І. Поняття і правовий режим державної таємниці.

Найбільш важливою І. відповідно, максимально захищеною вважається інформація, оголошена державною таємницею. Основним нормативно-правовим актом, що визначає режим державної таємниці, є Закон України «Про державну таємницю». Він регулює суспільні відносини, що виникають з приводу віднесення певних відомостей до державної таємниці, їх розсекреченням та захист в інтересах національної безпеки України Зокрема, цей Закон визначає

- компетенцію органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у галузі охорони державної таємниці:

здійснення права власності на секретну інформацію та її матеріальні носії;

- порядок віднесення інформації до державної таємниці.

- порядок засекречення і розсекречення матеріальних носіїв інформації:

- порядок охорони державної таємниці.

Згідно зі ст. 1 Закот «Про державну таємницю», державна таємниця (секретна інформація) є видом таємної інформації, що охоплює відомості у галузі оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Отже, основними ознаками секретної інформації є:

- належність конкретних відомосте іі до визначених законодавством про державну таємницю сфер:

- наявність потенційної загрози національній безпеці у випадку розголошення цих відомостей.

- засекречування інформації відповідно до встановленої законодавством процедури:

- застосування державою заходів щодо охорони такої інформації

Основною підставою класифікації секретної інформації є ступінь секретності. Ця категорія характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою. Законодавством передбачено три ступені секретності для інформації, що становить державну таємницю: «особливої важливості», «цілком таємно», «таємно».

ЗІ ступенем секретності безпосередньо пов’язаний і максимальний строк дії режиму секретності інформації. Він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності «особливої важливості» - 30 років, для інформації «цілком таємно» - 10 років, дія інформації «таємно» - 3 років. У деяких випадках Президент України може встановлювати більш тривалі строки дії рішень про віднесення Інформації до державної таємниці

При встановленні режим) секретності інформації, що становить державну таємницю, слід виділити дві основні процедури: віднесення інформації до державної таємниці та засекречування матеріальних носіїв інформації.

Віднесення інформації до державної таємниці - це процедура ухвалення (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації
до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Процедура віднесення інформації до державної таємниці стосується не конкретних відомостей або документів, а саме категорій відомостей. Тобто передбачає визначення певного змісту інформації, наявність якого зумовлює необхідність обмеження доступу до конкретної інформації чи документів.

засекречування матеріальних носіїв інформації означає введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної Інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації.

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється на підставі рішення що до віднесення інформації до державної таємниці. Рішення про засекречування матеріальних носіїв інформації ухвалюється у випадку належності інформації, що зафіксована на них. Одній з категорій інформації, віднесеної до державної таємниці.

Охорона державної таємниці передбачає впровадження комплексу організаційно-правових заходів, до яких, зокрема, належать:

- єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації.

дозвільний порядок провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею:

- обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації;

- обмеження що до доступу до державної таємниці іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

- режим секретності органів державної влади, органів місцевого самоврядування. підприємств, установ і організації!, що проводять діяльність, пов’язану з державною таємницею.

- спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці:

- технічний і криптографічний захист секретної інформації.

Слід зазначити, що віднесення інформації до державної таємниці не виключає регулювання су спільних відносин що до даної інформації нормами, що визначають право власності на інформацію, авторські права тощо. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну таємницю «. власник секретної інформації або її матеріальних носіїв здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, установлених в інтересах національної безпеки України відповідно до цього Закону.

У випадку, якщо обмеження права власності на секретну інформацію або її матеріальні носи завдають шкоди їх власнику, відшкодування здійснюється за рахунок держави у порядку та розмірах, що визначаються у договорі між власником такої інформації або її матеріальних носіїв і компетентним органом державної влади. Подібним договором також визначаються;

- порядок та умови охорони державної таємниці, включаючи режим секретності під час користування і розпорядження секретною інформацією та її матеріальними носіями.

