Бевзенко Володимир Михайлович
Додаткові теми:
- Докази та доказування
- Нагляд в адмін. процесі
- Апеляція та касація
- Провадження за нововиявленими обставинами
- Судовий контроль
- Перегляд ВСУ
- Засоби захисту законних прав, свобод та інтересів позивача та відповідача в адмін. процесі.
Література:
1. КУ
2. Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ) (6 липня 2005 року)
3. ЗУ «про судоустрій і статус суддів» (7 липня 2010 року)
КАСУ – Науково-практичний коментар за загальною редакцією Куйбіди Р.О. м. Київ вид. «Юстиніан» 2009 рік.
КасУ – Науково-практичний коментар за загальною редакцією Комзюка А.Т. м. Київ вид. «Прецедент» 2009 рік.
«Основи адміністративного судочинства та адміністративного права» - навчальний посібник/ за загальною редакцією Шишкіна В.І., Куйбіди Р.О. м. Київ, вид «Старий Світ» 2006.
«Адміністративний процес України» - навчальний посібник/ за загальною редакцією Комзюка А.Т. м. Київ «Прецедент» 2007 рік.
Монографія: Стефанюк В.С. «Судовий адміністративний процес» Харків «Консум» 2007р.
«Антологія української юридичної думки» - голова ред. Колегії Шемшученко; Том 5 «Поліцейське та адміністративне право» м Київ «Юридична книга» - 2003 рік.
· Court.gov.ua – база правових позицій (ґрунтується на положеннях ч.2 ст.17 КАСУ).
· Nbuv.gov.ua – каталог (електронний) авторефератів (спеціальність 12.00.07) 1994-2012
· Вісник ВАСУ
· Адміністративне право і процес
Загальне положення адміністративного процесу в Україні
1. Виникнення, формування та розвиток адміністративного процесу.
2. Сучасні моделі адміністративного процесу.
3. Основні положення адміністративного процесу в Україні.
Адміністративний процес – діяльність суду щодо розгляду та вирішення певних суперечок.
Сучасний адміністративний процес України абсолютно нове явище у вітчизняній юридичній науці, яке розпочало формуватися відносно нещодавно з 1991 року.
Одночасно із виникненням адміністративного права (у 17-18 столітті) в країнах центральної Європи (надто адміністративно право розвивалося в Німеччині, Франції) постало питання про забезпечення законності діяльності публічної адміністрації, або,, простіше кажучи, влади.
Одночасно із виникненням адміністративного права для забезпечення законності діяльності влади починає формуватися інститут адміністративної юстиції.
Праобразом сучасного адміністративного процесу була адміністративна юстиція, яка традиційно розглядалася, як спосіб забезпечення законності адміністративної діяльності влади в державі.
Виникнення, розвиток та формування адміністративного процесу нерозривно пов’язаний із формуванням української державності .
Етапи формування, розвитку адміністративного розвитку:
1) До 1917 року – перебування в складі Австро-Угорської та Російської Імперій:
На Українських землях існували різні моделі адміністративної юстиції (Німецьке, Австрійське вчення про адміністративну юстицію – на Зх. землях; забезпечення законності здійснювалося адміністративними судами. Східні землі – російське адміністративне право; адміністративна юстиція здійснювалася самими представниками влади (Сенатом, місцевими територіальними органами влади (губернскими присутствиями), і частково повноваження адміністративної юстиції покладалося, також, і на земські суди.)
2) Адміністративний процес часів формування української державності (1917 – 1920; 1922; 1923)
У зазначений час спостерігається стрімкий законодавчий розвиток адміністративної юстиції та адміністративного процесу. Зокрема, за конституцією УНР (1918 року) передбачалися суди, які були уповноважені на здійснення судочинства в адміністративних справах.
3) 1920 – 1990 роки. Доба існування радянської влади на українських землях. У межах цього періоду:
- період 1920 – 1960 рік: мова про засоби захисту та забезпечення законності взагалі не йде.
- період 1960 – 1990 рік: «потепління», прогрес у справі розвитку адміністративного процесу, зокрема у 1963 році було підписано цивільно-процесуальний кодекс.( виборчі, фінансові правовідносини, справи за участю представників влади)
4) 1990 – сьогодення. Період існування незалежної Української держави; За цей період було ухвалено необхідні для існування адміністративного процесу нормативно-правові акти.
