Тема «Закон України «Про підприємства».

План

1. Поняття підприємства, його види за формою власності

2. Утворення і майно підприємства, господарська, економічна та соціальна його діяльність.

3. Ліквідація і реорганізація підприємства.

Необхідно знати: загальні положення Закону України «Про підприємства», поняття підприємства, його види за формою власності; порядок утворення підприємства; механізм формування капіталу підприємства; господарську, економічну та соціальну його діяльність; порядок ліквідації і реорганізації підприємства.

Необхідно вміти: давати загальну характеристику підприємств відповідно до їх класифікації.

1. Поняття підприємства, його види за формою власності.

Підприємство - це організаційно відокрем­лена й економічно самостійна ланка вироб­ничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне зав­дання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

Основними законодавчими актами, які регулюють дія­льність підприємств в Україні, є Закони України: «Про влас­ність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Укра­їні» та ін.

Зокрема, Закон України «Про підприємства в Україні» ви­значає види та організаційні форми підприємства, правила їх створення, реєстрації, реорганізації та ліквідації, механізм здійснення підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Цим Законом визначені рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від організацій­ної форми та форми власності на майно; він спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність за результати своєї господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими суб'єктами госпо­дарювання, органами державного управління та ін.

Структура Закону України «Про підприємства в Україні»:

- Розділ І. Загальні положення

- Розділ II. Створення підприємства і порядок його реєстрації

- Розділ III. Майно підприємства

- Розділ IV. Управління підприємством і самоврядування трудо­вого колективу

-Розділ V. Господарська, економічна і соціальна діяльність під­приємства

- Розділ VI. Підприємство і держава

- Розділ VII. Ліквідація і реорганізація підприємства

- Розділ VIII. Особливості створення, ліквідації, реорганізації, управління та діяльності казенного підприємства

Підприємства мають такі ознаки:

- виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад ви­робничих фондів, єдина технічна політика, спільність до­поміжного і обслуговуючого господарств);

- організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприєм­ства, наділення підприємства правами і реквізитами юри­дичної особи);

- фінансово-економічна самостійність (можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки роз­поділу прибутку підприємства, форми і розміри матері­ального стимулювання, спільність системи планування та обліку).

Підприємства класифікуються за рядом ознак, а саме:

1. Мета і характер діяльності:

- комерційні, метою яких є одержання прибутку;

- некомерційні, які не ставлять собі за мету отримання грошових економічних результатів (благодійні фонди і ор­ганізації).

2. Форма власності:

- приватні (індивідуальні, засновані на власності однієї особи без права найму робочої сили; сімейні, засновані на власності і праці однієї сім'ї; приватні, засновані на влас­ності однієї особи з правом найму робочої сили);

- колективні (засновані на власності колективу праців­ників підприємства, кооперативу, громадської організації);

- державні (засновані на власності держави, в тому чис­лі казенні);

- муніципальні (державні комунальні підприємства, за­сновані на власності громади адміністративно-територіаль­них одиниць);

- спільні підприємства (засновані на власності фізич­них або юридичних осіб різних держав);

- іноземних громадян або організацій (засновані ви­ключно на власності фізичних або юридичних осіб інозем­них держав).

3. Правовий статус і форма господарювання:

- одноосібні приватні підприємства - власником є фі­зична особа або сім'я; отримує дохід (прибуток); несе весь тягар ризику.

Перевагами такої форми підприємства є простота за­снування, незначні випрати на засновницько-реєстраційні операції, повна самостійність, оперативність і свобода під­приємницьких дій, відносно низькі витрати на організацію виробництва, власникові повністю належить прибуток під­приємства.

Недоліки: обмежені можливості для розширення капі­талу, повна відповідальність за борги, відсутність спеціалі­зованого менеджменту, невизначеність термінів функціо­нування, оскільки підприємство юридично припиняє свою діяльність у разі смерті, позбавлення волі або психічного захворювання одноосібного власника.

- Кооперативні - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.

Перевагами є збільшення економічних можливостей підприємства щодо розширення бізнесу, диференціація ви­конуваних функцій окремими працівниками (виробничих, збутових, адміністративних).

Недоліком - протиріччя економічних та інших інтересів окремих членів кооперативу.

- Орендні - мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з при­воду тимчасового володіння і користування майном.

Переваги: не вимагає значних коштів для придбання майна, немає ризику за техніко-економічне старіння основ­них фондів, його несе орендодавець.

Недоліки: обмежується підприємницька свобода орендаря, який не є власни­ком майна.

- Господарські товариства - передбачають об'єднання капіталів двох або більше юридичних або фізичних осіб за умов спільного розподілу прибутку, контролю результатів бізнесу, активної участі у здійсненні бізнесової діяльності.

Основою взаємовідносин між партнерами є договір.

