Що надходить до бюджетних установ
Травня 2012 року
ЗБІРКА ТЕЗ
Том 2
Дніпропетровськ
Молода академія –2012
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів і молодих учених
Дніпропетровськ: НМетАУ, 2012- 255с.
У збірці приводяться тези доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів і молодих учених “Молода академія – 2012”, в яких узагальнюються підсумки науково-технічної творчості студентів вищих навчальних закладів України.
У збірці розглянуті питання соціально-економічних проблем гірничо-металургійного комплексу ,створення нових сучасних технологій та забезпечення виробництва високоякісної, конкурентно - спроможної продукції.
Редакційна колегія :
д.т.н. Пройдак Ю.С.- відповідальний редактор,
к.т.н. Власова Т.Є.– відповідальний секретар,
члени редакційної колегії :
акад. НАН України Гасик М.І.
Д.т.н. ДанченкоВ.М.
Д.т.н. Губинський М.В.
Д.т.н. Старовойт А.Г.
Д.е.н. Довбня С.Б.
к.т.н. Єрмократьєв В.О.
К.т.н. Бобилев В.П.,
к.т.н. Клімашевський Л.М.
к.т.н. Козенков Д.Є.
к.т.н. Єгоров О.П
Д.ф.-м-.н. Павленко А.В.
інженер I кат. Мартинова Л.З.
ЗМІСТ ЗБІРКИ
Стор
Секція Економіка і підприємництво………………………………………… ……………………… 4
Підсекція Облік і аудит…………………………………………………………………………………. 4
Підсекція Фінанси……………………………………………………………………………………….. 23
Секція Менеджмент……………………………………………………………………………………. . 29
Підсекція Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності……………………………………….... 42
Секція Хімічна технологія та інженерія……………………………………… ……………………... 66
Підсекція Металургійне паливо та відновники…………………………………………………..... 66
Підсекція Хімічна технологія кераміки і вогнетривів……………………………………………… 72
Секція Фундаментальні дисципліни…………………………………………………………………. 84
Підсекція Вища математика………………………………………………………………………….... 84
Підсекція Загальна та органічна хімія……………………………………………………………….. 86.
Підсекція Прикладна математика та обчислювальна техніка………………………………….. .96
Підсекція Нарисна геометрія та інженерна графіка…………………………………………… ….100
Підсекція Фізика…………………………………………………………………………………............102
Секція Гуманітарні дисципліни……………………………………………………………………….109
Підсекція Історія та культурологія……………………………………………………………………109
Підсекція Українська мова ………………………………………………………………………… .124
Підсекція Документознавство та інформаційна діяльність………………………………………..131
Підсекція Філософія та релігієзнавство…………………………………………………………….. 137
Підсекція Соціологія та політологія………………………………………………………………… 144
Підсекція Педагогіка і психологія………………………………………………………………….. . 156
Підсекція Переклад…………………………………………………………………………………..... ..168
Підсекція Іноземна мова……………………………………………………………………………… 176
Секція Електромеханіка………………………………………………………………………………...179
Секція Інженерна екологія…………………………………………… ……………………………… 186
Секція Специфічні категорії…………………………………………………………………………….201
Підсекція Інтелектуальна власність…………………………………………………………………. .201
Підсекція Управління проектами……………………………………………………………………....212
Секція Якість, стандартизація та сертифікація……………………………………………………...220
Секція Нові металургійні технології…………………………………………………………………. 237
ПІДСЕКЦІЯ ОБЛІК І АУДИТ
ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДУ ОБЛІКУ ВИТРАТ КОНЦЕРНУ «СОЮЗЕНЕРГО»
Бадалова К.С., керівник проф. Король Г.О.
Національна металургійна академія України
У вітчизняній та зарубіжній практиці фінансового та управлінського обліку утворилися і використовуються більше десятка методів обліку витрат. Проте несистематизоване викладення сутності цих методів у науковій і спеціальній літературі не дає можливості чітко розібратися в особливостях кожного з них. Кожен з методів має цілу низку як переваг так і недоліків, тому підприємства самостійно підходять до вибору методу обліку витрат для покращення управління результатами діяльності підприємства.
В Концерні «СоюзЕнерго» застосовується нормативний метод обліку витрат. Завдяки йому витрати обліковуються за встановленими нормативами. Цей метод дозволяє вести точний аналітичний облік за відхиленнями фактичних витрат від нормативних.
Американськими бухгалтерами у практику був введений термін «стандарт-кост». Зміст методу «стандарт-кост» полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. До того ж встановлені норми не можливо недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково. Одна з основних переваг системи «стандарт-кост» порівняно з нормативним методом полягає в тому, що у випадку суттєвих змін цінової політики загальна сума витрат збільшиться, але це не вплине на керівників, оскільки вони несуть відповідальність у натуральному виразі. Перевитрати можна отримати тільки у випадку суттєвих змін цього виробу, тобто якщо змінюється сам виріб.
Впровадження такого методу в Концерні сприятиме по-перше, можливості заздалегідь визначити суми очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також складанню звіту про доходи; по-друге при правильній постановці системи потрібен менший штат бухгалтерів, ніж при обліку минулих витрат. Таким чином, метод «стандарт-кост» може вплинути на підвищення доходності Концерну за трьома напрямками: виявлення перевитрат, які знижують прибуток підприємства; надання менеджерам точних даних про собівартість виробництва, на підставі яких відділ збуту може планувати обсяги продажу і встановлювати оптимальні ціни; мінімізація облікової роботи, яка пов'язана з калькулюванням.