Моделі адміністративного процесу:
У світі існує 3 основні моделі адміністративного процесу:
1) Романо-германська (Німецька) модель: характеризується тим, що всі повноваження в сфері адмін. Процесу здійснюються спеціалізованими судами, які здійснюють правосуддя у сфері публічно-правових відносин. Так у ФРН, на підставі закону «про адміністративні суди» здійснюється правосуддя у сфері фінансових відносин, соціальних відносин, конституційних відносин, адміністративно-правових. Саме ця модель є для України взірцем.
2) Англосаксонська модель: для цієї моделі характерним є здійснення адміністративного процесу судами загальної юрисдикції та, частково, так званими адміністративними трибуналами. Зважаючи на це, ця модель не є показовою для України.
3) Французька модель: у межах цієї моделі адміністративний процес здійснюється самими ж представниками адміністративної влади, тобто спеціалізованого адміністративного судочинства ця модель не знає.
Зважаючи на ту обставину, що в Україні спостерігається рецепція адміністративного права, для вітчизняного адміністративного процесу показовою є романо-германська модель адміністративного процесу. Проте, ми не можемо 100% віднести адміністративний процес України до названих моделей, оскільки в державі сформована своя власна модель адміністративного процесу: Вітчизняна модель адміністративного процесу поєднує у собі елементи романо-германської та англосаксонської моделей (меншою мірою). Так, згідно ст. 17 КасУ, адміністративний процес здійснюється спеціалізованими судами (адміністративними судами) – прояв романо-германської моделі; та, частково, загальними судами – прояв англосаксонської моделі.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
Адміністративний процес України на сьогоднішній день представляє собою доволі неоднорідне та неоднозначне явище. Зокрема, у сучасній адміністративно-правовій та адміністративно-процесуальній науці розрізняють такі уявлення про адміністративний процес:
1) «Судовий» адміністративний процес – поняття та зміст якого закріплено у п. 3,4 ст. 3 КасУ. – адміністративний процес – це діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення публічно-правових суперечок учасниками яких є суб’єкт владних повноважень (органи державної влади, ОМС, посадові та службові особи цих органів.
2) «Управлінський» адміністративний процес («адміністративне право академічний курс» за загальною редакцією Овер’янова)
Управлінський адміністративний процес – це розгляд та вирішення усіма без винятку органами державної влади індивідуальних адміністративних справ – широке розуміння адміністративного процесу.
Вузьке розуміння адміністративного процесу – полягає у розгляді та вирішенні справ про адміністративні правопорушення. ( справи про адміністративні правопорушення регулюються кодексом України про адмін. правопорушення.)
Адміністративний процес представляє собою різновид юридичного процесу, про який писав Горшельов «Теории юридического процесса»)
Ознаки адміністративного процесу:
Ø Адміністративний процес являє собою адміністративного суду та інших учасників адміністративної справи (сторони, треті особи, їх процесуальні представники, ОМС, органи державної влади, спеціалісти, експерти, перекладачі, судові розпорядники, секретарі судових засідань – ст. 23, 24, 47, 62 КАСУ) щодо розгляду та вирішення у судовому порядку публічно-правових суперечок.
Ø Основне призначення адміністративного процесу полягає у захисті суб’єктивно-публічних прав, свобод, законних інтересів, фізичних та юридичних осіб, які перебувають у публічно-правових відносинах із суб’єктами владних повноважень (п. 7 ч.1 ст.3 КАСУ), які здійснюють владні управлінські функції та інші публічні повноваження (функції регулювання, загально організаційна діяльність, надання адміністративних послуг, видача різноманітних документів, дозволів фізичним і юридичним особам), а також укладання адміністративних договорів, здійснення заходів адміністративного примусу (адмін. попередження, припинення, забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення)
Ø Адміністративний процес складається із таких основних компонентів, як стадії:
1) Відкриття провадження у справі (поняття адміністративного позову)(порушення адміністративної справи)
2) Підготовче провадження (підготовка адміністративної справи до судового розгляду)
3) Судовий розгляд адміністративної справи
Перші 3 стадії є обов’язковими!!!
