Поняття лідерства, авторитету і харизми

Лідерство можна визначити як здатність впливати на окрему особу, на групу і підпорядковувати їх своїй волі.

Феномен лідерства криється у біологічній природі людини. Протолідерство знаходить себе в середовищі тварин, що ведуть стадний спосіб життя. У стаді впорядкованість досягається завдяки вертикальному і горизонтальному розподілу функцій і ролей. Формується ієрархічна піраміда, вершиною якої і виступає протолідер.

У живій природі за місце лідера завжди відбувається боротьба. Вона дозволяє здійснити природний відбір на роль лідера найактивнішої, сильнішої, спритнішої і кмітливішої особини.

У достатньо великій соціальній групі в піраміді влади на кожній горизонталі встановлюється свій лідер (рис. 3).

Рис. 3 – Ієрархія лідерів відповідно до рівня влади

Тепер звернемо увагу на фундаментальні якості лідера.

Основа всякого міцного лідерства – сила характеру, енергетика, харизма і соціальне чуття. Це дається від природи, і цьому важко навчитися.

Авторитет (від лат. auctoritas – влада, вплив) у широкому значенні – загальновизнаний вплив особи, заснований на знаннях, етичних чеснотах, досвіді.

Влада керівника прямо пов’язана з його авторитетом: авторитетному начальнику працівники підкоряються без особливих його зусиль. Авторитет можна розділити на моральний і функціональний.

Моральний авторитет залежить від етичних якостей керівника.

Функціональний авторитет визначається: 1) компетентністю керівника; 2) його діловими якостями; 3) його відношенням до своєї професійної діяльності.

Необхідний імідж і авторитет починаються з упевненості в собі.

Річ у тім, що лідер уже через своє біологічне призначення покликаний забезпечувати виживання біологічної групи. Така людина просто через природний відбір висувається в лідери вже на підсвідомому рівні, міркуючи так: „Якщо не я, то хто?”.

Цю упевненість у собі, тобто самооцінку, можна підвищувати трьома шляхами:

1) завдяки власним досягненням;

2) занижуючи оцінку оточуючих – „так що всі вони самі-то з себе представляють? Безхребетні слабаки!”;

3) знайти місце роботи, в якому менше конкурентів на дорозі до лідерства.

Зрозуміло, найчесніший перед самим собою, та і найнадійніший шлях – це перший. Шлях досягнень, та ще значущий, як правило, вимагає вельми довгострокової програми. Але іншого шляху немає.

Під харизмою мають на увазі комплекс якихось природних властивостей, які дозволяють суб’єкту чинити значний вплив на оточуючих. При цьому не забудемо, що вплив здійснюється через емоційні реакції людей. Це можуть бути наступні властивості:

- вражаюча зовнішність;

- незвичайний тембр голосу;

- пасіонарність (підвищена енергетика і заповзятливість);

- якісь видатні здібності;

- чарівність (включаючи і чарівність грізної сили);

- уміння переконувати, запалювати і вести за собою.

Проте потрібно пам'ятати: що без вчинку немає істинної харизми і авторитету. На одних природних зовнішніх даних довго не протримаєшся.

Імідж можна визначити як думку про суб’єкта, виражену у вигляді образу.

У принципі, імідж – це різновид стереотипу. Задача мозку – щонайшвидше «укласти» думку про новий суб’єкт в елемент пам’яті. Для цього зручно привласнити суб’єкту якийсь «ярлик». Завдяки такої властивості, як пам’ять інформація прагне утриматися в тій комірці, куди вона потрапила відразу. Тому дуже важливо перше враження, хоча воно і вважається помилковим. Так, його з часом переглядають, але, як правило, людям не хочеться признаватися собі й іншим у тому, що вони спочатку помилилися.

У результаті первинний образ, імідж суб'єкта, стає досить стійким, і його важко змінити у свідомості людей.

До типових помилок першого враження приводять наприклад, соціальні стереотипи. Встановлено, що саме характеристики соціального статусу сприймаються найпоспішніше. Вся решта рис і особливостей просто добудовується по певних схемах.