Затверджено на засіданні кафедри правознавство 13 страница

У частині 2 ст. 212 передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони при­звели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних ці­льових фондів коштів у великих розмірах.

Частина 3 ст. 212 передбачає відповідальність за діяння, перед­бачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, раніше суди­мою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Частина 4 ст. 212 встановлює, що від кримінальної відповідаль­ності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до кримі­нальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові пла­тежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчас­ною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 212 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбав­лення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 212 — штраф від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ви­правні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. З ст. 212 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспор­тування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204).

Безпосе­редній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері держав­ного регулювання оподаткування і формування прибуткової частини державного бюджету. Додатковим безпосереднім об'єктом може виступати здоров'я людей — при незаконному виготовленні підак­цизних товарів з недоброякісної сировини, а також при збуті таких товарів.

Предмет злочину — незаконно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби або інші підакцизні товари. Незаконне виготовлен­ня таких товарів означає їх створення за відсутності спеціального дозволу, передбаченого законом на таке виготовлення (ліцензії). Так, виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів, згідно із Законом України «Про державне регулювання виробництва і торгів­лі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» від 19 грудня 1995 р.¹ допускається лише у разі отримання виготівником спеціального дозволу (ліцензії) на та­ку діяльність. Тому виготовлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів за відсутності такого дозволу є незаконним.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, може виражатися у незаконному придбанні, зберіганні, транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також в їх збуті.

Придбання — це отримання незаконно виготовлених алкоголь­них напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, отримання в обмін на інші товари, в раху­нок сплати боргу, в дар тощо).

Зберіганням охоплюються дії, пов'язані із перебуванням пред­метів у володінні винного: при собі, в приміщенні, в тайниках або інших місцях незалежно від тривалості зберігання.

Транспортування — це будь-які дії з переміщення вказаних предметів незалежно від способу переміщення та місця зберігання.

Збут — це продаж, обмін, передача в рахунок боргу і подібні дії.

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоч би однієї з вказа­них дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєдна­ний із спеціальною метою — збутом. Суб'єкт злочину — будь-яка особа.-

Частина 2 ст. 204 встановлює відповідальність за незаконне ви­готовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробницт­во таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею. Незаконне виготовлення підакцизних товарів, за відсутності ознак, вказаних у ч. 2 ст. 204, може тягти відповідаль­ність за ст. 203.

Частина 3 ст. 204 передбачає відповідальність за незаконне ви­готовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріа­лів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, під якими слід розуміти, наприклад, заподі­яння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Для від­повідальності необхідно встановити причинний зв'язок між незакон­ним виготовленням і наслідками, що настали.

Суб'єктивна сторона щодо тяжких наслідків — непрямий уми­сел або необережність.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 204 — штраф від п'ятисот до тисячі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією неза­конно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч. 2 ст. 204 — штраф від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч. З ст. 204 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготов­лення.

Під Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квиткі (ст. 215). Безпосереднім об'єктом цього злочину слід вважати су­спільні відносини у сфері фінансових інтересів держави.

Предметом злочину є знаки поштової оплати, маркована про­дукція, міжнародні купони для відповіді, посвідчення особи для між­народного поштового обміну, відбитки маркувальних машин, квитки залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зв'язок» від 16 травня 1995 р. під поштовою маркою слід розуміти державний знак, який є засобом оплати послуг поштового зв'язку, виготовлений друкар­ським способом, з художнім зображенням та зазначенням його но­мінальної вартості. Міжнародний купон для відповіді — це спеці­альний знак Міжнародного бюро Всесвітнього поштового союзу, віддрукований на папері з водяними знаками, яким можна замінити поштові марки. Маркована продукція — це виготовлені типограф-ським способом поштові відправлення (марковані конверти і марко­вані поштові картки) із надрукованим на них зображенням пошто­вих марок (віньєтки). Посвідчення особи для міжнародного по­штового обміну — це посвідчення, яке видається поштовими орга­нами країн—учасниць Всесвітнього поштового союзу і посвідчують право особи на одержання поштової кореспонденції, що надсилаєть­ся їй чи на абонентську скриньку. Предметом цього злочину є та' кож відбитки маркувальних машин. Проїзні документи — це доку­менти, які надають право на проїзд залізничним, водним, повітря­ним або автомобільним транспортом (квитки вказаних видів транс­порту), у тому числі талони, жетони, службові проїзні документи тощо). Документами на перевезення вантажів є вантажні квитанції, дорожні відомості, окремі вимоги, плацкарти тощо.

Об'єктивна сторона злочину може виражатися у виготовленні з метою збуту вказаних предметів, їх збуті або використанні.