- обумовлюється згода власника цієї інформації та її матеріальних носіїв на здійснення права власності з урахуванням обмежень, встановлених відповідно до Закону;

- взяття власником на себе зобов’язання що до збереження державної таємниці та ознайомлення його з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

У випадку відмови власника засекреченої інформації від укладення договору чи його порушення за рішенням суду відповідна інформація або її матеріальні носії можуть бути вилучені у власність держави за умови попереднього і повного відшкодування власникові їх вартості.

Законодавством визначено перелік інформації що не може бути засекречена. Так. за ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» не належить до державної таємниці інформація про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту:

- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян:

- про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечений, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення:

- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина:

- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб:

- інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

Процес надання фізичним особам права на отримання та використання інформації передбачає проведення певної, визначеної законодавством процедури та за умови дотримання особою певних вимог. Ця процедура складається з двох основних етапів, першим із яких г палання допуску до державної таємниці, тобто оформлення права громадянина на доступ до секретної Інформації. Слід уточнити використання в цьому визначені терміна громадянин, адже за загальним правилом допуск до державної таємниці може надаватися лише дієздатним громадянам України віком від IX років, які потребують його за у мовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.

Форми допуску до державної таємниці встановлюються залежно від ступеня секретності інформації. Законодавство передбачає три форми такого допуску: форма І-для роботи із секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» і «таємно», яка має термін дії 5 років: форма 2 - для ступенів секретності «цілком таємно» І «таємно» з терміном дії 10 років; форма
і-для ступеня секретності «таємно» з терміном дії 15 років.

Згідно ЗІ ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» надання допуску громадян до державної таємниці передбачає;

- визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією:

- перевірку громадянина у зв’язку з допуском до державної таємниці:

- взяття громадянином на себе письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена:

- отримання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв’язку з його допуском до державної таємниці:

- ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Безпосередньо перелік відомостей, які надає громадянин для оформлення допуску до державної таємниці, а також текст зобов’язання, яке він віддає, затверджено Наказом Голови СБУ «Про затвердження зобов’язання громадянина України у зв’язку з допуском до державної таємниці та анкети для оформлення допуску до державної таємниці».

Законодавством визначається визначений перелік підстав, на яких громадянину може бути відмовлено у наданні допуску до державної таємниці. Згідно ст. 23 Закону України «Про державну таємницю»

Допуск до державної таємниці не надається у разі:

- відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;

сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих Іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або у часті громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом:

- відмови громадянина взяти на себе письмове зобов’язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв’язку з допуском до державної таємниці:

- наявності у громадянина судимості затяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку:

- наявності у громадянина психічних захворювань, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України і Службою безпеки України.

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:

повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе:

- постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном:

- невиконання громадянином обов’язків що до збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Окремою процедурою е надання допуску до державної таємниці керівникові органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, допуск до державно таємниці якого передбачений його службовими обов’язками. В таких випадках допуск до державної таємниці надається наказом чи
письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду.

За наявності у громадянина відповідним чином оформленого допуску до державної таємниці та відповідної потреби або у зв’язку з виконанням службових обов’язків ухвалюється рішення про надання доступу до державної таємниці.

Рішення про доступ до державної таємниці передбачає надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею.

Існує також механізм надання доступу до державної таємниці за посадою, що її займає особа. Так. доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається після взяття ними письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці Президентові України, Голові Верховної Ради України. Прем’єр-міністру України. Голові Верховного Суду України. Голові Конституційного Суду України. Генеральному прокурору України. Голові Служби безпеки України, народним депутатам України.

7. 2. Державні експерти і питань таємниць

Проведення процедури віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції державних експертів і питань таємниць. Правовий статус і повноваження державного експерта з питань таємниць визначаються нормами ст. 9 Закону України «Про державну таємницю». При виконанні покладених на нього завдань державний експерт з питань таємниць, зокрема:

приймає щодо віднесення Інформації до державної таємниці зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;

- дає висновок про шкоду національній безпеці України у разі розголошення конкретної секретної інформації;

- затверджує висновки що до обізнаності з державною таємницею громадян, які мають чи мали допуск до державної таємниці;

- контролює обґрунтованість і правильність надання грифів секретності матеріальним носіям інформації, що становить держави) таємницю

Функції державного експерта з питань таємниць, за законодавством, викот ють визначені посадові особи органів державної влади, підприємств, установ та організацій.

