Підготовка спостережних пунктів до роботи

Загальні положення

22 Підготовка спостережних пунктів до роботи передбачає:

- вибір місця для СП і безпосереднє розгортання спостережного пункту;

- орієнтування приладів;

- топогеодезичну прив'язку спостережного пункту;

- вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;

- встановлення зв'язку з вогневими підрозділами та вищим командиром;

- інженерне обладнання та маскування спостережного пункту.

23 Спостережні пункти повинні відповідати таким вимогам:

- забезпечувати виконання поставлених завдань;

- мати гарний огляд місцевості, що знаходиться перед фронтом і вглибині бойового порядку противника в смузі (секторі) розвідки;

- мати приховані підступи;

- бути невидимими для спостереження противника;

- забезпечувати розміщення особового складу, засобів зв'язку та техніки.

Найвигіднішими місцями для розміщення спостережних пунктів є:

- схили висот, що звернені в бік противника;

- ділянки місцевості, які знаходяться в 200-300 м перед лісом, кущами, садом або гаєм;

- високі дерева вглибині лісу або на узліссі лісових масивів;

- горища, верхні поверхи будинків та фабричні (заводські) труби.

Віддалення спостережних пунктів від переднього краю своїх військ залежить від характеру місцевості й поставленого завдання.

24 Зайняття місць спостережних пунктів проводиться потайно, по можливості вночі або в інших умовах обмеженої видимості. При висуванні до місця розгортання спостережного пункту вдень використовують складки місцевості та місцеві предмети, що перешкоджають спостереженню противником.

2.2 Орієнтування приладів на спостережних пунктах

25 Для ведення розвідки, цілевказань та засічки цілей (реперів) розвідувальні прилади повинні бути зорієнтовані. Перископічні артилерійські бусолі та далекоміри орієнтують за дирекційним кутом орієнтирного напрямку.

26. Для орієнтування приладів за дирекційним кутом потрібно знати дирекційний кут з точки стояння приладу на орієнтир.

Для орієнтування перископічної артилерійської бусолі потрібно на бусольному кільці та барабані встановити відлік, що дорівнює дирекційному куту орієнтирного напрямку, та, не збиваючи встановленого відліку, маховиком установлювального черв’яка навести перехрестя монокуляра на орієнтир.

Для орієнтування далекоміра за дирекційним кутом орієнтирного напрямку потрібно:

- навести центральну марку (перехрестя) далекоміра на орієнтир, дирекційний кут напрямку на який відомий;

- встановити на лімбу та барабані точних відліків (за шкалами дирекційних кутів) відлік, що дорівнює величині дирекційного кута.

27 Розвідувальні теодоліти на пунктах спряженого спостереження орієнтують за дирекційними кутами та відліками.

Орієнтування за дирекційними кутами за наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження (рис. 2.1) виконують в такій послідовності:

- наводять вертикальний штрих сітки приладу основного пункту на орієнтир, дирекційний кут на який відомий;

- поворотом лімба встановлюють відлік, який відповідає дирекційному куту із спостережного пункту на орієнтир і виключають маховичок повороту лімба;

- наводять теодоліт основного пункту в прилад бокового пункту, знімають дирекційний кут (α_АВ – якщо основний лівий, або α_ВА – якщо основний правий), змінюють на 30-00 і передають його на боковий пункт;

- наводять теодоліт на боковому пункті в прилад основного пункту, встановлюють переданий дирекційний кут і виключають маховичок лімба.

О

α_АО

α_ВО

α_АВ

А

В

α_ВА

Рисунок 2.1 – Орієнтування приладів на пунктах спряженого спостереження за дирекційними кутами

За відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження визначають дирекційні кути з кожного пункту спряженого спостереження на загальний орієнтир, а потім наводять теодоліти в орієнтир і поворотом лімба встановлюють відповідні дирекційні кути на лівому (a_АО) і на правому (a_ВО) спостережних пунктах. Після встановлення відліків виключають маховички повороту лімба.

При орієнтуванні приладів за дирекційним кутом відліки по будь-якій цілі (орієнтиру, реперу) будуть відповідати дирекційному куту на ціль.

28 Для орієнтування теодолітів за відліками (рис. 2.2) за наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження необхідно:

- навести теодоліти, які знаходяться на кінцях баз спряженого спостереження один в одного у встановлені на теодолітах візирні віхи;

- натиснути маховички повороту лімба і поворотом лімба встановити відмітки: на лівому - 30-00, на правому - 0-00;

- виключити маховички повороту лімба.

О

α_АО

А

α_ВО

А В

В

α_ВА

Рисунок 2.2 – Орієнтування приладів на пунктах спряженого спостереження за відліками

За відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження орієнтування по відліках виконують в такому порядку :

- визначають дирекційні кути з лівого і правого пунктів на загальний орієнтир та дирекційний кут бази ( );

- розраховують відліки з лівого (А) і правого (В) пунктів по орієнтиру за формулами:

;

- наводять теодоліти в загальний орієнтир та встановлюють поворотом лімбів відліки: на лівому - А, на правому - В і виключають маховички повороту лімба.

При орієнтуванні за відліками лімби розмішуються нулями вправо по базі, а при засічці цілі (орієнтира, репера) відліки будуть відповідати кутам між напрямком бази (з правого на лівий СП) і напрямком на ціль (орієнтир, репер), розраховані за ходом годинникової стрілки: з лівого пункту - А, з правого - В.

29 Дирекційні кути орієнтирних напрямків отримують під час топогеодезичної прив'язки пунктів або вирішенням зворотної топогеодезичної задачі за координатами спостережного пункту й орієнтира.

Якщо на спостережному пункті зорієнтовано бусоль, то для орієнтування далекоміра (розвідувального теодоліта) обирають орієнтир з боку якнайближче в створі бусоль - далекомір (теодоліт) і дирекційний кут на орієнтир визначають за допомогою бусолі.

За відсутності орієнтирів з боків обирають найбільш віддалений орієнтир перед фронтом. При цьому, якщо зміщення далекоміра (теодоліта) відносно бусолі більше 0,001 дальності до орієнтира, то в дирекційний кут, визначений за допомогою бусолі, вводять поправку, розраховану за формулою

,

де - поправка в дирекційний кут на зміщення далекоміра (теодоліта) відносно бусолі;

В - відстань між бусоллю та далекоміром (теодолітом), м;

Д - дальність від спостережного пункту до орієнтира, м.

Дирекційний кут, визначений за допомогою бусолі, зменшують на величину поправки, якщо далекомір (теодоліт) розміщений праворуч від бусолі і збільшують, якщо далекомір (теодоліт) розміщений зліва від бусолі.