Злочинець і його кримінологічне вивчення. Вивчення соціальних позицій, ролей і діяльності злочинців.

Орієнтований план:

1. Злочинець і особа злочинця. Злочинець як об’єкт і предмет кримінологічного вивчення.

2. Об’єктивні та суб’єктивні характеристики особистості злочинця.

3. Класифікація злочинців.

Б. Тестові завдання

I. До стану злочинності відноситься:

а) загальна кількість злочинів, учинених на певній території;

б) загальна кількість осіб, які вчинили злочини на певній, території;

в) загальна кількість злочинів та осіб, які їх вчинили на певній території за певний проміжок часу;

г) співвідношення злочинів, учинених на певній території і осіб, які на ній проживають.

II. Під загальним коефіцієнтом злочинності розуміють:

а) наявність тяжких злочинів у загальній структурі злочин­ності;

б) загальна кількість осіб, які вчинили злочини;

в) загальна кількість злочинів, учинених на певній терито­рії за певний проміжок часу;

г) співвідношення загальної кількості злочинів або осіб, які їх вчинили на 1, 10, 100 тис. осіб до кількості населення, що мешкає в певному регіоні.

III. Динаміка злочинності – це:

а) зміна стану злочинності;

б) кількісно-якісний показник злочинності;

в) якісний показник злочинності;

г) зміна структури злочинності.

IV. Ознакою злочинності є:

а) соціальний характер;

б) протиправність;

в) винність;

г) караність.

В. Ситуаційні задачі

І. За рік у країні зареєстровано 540 тис. злочинів, їх учинили 250 тис. злочинців. Серед них 33 тис. жінок; 32 тис. – неповнолітніх; ніде не працювали і не навчалися – 87 тис. осіб. Серед зареєстрованих злочинів 340 тис. – корисливих, 21,5 тис. – насильницьких, 39 тис. – корисливо-насильницьких.

Групова злочинність становила 66 тис. злочинів, рецидивна –46 тис. злочинів. У містах учинено 376,6 тис., у сільській місцевості – 121,6 тис. злочинів. Кількість нерозкритих злочинів становила 226,4 тис., злочинів у сфері економіки – 39,9 тис.

На основі наведених даних визначте структуру злочинності та її характер за соціально-демографічними, кримінальноправовими і кримінологічними показниками. Які тенденції простежуються при аналізі структури злочинності за цими даними?

ІI. Ознайомтеся з наведеними фабулами кримінальних справ. Використовуючи кримінологічну типологію, обґрунтуйте тип особи злочинця.

1. Громадянин П. З 11 років почав тікати з дому, займався крадіжками продуктів і речей, у зв’язку з цим знаходився на профілактичному обліку в міліції. У 14 років його було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку з квартири. Після звільнення з колонії у перший же місяць разом з гр.Н., з яким познайомився під час відбування покарання, р.. П. Вчинив крадіжку і пограбування. Відбувши 5 років позбавлення волі, він влаштувався працювати на завод. В один із робочих днів він побив бригадира за те, що той обізвав його злочинцем, за що р.. П. Було засуджено до 8 років позбавлення волі. У колонії він порушував режим, ухилявся від праці, брав участь у бійках з іншими засудженими, що стали на шлях виправлення.

2. Повертаючись додому з нічної зміни, р.. К. Помітив на узбіччі дороги п’яного В., який спав. Громадянин К. Витяг у нього з кишені гроші (150 грн.) і намагався зняти годинник, але був затриманий працівниками міліції. Громадянин К. Раніше не судимий, за місцем роботи та мешкання характеризувався позитивно.

3. Громадянин Д. Убив свою жінку, труп розчленив, склав у валізу і вийшов з дому, але на вулиці його затримали працівники міліції. Слідством було встановлено, що р.. Д. Неодноразово судимий за хуліганство, насильницький грабіж і розбій. Свого часу суд визнав його особливо небезпечним рецидивістом.

Методичні рекомендації

А. Виклад теоретичного матеріалу можливий після вивчення теми „Віктимологія та її наукова основа”. Слід більш детально зупинитися на теоретичних положеннях віктимології, розкрити її поняття та функції; розглянути класифікацію потерпілих від злочину, показати проблему суїциду на сучасному етапі.

Б. Для успішного вирішення тестового завдання необхідно звернути увагу на питання пов’язані з темою „Злочинність та її ознаки”.

В.Щоб правильно вирішити ситуаційні задачі, потрібно опанувати матеріал з наступних тем: „Особа злочинця”, „Корислива злочинність та шляхи її попередження”, „Насильницька злочинність”, „Причини та умови конкретного злочину”.

Рекомендована література

Основна

1. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2-х кн. Загальна частина / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Джужа О. М. та ін. / За редакцією Лихолоба В. Г.; УАВС. - К., 1996.

2. Кримінологія: Спеціалізований курс лекцій зі схемами: Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Атіка, 2001.

3. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. за­кладів / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком-Інтер, 2002.

4. Кримінологія: Навч. посіб. / Ю.Ф. Іванов, О.М. Джужа. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 264 С.

5. Криминология / Под ред. В. М. Бурлакова, В. П. Сальни­кова. - Санкт-Петербург, 1998.

6. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под общей ред. докт. юрид. наук, профессора А. И. Долговой. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999.

7. Кримінальне право України. Особлива частина.// За ред. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. - К., Юрінком Інтер, 2002. – 496 с.

8. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я. Ю.; Наук. ред. Клименко В. А. та Мельник М. І. - К., Правові джерела, 2002. – 432 с.

Додаткова

А.1. Джужа О, М., Моісеєв Є. М. Проблеми потерпілого від злочину.-К., 1998.

2. Джужа О. М. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертв злочину // Право України. — 2002. — № 2.

3. Яра О. Віктимологічна профілактика злочинів: її значення [Текст] / О. Яра // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 10. – С. 141 - 143.

4. Мойсюк О. М. Віктимологічна профілактика порушень правил безпеки дорожнього руху (ст. 215 КК України) за нов. ред.ст. 286 КК Укр. Автореф. канд.дис. - К., 1999.

5. Франк Л.В. Потерпевшие от преступлений и проблемы виктимологии. - Душанбе, 1977.

Б. 1.Даньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия: Учеб.пособие. – К., 1988.

2. Даньшин И.Н. Криминология: понятие, предмет, задачи и система криминологической науки. – Х., 1994.

3. Преступность в Украине // Бюл. законодательства и юрид. практики Украины. – 1994. - №2.

4. А.Ф.Зелинский. Криминология. – Х., 2000.

5. Кримінологія: Загальна та Особлива частини. ( Під ред. І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман та інш.). – Харків: Право, 2003. -352 с.

В. 1. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника неблагоприятное влияние на личность микросреды). – М., 1985.

  1. Авсеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М., 1976.
  2. Блувштейн Ю.Д. Личность преступника как предмет криминологического исследования // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1971. – Вып.13.
  3. Даньшин И.Н. К вопросу о понятии личности преступника // Проблемы социалистической законности. – Х., 1980. – Вып.6.

5. Даньшин И.Н. Криминология. Понятие, предмет, задачи и система криминологической науки. – Х., 1994.

6. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность. – М., 1982.

7. Личность преступника / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского, А.Б. Сахарова. – М., 1975.

8. Потерпевший от преступления. – Владивосток, 1974.

9. Джужа О.М. Кримінологія. – К.: Юрінком – Інтер, 2002.

ВАРІАНТ 4

А. Теоретичне питання

Наши рекомендации