У Верховній Раді України функції державного експерта з питань таємниць виконує Голова Верховної Ради України.

В інших державних органах. Національній академії наук України, на підприємствах, в установах і організаціях посадові особи, що виконують функції державного експерта з питань таємниць, визначаються Президентом України за поданням Служби безпеки України на підставі пропозицій керівників відповідних державних органів. Національної академії наук України, підприємств, установ і організацій. Перелік цих посадових осіб визначається Указом Президента України «Про Перелік посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць».

Законодавством передбачена можливість колегіального вирішення питань, пов’язаних із віднесенням інформації до державної таємниці, та засекречування відповідних матеріальних носіїв інформації. В цьому випадку державними експертами з питань таємниць, а також керівниками підприємств, установ та організацій можуть створюватися експертні комісії з питань державної таємниці.

Можливі два типи експертних комісій: що створюються державними експертами з питань таємниць і такі, що створюються на підприємствах, в установах і організаціях.

Основним завданням експертних комісій, які створюються державними експертами з питань таємниць, є розгляд матеріалів та підготовка пропозицій про:

віднесення інформації до державної таємниці, продовження терміну дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці та скасування рішення про віднесення інформації до державної таємниці:

- визначення та зміну ступеня секретності інформації, віднесеної до державної таємниці.

Основними завданнями експертних комісій, які створюються на підприємствах, в установах і організаціях, є:

- підготовка пропозицій про віднесення інформації до державної таємниці.

- підготовка проектів рішень про зміну чи скасування грифів секретності, наданих матеріальним носіям секретної інформації:

- проведення експертного оцінювання документів, інших матеріальних носіїв інформації, які плануються ш передачі іноземним делегаціям, групам чн окремим іноземцям:

- проведення експертної оцінки матеріалів, які готуються для публікації матеріалів у друкованих виданнях, передачі на телебаченні та радіо.

Персональний склад експертних комісій з питань державних таємниць визначається керівниками органів державної влади, підприємств, установ та організацій.

Основною формою роботи експертних комісій є засідання, рішення комісії оформлюються відповідним протоколом.

7. 3. Порядок засекречування інформації.

Єдиною підставою для встановлення, зміни або скасування режиму секретності інформації є рішення державного експерта з питань таємниць. Законодавство визначає необхідність дотримання певної процедури при прийнятті таких рішень, коло суб’єктів, що можуть ініціювати таку процедуру, строки її проведення та критерії, за якими це рішення повинно прийматися.

Ініціювати розгляд питання про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт може або за його власною ініціативною, або за зверненням керівників відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

Відповідне рішення про віднесення інформації до державної таємниці ухвалюється державним експертом з питань таємниць не пізніше одного місяця з дня отримання звернення відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації чи громадянина.

Згідно із законодавством, рішення про віднесення інформації до державної таємниці має бути мотивованим і прийматися виключно на підставах, передбачених ст. 8 Закону України «Про державну таємницю».

Нормами ст. 11 Закот України «Про державну таємницю» визначено перелік обов’язкових положень, які повинні міститися в рішенні державного експерта з питань таємниць. Цим рішенням визначаються:

- інформація, яка має становити державну таємницю, та її відповідність категоріям і вимогам, передбаченим ст. 8 Закону «Про державну таємницю»;

- підстави віднесення інформації до державної таємниці та обґрунтування шкоди національній безпеці України у разі її розголошення:

- ступінь секретності зазначеної інформації:

- обсяг фінансування заходів охорони такої інформації;

- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці, та орган державної влади (органи), якому надається право визначати коло суб’єктів, що матимуть доступ до цієї інформації:

- строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці.

Рішення державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці підлягає реєстрації Службою безпеки України у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю. Після відповідної реєстрації рішення державного експерта з питань таємниць є обов’язковим для виконання на всій території України.

Законодавством передбачена також процедура зміни режиму секретності інформації, яка включає скасування рішення про віднесення інформації до державної таємниці (розсекречування). або прийняття рішення про підвищення або зниження ступеня секретності інформації. Ця процедура може бути ініційована;

- у випадку закінчення строку дії рішення про віднесення Інформації до державної таємниці.