4) Апеляційне провадження (апеляція)
5) Касаційне провадження (касація)
6) Перегляд рішення ВСУ
7) Провадження за нововиявленими обставинами
8) Судовий контроль
9) Виконавче провадження
Друга складова – провадження (ст. 17 КАСУ)
1) За зверненнями фізичних та юридичних осіб щодо рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень (п. 1,2 ч. 2 ст. 17 КАСУ)
2) Провадження за зверненнями суб’єктів владних повноважень (п. п. 3-5 ч.2 ст. 17 КАСУ)
3) Провадження, що виникають із виборчих справ та справ про референдум (п. 6 ч.2 ст. 17 КАСУ)
Стадії адміністративного процесу – сукупність однорідних процесуальних дій адміністративного суду учасників адміністративної справи щодо досягнення одного конкретного процесуального результату. Так, наприклад, подаючи адміністративний позов (ст. 105-107 КАСУ), позивач прагне відкриття провадження у справі, а суд перевіряє цей позов на відповідність вимогам, вміщених у статтях КАСУ.
Провадження – сукупність подібних однорідних адміністративних справ, які розглядаються за особливими правилами, передбаченими КАСУ.
Поняття управлінських функцій та публічно-правових відносин використовуються адміністративними судами, сторонами для правильного визначення адміністративної справи, яка підвідомча адміністративному суду.
Адміністративно-процесуальна діяльність в Україні забезпечується судами.
Адміністративний процес являє собою сукупність послідовних процесуальних дій адміністративного суду та учасників адміністративної справи, яка має на меті захистити суб’єктивно-публічні.
Поняття адміністративно-процесуального права
Взаємопов’язаною категорією із адміністративним процесом я адміністративно-процесуальне право. Яке, на відміну від адміністративного процесу являє собою не діяльність, а галузь вітчизняного права. Сукупність адміністративних процесуальних норм, вміщених у КАСУ, і які визначають повноваження адміністративних судів щодо розгляду і вирішення публічно-правових суперечок, визначають процедуру звернення до адміністративного суду та послідовність розгляду і вирішення адміністративних справ у судовому порядку. (ст. 1 КАСУ)
КАСУ було прийнято і підписано у 2005 році. До цього у ВР був проект адміністративно-процесуального кодексу, але в останню мить назву було змінено. Тим не менш, правильніше було б назвати як адміністративний процесуальний кодекс.
Сам КАСУ складається із 7 розділів:
1) Загальні положення – описує поняття та категорії, які використовуються надалі у змісті цього кодексу (зокрема, ст. 3 – понятійний апарат, що забезпечує адміністративний процес), описується призначення КАСУ (ст. 1), завдання адміністративного судочинства (ст. 2), засади організації та здійснення адміністративного процесу. Зокрема, у статтях 7 – 16 КАСУ описуються принципи адміністративного процесу
2) Організація адміністративного судочинства – найбільш важливими для організації адміністративного судочинства є норми статей 17-21 КАСУ. Зокрема, ці статі присвячені таким принципово важливим питанням, як юрисдикція адміністративних судів, поняття підсудності адміністративних справ та види підсудності.
3) Провадження судів різних інстанцій
Принципи адміністративного процесу.
1) Поняття та види принципів адміністративного процесу.
2) Загально правові принципи адміністративного процесу.
3) Принципи адміністративного процесу, закріплені в КасУ.
4) «Неписані» принципи адміністративного процесу.
(статті 3, 8, 19, 126, 129 КУ; статті 7-15 КасУ; ЗУ «про судоустрій і статус суддів»; ЗУ «про доступ до судових рішень» (22.12.2005); ЗУ «про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів, другого, четвертого, сьомого та одинадцятого до конвенції»(від 17.07.1997); ЗУ «про інформацію» (02.10.1992); Рішення КСУ у справі про призначення більш м’якого покарання (02.11.2004); НПК КУ за загальною ред. Овер’янова В.Б. - Харків, Київ «Право» та «ІнЮре» - 2003 рік; «Принципи права України» - Київ – «Юрінком Інтер» 1998.
Зважаючи на ту обставину, що сучасне АПП України є галуззю національного права України, воно, відповідно, успадковує, використовує загальні принципи, які розроблені теорією права. І, в свою чергу, загально правові принципи поширюються і на адмін. процес.
Таким чином, ми можемо стверджувати, що принципи, закріплені у КУ, інших НПА, поширюються і на організацію та здійснення адміністративного судочинства.
