Мал. 3.5. Вікно інформаційно-пошукової системи Яndex
Не дивлячись на те, що Інтернет, поза сумнівом, наймогутніший засіб у мережній інформації, існують і інші джерела, які збільшили використовування Інтернет. До їх числа входять комп’ютерні дошки оголошень і комерційні інформаційні служби.
Майже всі вузли, які можна знайти в мережі, є веб-серверами, сховищами гіпертекстових документів. І серед них є величезна кількість FTP-серверів, які є справжніми сховищами файлів.
У кожного сервера є своє ім’я. При створенні сервера це ім’я купують за певну суму. Організація, що встановила в себе сервер і одержала ім’я може тепер підключати до свого серверу всіх бажаючих. Вона стає сервіс-провайдером. До одного сервіс-провайдеру може бути підключено від декількох клієнтів до декількох мільйонів. Мільйони постійних серверів мережі Інтернет слугують як би „розеткою”, до яких і підключаються користувачі. Але ці „розетки” можуть виконувати ще дві важливі функції – зберігання і передача інформації.
З погляду зберігання інформації сервер мало чим відрізняється від звичного комп’ютера. Могутній домашній комп’ютер теж може стати сервером. Для цього він лише повинен мати високу продуктивність і дуже великий обсяг жорсткого диска. Якщо обсяг жорсткого диска дійсно великий, то сервис-провайдер може розбити його на каталоги і передати ці каталоги в оренду своїм клієнтам за окрему платню. Якщо ви домовитеся зі своїм сервіс-провайдером, то він виділить каталог, щоб ви могли розмістити там все, що хочете опублікувати для загального огляду. Так стають власниками веб-серверів.
На одному фізичному сервері можуть бути розміщені десятки і сотні веб-серверів. Свою інформацію на веб-сервер відправляють під час короткочасних сеансів зв’язку з сервіс-провайдером. Вся решта часу можна займатися своїми справами, а веб-сервер як би забезпечує постійне представництво в мережі Інтернет.
Користувачі зі всього світу можуть веб-сервер відвідувати, читати, дивитися, залишати свої повідомлення або міркування з того або іншого приводу. Достатньо лише періодично оновлювати інформації на ньому.
Кожний веб-сервер, у свою чергу містить веб-сторінки. Наприклад, якщо це інформація про університет, то на його веб-сервері може виставлена така інформація: історія інституту, його структура, інформація про підрозділи, викладачів, кращих випускників, новини тощо. Титульною сторінкою веб-серверу є домашня сторінка. На ній звичайно міститься загальна інформація і відкривається доступ до всіх інших сторінок серверу.
3.2. Електронна пошта (e-mail)
Історично перший і найпоширеніший вид роботи в телекомунікаційних мережах – між персональний обмін текстовими повідомленнями, відомий під назвою „електронної пошти” (е-mail). Як і при звичному поштовому зв’язку, електронною поштою відбувається обмін повідомленнями, але не на папері, а у вигляді файлів. Отже, електронна пошта – це сукупність програмно-апаратних засобів, що забезпечують передачу повідомлень між комп’ютерами.
Електронна пошта економічно і технологічно є найефективнішою технологією, яка може бути використана в процесі навчання для доставки змістовної частини навчальних курсів і забезпечення зворотного зв’язку студента з викладачем. У той же самий час вона має обмежений педагогічний ефект через неможливість реалізації „діалогу” між викладачем і студентами, прийнятого в традиційній формі навчання. Проте, якщо студенти мають постійний доступ до персонального комп’ютера з модемом і телефонним каналом, електронна пошта дозволяє реалізувати гнучкий процес консультацій з викладачем.
До складу електронного листа входить безпосередній текст, графічні, відео і звукові вставки, а також можливі будь-які прив’язані файли (документи, програми), що відправляються разом з листом. Крім того, лист містить адресата, дату і час відправлення, зворотну адреса, при необхідності указується тема листа.