- державним експертом з питань таємниць за власною ініціативою;

- на підставі рішення суду.

У разі ухвалення державним експертом з питань таємниць висновку про скасування рішення про віднесення інформації до державної таємниці він є підставою для вилучення інформації зі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Як уже зазначалося, на підставі віднесення інформації до державної таємниці ухвалюється рішення про засекречування матеріальних носіїв інформації. Його здійснюють наданням відповідному документу, виробу чи іншому матеріальному носію інформації грифу секретності - реквізиту, що засвідчу є ступінь секретності певної інформації.

Рішення про надання матеріальним носіям інформації грифу секретності проймають посадові особи, визначені керівником органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що провадить діяльність, пов’язану з державною таємницею.

Гриф секретності та інші відповідні реквізити наноситься або безпосередньо на матеріальний носій інформації, або за неможливості зазначається у супровідних документах Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації повинні містити:

гриф секретності, який відповідає ступеню секретності інформації («особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»):

- дату і строк засекречування матеріального носія секретної інформації.

- підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала зазначений гриф:

- посилання на відповідний пункт (статтю) Зводу відомостей, що становлять державну таємницю

У разі зміни ступеня секретності інформації або її розсекречування уповноважені посадові особи зобов’язані протягом шести місяців віддати ухвалення відповідного рішення забезпечити зміну грифу секретності на матеріальних носіях інформації або її розсекречування.

Закон України «Про державну таємницю» (ст. 17) передбачає право громадян та юридичних осіб на оскарження Рішення про засекречування матеріального носія інформації в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду.

7. 4. (від відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю. ЗВДТ) формує і публікує в офіційних виданнях Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. ЗВДТ. що становлять державну таємницю - єдина форма реєстрації цих відомостей в Україні». З моменту опублікування ЗВДТ держава забезпечує захист і правову* охорону відомостей, які зареєстровані в ньому. Реєстрація відомостей у ЗВДТ є підставою для надання документу, виробу чи іншому матеріальному носієві інформації, що містить ці відомості, грифу секретності, який відповідає ступеню секретності, установленому для них у ЗВДТ.

Зміни до ЗВДТ. що становлять державну таємницю, публікуються не пізніше трьох місяців від дня отримання відповідного рішення чи висновку.

Сам ЗВДТ є систематизованим переліком відомостей, що становлять державну таємницю. Цей перелік складається зі статей, пунктів та підпунктів. Відомості систематизуються в чотири великі групи (статті) відповідно до галузі державної діяльності:

- галузь оборони;

- галузь економіки:

- галузь зовнішніх відносин:

- галузь державної безпеки І охорони правопорядку. Відомості, що належать ДО кожної із цих груп, класифікуються на окремі пункти та підпункти за основними характеристиками:

- змісту відомостей, що становлять державну таємницю.

- ступеня секретності («особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»);

строку дії рішення про віднесення інформації у роках (ЗО років. 10 років, 5 років). Реєстрація відомостей у ЗВДТ є підставою для надання документу, виробу чи іншому матеріальному носію інформації, що містить ці відомості, грифу секретності, який відповідає ступеню секретності, встановленому для них у ЗВДТ. Самі записи в ЗВДТ не повинні містити державних секретів.

Перелік відомосте іі. що становлять державну таємницю. У рамках визначених Законом «Про державну таємницю» та ЗВДТ чотирьох основних сфер, можна також умовно класифікувати за деякими напрямами та видами інформації. Так. у військовій галузі можна виділити інформацію, що стосуються безпосередньо Збройних сил України, до якої, зокрема, віднесено відомості;

- про зміст оперативних планів і документів бойового управління директив, бойових наказів, донесень та зведень;

- про підготовку військ до виконання оперативних (бойових) завдань:

- про систему бойового чергування:

- про стратегічне розгортання та зміст мобілізаційних завдань, оперативно-мобілізаційних заходів;

- про зміст закритих навчальних програм у вищих військових навчальних закладах Збройних сіп України

