювання як юридична особа веде облік майна і зобов'язань та складає фінансову звітність відокремлено від особистого майна та зобов'язань засновників (власників). Суб'єкт господарювання повинен дотримуватись принципу автономності у всіх аспектах діяльності незалежно від його організаційно-правової форми8.

Принцип безперервності полягає у тому, що підприємство відповідно до його засновницьких документів має намір вести свою господарську діяльність безперервно і постійно. Майно підприємства, згідно цього принципу, відображаються в обліку і балансі за оцінкою їх фактичного придбання, власного виробництва, а не за ринковою ціною в окремі періоди року. Доходи і витрати відображаються в обліку і звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства і забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів при вкладанні капіталу.

Принцип єдиного грошового вимірника у бухгалтерському обліку полягає у відображенні господарських операцій у єдиному грошовому вимірюванні з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками, суміжними звітними періодами. Водночас окремі господарські операції можна відображати в обліку за кількісними, умовно-кількісними вимірниками для контролю окремих операцій, але основним для бухгалтерського обліку є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити господарські факти, явища та процеси.

8 Правило І. Ван'є: бухгалтерський облік ведеться від імені фірми, а не власника і, відповідно, власник відповідає за борги фірми лише в межах свого вкладу (Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: Учебное пособие для вузов. - М..: Аудит, ЮНИТИ, 1996. - 638 с. - С. 147)

Принцип історичної (фактичної) собівартості - це відображення у бухгалтерському обліку сировини, матеріалів, засобів праці, виробленої продукції за собівартістю їх придбання або виробництва, тобто за фактичними витратами. Цей принцип грунтується на грошовому вимірнику використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів суб'єктом господарювання у створенні нового продукту. Метою його є визначення ефективності господарювання, використання показника собівартості для обчислення ціни виробника, порівняння з цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах є важливою передумовою для обгрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) - це відображення у бухгалтерському обліку витрат і доходів на підставі достовірно обґрунтованих первинною документацією господарських операцій. Обачність і обережність грунтуються на запобіганні зростанню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. Консерватизм зумовлений відображенням у обліку тільки реальних доходів - одержаних грошей від покупців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання належних грошових надходжень.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат застосовується у бухгалтерському обліку для визначення моменту проведення витрат і отримання доходів. За цим принципом витрати і доходи відображаються в обліку у тому періоді, у якому вони були нараховані, тобто відбулися незалежно від того, коли фактично отримані кошти від покупця. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходи визначаються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банку чи в касу підприємства, а витрати - після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип періодичності обліку передбачає поділ безперервної господарської діяльності підприємства на звітні періоди (місяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні відрізки часу та складання звітності. Періодичність облікового періоду впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто правильності та своєчасності нарахування і повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодичність обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетингової діяльності та інших потреб управління підприємством.

Принцип повного висвітлення полягає в тому, що фінансова звітність повинна включати всю інформацію про фактичні і потенційні результати операцій підприємства. Тому фінансова звітність не обмежується лише основними формами фінансових звітів, а містить ще примітки. У примітках розкривають: облікову політику підприємства; інформацію, яка не наведена у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно положень (стандартів) бухгалтерського обліку; інформацію, яка має додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозуміння та доречності.

Принцип послідовності — це постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбаченими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Принцип облікової політики передбачає додержання у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності протягом тривалого часу обраних методів визначення доходів, нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення резервів, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Принцип превалювання (переваги) сутності над формою передбачає, що операції повинні обліковуватись таким чином, щоб відобразити їх економічний зміст, а не юридичну форму, тобто перед бухгалтером стоїть завдання показати, перш за все, як дана операція впливає на цінності підприємства, а не які при цьому виникають права і зобов'язання.

Отже, принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані між собою та визначають правила його ведення.

1. Що таке бухгалтерський облік?

2. Які завдання ведення бухгалтерського обліку?

3. Яка роль бухгалтерського обліку в інформаційній системі підприємства ?

4. Назвати основні функції бухгалтерського обліку.

5. Що таке система? Яке місце бухгалтерського обліку в системі?

6. Назвати способи реєстрації фактів обліку.

7.. Які види обліку Вам відомі? Охарактеризувати кожен з них.

8. Які документи регламентують систему бухгалтерського обліку в Україні?

9. Що таке принцип бухгалтерського обліку? Назвати основні принципи обліку.

10. На підставі чого здійснюється правове регулювання бухгалтерського обліку?

Актуарний облік — вид обліку, який застосовується для визначення вартості підприємства, його майна в цілому. Бухгалтерський облік - це ведення системних записів про господарство та узагальнення їх у вартісному вимірнику шляхом суцільного, безперервного і документального запису всіх господарських операцій про майно, капітал, зобов 'язання, результати.

Динамічний бухгалтерський облік - це система реєстрації фактів господарського життя, головною метою якого є безперервний вимір ефективності господарської діяльності підприємства.

Креативний облік — це будь-який науковий метод, який не відповідає загальноприйнятій практиці або встановленим стандартам та принципам.

Облік- це інформаційна система, в якій первинна розрізнена інформація про господарські процеси перетворюється в інформаційні дані (сутності), необхідні для управління господарством, раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, для інших цілей, зумовлених завданнями підприємницької діяльності.

Податковий облік — облік призначений для відображення операцій, пов 'язаних зі збором інформації про зобов'язання підприємство по податках перед бюджетом.

Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Стандарт обліку (норма, зразок) - це правила та процедури, що стосуються виміру, оцінки і надання облікової інформації.

Стратегічний облік - це фінансовий аналіз проблем, що пов'язані з чотирма факторами: зобов'язаннями, контролем, готівкою (витрати) та потенціалом

Управлінський обпік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовуються управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства та фінансового стану відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.