Особливості адміністративно-процесуальних норм і відносин. Суб’єкти адміністративного процесу.

Адміністративно-процесуальні норми тісно пов'язані з нормами матеріального права, так як є правовим інструментом реалізації цих норм. Процесуальні норми мають прикладний характер і разом з тим самостійний предмет регулювання - суспільні відносини, що складаються під час розв'язання індивідуальних справ у сфері управління.

Адміністративно-процесуальна норма - встановлене або санкціонована державою обов'язкове правило поведінки, що регламентує порядок здійснення організаційних відносин під час застосування норм адміністративно-матеріального права.

В результаті застосування вказаних норм виникають, змінюються або припиняються адміністративно-процесуальні відносини. Для виникнення таких відносин необхідні наступні передумови:

· наявність матеріальної і відповідних їй процесуальних норм права;

· юридичний факт (реальні адміністративно-правові відносини);

· наявність адміністративно-процесуальної правоздатності (для дієздатного громадянина).

Специфіка адміністративно-процесуальних відносин.

1. Ці відносини складаються в сфері управління при здійсненні виконавчої та розпорядчої діяльності, тому однією з сторін тут завжди є орган держави (посадова особа), що має відповідні державно-владні повноваження.

2. Зазначені відносини виникають на базі адміністративно-матеріальних норм інших правових галузей, що регулюють відносини державного управління (фінансового, земельного, водного, екологічного та ін.).

3. Сторона, що представляє державу у деяких адміністративно-правових відносинах може одночасно виступати у якості сторони процесу і правомочного органу розглядати конкретну справу (розгляд ОВС справ про адміністративні правопорушення).

Змістом адміністративно-правових відносин є сукупність повноважень і використовуючих ними обов’язків учасників процесу. Ці повноваження та обов’язки передбачені конкретною адміністративно-процесуальною нормою.

Наприклад. Законом визначено, що про адміністративне правопорушення має бути складений протокол певної форми. Під час складення цього документу реалізуються процесуальні права та обов'язки як уповноваженої посадової особи, так і правопорушника.

Адміністративно-процесуальні норми можна класифікувати по видам адміністративних проваджень, що регулюються ними:

· які визначають порядок розгляду пропозицій та заяв громадян, дер­жавних і громадських організацій;

· які регламентують адміністративний порядок розгляду господарчих спорів (арбітражний процес);

· які визначають порядок розгляду скарг на дії органів управління та їх посадових осіб;

· які регулюють порядок застосування заходів адміністративного стягнення (примусу);

· які регламентують порядок притягнення посадових осіб державного апарату та інших державних службовців до дисциплінарної відпові­дальності;

· які визначають адміністративний порядок розгляду справ про від­шкодування матеріальної шкоди.

Учасниками адміністративного процесу є державні органи управління, суди, органи прокуратури, уповноважені посадові особи, громадські органі­зації, їх посадові особи, особливу групу учасників адміністративного процесу складають громадяни.

Правове положення суб'єктів адміністративного процесу визначається наступними моментами:

1) сторона в процесі може захищати свій законний інтерес, своє право, що ставиться під сумнів або порушується іншою стороною процесу;

2) учасники процесу можуть виступати як свідки, експерти, очевидці, перекладачі, адвокати, потерпілі.

Суб'єктів адміністративного процесу можна поділити на три групи:

* державні органи (посадові особи);

* громадські організації і органи громадської діяльності;

* громадяни,особи без громадянства та іноземці.

Державні органи можуть виступати у процесі у двох якостях:

- як інстанція, що розглядає справу (наприклад, санітарний інспектор);

- звичайна сторона адміністративного процесу (наприклад:посадова особа, дії якої оскаржуються у вищій державний орган або у суд).

Громадські організації та їх посадові особи:

1. як суб'єкти адміністративно-процесуальних відносин при розгляді скарг надії органів державного управління;

2. як сторона даних процесуальних відносин;

3. як органи, що розглядають справу (наприклад, область соціального страхування, охорона праці та інше).

Громадяни (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) правове положення цих суб'єктів визначається їх адміністративно-процесуальною правоздатністю та адміністративно-процесуальною дієздатністю.

Адміністративно-процесуальна дієздатність громадянина характеризує фактичне використання їм таких прав, як право особисто подавати скаргу, знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, подавати докази, вимагати додаткової перевірки обставин, оскаржити рішення і постанови адміністративних органів та інше).