- Іншу групу можна кваліфікувати як інформацію військово-технічного характеру. Це. зокрема відомості:

- про військові об’єкти, зразки озброєння і військової техніки, органи державної влади і режимні об’єкти, підприємства, установи та організації, що підлягають захисту від засобів технічних розвідок:

- про норми технічного захисту інформації, віднесеної до державної таємниці;

- про нові зразки озброєння та військової техніки, нові технології створення та модернізації зразків озброєння та військової техніки:

про досягнення науки і техніки, які можуть бути використані для потреб оборони і мають принципове значення для розробки нових видів озброєння та військової техніки;

- про систему фізичного захисту ядерних установок. Ядерних матеріалів.

Приділено також увагу захисту інформації, яка стосується заходів захисту населення в умовах можливих військових конфліктів. Так. У ЗВДТ включено інформацію:

- про у правління системою Цивільної оборони України в умовах військового часу.

- про схеми та джерела водозабезпечення. заходи їх охорони:

- про особливо важливі та важливі об’єкти, які беруться під військову і воєнізовану пожежну охорону в умовах воєнного стану.

1. нарешті, до державної таємниці у військовій галузі віднесено низку відомостей географічно-топографічного характеру», які мають важливе значення для бойового застосування військ, зокрема:

- про результати роботи щодо створення й уточнення державної системи координат і геодезичних параметрів, розробку і застосування національних космічних топогеодезичних засобів для забезпечення Збройних сил України:

- геодезичні дані, топографічні і картографічні матеріали з певними характеристиками, оприлюднення яких можливе лише після узгодження відповідно до законодавства.

Наступною галуззю класифікації відомостей, що становлять державну таємницю, с галузь економіки. Серед інформації економічного характеру, то її внесено до ЗВДТ. також можна ВИДІЛИТИ кілька основних груп.

По-перше, це інформація військово-економічного характеру, захист якої є одним із заходів забезпечення функціонування економіки України в умовах воєнного стану, матеріально-технічного забезпечення Збройних сил та підприємств оборонного призначення. Наприклад, до ЗВДТ внесено відомості, які характеризують:

- виробничі потужності мобілізаційного призначення галузей національної економіки що до виробництва оборонної продукції:

- заходи для забезпечення сталості функціонування галузей економіки України в умовах воєнного стану ;

- кількість, вартість, строки постачання озброєння і військової техніки у Збройних силах України та військових формуваннях;

номенклатуру, кількість, строки постачання військових формувань основними видами пального і мастильних матеріалів, речового та медичного майна, продовольства тощо . Як стратегічну охарактеризовано економічну інформацію, що розкриває характеристики забезпеченості економіки України стратегічними або критично-необхідними сировиною і матеріалами. У ЗВДТ цс. наприклад, відомості:

- про розміри і розміщення стратегічних запасів та резервів нафти, газу і нафтопродуктів України;

- про балансові запаси корисних копалин у надрах та обсяги їх видобутку (виробництва) в Україні:

- про балансові запаси урану в надрах України;

- оперативно-статне гич ні дані митних органів про експортно-імпортні операції з окремими стратегічними видами сировини і продукції:

- про магістральні або внутрішньо зонові лінії зв’язку, мереж зв’язку загального користування із зазначенням трас проходження через об’єкти зв’язку, що належать до мобілізаційних і їх потужностей господарства України.

Нарешті, останню групу становлять відомості, захист яких здійснюється в інтересах забезпечення нормального функціонування кредитно-фінансової системи України. До цієї групи належать такі відомості:

- про номенклатуру та обсяги матеріальних цінностей державного резерву;

- про кількість надходження до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, про відпуск їх на потреби народного господарства за період від одного року і більше, про планові обсяги реалізації золота за вільно конвертовану валюту або кількість золота, яке видано на закупівлю за кордоном товарів, за період від одного року і більше:

про розроблені монетним двором Національного банку України банкноти І монети України нових зразків:

- про засоби захисту від підробки банкнот, бланків державних цінних паперів і документів суворого обліку України (крім відомостей про загальновідомі засоби захисту);

- про технології виготовлення та застосування спеціальних складових захисних голографічних елементів, які створюються на замовлення органів державної влади, у тому числі для захисту від підробки банкнот, цінних паперів, документів суворо-
го обліку.

