Техніко-криміналістичне дослідження документів: способи та ознаки підробки документів

Техніко-криміналістичне (технічне) дослідження документів дозволяє визначити природу, якісний склад, групову належність, а іноді місце, час виготовлення матеріалів документа; встановити засоби, умови і способи виготовлення (підробки) документа чи його окремих реквізитів; виявити невидимі і малопомітні записи, тексти на обвуглених та спопелілих документах, навички осіб, що виготовили або підробили документ; ідентифікувати засоби виготовлення документа.

Документи за юридичною природою бувають справжні або підроблені. Підроблений документ містить інформацію, яка не відповідає дійсності. У підроблених документах розрізняють інтелектуальну та матеріальну підробку, а також повну і часткову підробку.

При інтелектуальній підробці документ складається з дотриманням вимог, притаманних дійсним документам. Для цього використовуються справжні бланки документів, печатки та штампи. Інтелектуальну підробку може здійснити лише особа, згідно зі своїми функціональними обов’язками уповноважена для складання певних документів. Однак, при цьому, дана службова особа вносить до формально дійсного документу заздалегідь неправдиві відомості.

При матеріальній підробці документ або одразу виготовляється злочинцем у повному обсязі за зразком справжнього (повна підробка), або до змісту справжнього документа вносяться часткові зміни (часткова підробка), в результаті чого такий документ стає носієм неправдивої інформації.

До способів повної підробки документів відносять:

1) малювання – для нього характерні такі ознаки як наявність слідів приладу, що пише, в штрихах; наявність подвоєності штрихів; звивистість прямолінійних і кутастість округлих елементів; орфографічні помилки; неоднакові пробіли між знаками тощо;

2) копіювання за допомогою копіювально-множинної техніки – для такого копіювання можуть використовуватися електрофотографічний (відсутність деформації паперу в місцях нанесення тонеру; барвник штрихів знаків міститься на поверхні паперу; нерівність країв штрихів; характерний блиск, чергування матових і глянцевих мікроділянок; наявність хаотично розташованих точок бруду по всій поверхні документа, лінійне фарбування частками тонера у формі трас; осипання тонеру по лініях згину паперу; дрібні деталі не завжди відтворюються (розриви, перекручення ліній захисної сітки тощо), струминно-краплинний (нерівні, нечіткі краї штрихів знаків, утворені численним різнокольоровими точками, що накладаються одна на одну; при використанні водно- або спирторозчинних чорнил під дією вологи відбуваються розпливи зображень) і матричний (блиск поверхні забарвленого матеріалу; зображення складається з напівсферичних мікрокраплин, на дотик є гладкувато-рельєфним) способи друку;

3) поліграфічний (типографський, за допомогою друкарських верстатів) – характерні такі основні ознаки: утискування (вдавлення) штрихів у папір і стовщення шару фарби на кінцях штрихів, викривлення розмірів і начертання шрифту порівняно зі справжнім бланком, дзеркальне зображення окремих літер, наявність орфографічних помилок тощо.

До способів часткової підробки документів відносять наступні:

1) підчистка (підчищення) – механічне видалення штрихів тексту з метою зміни його первісного змісту. Ознаками, що характеризують даний спосіб є: порушення структури верхнього шару паперу, в результаті чого він стає більш шорстким і тонким; при внесенні нових записів у такі місця барвник глибоко проникає в товщу папера і розпливається; ушкодження штрихів лінування, захисної сітки і письмових знаків, які знаходяться поруч; ознаки наявності первісних записів.

2) травлення – навмисне видалення записів чи їхньої частини шляхом знебарвлення барвника штрихів хімічними реактивами. Ознаки травлення: зміна кольору паперу, його розтріскування, порушення проклейки й інші пошкодження; розтікання штрихів нового тексту внаслідок порушення проклейки паперу; проникнення барвника штрихів тексту на зворотній бік паперу; зміна кольору фонової сітки; ослаблення інтенсивності барвника штрихів нового тексту як результат впливу на них речовин, які лишилися у товщі паперу; крихкість і ламкість паперу; наявність іншої люмінесценції на ділянці, де було травлення, ніж та, що притаманна всьому документу.

3) змивання – видалення первісних записів розчиненням барвника. В якості розчинників використовують метиловий та етиловий спирти, ацетон, хлороформ, воду тощо. Багато ознак, характерних для травлення, виявляється і при змиванні. Незалежно від препарату, що застосовувався для змивання, в підроблених документах можна виявити такі ознаки: порушення проклейки паперу (жолоблення, шорсткість, втрату глянцю паперу); розтікання барвника в штрихах нових записів; наявність зафарбованого канта на межі зон дії розчинника; люмінесценцію залишків штрихів первинних записів; проникнення барвника штрихів тексту на зворотній бік паперу; різну інтенсивність люмінесценції ділянок паперу; зміну кольорів штрихів захисної сітки, лінування.

4) дописка – це спосіб зміни первісного змісту документу шляхом внесення на вільні місця нових букв, цифр чи слів, або їхніх сполучень. До ознак дописки відносяться: відсутність логічного зв’язку між реквізитами документа; відмінність ознак почерку в сумнівних і інших записах; збільшені або зменшені інтервали між рядками, словами, буквами; відмінність мікроструктури штрихів нових записів; викривлення ліній рядків, наявність скорочень у тексті; нелогічна послідовність виконання букв, цифр; розходження в кольорі і відтінках штрихів первісних і нових записів. Різновидом дописки можна вважати виправлення, яке здійснюється шляхом додавання до букв або цифр окремих нових штрихів, що змінюють первісне їх значення.

5) заміна фотокартки – фотокартка в документах замінюється цілком або із залишенням на документі частини старої з відбитком печатки, до якої підклеюється нова фотокартка зі зрізаним кутом. Ознаками повної заміни фотокартки є: відсутність відбитка печатки (штампу) в місці, де він має бути; невідповідність частин відбитка печатки (штампу) на фотокартці й прилеглих до неї ділянках бланка за їх взаємним розташуванням, розмірами радіусів печатки, змістом тексту, розмірами та конфігурацією знаків, їх розташуванням тощо; ознаки нанесення частини відбитка на фотокартку допискою чи саморобним кліше; перекривання фотознімком частини відбитка печатки чи тексту; наявність клею під фотокарткою та біля неї, який за своїми властивостями відрізняється від клею, що застосовується при оформленні документів у відповідних установах. При частковій заміні фотокартки більшість ознак, які були притаманні повній заміні фотокартки, крім пов’язаних з відбитком печатки, притаманні й цьому способу.

6) заміна аркушів документа – про даний спосіб підробки свідчать такі ознаки: наявність зайвих отворів для скоб; порушення послідовності нумерації сторінок; розбіжність серії і номера аркушів документа; невідповідність розмірів і конфігурації країв аркушів; розходження у відтінку і якості паперу різних аркушів одного документа; розходження в друкованому тексті заміненого аркушу з іншими.

Наши рекомендации