Принципи як правова категорія становлять основу адміністративного процесу, визначають закономірності здійснення правосуддя в адміністративних справах, і характеризуються такими ознаками:
1) Принципи, що застосовуються в межах адмін. процесу містять вимоги, і мають бути враховані усіма без винятку учасниками адміністративного судочинства під час розгляду і вирішення публічно-правових справ.Це своєрідні правила поведінки, яким підпорядковуються і адміністративний суд, і сторони, треті особи, їх процесуальні представники.
2) Принципи адміністративного процесу, відтворені у КУ та Законах України, випливають з окремих правових норм, або безпосередньо закріплені у спеціальних нормах.
3) Принципи адміністративного процесу завжди є наслідком (результатом) наукового пізнання.
4) Принципи адмін. процесу є категоріями об’єктивними. Тобто, переважно, не залежать від конкретної людини, і поява існування принципів адміністративного процесу безпосередньо обумовлена природою права, існування права, визнання людини найвищою соціальною цінністю.
Принципи адміністративного процесу – об’єктивно існуючі, закріплені у статтях КУ, КАСУ, ЗУ, нормах міжнародного права, керівні основоположні правила здійснення адміністративного судочинства, які є обов’язком, як для адміністративного суду (ст. 23-24),так і для осіб, що беруть участь у справі (ст. 47 КАСУ), а також інших осіб, що є учасниками адміністративного процесу.
Порушення, невизнання, або неточне відтворення принципів адміністративного процесу обумовлює порушення законних прав і свобод учасників адмін. процесу, і є підставою для апеляції та касації.
Подібно до інших галузей права адміністративне процесуальне право та адміністративний процес, скеровуються загально правовими принципами. Такими принципами є:
Ø Свобода – можливість учасників адміністративного процесу вільно обирати вид процесуальної поведінки, яка передбачена нормами КАСУ, або їм не суперечить. (ч.1 ст.51 КАСУ)
Ø Справедливості – реакція адміністративного суду на поведінку учасників справи завжди є адекватною, відповідною. В адмін. справі постановлюється відповідно до тих вимог і претензій, що викладені у позовній заяві. (ч.4 ст.105 КАСУ)
Ø Рівності - незалежно від особистості учасника справи, адміністративний суд здійснює правосуддя в адміністративних справах винятково згідно приписів КАСУ.
Ø Гуманізм – людина є найвищою цінністю.
Ø Демократизм
Ø Верховенства права – виражається не лише у нормах законодавства, яке може бути несправедливим, але проявляється також і в інших соціальних регуляторах, які визнані (легітимовані) суспільством. Отже, в розумінні КСУ, до змісту верховенства права відносяться такі соціальні регулятори, як норми моралі, традиції, звичаї, які дістали своє поширення, визнання у конкретному суспільстві.
Ø Законність (ч.2 ст. 19 КУ, ст.9 КАСУ)
Принципи, що закріплені КАС, за своїм змістом є трьох видів:
Ø Загально правові принципи.
Ø Міжгалузеві принципи – обов’язкові для кількох процесуальних галузей. (змагальності, диспозитивності, апеляційного та касаційного оскарження, обов’язковості судових рішень).
Ø Галузеві принципи – діють винятково в межах адміністративного процесу. (офіційного з’ясування усіх обставин справи)
Не зважаючи на існуючу класифікацію принципів адміністративного процесу, усі вони закріплені (визначені) у ст.7 КАС.
Ø Принцип верховенства права.
Ø Законність.
Ø Рівність усіх учасників справи перед законом і судом.
Ø Змагальність сторін, диспозитивність, офіційне з’ясування усіх обставин справи.
Ø Гласність і відкритість процесу.
Ø Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
Ø Обов’язковість судових рішень.
Ø Мова, якою здійснюється судочинство.
Дія та застосування усіх без винятку принципів адміністративного процесу розпочинається з моменту відкриття провадження у справі, і триває до моменту ухвалення і проголошення рішення у справі.
По своїй суті змагальність є міжгалузевим принципом, сутність якого зводиться до доведення перед адміністративним судом правоти, обґрунтованості своїх вимог або заперечення. Змагальність стає можливою на основі процесуальних повноважень, наданих сторонам, третім особам, їх процесуальним представникам. (ст.49, 51,53,6 КАС).
Поняття принципу диспозитивності означає можливість вибору. Своє закріплення принцип диспозитивності отримав в ч.3 ст.11 КАС. Сутність даного принципу полягає в тому, що будь-яка сторона в праві вільно розпоряджатися на власний розсуд своїми вимогами.