На відміну від довгої адреси, яку необхідно писати при відправці звичного листа, електронна адреса набагато коротша і легша в запам’ятовуванні. Наприклад, розглянемо електронну адресу поштового ящика газети „Політес”: [email protected]. Вона складається з адреси машини та імені адресата, яке відокремлене знаком @ („собака”). Зліва від цього знаку стоїть ім’я адресата, а точніше ім’я файлу – поштового ящика, з якого він забирає свої листи. Частина, що знаходиться праворуч від знаку @ називається доменом і описує місцезнаходження цього поштового ящика, оскільки він знаходиться звичайно не на комп’ютері одержувача. Розглядаючи домен справа наліво і розбивши його крапками на окремі слова, одержимо піддомени, які по черзі уточнюють, де шукати цей поштовий ящик. Крайній справа піддомен (у нашому випадку ru) називається доменом верхнього рівня і частіше всього позначає код країни, в якій знаходиться адресат. Проте домен верхнього рівня – не завжди код країни.
Доменні імена призначаються комп’ютеру спеціальною організацією під назвою InterNIC. Ці імена підбираються відповідно до певної системи, що гарантує унікальність кожного імені. Встановити тип організації, до якої належить даний домен, можна по домену верхнього рівня, який слідує за доменним ім’ям комп’ютера.
Домен com позначає комерційні організації, edu – навчальні і наукові організації, gov – урядові організації, mil – військові організації, net – мережні організації різних мереж, org – інші організації. Окрім цього існують ще домени, вказуючі на країну, в якій розташований даний сервер місцерозташування серверу. Наприклад, ua – Україна, ru – Росія, pl – Польща (за http://www.allbest.ru/referats/programming/216)
Піддомени, розташовані наліво домена верхнього рівня указують на точніше розташування адресата всередині цього домена. В нашому випадку піддомен itech указує на фірму „Інформаційні технології”, на сервері якою розташований поштовий ящик, amti – Армавірський механико-технологічний інститут – установа, якій належить цей ящик, а gazeta є безпосереднім одержувачем електронного листа.
Останнім часом у мережі Інтернет з’явилася нова можливість – передавати і одержувати факси з використанням комп’ютера. Можна послати замовлення на посилку або прийом факсу. Складається звичний електронний лист, оформлений належним чином, і посилається на адресу комп’ютерного вузла, що займається операціями розсилки факсів. Крім того, в даний час, за допомогою мережі Інтернет, можна абсолютно безкоштовно відправити повідомлення на будь-який мобільний телефон.
На сьогоднішній день існують сотні організацій, що надають безкоштовний поштовий ящик. У цьому випадку обидва абоненти – відправник і одержувач – мають справу з посередником (провайдером), що виконує функції місцевих відділень поштового зв’язку. Сервер посередника включений постійно і на його вінчестері офіційно зареєстрованим абонентам виділені „поштові ящики” для тимчасового зберігання вхідного листування.
Практично всі послуги мережі Інтернет побудовані на принципі „клієнт-сервер”.
Серверу мережі Інтернет– це комп’ютер, здатний надавати клієнтам (у міру надходження від них запитів) деякі мережні послуги.
Програма-сервер виконується на віддаленому комп’ютері та обробляє запити відповідних програм-клієнтів на виконання визначених операцій.
Програма-клієнт– прикладна програма, завантажена в комп’ютер користувача, яка забезпечує передачу запитів до сервера та одержання відповідей від нього.
На дисках серверів розташовуються спільно програми, бази даних, що використовуються. Решта комп’ютерів локальної мережі часто називається робочими станціями.
На тих робочих станціях, де вимагається обробляти тільки дані на сервері (наприклад, вводити відомості в базу даних, що спільно використовується, про замовлення і продажі), часто для економії (або по міркуваннях безпеки) не встановлюють жорстких дисків.
У мережах, що складаються більш ніж з 20–25 комп’ютерів, наявність серверу обов’язкова – інакше, як правило, продуктивність мережі буде незадовільною. Сервер необхідний і при спільній інтенсивній роботі з якою-небудь базою даних. Іноді серверам призначається певна спеціалізація (зберігання даних, програм, забезпечення модемного і факсимільного зв’язку, друк інформації). Сервери, як правило, не використовуються як робочі місця користувачів. Сервери, що забезпечують роботу з цінними даними, часто розміщуються в ізольованому приміщенні, доступ в яке мають лише спеціально уповноважені люди.
