Причини та наслідки ненормативного психічного розвитку

Розглянемо причини ненормативного психічного розвитку. Біологічні умови генетично і негенетично зумовлюють відхилення в роботі фізіологічних систем організму. Дослідження монозиготних близнюків свідчать, що вплив генотипу наявний у 40–60% випадків і визначає рівень їх сенситивності, емоційної нестійкості, інтравертованості, продуктивності пізнавальної діяльності. Аналіз лінії «батьки – діти» також висвітлює генетичну обтяженість властивостей темпераменту дітей, насамперед з боку матері.

До негенетичних умов належать: токсикози плода, мозкові інфекції, асфіксія плода, пологові травми, недоношення або переношення плода, хвороби, негативні емоційні стани матері. Вони більше впливають на хлопчиків, які загалом частіше від дівчаток виявляють ознаки психічної ненормативності. Такою умовою є недоїдання дитини чи незадовільна якість їжі, до чого дуже чутливий мозок у перші роки життя.

Наслідком дії негенетичних умов часто є мінімальна мозкова дисфункція – мікроорганічна патологія, яка виявляється у вигляді незначних відхилень у роботі мозку дитини. Ознаки таких умов знаходять у 30–90% соціально дезадаптованих дітей та підлітків.

До цих умов належить також алкоголізм батьків, який, до того ж, часто є причиною дефекту. Прикладом може бути алкогольний синдром плода (його показниками в ранньому віці, поряд із мінімальною мозковою дисфункцією, є затримання росту, зменшений розмір черепа, підвищена збудливість, розгальмованість рухів). Діти, у яких його діагностували, але пізніше в них не було виявлено ознак розумової відсталості (що нерідко трапляється), не досягали високих показників ІQ. У дорослому віці їх характеризували знижені здібності та самоконтроль, нижчий темп реакцій, малопродуктивна пам’ять, здібності. До того ж, хворі на алкоголізм створюють несприятливе сімейне оточення, яке позначається навіть на третьому поколінні.

Ще згубнішою для розвитку дітей є наркоманія батьків: у цьому разі ознаки ненормативності є практично завжди.

Соціальні умови ненормативного психічного розвитку – умови життя дитини, які перешкоджають їй засвоювати культуру: неповна сім’я, низька освіта батьків, незадовільні умови життя родини (відсутність житла, вимушене безробіття її членів, брак коштів на необхідне тощо), аморальний спосіб життя батьків, асоціальні сімейні цінності, відсутність сім’ї, несприятливе соціальне оточення.

При цьому безпосередньо негативне значення для психічного розвитку має педагогічна занедбаність – повне або часткове виключення дитини із системи навчально-виховних впливів, нездоровий психологічний клімат у родині, неправильне виховання, неповне виховання та виховання поза сім’єю.

Нездоровий психологічний клімат створюють конфлікти між членами сім’ї, а також тривожність, емоційна нестійкість, інтравертованість, ригідність матері, знижена активність, надмірна сенситивність, невпевненість у собі батька.

Неправильне виховання має вигляд гіпоопіки, емоційного неприйняття, гіперопіки, потурання, жорстокості, завищених вимог. Неповне виховання має місце у неповній сім’ї, де дитина часто не бачить необхідних зразків поведінки дорослого. Однак ще несприятливішим є виховання поза сім’єю – в інтернатному закладі. Тут діє умовне виховання, для якого, на відміну від безумовного, материнського, характерне ставленням до дитини залежно від того, як складаються її стосунки з дорослим. Це одна з причин депривації (від англ. deprivation – незадоволення) основних потреб дитини, що накладає специфічний відбиток на її психіку. Зокрема, вже у віці немовляти вона може перебувати в стані госпіталізму (від лат. hospitalis – гостинний) – різкого відставання фізичного і психічного розвитку внаслідок розриву зв’язку з матір’ю.

Співвідношення соціальних і біологічних умов ненормативного психічного розвитку змінюється залежно від віку дитини: так, у дворічних переважають біологічні, у шестирічних – соціальні (Меєр-Пробст). Важливо, що коли кількість перших і других надто велика, то діти втричі частіше відстають у психічному розвиткові від однолітків, у яких кількість таких умов незначна. У разі сприятливих соціальних умов, але коли є ще й негативні біологічні, починаючи з шостого року життя, розвиток дитини поступово наближається до вікової норми. Натомість, якщо негативні біологічні умови обтяжені ще й соціальними, розвиток регресує.

Психологічні умови – власна логіка ненормативного психічного розвитку. Це ненормативні психічні новоутворення та відповідна ненормативна діяльність, характерна для вищого рівня життя – рівня особистості.

Отже, ненормативний психічний розвиток – це певний тип онтогенезу психіки, що протікає в межах між психічною аномалією та психічною нормою і на якому позначаються соціальні, біологічні і психологічні умови відповідної діяльності дитини.

Якщо біологічні умови ненормативного розвитку можна співвіднести з рівнем організму, соціальні – з рівнем індивіда, то психологічні – з рівнем особистості (рис. 5.3). Дані таблиці дають підставу очікувати, що психічний розвиток щоразу відбуватиметься по-різному.

Рівні	Умови	Чинники	Наслідки
Організм	Біологічні	Генетичні (генотип). Негенетичні: токсикози плода, мозкові інфекції, асфіксія плода, пологові травми, недоношення або переношення плода, негативні емоційні стани матері, алкоголізм і наркоманія батьків	Аномальні властивості темпераменту, недорозвинення пізнавальної діяльності, емоцій та волі, мінімальна мозкова дисфункція, алкогольний синдром плода
Індивід	Соціальні	Опосередковані: неповна сім’я, сімейні конфлікти, низький рівень освіти батьків, незадовільні умови життя сім’ї, аморальний спосіб життя батьків, асоціальні сімейні цінності, відсутність сім’ї, несприятливе оточення Безпосередні: педагогічна занедбаність, нездоровий психологічний клімат у сім’ї, неправильне виховання, неповне виховання, умовне виховання	Аномальні властивості характеру, відсутність прив’язаності, депривація психічного розвитку, явище госпіталізму
Особистість	Психологічні	Ненормативна діяльність	Ненормативні психічні новоутворення

Рис. 5.3. Умови, чинники та наслідки
ненормативного психічного розвитку.