Схема перевернутої піраміди

Новини пишуться за схемою перевернутої піраміди. Ця схема порушує хронологію події і ставить на початок повідомлення не те, з чого вона починалася, а найважливіший елемент події, його суть. Потім вказується менш важлива інформація, а вкінці матеріалу міститься інформація, яку під час редагування можна вилучити без будь-якої шкоди для тексту. ^[3]

Правило шести запитань

Написання новин полягає у пошуку відповідей всього на 6 основних запитань: Хто? Що? Де? Коли? Чому? Яким чином? Іноді цей список доповнюють питаннями "Що це означає?" "Кому вигідно?" і "Що буде?", але головними залишаються перші шість. Також у новинному повідомленні обов'язково вказується джерело інформації — дається відповідь на запитання "Звідки ми це знаємо?".

Новинні замітки бувають короткі та розширені. Коротка новинна замітка складається з 10-20 рядків і містить відповіді на головні 6 запитань. Ось приклад короткої замітки:

"У Вінниці вбили одного з керівників служби безпеки Вінницької харчової компанії (ВХК) Івана Іванченка. (Хто? і Що?) В середу ввечері Іван Іванченко повертався з роботи додому. (Коли?) Він увійшов до під'їзду свого будинку, де на сходах першого поверху на нього чекав убивця. (Де?) Невідомий тричі вистрелив у Івана Іванченка із пістолета Макарова і втік. (Яким чином?) Зброї на місці злочину правоохоронці не знайшли. Поки що з доказів є лише гільзи. За словами старшого прокурора Вінницької області Петра Петренка (Звідки ми знаємо?), зараз обробляються різні версії того, що сталося, а також версія, що пов'язана з професійною діяльністю убитого. (Чому?) Як повідомили в ВХК, Іван Іванченко працював у службі безпеки з 2001 року. Останні два роки він обіймав посаду голови сектора внутрішньої безпеки. (Хто? — 2)

13.Жанр і метод інтерв’ю.

Жа́нри журналі́стики — це стійкі форми або типи журналістських творів, об'єднаних схожими змістовними та формальними ознаками.^[1] Зазвичай журналістикознавці поділяють жанри журналістики на інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичні. У сучасній практиці існує й поняття «квазіжанрів», або гібридних жанрів, що можуть містити ознаки кількох існуючих. Жанри сучасної журналістики прийнято умовно поділяти на інформаційні, аналітичні та художньо-публіцистичн

Аналітичні жанри журналістики дають широке та докладне висвітлення фактів з їхньою оцінкою, узагальненням, коментуванням. До них відносять: рецензію, огляд, коментарі, кореспонденцію, статтю, огляд, розслідування. Предметом журналістського розслідування зазвичай є яке-небудь велике негативне явище. Мета розслідування — виявити причини цього явища.

Художньо-публіцистичні жанри, в першу чергу, представляють авторські враження про події чи явища, думки, роздуми стосовно тих чи інших проблем. До цих жанрів належать есе, нарис, фейлетон, памфлет. Художньо-публіцистичні жанри можуть носити експресивний характер. Вони досить складні у виконанні та вимагають від журналіста не тільки майстерності, а й наявності життєвого досвіду.

З розвитком спорту, проведенням олімпійських ігор, чемпіонатів з певних видів спорту, динамічно почав також розвиватись жанр спортивної журналістики. Жанр охоплює не тільки друковані репортажі, а також і трансляцію та коментування змагань. За багатьма класифікаціями та в багатьох країнах жанр спортивної журналістики не вважається істинним жанром журналістики. Жанр передбачає досконале знання тематики, правил командної гри, швидке уміння чітко коментувати події під час гри.

Метод інтерв’ю

theory of business

У практиці соціологічних опитувань метод інтерв'ю використовують рідше, ніж анкетування. Це зумовлено певними причинами, але передусім недостатнім розвитком мережі постійних спеціально підготовлених інтерв'юерів.

Соціологічне інтерв'ю - метод збору соціологічної інформації,_ що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Порівняно з анкетуванням інтерв'ю має свої переваги і недоліки. Головна відмінність між анкетуванням та інтерв'ю — у формі контакту дослідника та опитуваного. За анкетування їх спілкування опосередковується анкетою. Питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпретує самостійно, формулюючи відповідь і фіксуючи її в анкеті.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється з допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.

Для одержання одного і того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають при цьому підбір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їх роботи. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, і скорочення різноманітних технічних помилок.

Участь інтерв'юера дає змогу максимально пристосовувати запитання бланка-інтерв'ю до можливостей респондента. Інтерв'юер може завжди тактовно допомогти респондентові, якщо котресь із запитань йому здасться незрозумілим.

Якість одержаної під час інтерв'ю інформації залежить від характеристик основних компонентів процесу спілкування: питальника, інтерв'юера, респондента, обставин інтерв'ю.

Інтерв'ю найчастіше проводять за місцем роботи чи занять і за місцем проживання. Перший варіант доцільніший при дослідженні виробничих чи навчальних колективів, коли

предмет дослідження пов'язаний з виробничими чи навчальними справами. Інтерв'ю за місцем проживання ефективніше, якщо предмет опитування стосується таких проблем, про які зручніше вести мову в неофіційній обстановці (проблеми політики, відпочинку, побуту). Незалежно від місця проведення інтерв'ю, слід подбати про усунення або хоча б зниження впливу третіх» осіб, присутність яких впливає на психологічний контекст інтерв'ю і може спричинити зміщення в змісті відповідей респондента.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і напівстандартизоване інтерв'ю.

