Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиня­ються у сфері державного управління.

Особливостями відно­син, що складають предмет адміністративного права, є такі:

вони виникають в результаті державної владно-управ­лінської діяльності; суб'єктом таких відносин є виконавчо-розпорядчий орган; їх виникнення, зміна чи припинення є результатом сві­домої, вольової, цілеспрямованої діяльності.

Методом адміністративного права — є метод юридичної нерівності сторін (імперативний метод).

Зовнішню форму адміністративного права складають його джерела. Основними з них є Конституція України, Кодекс України про ад­міністративні правопорушення, Закони України “Про міліцію”, “Про прокурату­ру”, “Про Збройні Сили України”, “Про Службу безпеки Ук­раїни”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Украї­ні”, “Про Антимонопольний комітет України”, “Про державну службу, “Про зайнятість населення”, “Про держав­ний кордон України”, “Про надзвичайний стан”, “Про пожежну безпеку”, “Про адміністративний нагляд за особами, звільне­ними з місць позбавлення волі”, “Про звернення громадян” та ін.

Названі джерела адміністративного права — це джерела вищої юридичної сили.

Певна частина адміністративно-правових норм може бути закріплена у Постановах Верховної Ради України, підзаконних нормативних актах Президента України та Кабінету Мініст­рів України, спільних постановах Кабінету Міністрів України і профспілок України з питань охорони праці та соціального захисту працівників незалежно від форми власності.

Окрему групу нормативних актів, що визнаються джере­лами адміністративного права, становлять акти центральних і місцевих органів державної виконавчої влади. Це можуть бути накази міністерств, державних комітетів і служб, інших органів центральної виконавчої влади із спеціальним статусом, розпорядження голів місцевих державних адмі­ністрацій.

До джерел адміністративного права відносять також нормативні акти керівників підприємств, установ і організа­цій, акти територіальних громад, представницьких і виконав­чих органів місцевого самоврядування та органів місцевої са­моорганізації населення, якщо в них вміщено адміністративно-правові норми.

Кодифікованим джерелом адміністративного права єКодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП), який було прийнято 7 грудня 1984 р. (набрав чинності з 1 червня 1985 р.). У ньому вміщуються норми, що регулю­ють і охороняють суспільні від­носини у сфері адміністративних правопорушень і адміні­стративної відповідальності. Кодекс складається з двох частин - загальної і особливої та охоплює 5 розділів, 33 глав, 330 статей.

Розділ І Загальні положення.

Розділ II Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність.

Розділ III Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Розділ IV Провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Розділ V Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

У загальних положеннях за­кріплюються завдання та система законодавства про адміністративні правопорушення, компетенція і повноважен­ня державних органів і органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань про адміністративні правопорушен­ня, їх запобігання, виявлення та усунення причин і умов, що сприяють їх вчиненню, чинність законодавства та забезпе­чення режиму законності при провадженні у справах про ад­міністративні правопорушення.

В особливій частині закріплюються види адміністратив­них проступків у різних галузях.