У галузі зовнішніх відносин визначено два основних війн інформації, що становить державну таємницю і підлягає охороні.

По-перше, це інформація, розголошення якої може завдати шкоди зовнішньополітичній діяльності України. В Т. Ч ВІДОМОСТІ, що містяться в директивах, планах та вказівках делегаціям і посадовим особам, які представляють Україну, розголошення яких розкриває стратегію і тактику зовнішньої політики України.

По-друге, це інформація про деякі аспекти міждержавної військово-економічного співпраці, яка. згідно із законодавством України або її міжнародно-правовими зобов’язаннями, є таємною. Це, зокрема. стосується відомостей про номенклатуру, обсяги та фінансування операцій з експорту, імпорту озброєння, військової техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції, а також відомостей про військову, військово-технічну та науково-технічну співпрацю з іноземними державами тощо.

Ще однією галуззю інформації, яка становить державну таємницю, що її виділяє національне законодавство, є галузь державної безпеки і охорони правопорядку. Серед переліку відповідних відомостей, наведених у ЗВДТ. також можна виокремити декілька характерних напрямів.

По-перше, це інформація про деякі аспекти негласної та правоохоронної діяльності, яка впроваджується правоохоронними органами та військовими підрозділами України, а також про особовий склад і підготовку відповідних підрозділів І осіб, що ЗДІЙСНЮЮТЬ подібну діяльність. Зокрема, це інформація:

- про зміст, плани, організацію і результати оперативно-розшукової та розвідувальної діяльності. її конкретні засоби, форми і методи:

- про отримані результати ведення агентурної та спеціальної розвідки, радіоелектронної розвідки, контролю безпеки інформації та зв’язку тощо;

- про штат, штатну розстановку, стан, зміст і організацію бойової і спеціальної підготовки особового складу Служби безпеки України. Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Управління державної охорони.

Наступну групу становить інформація про заходи охорони різних режимних об’єктів, осіб та матеріальних цінностей, які взято під державну охорону. До неї. зокрема, належать відомості:

про технічні системи забезпечення діяльності, охорони, зв’язку, зміст заходів пропускного і внутрішньо об’єктового режиму об’єкта СБУ. Управління державної охорони та Прикордонних військ, на якому впроваджено особливий режим:

про організацію, стан і способи охорони установ кримінально-виконавчої системи:

- про заходи охорони органів державної влади, осіб та об’єктів,
що до яких здійснюється державна охорона:

- про організацію та порядок забезпечення безпеки пересування територією України вищих посадових осіб України та урядових делегацій іноземних держав:

- про строки, маршрути та організацію охорони перевезення банкнот і монет та інших цінностей у системі Національного банку України.

До останньої групи можна віднести інформацію про безпосереднє здійснення заходів захисту інформації та державної таємниці Це. зокрема, відомості:

- про забезпечення безпеки систем урядового та спеціального зв’язку, про зміст заходів що до комплексного технічного захисту інформації у цих системах від технічних засобів розвідки:

- про організацію та фактичний стан охорони державної таємниці тощо.

Слід зазначити, що рівень таємності відомостей, внесених до ЗВДТ. залежить не тільки від їх змісту цих відомостей, а іі від конкретного об’єкта, інформацію що до якого ці відомості розкривають. Наприклад, відомості про зміст оперативних планів що до Збройних сил України мають гриф «особливої важливості» і мають строк секретності ЗО років, що до корпусу - «цілком таємно» зі строком секретності Ю років, що до дивізії - «таємно» зі строком секретності 5 років.

Деякі фахівці вважають за доцільне використання досвіду, коли в подібних нормативно-правових актах визначається коло державних органів, до компетенції яких входить розпорядження (передача, допуск) тим чи іншим видом відомостей, що становлять державну таємницю, як це. наприклад, робиться у сусідній Російській Федерації». Це допомогло б упорядкувати процеси допуску до секретної інформації, визначати органи відповідальні за надання того чи іншого виду секретної інформації, та ін.

Наши рекомендации