Ø Офіційне з’ясування всіх обставин у справі – протилежний принцип до принципу диспозитивності.
Ø Принцип гласності і відкритості судового процесу.
Сутність гласності полягає у тому, що будь-яка адміністративна справа, від початку до кінця є доступною для усіх без винятку учасників адміністративного процесу (будь-яка сторона, третя особа, інший учасник справи не можуть бути обмежені в отриманні інформації про час, місце та дату судового засідання. Всі учасники справи, без будь-яких винятків інформуються про результати розгляду та вирішення справи, про рішення, ухвалене судом під час судового розгляду справи.
Кожен будь-коли має право знайомитися із судовими рішеннями з тих адміністративних справ, щодо яких ухвалені підсумкові рішення. (court.gov.ua)
Відкритість – розгляд справ в адміністративних судах завжди відбувається відкрито. Під час судового розгляду адміністративної справи здійснюється повне фіксування судового засідання технічними засобами.
Всі особи, що присутні в залі судового засідання можуть використовувати портативні аудіо технічні засоби (диктофони); В залі судового засідання допускаються проведення фото- кіно- відео- аудіо запису із застосуванням стаціонарної техніки, а також допускається трансляція чи вихід в ефір судового засідання.
Винятки із принципу гласності та відкритості: принцип гласності і відкритості не поширюється на адміністративні справи, де згадується, або використовується інформація такого змісту: державна таємниця, службова таємниця, банківська таємниця, комерційна таємниця, таємниця особистого життя, таємниця особистого листування; проведення в залі судового засідання будь-якого виду зйомки, або запису, а також транслювання розгляду адміністративної справи можливі винятково за згодою сторін, і після того, як буде проголошено ухвалу суду; В тому разі, якщо судовий розгляд відбувався у закритому засіданні, то привселюдно оголошується лише резолютивна частина судового рішення.
Ø Забезпечення апеляційного і касаційного оскарження – кожен із учасників справи може вільно подавати апеляційну, або касаційну скаргу.
Ø Обов’язковість судових рішень. Згідно приписів КУ. Ст.ст. 124, 129 КУ – будь-яке рішення в адміністративній справі обов’язково має бути виконаним тим суб’єктом, якому воно адресоване. У разі невиконання судового рішення до винної особи можуть бути застосовані санкції кримінально-правового, адміністративно-правового, або фінансово-правового характеру.
Неписані принципи:
Ø Принцип процесуальної економії – суд має діяти розсудливо, заощаджуючи використовувати час, ресурси тощо.
Ø Принцип розумних строків.
Ø Принцип добросовісності.
Принципи – керівні правила здійснення адміністративного судочинства, порушення яких призводить до незаконності ухвалення рішень, незаконних процесуальних дій.
СТАДІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
1. Класифікація стадій
2. Порядок відкриття провадження по адміністративній справі
3. Поняття та ознаки стадії підготовки справи до судового розгляду
4. Процесуальний зміст стадії підготовки справи до судового розгляду
5. Попереднє судове засідання
6. Завершення підготовчого провадження
7. Судовий розгляд адміністративної справи та її особливості
8. Частини судового розгляду адміністративної справи
Джерела:
1. Інформаційний лист ВАС (Вищого Адміністративного Суду) України «про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм кодексу адміністративного судочинства та нормативно-правових актів» 25 липня 2007.
2. Оглядовий лист ВАС України «про практику застосування адміністративними судами приписів КАС України стосовно визначення юрисдикції адміністративних справ» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВАСУ.) від 21 грудня 2007р.
3. Постанова пленуму ВАСУ «про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАСУ під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008
4. Аналітичний огляд стану здійснення судочинства ВАСУ у 2011 році»
5. Інформаційний лист ВАСУ, ухвалений 27 серпня 2012 року (щодо обчислення процесуальних строків.
Стаття 17 КАСУ – види проваджень.
Порядок відкриття провадження у адміністративній справі
Відкриття провадження в адміністративній справі (порушення адміністративної справи) є першою та обов’язковою стадією в адміністративному процесі. Від успішності такого відкриття залежить можливість виникнення та розвитку адміністративного процесу по конкретній справі. Відкриття здійснюється за наявності юридичних фактів.