ОБЛІК АМОРТИЗАЦІЇ В БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ
Бершак Т.В., керівник проф. Король Г.О.
Національна металургійна академія України
Тема амортизації як економічної (в т. ч. облікової) категорії, як складової фінансово-господарської діяльності підприємства завжди була й залишається однією із центральних тем, що знаходиться на перехресті науки та практики. При цьому її актуальність спричинена, в першу чергу, існуванням значної кількості невирішених проблемних питань, що час від часу з'являються із прийняттям чергових недосконалих нормативно-правових актів.
В бюджетних установах нараховується знос, а не амортизація, оскільки відповідно до п. 86 Інструкції № 64 бюджетні установи амортизацію на необоротні активи не нараховують. У 2000 році до бюджету вперше включено позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій, що дало можливість більш реально оцінити фінансову забезпеченість відповідних структур і підвищити прозорість державних фінансів. Однак, і тут виникають деякі проблеми. По-перше, не кожна бюджетна установа надає платні послуги, здає приміщення в оренду, або продає продукцію власного виробництва. Тобто вони не мають можливості формування спеціального фонду. По-друге, не завжди коштів спеціального фонду вистачає для задоволення певних потреб або на здійснення непередбачуваних витрат. Акумулювання коштів спеціального фонду за рахунок частини доходу від виробничої та господарської діяльності є ефективним напрямом удосконалення управління коштами та забезпечує їх більшу мобільність задля забезпечення розвитку бюджетної установи. Але перерахування коштів із спеціального фонду повинно здійснюватись лише на підставі обґрунтованих детальних розрахунків потреби забезпечення виробничої діяльності згідно з фінансовим планом діяльності установи.
У зв’язку з цим пропонується введення амортизаційних відрахувань в бюджетних установах, проаналізувавши придбання, які було здійснено за рахунок позабюджетних надходжень. Можна вважати, що актуальним було б використання прямолінійного методу нарахування такої амортизації, оскільки суть прямолінійного методу полягає у рівномірному розподілі вартості, що амортизується, протягом терміну корисного використання об'єкта шляхом відповідного ділення цих величин.
УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІТИЧНОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
Арутюнова А.Є., керівник cт. викл. Безгодкова А.О.
Національна металургійна академія України
В умовах ринкової економіки актуальними є питання організації системи бухгалтерського обліку виробничих запасів. Від того наскільки правильно здійснено організацію обліку запасів, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси регулюються П(С)БО 9 «Запаси».
Номенклатура виробничих запасів на підприємстві зазвичай велика, тому актуальним є ведення їх аналітичного обліку. Підприємства використовують у своїй діяльності різни види палива. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 № 291, бухгалтерський облік палива і паливно-мастильних матеріалів на підприємствах ведеться на субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) на якому обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів та в інших цілях.
Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві. За дебетом субрахунку 203 «Паливо» відображаються надходження палива і паливно-мастильних матеріалів на підприємство, за кредитом - витрачання на виробництво, відпускання (передачу) на сторону, уцінка тощо.
З позицій удосконалення організації аналітичного обліку виробничих запасів пропонується для субрахунку 203 «Паливо» введення додаткових субрахунків (рахунків другого, третього порядку),за марками палива і далі за їх видами.Наприклад, субрахунок 2031 «Дизельне паливо»,2031.1 – «Дизельне поливо – А», 2031.2 - «Дизельне поливо –З», 2032 «Паливо», 2032.1 – «Паливо А-92», 2032.2- «Вугілля».
Впровадження та використання додаткових субрахунків забезпечить більш ефективну та оперативну обробку облікових даних, що зможе знизити трудомісткість вказаного процесу. Крім того, використання додаткових субрахунків системі бухгалтерського обліку дозволить контролювати витрачання запасів певної групи, та у будь-який момент надавати оперативну інформацію керівництву для прийняття управлінського рішення.
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Боброва М.П., керівник ас. Канська О.І.
Національна металургійна академія України
Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду проблем, однією з яких є гармонізація ведення обліку дебіторської заборгованості вітчизняними підприємствами з міжнародними стандартами та вимогами. На сьогоднішній день повернення коштів дебіторами є однією з основних проблем підприємства. Зростання обсягів дебіторської заборгованості призводить до погіршення стану ліквідності підприємств, тим самим збільшуючи ризик банкрутства.
Глобалізація світової економіки та інтеграція України до міжнародної спілки призводить до необхідності врахування та засвоєння міжнародного досвіду як з обліку в цілому, так із обліку дебіторської заборгованості як невід’ємної його частини.
Проведене дослідження дозволило зробити висновок про необхідність приділення особливої уваги аналітичному обліку дебіторської заборгованості, який необхідно здійснювати окремо за наступними видами:
˗ заборгованістю покупців, терміни погашення якої не настали;
˗ заборгованістю за розрахунковими документами, не оплаченими вчасно покупцями і замовниками;
˗ товарами на відповідальному зберіганні у покупців через відмови від прийняття розрахункових документів до оплати за різними підставами.
Результати накопичення, обробки та аналізу інформації за визначеними напрямками можуть бути використані при розрахунку величини резерву по сумнівних боргах, а також для прийняття рішень по керуванню дебіторською й кредиторською заборгованостями.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Бондик А.О., керівник доц. Зелікман В.Д.