Вільне Інтерв'ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань. Такі інтерв'ю доречні на стадії розвідки, уточнення проблеми дослідження. Найпоширенішим є формалізоване, або стандартизоване, інтерв'ю, коли спілкування інтерв'юера і респондента регламентоване детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера. Інтерв'юер зобов'язаний точно дотримуватись сформульованих запитань і їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило, переважають закриті запитання. Напівстандартизоване інтерв'ю поєднує в собі особливості двох попередніх.

Поділяються інтерв'ю і за процедурою проведення. Панельне інтерв'ю — багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих самих питань через певні проміжки часу. Групове інтерв'ю — запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі. Клінічне інтерв'ю — довготривала, глибока бесіда, мета якої одержати інформацію про внутрішні спонуки, мотиви, схильності респондентів. Фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

За типом респондентів інтерв'ю бувають: а) з відповідальною особою; б) з експертом; в) з рядовим респондентом.

В останні роки більш інтенсивно використовують телефонне інтерв'ю, яке дає змогу оперативно зібрати інформацію про певний процес. Воно може бути тільки короткотривалим і тільки щодо осіб, які мають телефон; воно не може бути репрезентативним.

Головною фігурою інтерв'ю, його найактивнішим суб'єктом завжди є інтерв'юер. Достовірність і надійність одержаної інформації багато в чому залежать від Його особистості. Він повинен бути ерудованим, товариським, спостережливим, дисциплінованим, морально і фізично витривалим, добре знати тему і техніку ведення інтерв'ю.

Однією з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, є наявність якісного питальника і дотримання правил його застосування.

Питальник—документ, у якому сформульовані й згруповані питання за темою, передбачено місце для записів відповідей на них

Нині додають до питальників так звані протоколи інтерв'юера, які містять основні відомості про процес інтерв'ю.

На інтерв'ю впливають місце, конкретні обставини, тривалість його проведення. Практика свідчить, що респондент охоче згоджується на коротке інтерв'ю.

Основні особливості інтерв'ю як методу одержання первинної соціологічної інформації:

1. Допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

2. Дає змогу вести спостереження за психологічними реакціями респондентів.

3. Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

Специфічні труднощі, що виникають при використанні інтерв'ю як методу одержання первинної соціологічної інформації:

1. Пошук психологічного контакту з кожним респондентом.

2. Значні матеріальні й часові затрати.

3. Трудомісткість підготовки інтерв'юерів.

4. Вирішення проблеми анонімності.

Особливості інтерв'ю зумовлені використанням його в проблемних, пілотажних дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних опитуваннях, контрольних і вибіркових опитуваннях, анкетних дослідженнях, опитуваннях експертів.

14. Питання й відповіді в інтерв’ю: професійні складники.

Від того, як ви підготуєтеся до інтерв'ю, і як будете поводитися й залежить результат. Довідайтеся, як зробити так, щоб справити враження про себе як про співробітника, що потрібний компанії, і одержати роботу.

Мета проходження інтерв'ю - показати, що ваші навички, знання й досвід як умога краще відповідають вимогам пропонованої позиції. Під час інтерв'ю ви повинні продемонструвати свідомість вашого вибору, знання професії, компанії й галузі, до якої вона належить, бажання працювати саме в цій компанії.

Готуючись до інтерв'ю, дуже важливо провести попередню розвідку. Необхідно зібрати якнайбільше відомостей про фірму, куди Ви йдете на співбесіду й про людей, з якими Ви маєте зустрітися.

Корисну інформацію можна одержати різними способами. Якщо мова йде про велике підприємство, познайомтеся з його продукцією або послугами. Багато організацій поширюють свої проспекти й рекламні брошури. Спробуйте знайти статті в пресі або Інтернеті про цю організацію.

Можна поговорити з людиною, що працює або працювала в цій організації. Від неї можна довідатися масу корисних речей, але варто враховувати суб'єктивність таких розповідей. Можливо, на деякі з Ваших питань зможе відповісти консультант агентства, у яке Ви звернулися.

Що треба знати про організацію, у яку ви йдете на інтерв'ю:

• яку продукцію або які послуги пропонує організація?
• де й кому реалізуються продукція й послуги?
• скільки років існує організація?
• наскільки змінилися завдання організації із часу її існування?
• чи стабільний склад керівництва, або воно часто міняється?
• які юридичні статуси організації?
• чи були спроби поглинання організації іншими фірмами?
• чи одержала організація прибуток торік? За минулі три роки?
• чи проводилося скорочення штатів за останні три роки? Чому?
• чи входить організація в яке-небудь більше об'єднання?
• чи багато уваги приділяє організації преса? Чому?
• які відгуки преси про організацію?
• яке відношення до службовців у даній організації?
• які нові проекти розробляються в організації?
• чи базується організація всередині країни або має партнерів або відділення за кордоном?
• які перспективи галузей, до яких належить організація?

Деякі поради