За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізня­ють:

- товариство з повною відповідальністю (всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за її результати не лише своїми частками у статутному фонді, а й власним майном);

- товариство з обмеженою відповідальністю (учасники несуть відповідальність за господарську діяльність у межах своїх внесків у вигляді майна, грошових коштів, продуктів інтелектуальної власності тощо);

- командитне товариство (поряд з учасниками, які не­суть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає принаймні одного учасника, відповідальність якого обмежується внеском у майно під­приємства, але не особистим майном; такий учасник нази­вається командитом);

акціонерні товариства (відкритого і закритого типу) (власність підприємства розподілена на частини і власни­ками вважаються акціонери, які мають обмежену відпові­дальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал; весь прибуток належить акціонерам і поділяється на дві час­тини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді диві­дендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використо­вується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) і менеджерами.

Перевагами господарських товариств є:

Більш широкі можливості для розширення виробництва, збільшення фінансової незалежності та дієздатності шляхом злиття капіталів партнерів, можливість залучення до управ­ління професійних менеджерів; для акціонерних товариств - реальна можливість залучення необхідних інвестицій через ринок цінних паперів, акціонери не можуть зазнати більших втрат, ніж ними було вкладено в акції, простіше збільшувати обсяги виробництва і суми прибутку.

Недоліки: виникнення протиріч між інтересами партнерів спричиняє малоефективну діяльність, а колективний менеджмент - негнучке управління виробництвом; для ак­ціонерних товариств - притаманні розбіжності між функ­ціями власності та контролю, інколи виникають суперечно­сті між акціонерами і менеджерами, наявність подвійного оподаткування (спочатку прибутку акціонерного товарист­ва, а потім дивідендів акціонерів).

4. Національна належність капіталу підприємств:

- національні (капітал підприємств належить підприєм­цям своєї країни);

- іноземні (капітал підприємств повністю є власністю іноземних громадян);

- змішані (капітал підприємств належить громадянам різ­них країн).

5. Галузево-функціональні види діяльності:

- промислові;

- сільськогосподарські;

- будівельні;

- транспортні;

- торговельні;

- лізингові;

- банківські

- та ін.

6. Розміри підприємств за чисельністю працівників:

- малі, до яких належать (за чисельністю працюючих):

1) у промисловості та будівництві - до 200 чол.;

2) у інших галузях виробничої сфери - до 50 чол.;

3) у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чол.;

4) у галузях невиробничої сфери - до 25 чол.;

5) у роздрібній торгівлі - до 15 чол.;

- середні;

- великі.

Розміри середніх і великих підприємств за чисельністю працюючих законодавчо не регулюються.

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, на­приклад, за типом виробництва, за ступенем спеціалізації, але перелічені є найважливішими.

Підприємницькі структури мають право на добровіль­них засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, мар­кетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціаль­ну діяльність. Такими об'єднаннями можуть бути: асоціа­ції, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:

- асоціація - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

- корпорація - договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції та виро­бничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

- консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для ре­алізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

- концерн - об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєд­нанням власності та контролю, найчас­тіше з використанням принципу дивер­сифікації виробництва;

- холдинг - організаційна форма об'єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке без­посередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямо­вує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших під­приємств.

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватись залежно від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства (ринку). Ринок, як сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-гро­шових відносин між виробниками і споживачами склада­ється з певних елементів.

Основними видами ринків за суб'єктним складом є:

- ринок виробників;

- ринок споживачів;

- ринок посередників;

- ринок державних установ;

- ринок міжнародних установ, покупців і споживачів.

За елементно-технологічним складом ринки поділяють­ся на:

- ринок засобів виробництва;

- ринок предметів споживання;

- ринок інвестицій;

- ринок фінансово-кредитних ресурсів;

- ринок інновацій та інформації;

- валютний ринок.

За територіальною ознакою ринки класифікуються на:

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- транснаціональний;

- світовий.

Функції ринкової інфраструктури виконують товарні і фондові біржі, страхові компанії, венчурні фірми, інформа­ційні центри, транспортні мережі, банки.

Економіка сучасних вітчизняних підприємств має ряд особливостей, які пов'язані з неузгодженістю рішень на дер­жавному рівні, нестабільністю законодавчої бази, високим рівнем податків, «втечею» кваліфікованих кадрів. Такі не­гативні моменти спричиняють низький рівень іноземного інвестування в економіку України, обертання значної маси грошових коштів поза банками, «перелив» капіталів зі сфе­ри виробництва у сферу торгового бізнесу через відсутність стимулів і пільг для вітчизняних товаровиробників та ін.

Усунення таких негативних явищ дало б можливість по­ліпшити роботу вітчизняних підприємств, створити умови для стабілізації їх власного становища та для наповнення бюджету держави.