Національна металургійна академія України
В процесі здійснення своєї господарської діяльності підприємства досить часто реалізують виготовлену продукцію або товари з відстроченням сплати за них, що призводить до виникнення дебіторської заборгованості. В Україні засади формування в бухгалтерському обліку інформації щодо дебіторської заборгованості та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" [1]. При цьому за умов певної економічної нестабільності фінансового стану суб’єктів господарської діяльності особливого значення набуває облік сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості.
Окрім прийнятого у вітчизняній системі обліку підходу, згідно якого безнадійні борги списуються за рахунок резерву, в ряді країн безнадійна дебіторська заборгованість продовжує обліковуватись за дебетом відповідних рахунків, не зважаючи на її списання на витрати звітного періоду. При цьому двома найбільш розповсюдженими методами обліку безнадійної заборгованості в більшості країн є метод прямого списання та метод нарахування резерву [2].
Метод прямого списання має ряд недоліків та застосовується тільки у тих випадках, коли безнадійна заборгованість є несуттєвою за розмірами. Метод нарахування резерву припускає розрахункову оцінку безнадійних боргів в кожному звітному періоді, навіть, якщо на відповідний момент невідомо, які конкретно рахунки не будуть оплачені, і неможливо визначити конкретний розмір безнадійної заборгованості. Даний метод ґрунтується на застосуванні двох варіантів розрахунку: згідно першого розраховують частку (відсоток) безнадійних боргів у загальному обсязі продажів, виходячи з досвіду минулих років, та застосовують цей відсоток до величини продажів поточного року; згідно другого на основі досвіду минулих років розраховується відсоток безнадійних боргів у загальному обсязі дебіторської заборгованості, що застосовується до величини дебіторської заборгованості по рахунках поточного року.
Таким чином, в зарубіжній практиці компанії намагаються захистити себе від банкрутства чи втрати частини прибутку шляхом розрахунку величини резерву безнадійних боргів, виходячи з підходу, за яким уся дебіторська заборгованість вважається потенційно безнадійною. Використання вказаного підходу в сучасних умовах діяльності вітчизняних підприємств надасть їм змогу зменшити ризик втрати доходів через несплату дебіторської заборгованості, що забезпечить підвищення надійності їх фінансових показників навіть за часів нестабільності сучасного економічного середовища.
Література:
1. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99
2. Скорба О.А. Облік дебіторської заборгованості в Україні та за кордоном. Матеріали за V міжнародною науковою практичною конференцією «Honoris High School – 2009». – Т.2 Экономики. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2009. – С. 22 – 25.
ВИБІР МЕТОДУ ОЦІНКИ ЗАПАСІВ В УМОВАХ
БМК ДПВО ПМЗ ІМ. О.М. МАКАРОВА
Григор’єва В.Ю., керівник проф. Король Г.О.
Національна металургійна академія України
Згідно з П (С) БО 9 оцінка матеріалів при їх вибутті (відпуск у виробництво, продаж, безкоштовна передача) може здійснюватися по одному з наступних методів: метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;метод середньозваженої собівартості; метод собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) та ін.
На підприємстві БМК ДП ВО ПМЗ ім. А.М. Макарова використовується для обліку руху запасів метод середньозваженої собівартості. Цей метод передбачає розрахунок вартості одиниці товару, виходячи з середніх цін. Такий розрахунок робиться по кожній одиниці товару. Розрахунок середніх цін можна проводити за формулою: Сс = (Сп+Сн) / (Кп+Кн), де Сс – середньозважена собівартість; Сп – собівартість запасів на початок періоду ;Кп – кількість запасів на початок періоду; Сн – собівартість запасів на кінець періоду; Кн – кількість запасів на кінець періоду.
Отриману середню вартість таких однорідних запасів треба помножити на кількість вибулих протягом звітного періоду запасів. Таким чином, ми одержимо середньозважену собівартість запасів, що вибули. Можливий й інший варіант, коли оцінка кожної операції вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю, визначеною в зазначеному вище порядку, але не в цілому на звітний період, а на момент (день) здійснення операції вибуття.
Цей метод є найефективнішим для підприємства БМК ДП ВО ПМЗ ім. А.М. Макарова, тому що там досить велика номенклатура і великі обсяги кожного найменування запасів. Крім того, коливання їхньої ціни (первісної вартості) протягом звітного періоду незначні. Метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання купівельних цін. В умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість.
УДОСКОНАЛЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ОПЛАТОЮ ПРАЦІ
Дьомочкіна А.Д., керівник проф. Шпанковська Н.Г.
Національна металургійна академія України
Економічне зростання в Україні направлене на створення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки та контроль за ресурсозбереженням. Але сучасний стан оплати праці, незавершеність її реформування створює значні проблеми на шляху такого руху.
Заробітна плата при правильній організації забезпечує прямий і безпосередній зв'язок доходів з кількістю і якістю втіленої праці. У феросплавному виробництві частіше використовують погодинно-преміальну та її різновид - бальну систему. Але існують певні недоліки в погодинно-преміальній системі: 1. Працівник отримує гроші фактично за присутність на робочому місці - у нього відсутні стимули до продуктивної праці. 2. Працівники можуть поставити свої власні інтереси вище інтересів споживача. Недоліки притаманні і бальній системі: 1. Преміальна частина складає лише 20%, що є недостатнім стимулом для покращення праці. 2. Існує необхідність удосконалення контролю за процесом праці, його результатами та їх обліку. В першу чергу це стосується первинного обліку та його форм: журнали контролю за виробничими процесами та економією витрат електроенергії. Преміювання працівників проводиться при фактичному досягненні економії витрат на електроенергію у відношенні до планових витрат на електроенергію, розрахованих на фактичний обсяг і структуру виробництва, з урахуванням витрат та ціни спожитої електроенергії.
