Основні поняття та категорії
Демократія(від грець, demos — народ і kratos — влада) — організація та функціювання державної влади на засадах визнання народу її джерелом, на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розв'язуванні проблем і питань суспільного врядування.
Безпосередня демократія— форма прямого народовладдя, здійснення влади народом безпосередньо, без створення постійних органів або інших інститутів, у формах, передбачених конституцією і законами.
Представницька демократія— здійснення державної влади або місцевого самоврядуванням делегування громадянами своїх повноважень їхнім представникам (депутатам), які обираються до представницьких органів.
Суверенітет народу— грунтується на визнанні всього повноправного населення тієї чи іншої країни джерелом політичної влади.
Групи інтересів— об'єднання людей, які, виходячи з певних інтересів або потреб, висувають вимоги до інших груп суспільства чи суспільства в цілому, щоб підтримати або поліпшити свої позиції, досягти певних цілей.
Права людини— сформульовані в Загальній декларації прав людини головні, проголошені невід'ємними та обов'язковими для дотримання всіма громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні та інші права і свободи людини.
Більшість— кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Розрізняють більшість відносну, абсолютну, кваліфіковану.
Питання для дискусії
1. Проаналізуйте вислів: «Є ринок — є демократія, немає ринку — не
має демократії».
2. Які цінності демократії здаються Вам найбільш привабливими? Які
протиріччя вони містять у собі?
3. Яким змістом збагатилося поняття демократії з часів античного сві
ту? Було це прогресом демократії чи її псуванням?
4. Прихильником якої з форм демократії ви себе вважаєте і чому?
5. У якій формі демократії може реалізуватися право меншості на опо
зицію?
Питання для самоконтролю
1. Використовуючи словники та рекомендовану літературу до теми, ви
значте зміст таких категорій: демократія, лібералізм, плюралізм, безпосере
дня представницька демократія, права людини.
2. Простежте зміни антидемократичної і демократичної традиції мис
лення, починаючи від Платона.
3. Назвіть основні демократичні гіринципи. Як Ви розумієте принцип
прав меншості?
4. У чому можна вбачати межі демократії?
5. Чому не може бути ідеальної демократії?
Питання до заліку
1. Чому демократія є необхідною умовою розвитку техногенної цивілізації?
2. Чому античний поліс був першою історичною формою становлення
демократії?
-309
3. Критерії демократії К. Попера, які визначають типи демократії.
4. Головна ідея конкурентної моделі демократії.
5. Протиріччя в соціалістичній концепції демократії.
6. Соціальні та ідейні витоки демократії.
Питання до іспиту
1. Особливості та перспективи демократичних перетворень в Україні.
2. Інститути представницької і прямої демократії.
3. Основні історичні форми демократії. Типи демократії, (безпосередня,
представницька).
4. Сучасні теорії демократії та їх особливості.
Завдання для самостійної роботи
1. Які елементи (принципи) демократії є в Україні?
2. Які існують форми демократії?
3. Які протиріччя містять у собі цінності демократії?
4. У чому полягає авторитаризм демократії?
5. Типи, умови й стимули політичної участі. Проблеми розвитку демок
ратії в Україні.
Теми рефератів
1. Різновиди традиційних форм демократії в історії українського суспі
льства.
2. Характеристика сучасної теорії демократії.
3. Права й свободи людини — основа демократичного характеру суспі
льства.
4. Позитивний зміст поняття демократії.
5. Демократичний принцип і демократичні процедури. Критерії розвит
ку демократії.
6. Політична відповідальність: сутність та функції.
7. Демократія та суспільний розвиток.
8. Формування демократичних засад суспільного життя в Україні.
9. Розвиток поглядів та змісту демократії в історії людства.
10. Плебісцетарна теорія демократії Макса Вебера та сучасний політич
ний процес.
11. Демократія: сутність, доктрини, різновиди.
12. Демократія як форма державного правління. Критерії, ознаки та
принципи.
Рекомендована література
Аристотель. Афинская полития. — М., 1997.
Арон Р. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993.
Бергер А. К. Политическая мысль древнегреческой демократии. — М., 1966.
Бердяев Н. Духовные основы русской революции. Философия неравенства / Собр. Соч., в 4-х т. — М., 1989. — Т.4.
Власенко Н. А., Зорько С. В., Сиротин М. Р. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та здобутки. — К., 1995.
310
Грушевський М С. Історія України—Руси. В 11 т., 12 кн. —К., 1991.
Дай Т. Р., Зиглер Л. X. Демократия для элиты. Введение в американскую политику. — М., 1989.
Даль Р. Введение в экономическую демократию. — М., 1991.
Даль Р. О демократии. — М., 2000.
Демократія в Україні: минуле і сучасне. — К., 1993.
Джеферсон Т. Общий обзор прав Британской Америки // Американские просветители. — М., 1991.
Ковалевский М. Происхождение современной демократии. — М., 1989. —Т. 1.
Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. — М., 1990.
Конституція України. — К., 1996.
Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. — К., 1998.
Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительные исследования. — М., 1997.
Основи демократа: Навч. посібник. — К., 2002.