На цій стадії адміністративного процесу виникають правовідносини двоякого змісту (характеру). Зацікавлена фізична, або юридична особа має звернутися із адміністративним позовом до канцелярії суду.
Правовідносини, що виникають між позивачем та суддею.
Для відкриття провадження у справі необхідні наступні юридичні факти:
Ø Подано позовну заяву, яка відповідає приписам КАСУ ( ст..ст.104,105,106 КАСУ)
Ø Позовна заява подана особою, яка має достатній та необхідний обсяг адміністративної процесуальної правосуб’єктності.
Ø Позовна заява прийнята до провадження адміністративним судом та постановлено ухвалу про відкриття такого провадження.
Відкриття провадження регламентується ч.2 ст. 107 КАСУ.
Стадія відкриття провадження у справі виникає після подання до адміністративного суду позовної заяви зацікавленою особою
Позов – матеріально-правова вимога, звернута через адміністративний суд до іншої особи. Адміністративний позов – це вже безпосереднє документальне письмове звернення до адміністративного суду, в якому реалізується матеріально-правова вимога, іменуємо «позовом».
Позовна заява – співзвучне адміністративному позову поняття, і також виражає собою конкретний документ, поданий до АС.
Позовна заява характеризується такими ознаками (як єдина підстава відкриття провадження у справі):
Ø Є процесуальним документом фізичних, або юридичних осіб, який порушує (обумовлює) відкриття провадження у справі.
Ø Приймається адміністративним судом у письмовій формі, яка подається особисто заявником, його процесуальним представником, або може надсилатися поштою.)
Ø Будь-яка позовна заява зажди складається із таких основних частин:
1) вступна частина – найменування суду та позивача, адреса проживання (місцезнаходження), повне і точне найменування відповідача та його адреси, найменування процесуального представника із вказівкою на те, кого саме він представляє.
2) Описова (історична).- в цій частині позовної заяви детально викладаються усі обставини справи. Посилання на норми чинного законодавства, які описують суперечні правовідносини , в цій частині також вказуються докази, що слугують для обґрунтування позовних вимог, вказаних позивачем.
3) Мотивувальна частина позовної заяви – містить у собі норми матеріального та процесуального права, посилання на фактичні обставини справи, а також докази, які у своїй сукупності обґрунтовують правомірність вимог позивача та свідчать про необґрунтованість правової позиції відповідача.
4) Прохальна частина позовної заяви – міститься перелік клопотань, із якими позивач звертається до суду.
5) Додатки – вказується копії позовних заяв, відповідно до кількості відповідачів, копії документів, що підтверджують фактичні обставини справи, викладені в описовій частині позову, копія квитанції про сплату судового збору.
Позовна заява датується та підписується.
Можлива реакція адміністративного суду на подану позовну заяву:
1) Позовна заява може бути залишена без руху (ч. 1 ст.108 КАСУ).
2) Повернення позовної заяви. (ч.3 ст.108 КАСУ).
3) Відмова у відкритті провадження у справі. (ст.. 109 КАСУ).
4) Відкриття провадження у справі. (ст..105 КАСУ)
Стадії адміністративного процесу:
1) Стадія підготовки до судового розгляду – наступає після відкриття провадження в адміністративній справі завжди є так зване «підготовче провадження» - підготовка справи до судового розгляду. По своїй суті стадія доволі особлива. Передбачає сукупність спеціальних процедур, які вчиняються до моменту завершення самої стадії, винятково адміністративним судом.
а) Основним ініціатором, керівником, у межах цієї стадії завжди виступає адміністративний суд, тоді як інші учасники адміністративної справи займають пасивне положення. Дана стадія, з огляду на ту обставину, що всі процесуальні дії вчиняються винятково адміністративним судом, для решти учасників адміністративної справи, як правило, є «закритою»
Основне провадження підготовчого провадження полягає у швидкому об’єктивному розгляді адміністративної справи за одне судове засідання. – ст.. 110-121 КАСУ.
Виходячи із такої процесуальної мети, перед будь-яким адміністративним судом стоять такі завдання:
- правильно та об’єктивно оцінити суперечливі правовідносини, що виникли між сторонами. Така оцінка суперечливим правовідносинам надається, як з точки зору застосування норм матеріального, так і процесуального права.
- адміністративний суд завжди прагне примирити сторони, переконавши їх укласти мирову угоду.