Обґрунтування доцільності доповнити існуючу бальну систему оплати праці контрольною інформацією за ходом безперервних виробничих процесів з урахуванням цільового використання електроенергії. Необхідно також звернути більшу увагу на персональні показники якості, що впливатимуть на преміальну частину, яка повинна збільшуватись пропорційно зростанню основної заробітної плати.
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ДОХОДІВ В УКРАЇНІ
Денисенко О. М., керівник доц. Сокольська Р.Б.
Національна металургійна академія України
В економіці України постійно відбуваються зміни, пов’язані з ринковими трансформаціями, які суттєво впливають на систему обліку. Удосконалення процесу обліку доходів є об’єктивною необхідністю, оскільки управління доходами спрямоване на рентабельне розміщення власних і залучених коштів з метою збільшення чистого прибутку підприємства.
Проведений аналіз умов визнання доходу від реалізації товарів за національними та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку дозволяє зробити висновок, що вони у значній мірі збігаються. Але, на відміну від П(С)БО 15 «Дохід» [1], аналогічним міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 18 «Дохід» [2] як критерій визнання доходу встановлено передачу покупцеві не всіх, а лише суттєвих ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності.
Для відображення доходів у випадках, коли складно визначити їх величину або гарантувати оплату за продукцію, пропонується використовувати методи, прийняті світовою бухгалтерською практикою: метод продажів у розстрочку та метод відшкодування витрат. За першим методом дохід визнається у той період, коли надходять грошові кошти, а не тоді, коли має місце реалізація – так можна було б звести до одного періоду появу сум доходів та податкових зобов’язань з податку на прибуток і податку на додану вартість. Сутність другого методу полягає у тому, що на момент продажу відвантажені цінності відображаються за вартістю їх придбання, а не за вартістю вибуття, що дозволило б розкривати у балансі співвідношення активу та кредиторської заборгованості.
Дуже важливим є також запровадження єдиної методології формування доходів як у бухгалтерському, так і в податковому обліку, оскільки, через наявні розбіжності при визначенні доходів їх сума від різних видів діяльності в бухгалтерському обліку не співпадає з валовими доходами у податковому обліку. Найкращим варіантом вирішення цієї проблеми є метод реконсолідації, який полягає у прийнятті за основу для визначення податкової бази оподатковуваного прибутку, визначеного за даними бухгалтерського обліку з його подальшим коригуванням. Таким чином можна узгодити бухгалтерський та податковий облік доходів, що призведе до суттєвого спрощення ведення їх обліку та підвищить ефективність їх планування.
Література:
1. П(С)БО 15 «Дохід» // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99
2. МСБО 18 «Дохід» // http://dipifr.info/lib_files/standards/ukr/standards_010109/IAS_18.pdf
Шляхи ліквідації збитків МКВП «Дніпроводоканал»
Єрмізіна Д.В., керівник проф. Король Г. О.
Національна металургійна академія України
За звітами фінансових результатів з 2007-2009 рр. було виявлено збитки підприємства. Економічний аналіз показав, що кожного року з 2007-2009 рр. найбільші зміни відбувалися у витратах, вони збільшувались на 2,09%, збільшення дебіторської заборгованості на 1,08%, зменшення чистого доходу на 2,15%, а також збільшення кредиторської заборгованості на 2,05%, бо за ці роки підприємство брало довгостроковий кредит на термін 5 років, та короткостроковий кредит, який протягом 2008 року був погашений.
МКВП «Дніпроводоканал» може отримувати прибуток за допомогою: доходу від реалізації продукції та надання послуг, інших операційних доходів, фінансових доходів, знижати собівартість продукції та надання послуги, адміністративних витрат, витрат на збут.
Для отримання прибутку на підприємстві пропонується збільшити дохід та зменшити витрати. Дохід можливо збільшити завдяки підвищенню тариф на воду на 5% та на 10% підприємствам, які забруднюють воду. Витрати зменшити можливо завдяки зниженню собівартості продукції, а саме економне використання електроенергії на 15 % та переглянути договір по поставці електроенергії, який можливо зменшити на 5 %. А також можливо скоротити чисельність персоналу на 1,2%.
Отже, наявні шляхи ліквідації збитків на підприємстві, яке розглядається існують.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
В УМОВАХ ТОВ «ЖОВТОВОДСЬКИЙ ВТОРМЕТ»
Зінченко В.М., керівник ст. викл. Котенко Н.О.
Національна металургійна академія України
В сучасних умовах ринкової економіки,в процесі діяльності більшість підприємств надають свої послуги контрагентам,з відстрочкою платежу. Внаслідок чого виникає дебіторська заборгованість. Враховуючи кризову ситуацію в Україні, яка є на даний час, деякі контрагенти не повертають вчасно заборгованість, або не повертають її взагалі.
На цей випадок, згідно з обліковою політикою підприємства, ТОВ «Жовтоводський Втормет» створює резерв сумнівних боргів, який згідно П(С)БО 16 обліковується на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». На нашу думку доцільно до 38 рахунку, відкрити субрахунки за строками непогашення заборгованості, а саме:
- 38.1. «Резерв сумнівних боргів по заборгованості до 1 року»;
- 38.2. «Резерв сумнівних боргів по заборгованості до 2 років»;
- 38.3 «Резерв сумнівних боргів по заборгованості до 3 років».