Паренти М. Демократия для немногих. — М., 1990.
Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. — К., 1994. — Т. 1—2.
Права людини. Міжнародні договори України. Декларації і документи. 2-гевид. — К., 1996.
Салмин А. М. Современная демократия: генезис, структура, культурные конфликты: опыт Франции в сравнительной ретроспективе. — М., 1992.
Складові демократа. — К., 1993.
Токвиль А. Демократия в Америке: Сравнит, исслед. демократии в США и Швейцарии. — К., 1960.
Франко І. Що таке соціалізм / Зібр. творів у 50 т-ти. — К., 1966. — Т. 44.
Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. — М., 1995.
Хейман С. Кістяківський Б.: Боротьба за національні права в останні роки царату. — К., 2000.
Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. — К., 1993.
Шумпетер Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія. — К., 1995.
ІЗ ПЕРШОДЖЕРЕЛ
Пденс Ентоні. Соціологія
Слово «демократія» походить від грецького терміна demokratia, що складається з двох основ: demos (люди) та kratos (правління). Отже, демократія за своїм головним значенням f політичною системою, в якій править народ, а не монархи (королі або королеви) чи аристократія (особи шляхетного походження, наприклад лорди). Це звучить просто і однозначно, але в дійсності це не так. Що означає правління народу? Як зазначав Дейвід Гелд, кожна частина цього речення може викликати запитання (Held, 1987). Почнемо зі слова «народ»:
— Що таке народ?
— Яка участь у правлінні дозволена народові?
— Які умови вважаються сприятливими для участі в правлінні?
Щодо слова «правління»:
— Наскільки широким чи вузьким має бути масштаб правління? Чи слід, наприклад,
зводити його до сфери дій уряду, чи демократія може існувати в інших сферах, скажімо, в
промисловості?
— Чи означає правління щоденні адміністративні рішення, які мусить приймати уряд,
чи це поняття стосується лише найголовніших політичних рішень?
У випадку зі словосполученням «правління народу» виникають такі запитання:
— Чи обов'язково підпорядковуватися правлінню народу? Яка роль при цьому відво
диться зобов'язанню та незгоді?
— Чи вільно комусь переступати закон, якщо, на його думку, існуючі закони неспра
ведливі?
■311
312-
— За яких обставин можна і чи взагалі можна демократичним урядам вдаватися до примусу щодо незгодних з їхньою політикою?
Відповіді на ці запитання набували полярно протилежних форм у різних суспільствах і в різні періоди. Наприклад, слово «народ» могло означати «власники нерухомості», «білі люди», «освічені люди», «чоловіки» та «дорослі чоловіки й жінки». У деяких країнах офіційно прийняте трактування демократії обмежується політичною сферою, тимчасом як в інших країнах воно поширюється і на інші сфери суспільного життя.
ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ
У представницькій демократії (або прямій демократії) рішення ухвалюють спільно, а відтак мусять їх виконувати. Це був первинний тип демократії, що практикувався в Стародавній Греції. Вільне населення, яке називалося громадянами (а це була незначна частина суспільства), регулярно збиралося разом, щоб розглянути політичні питання і ухвалити найголовніші рішення. У сучасних країнах представницька демократія має обмежене значення, оскільки політичними правами користується більшість населення, тож активна участь усіх в ухваленні тих рішень, що матимуть на них вплив, була б неможливою.
І все-таки деякі аспекти представницької демократії відіграють певну роль у сучасному суспільстві. Однією з її форм є, наприклад, проведення референдуму, коли народ висловлює свої погляди на конкретну проблему. Безпосередньо порадитися з великими масами людей можна, спростивши проблему до одного-двох запитань, на які треба відповісти. У деяких європейських країнах референдуми регулярно відбуваються на національному рівні.
МОНАРХІЇ ТА ЛІБЕРАЛЬНІ ДЕМОКРАТІЇ
Тим часом як у деяких сучасних державах (таких як Британія і Бельгія) ще шанують монархів, в інших їх уже давно немає. Там, де залишилися традиційні правителі такого типу, їхня реальна влада переважно обмежена або взагалі відсутня. У невеликій кількості країн, таких як Саудівська Аравія та Йорданія, монархи й досі певною мірою контролюють діяльність уряду, але в більшості випадків вони швидше є символами національної особливості, ніж особами, котрі володіють реальною владою в політичному житті. Королева Сполученого Королівства, король Швеції і навіть імператор Японії — конституційні монари. їхня реальна влада суворо обмежена конституцією, яка наділяє повноваженнями виборних представників народу. Переважна більшість сучасних держав — республіки без королів чи королев; майже в кожній країні, включаючи й конституційні монархії, виявляють прихильність до демократії.
Країни, в яких виборці можуть вибирати з-поміж двох чи більше партій і де більшість дорослого населення має право голосувати, звичайно називають ліберальними демократіями. До цієї категорії належать Британія та інші західноєвропейські країни, США, Японія, Австралія та Нова Зеландія. У деяких країнах «третього світу», таких як Індія, також існують ліберально-демократичні системи.