Під виготовленням слід розуміти повне або часткове підроблен­ня вказаних предметів, або надання використаним знакам поштової оплати вигляду невикористаних знаків.

Збут — це відшкодувальна або безвідплатна передача (продаж, обмін, дарування тощо) вказаних підроблених предметів іншим осо­бам або організаціям для їх подальшого використання. Збут може вчинятися як особою, що вчиняє підроблення знаків поштової опла­ти і проїзних квитків, так і іншою особою.

Використання передбачає будь-яку форму застосування підроб­лених предметів, наприклад, надання їх замість справжніх.

Злочин є закінченим з моменту вчинення однієї з вказаних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що по­єднаний зі спеціальною метою — збуту предметів цього злочину.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 215 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216). Без­посередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання випуску продукції і формування прибутко­вої частини державного бюджету.

Предметом злочину є марки акцизного збору, контрольні мар­ки, топографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким сьогодні маркуються в Україні тільки два товари — алкогольні та тютюнові вироби. Наявність на цих товарах акцизної марки підтверджує спла­ту платником акцизного збору, легальність їх ввезення та реалізації на території України (ст. 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»- Марки виготовляються Банкнотно-монетним двором Національного банку України трьох ви­дів: марки акцизного збору для маркування алкогольних напоїв; такі самі марки для тютюнових виробів; спеціальні марки для маркуван­ня конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Контрольна марка — це спеціальний знак, що засвідчує додер­жання авторських і суміжних прав і дає право на розповсюдження, у тому числі шляхом імпорту, оптової та роздрібної торгівлі примір­ників аудіовізуальних творів чи фонограм на території України та їх експорту (ст. 2 Закону України «Про розповсюдження примірниківаудіовізуальних творів та фонограм»). Контрольна марка має влас­ну серію і номер.

Голографічний захисний елемент — це голографічний еле­мент, призначений для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, ви­конаний з використанням технологій, які унеможливлюють його несанкціоноване відтворення.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у неза­конному виготовленні предмета злочину, його підробленні, викорис­танні або збуті цих предметів.

Будь-яке виготовлення або отримання марок акцизного збору, контрольних марок або голографічних захисних елементів з пору­шенням встановленого чинним законодавством порядку їх виготов­лення або отримання є незаконним.

Під підробленням слід розуміти виготовлення фальшивих марок акцизного збору, фальшивих контрольних марок або фальшивих го­лографічних захисних елементів будь-яким способом (поліграфіч­ним, електрографічним, фотографічним, рисувальним, методом дво­кратного копіювання тощо). Таке виготовлення передбачає повне відтворення предмета злочину, який тут створюється заново. Під* роблення має місце також і там, де винний вносить в акцизні марки, контрольні марки, голографічні захисні елементи неправдиві відо­мості і зміни (міняє серію номера та інші реквізити).

Використання незаконно виготовлених, одержаних чи підроб­лених марок акцизного збору, контрольних марок або голографічних захисних елементів означає маркування ними певних товарів, твору чи інших предметів.

Збут — це будь-яка форма їх оплатного або безоплатного відчу­ження — продаж, обмін, дарування, передача в борг, в рахунок оп­лати боргу тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з ука­заних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 216 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 216 — штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням _волі на строк до чотирьох років; за ч. 2 ст. 216 — штраф від трьох­сот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або по­збавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією то­варів, промаркованих підробленими марками чи голографічними за­хисними елементами.

Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів

Порушення порядку зайняття господарською та банків­ською діяльністю (ст. 202). Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням порядку зайняття господарською ді­яльністю і пов'язаного з нею отримання доходу у великих розмірах. Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовлен­ням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Підприємницька діяльність визначається в Законі України «Про підприємництво» як безпосередня самостійна, систе­матична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, ви­конання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством (ст. і). Злочин може виражатися у здійсненні гос­подарської діяльності без реєстрації або без спеціального дозволу — ліцензії, а так само з порушенням умов ліцензування.

Здійснення господарської діяльності без державної реєстра­ції. Статус підприємця набувається після реєстрації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р., тому незаконною є підприємницька діяльність, що здійснюється без ре­єстрації або до моменту реєстрації.

Здійснення господарської діяльності без спеціального дозво­лу — ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуван­ню, і порядок отримання ліцензії визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Відповідно д₀ ст. 9 цього Закону до підприємницької діяльності, що підлягає ліцен­зуванню на території України, відноситься, наприклад, виробництво і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних ре­човин, медична, ветеринарна, юридична практика, аудиторська, страхова діяльність, виробництво ветеринарних медикаментів і пре­паратів і багато іншої. Господарська діяльність є незаконною, якщо її здійснюють взагалі без ліцензії або під час оформлення ліцензії до моменту її одержання.