За дебетом цих рахунків буде відображатися зменшення заборгованості, тобто її погашення, а за кредитом збільшення заборгованості. Також необхідно внести зміни, щодо списання заборгованості з балансу. На нашу думку необхідно списувати заборгованість з балансу лише тоді, коли вона перетворилась на безнадійну, оскільки за діючим планом рахунків на сьогодні ,призначено відображати за дебетом 38 рахунка списання не безнадійної, а сумнівної заборгованості, з чим підприємство не погоджується.
Введення субрахунків до рахунку 38 дасть змогу контролювати заборгованість та правильно її відносити до поточної чи довгострокової, що в майбутньому вплине на отримання об’єктивної оцінки та своєчасної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОПЕРАТИВНОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ПРИКЛАДІ
ЗАТ «ЕНЕГРОРЕСУРСИ»
Кабиш А.В., керівник ст. викл. Акімова Т.В.
Національно металургійна академія України
Основним видом діяльності ЗАТ «ЕНЕГРОРЕСУРСИ» є надання послуг, пов’язаних з постачанням електроенергії населенню та підприємствам. Існуючий в умовах підприємства бухгалтерський облік не надає вичерпної оперативної інформації про витрати здійснювані при наданні послуг, тому що облікова інформація групується переважно в кінці місяця і відображає події, що минули. Окрім цього, формування інформаційної бази про витрати один раз на місяць не в достатній мірі задовольняє потреби процесу управління підприємством. Тому в системі оперативного обліку витрат підприємства необхідно передбачити можливість поетапної оцінки виконаних робіт при наданні відповідних послуг з терміном етапу один тиждень. З другого боку, потрібно визначити і термін готовності сформованих даних для тижневого звіту. Якщо облік здійснюється з тижневою періодичністю, то терміном готовності даних може бути понеділок, наступний за звітним тижнем.
Для реалізації даного методу оперативного обліку необхідно здійснити введення деяких додаткових документів, тижневих довідок та актів, що слугують документальною основою введення даних у систему оперативного обліку витрат. Розробка таких документів є напрямком подальших досліджень.
ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДУ ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»
Клочко О.Д., керівник проф. Король Г.О.
Національна металургійна академія України
В ринкових умовах господарювання запорукою ефективного управління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інформації про витрати, які формують собівартість виготовленої продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, який є центральною підсистемою в інформаційній системі бухгалтерського обліку. На ВАТ «Інтерпайп НТЗ» використовується попередільний метод калькулювання витрат. Цей метод застосовується при масовому виробництві однорідної продукції. Середні затрати на одиницю продукції визначаються діленням загальної суми витрат на кількість вробленої продукції.
У вітчизняній та зарубіжній практиці фінансового і управлінського обліку утворилися і використовуються більше десятка методів калькулювання та обліку витрат. Найбільш поширені методи калькулювання виробничих витрат:
- позамовний метод (застосовується при різноманітній діяльності підприємства, витрати визнаються за конкретними замовленнями, партіями або договорами);
- нормативний метод (витрати обліковуються за встановленими нормативами, а собівартість продукції калькулюється ще на стадії планування виробництва);
- метод «директ-костінг» (витрати поділяються щодо обсягу виробництва на постійні та змінні, а до собівартості виробленої продукції включаються тільки змінні виробничі витрати) та інші.
Розглянувши сутність, характерні риси методів калькулювання виробничих витрат, можна зробити висновок, що для підприємства ВАТ "Інтерпайп НТЗ" більш економічно вигідним є метод розподілу «директ–костінг». Перевагами цього методу є те, що на основі даних обліку сум покриття можливо приймати різноманітні оперативні рішення з управління підприємством: досягнення ефективної політики цін; визначення меж, до яких можливо зменшувати ціни залежно від ринкових чинників; оптимізації асортименту випуску продукції; встановлення доцільності прийняття додаткового замовлення за цінами нижче звичайних; визначення оптимального розміру партії або серії деталей; оптимізації завантаження виробничих потужностей.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ гуманітарної допомоги,
що надходить до бюджетних установ
Колеснікова Ю.С., керівник ст. викл. Акімова Т.В.
Національна металургійна академія України
У системі фінансування бюджетних установ України значне місце займають власні кошти. Вони містять обсяг надходжень з джерел, альтернативних надходженням з бюджету та розподіляються за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій. КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» не є виключенням. Одним з джерел власних коштів бюджетних установ є гуманітарна (благодійна) допомога. У КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» кошти гуманітарної допомоги складають більш 70% власних надходжень, тому питання обліку саме цього елементу власних надходжень для цієї організації є дуже важливим. Облік гуманітарної (благодійної) допомоги в установі ведеться за допомогою первинних документів «Актів отримання благодійної допомоги», рахунка № 712 «Доходи за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ», № 812 «Видатки за іншими джерелами власних надходжень», з використанням яких формується інформація для «Звіту про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ (форма №4-2д, №4-2м)».
Для підвищення якості обліку таких коштів з метою накопичення даних для управління, аудиту та звітності бюджетної установи пропонується відокремити облік цих коштів в окремі групи доходів та видатків бюджетної установи, та вести їх облік на додаткових субрахунках № 717 «Доходи за спонсорськими, благодійними внесками та іншими коштами гуманітарної допомоги», № 814 «Видатки за спонсорськими, благодійними внесками та іншими коштами гуманітарної допомоги». Також потребує удосконалення аналітичний облік коштів гуманітарної допомоги. Пропонується до існуючих документів обліку власних коштів установи додати аналітичну Відомість обліку коштів гуманітарної допомоги, використання якої дасть можливість узагальнити та швидко отримати детальну інформацію про кожен внесок гуманітарної допомоги.
ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ СТАНУ РОЗРАХУНКІВ ЗА КРЕДИТАМИ БАНКУ
Крупка О.А., керівник ст. викл. Потрус Н.П.
Національна металургійна академія України
Діяльність будь-якого підприємства потребує залучення позикових коштів. Сьогодні в результаті кризового стану світової економіки в процесі отримання кредиту на заваді підприємству часто виникає низка перешкод. З метою їх уникнення майбутній позичальник повинен чітко знати критерії, що застосовуються фінансовими установами при прийнятті рішення щодо видачі кредитних коштів. Не менш важливим є правильне оподаткування та відображення кредитних операцій в обліку для відображення коректних даних в звітності підприємства.
Слід відзначити, що на багатьох підприємствах не складаються документи, за якими можливо було визначити строк та величину виплат за кредитом. Це зумовлює розробку робочого документу, за яким можна простежити строки виплат та суми за кредитом. Також на підприємствах гостро стоїть питання контролю строків погашення зобов’язань за отриманими кредитами. Тому доцільно впровадити в систему обліку підприємства, що має кредити, додаткові заходи, за допомогою яких можна контролювати не тільки суми виплати, а й строки погашення кредитів. Одним з таких заходів може стати використання контрольної відомості стану розрахунків з кредитами банків. Ця відомість повинна заповнюватись на кожен отриманий підприємством кредит на підставі кредитного договору та графіку погашення кредиту. За допомогою контрольної відомості керівництво буде мати повну інформацію щодо стану розрахунків за кредитами банків.
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Купрата В.Л., керівник доц. Зелікман В.Д.
Національна металургійна академія України
У теперішній час в Україні питання удосконалення бухгалтерського обліку, приведення його до відповідності міжнародним стандартам набувають особливого значення. При цьому важливе місце посідає оцінка сучасного стану основних засобів, які складають суттєву частину активів переважної більшості підприємств, забезпечення адекватної класифікації основних засобів, виходячи з чинних умов господарювання, проведення об'єктивного аналізу.
Так, платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості, яка амортизується, і суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації. Проте, ряд питань залишаються відкритими, зокрема, питання, пов’язані з переоцінкою та віднесенням витрат на ремонти основних засобів.
З іншого боку необхідно зазначити, що останнім часом облік і аналіз основних засобів в Україні дещо ускладнився. Це надає негативного впливу на процес управління виробництвом та, у свою чергу, знижує ефективність використання основних фондів на вітчизняних підприємствах. До серйозних проблем обліку основних засобів на вітчизняних підприємствах слід віднести різні підходи до термінології та визначення суті основних засобів у фінансовому та податковому обліку, до принципів оцінки основних засобів, а також певну недосконалість системи нарахування амортизації.
Для вирішення вказаних проблем уявляється доцільним здійснення комплексу дій, які включатимуть:
- удосконалення методики ведення обліку основних засобів в системі аналітичних рахунків, яка дозволить спростити систему бухгалтерських записів;
- створення бухгалтерської моделі економічного механізму амортизації, яка сприятиме вирішенню проблем фінансового та внутрішньогосподарського обліку амортизаційних процесів та їх податкового аспекту;
- поліпшення методики обліку витрат на ремонти основних засобів, що дозволить значно підвищити ефективність управління витратами.
Реалізація запропонованих заходів дозволить більш коректно враховувати в обліку економічну сутність основних засобів та їх визначальні характеристики, що сприятиме підвищенню ефективності їх використання та забезпеченню відновлення та відтворення основних засобів для розвитку виробництва.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗВОРОТНИХ ВІДХОДІВ
ШВЕЙНО-ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Мандрик Л.І., керівник ас. Куцинська М.В.
Національна металургійна академія України
Для діяльності швейно-торговельних підприємств характерна наявність відходів основного виробництва, значна питома вага яких відноситься до зворотних, тобто таких, що можуть використовуватись для подальшого виготовлення інших видів виробничих запасів.
Для оперативного обліку та внутрішнього контролю виробничих зворотних відходів швейно-торговельного підприємства розроблено і запропоновано до використання «Відомість обліку руху зворотних відходів». У запропонованій формі відомості відображатимуться: залишки в натуральних одиницях зворотних відходів за кожною з груп, якщо такі наявні; значення одержаних зворотних відходів за їх групами в натуральних одиницях виміру з уточненням номеру картки обліку виробничих запасів, після використання яких отримано даний вид зворотних відходів; значення використаних наявних зворотних відходів для виробництва конкретних видів виробничих запасів та вказуватимуться первинні документи, що підтверджують їх використання; на основі інформації про залишки зворотних відходів на початок місяця, одержаних протягом цього місяця та використаних зворотних відходів розраховуватиметься залишок на кінець місяця зворотних відходів за кожною з груп в натуральних одиницях. Відомість обліку руху зворотних відходів складатиметься бухгалтером за відповідний місяць та є аналітичним документом, використання якого дозволить в агрегованому вигляді здійснити облік, аналіз і, в підсумку, контроль руху виробничих відходів підприємства з метою їх раціонального використання. Основна інформація, яка необхідна для заповнення в бухгалтерії відомості обліку руху зворотних відходів підприємства надходитимете з виробничого цеху та складу. Так, з виробничого цеху надходитимете інформація про необхідну кількість за групами виробничих зворотних відходів для виготовлення конкретних видів виробничих запасів. Зі складу підприємства до бухгалтерії надходитимете інформація про: відображену кількість у лімітно-забірних картках одержаних протягом місяця зворотних відходів за групами; відображену кількість зворотних відходів, що відпускають зі складу на виробництво конкретних видів виробничих запасів. У бухгалтерії підприємства на основі даних виробничого цеху та складу формуватимуться дані щодо залишків зворотних відходів за групами на початок та кінець місяця, одержаних та використаних зворотних відходів.