Таким чином, на підготовчій стадії суддя виконує роль своєрідного медіатора, на якого покладається функція досудового розгляду адміністративної справи, залагодити існуючу суперечку.
- зібрати увесь доказовий матеріал та запросити необхідних учасників адміністративної справи. Наприклад , у справах про видворення іноземців, або осіб без громадянства, дуже часто необхідна участь перекладача. І для відсутності зупинки справи, перекладача потрібно запросити перекладача завчасно.
Ознаки:
Ø Стадія підготовка підготовки – одна із обов’язкових, яка виникає після відкриття провадження у справі. Навіть, якщо ця стадія проводиться формально, воно обов’язково документально оформляється у вигляді ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ø Підготовка справи до судового розгляду здійснюється тим самим суддею, який відкрив провадження в адміністративній справі.
Ø Стадія підготовки проводиться в межах загального строку розгляду та вирішення адміністративної справи.
Суддя завжди зацікавлений у тому, Щоб якнайшвидше, у межах розумного строку завершити всі необхідні підготовчі дії, та призначити судовий розгляд справи.
Ø Підготовче провадження також поділяється внутрішньо на складові, зокрема у його змісті присутнє попереднє судове засідання, основне призначення якого і полягає у виконанні функції медіації.(ст. 111 КАСУ)
Підготовка справи до судового розгляду – це сукупність однорідних процесуальних дій, винятково адміністративного суду, яка спрямована на:
1) Забезпечення швидкого, повного та об’єктивного розв’язання суперечки.
2) Захист і поновлення прав, свобод і законних інтересів позивача і відповідача.
3) З’ясування можливостей врегулювання спору до його судового розгляду.
Процесуальний зміст стадії досудового розгляду.
Процесуальний зміст стадії підготовки справи до судового розгляду завжди залежить від тих суперечливих правовідносин, які описані у позовній заяві. Так, наприклад, по постанови пленуму ВАСУ про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби від 13.12.10 №3 було роз’яснено, що адміністративні суди, під час підготовки справи до судового розгляду та здійснення правосуддя мають керуватися положеннями законів України «про державну виконавчу службу», «про виконавче провадження», та застосовувати практику Європейського суду з прав людини.
Крім того ВАСУ було звернуто увагу на те, що для звернення до адміністративних судів із зазначених категорій адміністративних справ встановлені спеціальні строки звернення.
Узагальнюючі всі процесуальні дії, що вчиняються адміністративними судами у межах підготовчого провадження, їх можна об’єднати у такі основні групи:
1) Підготовчі дії суду, які спрямовані на виявлення та отримання доказів в адмін. справі. Так, виходячи зі ст..ст.69, 71, 147 адміністративний суд може прийняти рішення про витребування документів
Суд може призначити експертизу.
2) Суд вирішує кого саме залучити до адміністративної справи. Вирішується питання про залучення третіх осіб, які сприятимуть здійсненню правосуддя (свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі)
3) Суд приймає рішення про проведення попереднього судового засідання
Попереднє судове засідання.
Сутність попереднього судового засідання нерозривно пов’язана із підготовчим провадженням та згідно приписів КАСУ, має бути проведено у межах загального розгляду адміністративної справи (загальний розгляд адмін. справи має тривати в продовж розумного строку, але не більш одного місяця.
Попереднє судове засідання, як частина підготовчого провадження, покликане:
1) регулювати в досудовому порядку суперечку, яка описана у позовній заяві.
2) під час попереднього судового засідання відпрацьовуються усі процесуальні дії, які необхідно буде вчинити у судовому засіданні.
Для того, щоб виконати роль медіатора, суддя адміністративного суду вчиняє такі дії: з’ясовує, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, перевіряється, чи не визнає відповідач адміністративний позов, сторонам роз’яснюється можливість примирення, тобто укладання мирової угоди.
Попереднє судове засідання та підготовче провадження в цілому, можуть завершитися такими процесуальними діями:
1) Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
2) Постановою ухвали про зупинення провадження у справі.
3) Постановлення закриття провадження у справі.
4) Завершення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.
Судовий розгляд адміністративної справи – стадія адмін. процесу, метою якої є всебічне дослідження обставин справи, та вирішення її по суті.
Адмін. справа повинна бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС України.