Здійснення господарської діяльності з порушенням умов лі­цензування. Ця форма злочину має місце, якщо особа, маючи лі­цензію на певний вид діяльності, займається іншою. Наприклад, лі-кар-ветеринар, маючи ліцензію на зайняття ветеринарною практи­кою, почне лікувати людей, або особа, яка має ліцензію на зайняття юридичною практикою, займається аудиторською або судово-екс­пертною діяльністю. Порушення умов ліцензування може виражати­ся у зайнятті підприємництвом не в тій місцевості, де ця діяльність дозволена ліцензією, або закінчився строк дії ліцензії до її продов­ження. Якщо підприємець за допущені порушення закону позбавле­ний ліцензії, то продовження ним господарської діяльності слід оці­нювати як підприємництво без спеціального дозволу.

Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлено, що внаслідок порушення порядку зайняття господарською діяльніс­тю отриманий дохід у великих розмірах. Ним визнається у примітці до ст. 202 дохід, сума якого у тисячу і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єктом злочину може бути особа, яка зобов'язана зареєст­руватися як підприємець або отримати відповідну ліцензію на за­йняття певною діяльністю. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування може бути тільки особа, яка має відповідну ліцензію.

Частина 2 ст. 202 передбачає відповідальність за здійснення бан­ківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансо­вих установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з по­рушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Банківська діяльність — це один з видів комерційної підприєм­ницької діяльності, яка регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України. Для організації комерційного банку і зайняття банківською діяльніс­тю необхідно пройти державну реєстрацію у встановленій Націо­нальним банком України формі й отримати банківську ліцензію. Банківська ліцензія надається Національним банком України. Бан­ківські операції, професійну діяльність на ринку цінних паперів мо­жуть здійснювати й інші кредитно-фінансові організації, громадяни, які також зобов'язані пройти державну реєстрацію і отримати відпо­відний спеціальний дозвіл — ліцензію.

Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини, які регулюють діяльність комерційних банків та інших кредитних орга­нізацій, осіб, які здійснюють банківські операції, професійну діяль­ність на ринку цінних паперів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням ді­яння і пов'язаного з ним отриманням доходу у великих розмірах. Злочин може виражатися у здійсненні банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цін­них паперів без реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене законодавством, або з порушенням умов ліцензування.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без ре­єстрації. Така діяльність, від кого б вона не виходила (комерційний банк, небанківські фінансові установи, громадянин), підлягає дер­жавній реєстрації. Зайняття цією діяльністю без державної реєстра­ції є незаконним.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську ді­яльність» під банківською діяльністю слід розуміти залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юри­дичних осіб. Поняття «банківські операції», «професійна діяльність на ринку цінних паперів» за своїм обсягом ширші, ніж поняття «бан­ківська діяльність» і включають у себе, крім трьох названих вище операцій, ще й такі, як операції з валютними цінностями, емісію власних цінних паперів, організацію купівлі та продажу цінних па­перів за дорученням клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг), надання гаранти і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбача* ють їх виконання в грошовій формі тощо.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій', а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачене за-* конодавством. Наприклад, зайняття такою діяльністю буде незакон­ним, якщо конкретна особа, яка оголосила себе засновником ко­мерційного банку або кредитної організації, або особа, яка керує банком чи іншою комерційною організацією, громадянин починай банківську діяльність без ліцензії Національного банку України.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій^ а також професійної діяльності на ринку цінних паперів з пору­шенням умов ліцензування. Умови ліцензування будуть порушені, наприклад, якщо засновник комерційного банку чи керівник, який не має необхідного статутного капіталу, отримав незаконним шля­хом відповідну ліцензію, починає банківську діяльність або здійснює її у регіоні, не вказаному в ліцензії, або здійснює банківські операції після того, як Національний банк України відкликав ліцензію. Здійс­нення банківської діяльності з порушенням умов ліцензування може виражатися у перевищенні банком повноважень, наданих ліцензією, з порушенням строків ліцензії тощо. Порушення умов ліцензування матиме місце, наприклад, і тоді, коли особа, маючи ліцензію тільки на операції з обміну валюти, починає здійснювати інші банківські операції.

Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлений факт отримання внаслідок незаконної банківської діяльності доходу у великих розмірах (див. примітку до ст. 202).

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єктом злочину може бути особа, яка фактично є засновником комерційного банку або іншої кредитної організації або управляє ді­яльністю таких організацій, а також особа, яка зобов'язана зареєст­руватися як підприємець і отримати відповідну ліцензію на здійснен­ня банківських операцій або професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 202 — штраф від ста до двох­сот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 202 — штраф від двохсот до п'ятисот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Зай Зайняття забороненими видами господарської діяльностю (ст. 203).

