Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства
поділяється здебільшого на чотири категорії:
*керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств
та їх структурних підрозділів. До них належать ректори (генеральні директори),
начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у
структурних оди та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер,
головний інженер, головний механік тощо), а також заступники лічених
керівників;
*спеціалісти — працівники, які виконують спеціальні інженерно-технічні,
економічні та інші роботи, тобто інженери, економісти, бухгалтери,
нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо;
*службовці — це працівники, що здійснюють підготов оформлення
документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто
виконують суто технічну роботу), зокрема діловоди, обліковці, архіваріуси,
агенти, креслярі, секрет друкарки, стенографісти тощо;
*робітники — це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі мни
матеріальних цінностей, а також виконуючий ремонти, переміщення вантажів,
перевезення пасажирів, надання матеріальних послуг та ін.
Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як вило, у грошовому
виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган
виплачує працівникові за ви ну роботу або надані послуги.
Єдиного тариф, кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД) — це збірник
нормативних актів, що містить кваліфікаційні характеристики робіт і професій,
згруповані за видами виробництва та робіт.
Трудомісткість-витрати часу в нормо годинах на виконання виробничих програм або на одинцб продукції
ТЕМА 8,
Основний капітал — це загальна вартість цінно які інвестовані у
формування основних фондів підприємства.
Основні фонди — це засоби праці у вартісному вимірюванні, функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній натурально-речовій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції (послуг), що виробляється, частинами в міру
спрацювання.
Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази
виробничої сфери Ми різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення
засобів При цьому забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та
продуктивності праці виробничого персоналу.
Повна вартість (первісна, відновлена) — це вартість основних фондів у
новому незношеному стані. Залишкова вартість основних фондів характеризує
їх реальну вартість, яка не перенесена на вартість виготовленої продукції
виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величиною і
визначається як різниця між первісною (відновленою) вартістю та
накопиченою на момент обчислення сумою зносу основних фондів.
Ліквідаційна вартість — це вартість реалізації зношених та знятих з
виробництва основних фондів (це може бути вартість му). У практиці
господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних
відрахувань.
Балансова вартість основних фондів — це вартість, за якою умовні фонди
зараховуються у валюту балансу підприємства. У фінансовій звітності
підприємств України основні фонди зараховуються у валюту балансу за
залишковою вартістю.
Середньорічна вартість основних фондів (ОФсер) — це розрахункова величина,
яка визначається на основі первісної вартості з урахуванням їх введення та ліквідації
Техніко-економічне старіння основних фондів — це
процес уцінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під
впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою
втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення
існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово
нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів
виробництва.
Коефіцієнт оновлення основних фондів (к ) — це відношення вартості основних фондів, які введені в екс-плуатацію протягом розрахункового періоду (ОФввед), до
вартості основних фондів на кінець цього розрахункового
періоду або до середньої вартості
Коефіцієнт вибуття основних фондів (к ) — це відношення вартості основних фондів, які вибули з експлуатації протягом певного розрахункового періоду
до вартості основних фондів на початок цього
розрахункового періоду (ОФпоч) або до середньої вартості
Коефіцієнт зносу основних фондів (Kзн) — це відношення величини зносу основних фондів (3) до первісної вартості основних фондів (ОФперв)
Коефіцієнт придатності основних фондів — це відношення залишкової вартостіІ основних фондів
до первісної вартості основних фондів (ОФперв,)
Фондовіддача(F) — це відношення товарної продукції
підприємства у вартісному вимірюванні за
розрахунковий період (ТП) до середньорічної вартості
основних фондів
Фондомісткість— це показник обернений до фондовіддачі, тобто це відношення середньорічної
вартості основних фондів до обсягу товарної продукції у вартісному вимірюванні в розрахунковому році
Фондоозброєність(Ф) — це відношення
середньорічної вартості основних фондів до чисельності
працівників (Ч).
Рентабельність основних фондів (R ) - це відношення величини прибутку (П) до середньорічної вартості основних фондів
ТЕМА 9
ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА
Оборотний капітал підприємства — це сукупність грошових коштів, які
забезпечують нормальне безперебійне функціонування оборотних фондів та
фондів обігу.
За джерелами формування оборотний капітал поділяється на власний та
позиковий. Власні оборотні кошти відіграють визначальну роль у процесі
здійснення господарської діяльності, оскільки забезпечують фінансову
стійкість та оперативну самостійність підприємства. Позикові кошти в
оборотний капітал залучаються в основному за рахунок банківських кредитів
і покривають додаткову потребу підприємства в оборотних коштах.
Оборотний капіталу сфері виробництва (оборотні фонди) — це сукупність
предметів праці у вартісному вимірюванні, які функціонують у виробництві
протягом одного циклу, при цьому змінюють або повністю втрачають свою
натурально-речову форму і повністю переносять вартість на вартість
виготовленої продукції (послуг) підриємства мають матеріално-речову й вартісну форми. У
практиці планування та обліку го сподарсько, діяльності до складу оборотних
фондів включають :виробничні, запаси; незавершене виробництво та
напівфабриктти власного виготовлення; витрати майбутніх періодів
Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких
не завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих
місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.
Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які понесені в даний
період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи,
послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку
виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і
винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації,
передплату періодичних видань тощо.
Готова продукція— запаси виро бів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробу-
вання, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорім і]
замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.
Товари — це вартість товарів без суми торгових націнок, які при дбані підприємством для
наступного продажу.
Дебіторська заборгованість — сума боргів, що належить під приємству і
виникла внаслідок невиконання комерційно-господарських, фінансово-
грошових зобов'язань з боку юридичних чи фізичних осіб, які є боржниками
(дебіторами).
Фінансові інвестиції— це так звані портфельні інвестиції, що
вкладаються в акції, облігації та інші цінні папери, а також розміщення капі-
талу в банках, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім
інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).
Векселі одержані — заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену
продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка
забезпечена векселями.
вексель— це цінний папір у вигляді довгострокового зобов'язання, складеного у письмовому вигляді за певною формою.
Грошові кошти — це кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також
еквіваленти грошових коштів.
ТЕМА 10
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА
інтелектуальний капітал — це сукупність знань, які є на
підприємстві й можуть використовуватися ним для одержання різних переваг
перед конкурентами. Згідно з термінологічним підходом інтелектуальний
капітал є поняттям, яким позначають нематеріальні активи, без яких
компанія не може існувати.
людський капітал — це здатність індивідуума до виробництва товарів і
послуг з ура хуванням його здібностей, обдарованості і знань. Багато в чом>
визначила дальший напрям досліджень у цій сфері книга Г. Бек кера
«Людський капітал». її автор розглядає це поняття в широ кому сенсі. Він
наголошує, що людський капітал формується за рахунок інвестицій у
людину, серед яких можна назвати навчай ня, підготовку для виробництва,
видатки на охорону здоров'я, мі грацію і пошуки інформації про ціни і
доходи.
Структурний капітал — це все, що створюється працівниками на
підприємстві та пов'язане з формуванням інтелектуального потенціалу
(програмне забезпечення, бази даних, патенти, товарні знаки, програмні
засоби ЕОМ).
Клієнтський капітал — це система усталених, надійних, довгострокових
довірчих і взаємовигідних відносин підприємства зі своїми клієнтами,
покупцями товару, яка склалася за час його роботи на ринку.
Ліцензійна угода — договір, згідно
з яким власник винаходу, корисної моделі, промислового зразка тощо
(ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в
певних межах своїх прав на патенти, «ноу-хау» та інше.
Нематеріальні ресурси — це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.
Повний огляд методів виміру інтелектуального капіталу був запропонований
Карлом-Еріком Свейбі, який виділяє 25 методів виміру інтелектуального
капіталу, що згруповані в чотири категорії.
Методи прямого виміру інтелектуального капіталу — Direct Intellectual
Capital methods (DIC). До цієї категорії відносять усі методи, що ґрунтуються
на ідентифікації та оцінюванні вартості змін окремих активів або окремих
компонентів інтелектуального капіталу. Після того як оцінені окремі
компоненти інтелектуального капіталу і навіть окремі активи, визначається
інтегрована оцінка інтелектуального капіталу компанії.
Методи ринкової капіталізації —- Market Capitalization Methods (МСМ).
Розраховують різницю між ринковою капіталізацією компанії і власним
капіталом її акціонерів. Отримане значення розглядається як вартість її
інтелектуального капіталу або нематеріальних активів.
Методи віддачі від активів - - Return on Assets Methods (ROA). Відношення
середнього доходу компанії до відрахування податків за певний період до
матеріальних активів компанії — КОА компанії — порівняння з аналогічним
показником для галузі в цілому. Для того щоб підрахувати середній
додатковий дохід від інтелектуального капіталу, отримана частка множиться
на ма-ісріальні активи компанії. Потім шляхом прямої капіталізації або
иісконтування отриманого грошового потоку можна отримати вартість
інтелектуального капіталу компанії.
Методи підрахунку балів — Scorecard Methods (SC). Ідентифікуються
різноманітні компоненти нематеріальних активів або інтелектуального
капіталу, генеруються або додаються індикатори та індекси у вигляді
підрахунку балів або як графи. Використання SC-методів не передбачає
отримання грошової оцінки інтелектуального капіталу. Ці методи подібні до
методів діагностичної інформаційної системи.
ТЕМА 11
ІНВЕСТИЦІЇ
Інвестиція-Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» під
інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які
вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою
отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До таких цінностей
відносяться гроші, цінні папери, будівлі, обладнання, патенти, ліцензії, права
володіння природними ресурсами та інше.
Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або
кредитні відносини, що визначають взаємини Між особою, яка їх випустила
(емітентом), та їхнім власником, і передбачають, як правило, виплату доходу
у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передання грошових
прав іншим особам.
Акція— цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову
участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в
ньому і право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на
одержання частини прибутку у Вигляді дивідендів, а також на участь у
розподілі майна при ліквідації компанії.
Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення його власником певної
суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути
власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою
фіксованих процентів.
Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що
розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують
внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на
одержання фінансового доходу.
Ощадний сертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку
про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на
одержання після закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і
процентів по ньому.
Вексель— вид цінних паперів, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання
боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму
грошей власнику векселя (вексе-леутримувачу).