Вимоги до юристів на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

ЛЕКЦІЯ

Юридична діяльність – окрема сфера діяльності суспільства, що обу­мовлена фактором об’єктивного існування засобів регламентації суспільного життя, зокрема правовим.

Професія «юрист» (лат. professio, от profiteor — повідомляю про свою справу) — рід трудової діяльності в правовій сфері суспі­льства, що потребує юридичних знань, умінь і навичок, необхідних для професійного виконання прав й обов'язків.

Юридична професія визначається специфічними умовами діяль­ності даної сфери і виражається у високій правовій культурі юридич­ного працівника цієї сфери.

Професія «юрист» розкривається через такі поняття:

· діяльність, взята як певна реальність;

· професіоналізм як якість діяльності;

· юридичний характер діяльності, що відрізняє її від економіч­ної, управлінської та інших соціальних сфер застосування праці особи.

Юрист — фахівець, що одержав повний набір юридичних знань, умінь і навичок відповідно до державних стандартів освіти та во­лодіє правом займати певні посади в різних сферах юридичної практики, тобто займатися визначеною юридичною практичною діяльністю.

Загальні ознаки професії юриста:

· служить громадянському суспільству і державі: його діяль­ність має насамперед суспільний і державний характер;

· надає соціальні послуги громадянам у вигляді юридичної до­помоги і дає справу, як правило, із соціальними аномаліями, відхи­леннями від норм, «хворобами» у суспільстві;

· користується офіційним статусом посадової особи: при занятті посади він нерідко присягає на вірність своєму професійному обо­в'язку;

· не бере прямої участі у створенні матеріальних і духовних благ: він має визначені владні повноваження, що містять в собі управ­лінські основи (але не обов'язково є винятково управлінськими). Так, праця прокурора, судді, слідчого, оперативного працівника міліції і ряду інших пов'язана із здійсненням особливих владних повноважень, з правами й обов'язками застосовувати владу від імені закону;

· діє автономно: його робота цілком не збігається з діяльністю закладу, відомства, працівником якого він є, хоча і здійснюється в інтересах цього закладу або відомства;

· діє творчо: він знаходиться в постійному пошуку істини, у нього немає стандартних (шаблонних) рішень, оскільки йому до­водиться вирішувати різноманітні завдання, і кожна нова справа являє собою нове завдання;

· він є служителем закону: у своїй діяльності завжди обмежуєть­ся рамками закону, уже під час планування своєї роботи він у думці зіставляє свої дії з нормами чинного законодавства;

· є носієм професійної специфічної культури, що охоплює всі культурні аспекти юридичної діяльності, не лише правові, а й етич­ні, психологічні, політичні, економічні, екологічні, інформаційні та ін., що забезпечує престиж його професії і фаху.

Професіоналізм — невід'ємна властивість юридичної діяльності, що означає добре володіння своєю професією, тобто володіння знан­нями, досвідом, вміннями і навичками. Закінчення юридичної навча­льної установи — лише формальне, а не фактичне свідоцтво рівня юридичної підготовки. Як професіонал юрист повинен володіти фундаментальними і спеціальними юридичними знаннями, мати розви­нене правове мислення, бути впевненим у верховенстві права і не­обхідності дотримання законності; уміло користуватися юридичним інструментарієм при вирішенні юридичних завдань у цілях захисту прав людини. Професіонал — це добре підготовлений спеціаліст кон­кретної справи. Високий професіонал — це людина внутрішньої самодисципліни, яка ніколи не дозволяє собі поверхового став­лення до справи.

Властивість професіоналізму відбиває специфіку роботи юрис­та, відмежовує її від правової свідомості, правової культури інших суб'єктів права — не юристів. Професіоналізм як властивість юри­дичної діяльності в юридичній практиці закріплюється у відповід­них нормативно-правових актах і є основою системи офіційних норм-вимог, що ставляться до юристів конкретної спеціалізації.

Діяти професійно означає:

1) діяти за правилами, виробленими і закріпленими у встановле­ному порядку, відповідно до особливого рівня (якості) прийнятих на себе завдань;

2) мати високу кваліфікацію (ділову компетенцію), засновану на фаховій освіті;

3) керуватися морально-правовим обов'язком (а не розуміннями користі або вигоди);

4) дотримуватися нормативів правової, психоло­гічної, політичної, економічної, екологічної, етичної, естетичної, інформаційної культури, що пред'являються до процесу діяльності і її результатів;

5) бути підконтрольним відповідним державним органам і (або) об'єднанням спеціалістів, але вільним від непрофесійного (в тому числі партійного) втручання;

6) гарантувати здійснення роботи — забезпечити безперервність діяльності на належному рівні відповідно до поставлених завдань або запитів;

7) одержувати належну оплату за свою кваліфіковану працю.

Юридична діяльність і професійна діяльність юристів. Соціальне значення професії юриста. Присяга юриста. Риси юридичної професії (масовість, елітність, особлива відповідальність, конфліктність, інтелектуальність, привабливість).

Праця юриста використовується в таких сферах:

1) власних юридичних відомствах — прокуратурі, судовій сис­темі, системах МВС, СБУ, Міністерства юстиції. Державної подат­кової адміністрації, Державної митної служби та ін.

2) центральної представницької влади органах місцево­го самоврядування;

3) центральних і регіональних (місцевих) органах виконавчої влади — місцевих державних адміністраціях;

4) різноманітних державних службах (органах Державної конт­рольно-ревізійної служби, органах реєстрації актів громадянського стану), органах соціального забезпечення та ін.;

5) комерційних організаціях (фірмах, корпораціях, банках і т. п.);

6) союзах (колегіях) осіб вільної професії (адвокати) і спеціалі­зованих юридичних фірмах;

7) установах інформаційного і кадрово-ресурсного забезпечення (наукових і освітніх закладах, юридичній пресі, інформаційних фондах та ін.).