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у за­йнятті забороненими видами господарської діяльності. Види госпо­дарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, містяться у ст. 4 Закону України «Про підприємництво»¹. До них відноситься ді­яльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних ре­човин, їх аналогів і прекурсорів, виготовленням і реалізацією війсь­кової зброї і боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою ме­тою; діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлу­атацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користу­вання (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів); ви­платою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам. До забороненої підприємницької діяльності відноситься також діяльність, пов'язана з виробництвом моторних сумішевих бензинів (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) із вміс­том не менш як 5 відсотків високооктанових кисневмісних доба­вок — абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, з виробництвом зазначених вище високооктанових киснев­місних добавок. Зайняття діяльністю, що підлягає ліцензуванню, кваліфікується за ст. 202, якщо здійснюється без спеціального доз­волу (ліцензії). Не утворить ознак злочину, передбаченого ст. 203, і зайняття дозволеними видами господарської діяльності, що здійсню­ється особами, яким взагалі заборонено займатися підприємниць­кою діяльністю (військовослужбовці, службові особи органів проку­ратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, господарського су­ду, а також інших органів державної влади і управління тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття за­бороненою підприємницькою діяльністю. Суб'єктивна сторона

цього злочину характеризується прямим умислом. Суб'єкт злочину

будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Зайняття забороненим видом господарської діяльності кваліфікується за ст. 203 лише за умови, що воно не містить складу іншого злочину. Так, наприклад, незаконне виготовлення та збут наркотичних засобів охоплюється ст. 307, незаконне виготовлення зброї — ст. 263 КК.

Частина 2 ст. 203 встановлює відповідальність за ті самі дії, пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за такий злочин. Великий розмір має місце, якщо його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 203).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 203 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 203 — обмеження волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

Фіктивне підприємництво (ст. 205). Об'єктивна сторона цього злочину виражається у створенні або придбанні суб'єктів під­приємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття неза­конної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної осо­би) полягає в його державній реєстрації. Дії винного мають зовні цілком законний вигляд: подаються документи на державну реєстра­цію, іноді і на ліцензування; з дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію (та ліцензування). Однак ще до офіційного створення суб'єкта підприємницької діяльності (юри­дичної особи) винний знає, що підприємство створюється ним для прикриття незаконної чи забороненої діяльності.

Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юри­дичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом права власності на цю юридичну особу як в цілому, так і на визначену йо­го частину, що дозволить здійснювати контроль над ним, наприклад, шляхом купівлі контрольного пакету акцій в акціонерному товарист­ві, заміни власника або складу учасників правління, придбання од­ним або кількома учасниками господарського товариства частки в його статутному фонді інших учасників тощо.

Створення або придбання фіктивної організації, що не є суб'єк­том підприємницької діяльності (релігійної, громадської тощо), не тягне відповідальності за ст. 205.

Під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти будь-яку підприємницьку діяльність юридичної особи, що не відповідає установчим документам. Заборонена діяльність — це діяльність, що прямо заборонена законом (наприклад, виробницт­во і збут наркотичних засобів, зброї, радіоактивних матеріалів і ви­бухових речовин, вибухових пристроїв тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту створення або при­дбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) неза­лежно від того, чи досяг винний поставленої мети.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що по­єднаний із спеціальною метою — прикриття незаконної або заборо­неної підприємницької діяльності.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 205 встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шко­ду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним осо­бам або громадянам.

Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 205).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 205 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 205 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.

Протидія законній господарській діяльності (ст. 206). Об'єктивна сторона цього злочину злочину виражається у проти­правній вимозі припинити займатися господарською діяльністю чиобмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, вико­нання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господар­ською діяльністю, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодженні чи знищенні їхнього майна за відсутності ознак вимагання. Протиправна вимога, як ознака об'єктивної сторони злочину, являє собою викладену у рішу­чій формі пропозицію про припинення зайняття господарською ді­яльністю або здійснення іншої дії (бездіяльності), зазначеної вище. Ця вимога має бути поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, або з погрозою пошкодження чи зни­щення їхнього майна. Погроза насильством полягає у погрозі негай­но чи у майбутньому застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб. Наприклад, це погроза нанесенням побоїв, ка­туванням, заподіянням тілесних ушкоджень, позбавленням волі, ін­шими насильницькими діями. Якщо має місце погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, дії слід кваліфіку­вати за ч. 2 ст. 206.

Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, поєднаної із зазначеною у законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Якщо особа вчиняє дії, зазначені в ст. 206, з метою отримання майна від підприємця, права на його майно, або домагається здійснення дій майнового характеру, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Частина 2 ст. 206 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погро­зою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєд­нані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.