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Панасенко Т.В., керівник ст. викл. Потрус Н.П.
Національна металургійна академія України
Одним з елементів методу бухгалтерського обліку є інвентаризація, що покликана привести у відповідність дані бухгалтерського обліку з фактичною наявністю фактичного стану і наявності основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів в касах, на рахунках в банках, розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного виробництва підприємства.. Проте, при проведенні інвентаризації основних засобів підприємства стикаються з проблемою щодо її організації з урахування змін в податковому законодавстві. Тому пропонуються наступні етапи проведення інвентаризації:
- підготовчі заходи: видання наказу про проведення інвентаризації; складання плану інвентаризації; створення інвентаризаційної комісії; виведення залишків основних засобів;
- проведення інвентаризації: надання матеріального звіту матеріально-відповідальною особою; безпосередньо інвентаризація; занесення результатів інвентаризації в інвентаризаційний опис;
- порівняльно-аналітичні заходи: співставлення даних; складання порівнювальної відомості; складання пояснювальної записки матеріально-відповідальною особою;
- заключні заходи: складання протоколу інвентаризаційної комісії; обробка документів в бухгалтерії підприємства.
Як відомо, результати інвентаризації заносяться до інвентаризаційного опису. Існує типова форма цього документу, проте вона не відображає достатню кількість інформації щодо результатів інвентаризації. Тому є доцільним внести в форму інвентаризаційного опису додаткові показники:
- місцезнаходження об’єкта основних засобів (фактичне та за даними бухгалтерського обліку);
- відхилення у наявності (надлишок, нестача);
- матеріально-відповідальна особа.
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ
Пархоменко О.С., керівник доц. Сокольська Р.Б.
Національна металургійна академія України
В умовах розширення міжнародних економічних відносин та прийняття владою відповідних законів та положень, які в основному спираються на М(С)БО, особливо важливим стає вивчення закордонного досвіду ведення як обліку в цілому, так і окремих його об’єктів, для застосування надбання інших країн у вітчизняній обліковій практиці. Повною мірою це стосується і обліку грошових коштів, які є найбільш ліквідною частиною оборотних активів та потребують ретельного контролю.
На основі порівняльного аналізу ведення обліку грошових коштів в Україні та в зарубіжних країнах, облік у яких відноситься до англо-американської системи, зокрема, у Великобританії, можна визначити певні напрями удосконалення обліку грошових коштів у сучасних вітчизняних умовах.
В першу чергу, для удосконалення обліку грошових коштів доцільно скоротити кількість готівкових коштів в обігу, оскільки в Україні існує проблема несвоєчасності відображення в системі обліку їх руху – грошові кошти повністю та своєчасно не оприбутковуються, немає достатньо чіткого відображення їх наявності. За умов збільшення частки грошових коштів на рахунках у банках можна суттєво вдосконалити систему контролю за грошовими коштами, а, отже, й обмежити роль готівкового обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, приховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету.
Ще одним напрямом удосконалення обліку грошових коштів може стати створення на підприємствах фондів дрібних сум для здійснення дрібних витрат, наприклад канцелярських, поштових, представницьких, та ін., а також рахунку «Фонд дрібних сум» в плані рахунків, що призведе до спрощення та полегшення обліку невеликих витрат і, відповідно, до зменшення помилок у фінансовій звітності.
Таким чином, втілення запропонованих заходів призведе до підвищення ефективності організації обліку грошових коштів та забезпечить раціональний їх розподіл і використання, а, отже, успішну фінансову діяльність вітчизняних підприємств.
вдосконалення обліку витрат в бюджетних установах
Пець А.Є., керівник проф. Шпанковська Н.Г.
Національна металургійна академія України
Професійні економісти та бухгалтери останніми роками приділяють значну увагу питанням удосконалення організації та ведення бухгалтерського обліку в установах, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Вітчизняний бухгалтерський облік у бюджетній сфері не є ідеальним і вимагає реформування, що зумовлює актуальність питання та вказує на необхідність подальших досліджень.
Реальна практика свідчить про чисельні порушення за цільовим використанням бюджетних коштів. Тому посилення контрольної функції за господарською діяльністю установи – основний шлях покращення дотримання фінансово-бюджетної дисципліни. Відображаючи всі операції, пов’язані з освоєнням кошторису витрат, бухгалтерський облік дозволяє систематично зіставляти їх з плановими показниками й виявляти відхилення фактичних витрат від планових, визначити найголовніші напрямки витрат, законність господарської операції та підвищувати рівень бюджетного кошторисного планування в цілому. Існує також проблема нестачі та обмеженості коштів державного бюджету, яку можна вирішити за допомогою посилення ведення власної господарської діяльності, за яку можна було б отримувати економічні вигоди для необхідних потреб та подальшого розвитку. Щоб отримати максимально об'єктивні показники щодо майбутніх видатків, адміністрація бюджетної установи має своєчасно доводить та розробляє граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету; ретельно обґрунтовує проект кошторису. Зазначений вид робіт є завершальним у плануванні видатків бюджетних установ, але з огляду на значні обмеження та чітку регламентацію обсягів бюджетних асигнувань, вкрай відповідальним.