Багато серверів коштують значно дорожче (у 10–20 і більш раз) звичних комп’ютерів. Не дивно – вони ж не лише є потужними комп’ютерами зі значною кількістю оперативної та дискової пам’яті, але в них додатково забезпечуються виняткова надійність, висока продуктивність введення/виведення, дублювання пристроїв і збережених даних, засоби контролю, засоби забезпечення безперебійної роботи при відмові деяких пристроїв.
Місцевий сервер, як правило, має у розпорядженні свої достатньо якісні канали зв’язку з одним із вузлів мережі, що входить до складу Інтернету. Посередник стягує із своїх абонентів невелику щомісячну платню і виписує додатковий рахунок, пропорційний обсягу інформації, яку передають (у межах країни і за її межами діють різні тарифи).
Одночасно з реєстрацією абоненту повідомляється унікальна (з погляду місцевого серверу) електронна адреса і видається спеціально набудоване програмне забезпечення, яке дозволяє автоматично встановити зв’язок з посередником, за декілька хвилин одержати кореспонденцію, що поступила на вашу адресу, і відправити наперед підготовлені вами повідомлення.
Заголовок електронного листа включає три обов’язкових розділів: адреса відправника; адреса одержувача; тема листа.
Лист, переданий провайдеру, негайно обробляється, і спеціальна програма-маршрутизатор визначає оптимальний шлях передачі послання наступному комп’ютеру мережі.
Від користувача приховані такі внутрішні деталі, як розбиття інформації, що передається, на порції – пакети, приєднання до пакетів службової інформації, стиснення даних, контроль за порцією інформації і повторна її пересилка у разі виявлення помилки.
До переваг електронної пошти можна віднести такі: велика швидкість доставки інформації; комп’ютерна підготовка і можливість подальшого редагування листа навіть одержувачем; низька вартість послуги порівняно із звичною поштою; можливість відправки одного і того ж листа одночасно декільком адресатам. Слід звернути увагу на оперативність і дешевизну електронної пошти порівняно з традиційними засобами спілкування – телеграмами, міжміськими телефонними розмовами, звичними листами.
Електронна пошта доходить до абонента, розташованого в будь-якій точці земної кулі за лічені хвилини. На відміну від звичних поштових відділень, е-mail не „втрачає” свої листи.
Електронна пошта –це ваш персональний зв’язок із світом. Мільйони людей по всьому світлу, які використають мережу Інтернет, мають свою адресу електронної пошти, або електронну адресу. Все зростаюча кількість „шлюзів” (“gateways”) щодня зв’язують із мережею все більше і більше людей.
Основні поняття, на яких побудована електронна пошта, паралельні основним концепціям побудови звичайної пошти. Ви посилаєте людям листа по їхніх відповідних адресах. Вони, у свою чергу, пишуть вам на вашу поштову адресу. Ви можете підписатися на електронні аналоги газет і журналів.
Електронна пошта має переваги й перед телефоном. Своє повідомлення ви відправляєте тоді, коли це вам зручно. Ваш адресат відповідає тоді, коли це зручно йому. Не треба організовувати одночасну присутність двох абонентів на двох кінцях. І якщо телефонна розмова через усю країну швидко виливається в великий рахунок, то електронна пошта дозволяє обмінюватися більшим обсягом інформації досить дешево – навіть якщо ваш абонент живе в Новій Зеландії.
– найпоширеніша програма для відправлення повідомлень e-mail. Вона поставляється разом з MS Internet Explorer. MS Outlook Express є одним із кращих поштових клієнтів. І це неспроста. Програма має практично необмежені можливості для роботи з повідомленнями e-mail.
Вікно Outlook Express має кілька складених частин (див. мал. 3.6). У самому верху розташована панель із текстовими меню, що розкриваються. Трохи нижче перебувають кнопки, що дозволяють зробити роботу з повідомленнями більше зручної. Ліворуч розташовані дві панелі – Папкиі Контакты. У панелі Папкиви можете подивитися на список доступних папок: Входящие, Изходящие, Отправленные, Удаленные, Черновики.