Групи учасників розгляду адмін. справи:
Ø Суб’єкти, що здійснюють правосуддя в адмін. справі (суддя, або суд).
Ø Суб’єкти, які беруть участь у розгляді адмін. справи.
а) Сторони та треті особи (з метою захисту власних прав, свобод, інтересів)
б) Уповноважений ВРУ з прав людини, прокурор, органи державної влади, ОМС, з метою захисту прав, свобод, інтересів інших осіб.
Ø Суб’єкти, які сприяють здійсненню правосуддя (секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач)
Правосуддя в адміністративних судах здійснюється гласно та відкрито.
Частини судового розгляду:
Судовий розгляд адміністративної справи у свою чергу складається із цілого масиву процесуальних дій усіх без винятку учасників адміністративної справи і, безумовно, адміністративного суду. І ці процесуальні дії (ця сукупність), в залежності від конкретної процесуальної мети, яку переслідують учасники справи, поділяються на такі частини (етапи):
Ø Підготовча частина судового розгляду адміністративної справи – насамперед, суддя відкриває засідання в адміністративній справі, оголошує назву адміністративної справи та сторін. Перевіряється явка учасників адміністративної справи, і адміністративним судом з’ясовується , чи можливо розглянути цю справу за участю тих осіб, які з’явилися в зал судового засідання. Перевірка здійснюється за участі секретаря судового засідання. Приймається рішення у зв’язку із неявкою учасників адміністративної справи. (ст..ст.128, 129 КАС). Перевіряються повноваження учасників адміністративної справи, встановлюються їх особистості. (ст..124 КАС). Роз’яснення учасникам адміністративної справи їх прав та обов’язків. Також роз’яснюються права і обов’язки, зокрема, про кримінальну відповідальність попереджаються повнолітні свідки, роз’яснюються повноваження спеціалістів, експертів, перекладачів.
Відповідно до статті 126 КАС секретар судового засідання роз’яснює сторонам особливості здійснення звукозапису судового процесу. Суд вирішує клопотання сторін інших осіб, які беруть участь у справі. (ст..133 КАС)
Ø Розгляд справи по суті. Метою цієї частини судового розгляду є дослідження доказів з точки зору їх достатності, достовірності, об’єктивності, на основі яких суд встановлює існування, або відсутність обставин адміністративної справи.
Розпочавши цю частину адміністративний суд пропонує сторонам підтвердити готовність підтримання позову, визнання позову, або перевіряється, чи не бажають сторони примиритися (ст..135 КАС).
Із щойно сказаного можна зробити наступні висновки:
1) Через ст..135 адміністративний суд здійснює функції медіатора.
2) Через приписи (положення) статті адміністративний суд намагається заощадити час, зусилля, які будуть витрачені у подальшому на розгляд та вирішення адміністративної справи по суті.
Сам перебіг розгляду адміністративної справи по суті, утворений із сукупності таких процесуальних дій:
1) Заслуховується пояснення сторін, і інших осіб, які беруть участь у справі (ст.. 139 КАС). (позивач-відповідач-треті особи (спочатку ті, що мають самостійні вимоги щодо предмету спору, потім – ті, що не мають самостійних вимог)
2) Заслуховуються показання свідків. Послідовність допиту свідків закріплена ст..141 КАС.
3) Дослідження письмових та речових доказів. (ст..ст.143,145,146,147). Є наступні види доказів: письмові, речові, пояснення сторін, висновки експертів).
4) Надання можливості сторонам, і іншим особам, які беруть участь у справі виступити із додатковими поясненнями, або подати додаткові докази. (ст..151 КАС)
Ø Судові дебати. Послідовність виступу під час судових дебатів чітко регламентована. (ст.152 КАС). Судові дебати по своїй суті представляють собою промови, виступи сторін, інших учасників адміністративної справи, які намагаються під час своєї промови переконати адміністративний суд остаточно у своїй правоті. У судових дебатах сторони мають посилатися винятково лише на ті обставини справи, на ті докази, які були встановлені, досліджені у судовому засіданні.
Ø Вихід суду до нарадчої кімнати, ухвалення і проголошення постанови суду.
УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
1. Класифікація учасників адміністративного процесу.
2. Поняття та ознаки сторін в адміністративному процесі.
3. Повноваження сторін в адміністративному процесі.
4. Сутність неналежної сторони та процедура її заміни.
5. Сутність процесуального правонаступництва.