Роль — це відносно постійна система поведінки згідно з установ­леним еталоном.

З роллю завжди пов’язуються певні права, обов’язки й очікування. Індивід, який не виправдовує їх, піддається санкціям, а той, що виправ­дує — заохоченню.

Ролі працівників у колективі поділяються на дві групи: виробничі (табл. 8.3) та міжособистісні.

Таблиця 8.3.

Виробничі ролі працівників у колективі

№ з/п	Роль	Характеристика
1.	Координатор	Має найбільші організаторські здібності; як правило, стає керівником колективу незалежно від досвіду і знань. Його головний обов’язок — вміти працювати з тими, хто такими знаннями і досвідом володіє, і спрямовувати їх активність на досягнення цілей
2.	Генератор ідей	Має гарні здібності та талант. Розробляє варіанти вирішення будь-яких проблем, що стоять перед колективом, але в силу своєї неактивності, незібраності і т.п. не здатний їх реалізувати

3.	Контролер	Творчо мислити не здатен, але в силу глибоких знань, до­свіду, ерудиції може належним чином оцінити будь-яку ідею, виявити її сильні і слабкі сторони, підштовхнути ін­ших до роботи з її подальшого удосконалення
4.	Шліфувальник	Має широкий погляд на проблему і тому при необхідності вміє узгодити її вирішення з іншими завданнями колективу
5.	Ентузіаст	Найбільш активний член колективу; захоплює своїм при­кладом оточення на дії з реалізації встановленої мети
6.	Шукач вигод	Посередник у внутрішніх і зовнішніх відносинах, що дають певну внутрішню єдність діям членів колективу
7.	Виконавець	Сумлінно реалізує чужі ідеї, але потребує при цьому постій­ного керівництва і стимулювання
8.	Помічник	Особисто ні до чого не прагне, задовольняється другими ро­лями, але готовий завжди допомогти іншим у роботі та у житті

Колектив буде нормально функціонувати при повному розподілі та сумлінному виконанні перелічених ролей.

Якщо членів колективу виявиться менше восьми, то комусь дове­деться одночасно виконувати дві або більше ролей, що неминуче призведе до виникнення внутрішньообистісних, а потім і міжособистісних конфліктів.

Ролі, пов’язані з міжособистісними відносинами, поділяють на дві групи:

1) ведучі (авторитетні, честолюбні та чимось привабливі для інших працівники);

2) ведені (всі інші працівники підприємства).

Між членами колективу виникають такі типи відносин:

дружня кооперація, взаємодопомога, засновані на повній довірі;

дружнє змагання у вигляді суперництва в окремих сферах у ра­мках позитивних взаємин;

невтручання, дистанціювання один від одного при відсутності як співпраці, так і суперництва;

суперництво, орієнтація на індивідуальні цілі навіть в умовах спільної роботи, засновані на загальній взаємній недовірі;

кооперація антагоністів — суперництво у рамках загальної дія­льності і негативних відносин.

Повсякденна діяльність членів колективу підпорядковується пев­ним законам, серед яких можна особливо виділити два — закон збе­реження особистого становища, гідності, соціального статусу і закон компенсації нестачі одних здібностей іншими, а також досвідом і на­вичками роботи.

Відповідно до першого закону кожен член колективу буде докла­дати максимум зусиль, щоб зберегти своє «місце під сонцем», і ці дії бувають за своїм змістом дуже неоднозначними. З одного боку, вони можуть виражатися у поліпшенні результативності, у підвищенні якості роботи, у самоудосконаленні, тобто мати позитивну спрямо­ваність. З іншого боку, зводитися до різного роду інтриг, викорис­тання бюрократичних заходів, захисту від усього, що несе можли­вість будь-яких змін.

Дії, що підпорядковуються другому закону, також є неоднознач­ними, тому що компенсувати нестачу одних якостей можна не тільки активною роботою в інших сферах, але також і лестощами, неформа­льними стосунками з керівництвом, боротьбою із суперниками і т.п.