IV. Вивчення нового матеріалу. Тема: Воєнно-політичні події у 1649-1651 рр.

Тема: Воєнно-політичні події у 1649-1651 рр.

Мета:

охарактеризувати основні воєнно-політичні події Національно-визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої у 1649-1651 рр. і дати їм історичну оцінку, показати територію Української гетьманської держави за Зборівським та Білоцерківським мирними договорами та її сусідів, українські землі що не увійшли до складу Гетьманщини, напрямки найважливіших козацьких походів під час Національно-визвольної війни, місця найголовніших битв, підписання найважливіших договорів;

формувати вміння розглядати історичні події в конкретно-історичних умовах; виховувати в учнів інтерес та повагу до історичного минулого України.

Тип уроку:комбінований.

Обладнання:атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.

Основні поняття: «Збаразько-Зборівська кампанія»; «Зборівський договір»; «Берестецька битва»; «Білоцерківський договір».

Основні дати та події:

· липень – серпень 1649 р. – битви під Лоєвом, Збаражем, Зборовом;

· 8 серпня 1649 р. – укладання Зборівського мирного договору;

· 18 – 30 червня 1651 р. – битва під Берестечком;

· 18 вересня 1651 р. – укладання Білоцерківського договору.

Історичні особистості:Ян Казимир, Б.Хмельницький, Д. Нечай, М.Кричевський, І.Богун, Іслам-Гірей, Джеджалій.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II.Актуалізація опорних знань

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Нове вторгнення польсько-шляхетських військ в Україну. Зборівський договір

Польський уряд улітку 1649 р. кинув проти повсталого народу.

Польсько-шляхетські війська знову захопили Галичину і вторглися на Поділля.

Над українським народом нависла загроза нового понево­лення.

Українська армія вирушила назу­стріч ворогові.

Польські війська поспішно відступили і в червні 1649 р. отаборилися поблизу міста Збаража.

Бої, які точилися тоді під містом, принесли успіх Б. Хмельницькому. Польсько-шляхетський табір прак­тично було повністю оточено і його зв'язки з зовнішнім сві­том перервані. Серед шляхти розпочалися паніка та дезертирство. Проте воєнні дії не припинялися.

В цих крово­пролитних боях загинуло багато селян і козаків. Серед них і відомі полковники повстанської армії Н. Морозенко і К. Бурляй.

Тим часом на допомогу обложеним поспішали головні сили польської армії, очолюваної самим королем. Гетьман, добре обізнаний з планами ворога, вирішив перерізати йому шлях. Умілим і непомітним маневром він зняв частину військ з-під Збаража й напра­вив назустріч шляхетському війську.

Повстанці непомітно зайняли ворожі позиції поблизу міста Зборова.

Польські загони 5 серп­ня 1649 р. розпочали переправу через р. Стрипу. Зав'язався бій, у якому шлях­та зазнала великих втрат. Лише у дру­гій половині дня їй вдалося спорудити укріплений табір. З новою силою бої розгорілися наступного дня. Козаки прорвали укріплення і ось-ось мали увірватися в розташування ворожих військ.

Становище шляхти було без­вихідним. Проте у найбільш вирішаль­ний момент бою кримський хан зрадив своєму союзницькому обов'язку.

Побоюючись об'єднання шляхетських військ та ханських загонів, Хмель­ницький змушений був розпочати пере­говори з польським королем.

Наслідком їх було укладення в серпні 1649 р. Зборівського договору.

ü кількість козацького війська мала ста­новити 40 тисяч чоловік,

ü територія, яка перебувала під владою гетьман­ського правління, обмежувалася трьома воєводствами (Київським, Чернігівським і Брацлавським).

ü повернення до своїх панів тих селян, які не потрапили до списків козаків.

ü Релігійні питання. Так, на звільне­ній території адміністративні посади могли займати лише православні, а питання про існування унії виносилося на засідання чергового сейму.

На перший погляд здавалося, що Б. Хмельницький вирвав небачені поступки з рук поляків, які, по суті, визнали існування козацької України. Це було справді так. Але водночас умови договору далеко не відпо­відали успіхам, здобутим козацьким військом у ході кампанії 1648-1649 рр.