ПОШИРЕННЯ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Тривалий час політичні системи світу поділялися на країни ліберальної демократії і комуністичні країни, як колишній Радянський Союз (і якими досі є Китай та кілька інших країн). Комунізм за своєю суттю був однопартійною системою. Громадянам надавалося право вибору не з-поміж різних партій, а лиш кандидатів однієї партії — комуністичної; нерідко на виборах балотувався тільки один кандидат. Отже, реального права вибору не існувало. Комуністичній партії було легко домінувати в країнах радянського типу, вона контролювала не тільки політичну систему, а й економіку.
З 1989 p., коли пануванню Радянського Союзу над Східною Європою настав край, процеси демократизації ланцюговою реакцією пройшли по всьому світу. У таких країнах, як Нікарагуа в Центральній Америці, а також Заїр та Південно-Африканська Республіка в Африці до влади прийшли ліберально-демократичні уряди. У Китаї, де проживає шоста частина населення Землі, комуністичний уряд зазнає сильного тиску з боку демократичних сил. У китайських в'язницях залишаються тисячі людей, кинутих туди за ненасильницький вияв свого прагнення до демократії. Проте й там активно діють групи, що борються з комуністичним правлінням, забезпечуючи перехід до демократичної системи.
Чому демократія набула такої популярності? Причини цього пов'язані із соціальними та економічними змінами, що обговорюються в цій книзі. По-перше, демократія, як правило, асоціюється з капіталістичною конкуренцією в економічній системі, а капіталізм
продемонстрував свою перевагу над комунізмом як система, що породжує багатство По-друге, що більше поширюється соціальна активність і що більше віддалені події впливають на повсякденне життя людей, то більше вони хочуть знати, як ними правлять, а отже, прагнуть більшої демократії
По-третє, це вплив засобів масової комунікації, зокрема телебачення Ланцюгова реакція поширення демократи, очевидно, значною мірою спричинилася зримістю подій у сучасному світі 3 появою нових телевізійних технологій, особливо супутникового та кабельного телебачення, уряди не можуть контролювати передачі, які дивляться їхні громадяни, — ось чому відбулася сутичка на площі Тяньаньмень Як і в Китаї, Комуністична партія Радянського Союзу та країн Східної Європи постійно суворо контролювала телевізійні мережі, які всі належали державі й керувалися нею Проте поширення супут-никових трансляцій уможливило багатьом людям доступ до західних телепрограм, а отже, ознайомило їх з різними поглядами на їхні умови життя, що відрізняються від поглядів, нав'язаних пропагандою ортодоксального уряду
ДЕМОКРАТІЯ В БІДР
Оскільки ліберальна демократія набуває такого поширення, можна сподіватися, що вона діятиме дуже успішно І все-таки це не так Демократія майже повсюдно стикається з певними труднощами І не тільки тому, що запровадити стабільний демократичний лад у Роси та колишніх комуністичних країнах дуже складно Демократія в небезпеці на її батьківщині — у Британії, інших країнах Європи та США, оскільки, за даними опитувань, дедалі більше людей незадоволені політичною системою або виявляють до неї байдужість
Чому ж так багато людей незадоволені тією політичною системою, що, здається, робить великий поступ у цілому світі7 Як не дивно, відповіді пов'язані з тими самими чинниками, які сприяли поширенню демократи, — впливом капіталізму та глобалізацією суспільного життя
За спостереженнями соціолога Деніела Бела, національний уряд — надто незначна величина, щоб відповісти на великомасштабні питання, такі як вплив глобальної економічної конкуренції або нищення світового довкілля, водночас він надто розрісся, щоб вирішувати незначні питання й проблеми, що впливають на конкретні міста чи регіони Скажімо, уряди мають незначну владу над діяльністю гігантських ділових корпорацій — головних суб'єктів світової економіки Американська корпорація може вирішити закрити свої виробничі підприємства в Британії, а натомість відкрити нову фабрику в Мексиці з тим, щоб зменшити витрати й ефективніше конкурувати з іншими корпораціями Внаслідок цього тисячі британських робітників позбудуться робочих місць Вони, ймовірно, звертатимуться по допомогу до уряду, проте національні уряди безсилі контролювати процеси, пов'язані зі світовою економікою Усе, що може зробити уряд, — це спробувати пом'якшити удар, виплачуючи допомогу з безробіття або перекваліфіковуючи безробітних ( )
Уряди не тільки справляють менший вплив на розв'язання глобальних проблем, але й разом з тим дедалі більше дистанціюються від життя більшості громадян Багато людей нарікає, що рішення, які впливають на їхнє життя, приймають далекі «брокери від влади» в Лондоні — партійні чиновники, зацікавлені групи, лобісти та службовщ-бюрократи На їхню думку, уряд нездатний також вирішувати на місцях такі важливі проблеми, як зростання злочинності та наявність бездомних Через це довіра до уряду значною мірою похитнулася Це, в свою чергу, спричинює небажання людей брати участь у політичному процесі
( ) Ліберальна демократія за своєю суттю означає існування кількох політичних пар-тій [ ]
Друкується за Гіденс Ентот Соціологія —К Основи, 1999 —726 с