Селяни довідалися, що вони повертаються під панську владу і не включаються до козацького реєстру.

У свої маєтки посунула шляхта, над народом знову нависла примара «лядської неволі».

Безчинствували татари, забираючи в ясир українців.

Не була задоволеною договором і польська сторона, яка вважала зроб­лені поступки надто великими і прагнула «вогнем і мечем» придушити козаків.

Мир, укладений між козаками і поляками, виявився не­тривким.

Селяни, міщани й козаки знову взялися за зброю. Їх очо­лили сміливі й досвідчені ватажки — полковники Данило Нечай, Матвій Гладкий та ін.

Рядові козаки знову рвалися в бій.

2. Воєнні дії 1651 року

Порушивши умови Зборівського дого­вору, королівські війська в лютому 1651 р. несподівано напали на подільське містечко Красне. Під натиском ворога козаки відступили, частина з них полягла в жорстокій січі. Загинув тоді й відважний полковник Данило Нечай.

Наступ шляхти був спинений поблизу Вінниці загонами талановитого полковника Івана Богуна.

В Україні піднялася нова хвиля визвольної боротьби. Селяни і козаки громили ворога на Поділлі, Волині, в Гали­чині.

Головні сили польських військ (150 тис.) зосе­реджувалися на Волині поблизу Берестечка.

o 100-тисячна українська армія і 50-тисячна татарська орда.

o 18-20 червня 1651 р.

o кровопро­литні бої, у яких повстанці виявили масовий героїзм і відвагу.

o Кілька разів шляхетська кіннота атакувала козацький табір, але була відбита.

o Командування королівських військ вирішило вдарити по лівому фланзі, де знаходилися татари.

o Не витримавши цієї атаки, кримські орди знову залишили поле бою.

o Хан захопив у полон Б. Хмельницького, який намагався зупинити відступ кримців.

o Це була пряма зрада, внаслідок якої козацькі полки потрапили в оточення.

o Десять днів тривала героїчна оборона табору.

o Українські війська відбивали безперервні атаки ворога, який під Бере­стечком поніс значні втрати.

o Польське командування перекинуло в тил україн­ському війську кінноту, яка почала перекривати всі шляхи до відступу.

o В цих умовах, проклавши через болото з возів та сідел гаті, основна частина повстанців на чолі з І. Богуном вийшла з оточення і з боями пробилася в Подніпров'я.

Звільнившись з полону, Хмельницький швидко зібрав нову армію. У полум'ї народної війни знову запалала вся Україна.

На кінець серпня 1651 р. Б. Хмельницькому вдалося зібрати 60-тисячну армію, до якої приєдналося 40-тисячне татарське військо. Україно-татарська армія розмістилася на добре укріплених позиціях під Білою Церквою.

Сюди з-під Берестечка прибуло 35-тисячне польське військо, очолюване М. Потоцьким. До нього приєдналися литовські війська Я. Радзивілла (20 тис. осіб), які завдали поразки козакам під Лоєвом і взяли Київ, і М. Калиновського (15 тис. осіб).

Додатковий матеріал

Війська, очолені литовським князем Радзівіллом, захопили Київ. Розпочалося жахливе пограбування міста. Десять днів шлях­тичі розоряли церкви, монастирі, будинки киян. Сотні людей було знищено, інші залишили Київ і втекли у навколишні ліси. Справжнім проявом вандалізму (безглуздого знищення) стало спалення Подолу — одного з найдавніших і наймальовничіших районів Києва.

Бої 13-15 вересня були невдалими для поляків. Через нестачу продовольства в польському таборі розпочався голод і хвороби. Стали поширюватися чутки, що з Криму на допомогу Хмельницькому днями прибуде з великим військом Іслам-Гірей.

У цій ситуації поляки погодилися на пропозицію Хмельницького
розпочати мирні переговори, однак висунули умови, які перекреслювали більшість здобутків Національно-визвольної війни.

У вересні 1651 р. було під­писано Білоцерківський договір. За цим договором

козацький реєстр скорочувався на 20 тис. чоловік,

територія гетьман­ського правління обмежувалась лише Київським воєводством;

шляхта одержала право знову володіти власними маєтками і відновлювала свою владу над селянами.