ОСНОВНІ НАПРЯМИ АУДИТУ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Погребняк О.І., керівник доц. Сокольська Р.Б.
Національна металургійна академія України
Одним з основних видів інвестиційної діяльності підприємств є капітальні інвестиції, обсяг яких представляє собою один з головних показників фінансово-господарської діяльності підприємств. Сучасні підприємства самостійно обирають найважливіші напрями своєї інвестиційної діяльності з урахуванням цілей свого розвитку, умов зовнішньоекономічного середовища, рівня свого виробничого та фінансового потенціалу.
Капітальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є: придбання цілісних майнових комплексів, нове будівництво, реконструкція, модернізація, відновлення окремих видів устаткування, інноваційне інвестування в нематеріальні активи.
Оскільки здійснення капітальних інвестицій є дуже важливим та складним видом діяльності підприємств та може здійснюватися у різних формах особливого значення набуває облік і аудит капітальних інвестицій.
До основних задач, які розв'язуються про проведенні аудиту капітальних інвестицій, можна віднести наступні:
- оцінити відповідність прийнятої інвестиційної політики підприємства його установчим документам і чинному законодавству;
- перевірити правильність організації і методики ведення бухгалтерського обліку інвестицій, формування облікової політики і дотримання загальноприйнятих принципів обліку (особливу увагу необхідно приділити на принцип обережності);
- перевірити правильність оцінки інвестицій відображення їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку;
- переконатися в порівнянності фінансових показників щодо інвестицій у відповідних облікових регістрах, Головній книзі і балансі;
- оцінити надійність і ефективність системи внутрішнього контролю (або функціонування внутрішнього аудиту) у процесі реалізації інвестиційного проекту;
Таким чином, проведення якісного аудиту капітальних інвестицій дозволить підвищити ефективність інвестиційної діяльності в цілому.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Потаман Ю.О., керівник проф. Шпанковська Н.Г.
Національна металургійна академія України
Розрахунок з оплати праці є одним з найважливіших об'єктів бухгалтерського обліку, що пояснюється соціальною значущістю заробітної плати, складністю законодавчого механізму регулювання оплати праці в країні, комплексною перебудовою організації заробітної плати в сучасних умовах господарювання. Реалізація завдань реформування системи бухгалтерського обліку та сучасні ринкові зміни діючої системи організації оплати праці потребують удосконалення обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві та її інформаційного забезпечення.
Одним з важливих питань реформування бухгалтерського обліку заробітної плати є вдосконалення діючої моделі аналітичного обліку. Дані аналітичного обліку відіграють важливу роль, характеризуючи розміщення та склад персоналу за місцями його використання, відпрацьований і невідпрацьований час, обсяг продукції, виконання норм виробітку, фонд заробітної плати і його структуру, динаміку заробітної плати за категоріями персоналу, місцями виникнення витрат.
Діючу модель аналітичного обліку оплати праці слід упорядкувати й удосконалити, а саме: ввести відповідні субрахунки до рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам": 661 "Розрахунки за заробітною платою": 6611 "Розрахунки за нарахованими виплатами": 66111 "Поточні виплати", 66112 "Заробітна плата за окладами і тарифами", 66113 "Інші нарахування з оплати праці", 66114 "Виплати за невідпрацьований час", 66115 "Премії та інші заохочувальні виплати", 66116 "Комісійні винагороди"; 6612 "Виплати при звільненні"; 6613 "Виплати після закінчення трудової діяльності"; 6614 "Розрахунки за виплатою відпускних".
ВИБІР МЕТОДУ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Порпленко Г.І., керівник доц. Распопова Ю.О.
Національна металургійна академія України
Вибір методу нарахування амортизації є важливим моментом при формуванні облікової політики підприємства, при цьому обліковці керуються положеннями П(С)БО 7 «Основні засоби» та 3 розділу Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Узгодження нормативних положень щодо застосування на практиці конкретного методу, вимагає від обліковців виконання таких завдань:
- визначення ознак, за якими групуватимуться об’єкти основних засобів, оскільки в податковому та бухгалтерському видах обліку є розбіжності у класифікації основних засобів за групами;
- визначення, до якої групи відноситься конкретний об’єкт основних засобів;
- обґрунтування строку корисного використання об’єкту основних засобів, регулюючись положеннями ПКУ, оцінками експертів, умовами експлуатації тощо;
- прогнозування ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів;
- аналіз особливостей існуючих методів нарахування амортизації основних засобів (виявлення переваг та недоліків, можливості застосування для об’єктів конкретної групи);
- вибір методу нарахування амортизації, прийнятного для конкретного об’єкту.
Реалізація на практиці даних завдань дозволить обліковцям здійснити вибір економічно доцільного методу нарахування амортизації для конкретного об’єкта основних засобів.
Удосконалення системи внутрішнього контролю на підприємстві
Распутіна А.С., керівник доц. Распопова Ю. О.
Національна металургійна академія України
В сучасних умовах розвитку української економіки актуальною проблемою для всіх суб’єктів господарювання є організація ефективної та надійної системи контролю. Оскільки приватні підприємства зацікавлені в отриманні стабільних високих прибутків і в роботі на основі чіткого дотримання законодавства, то саме удосконалення системи внутрішнього контролю може допомогти управляти підприємством як єдиним господарським механізмом.
При удосконаленні системи внутрішнього контролю на підприємстві доцільно реалізувати такі заходи:
- підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків;
- посилити контроль за цільовим використанням ресурсів на підприємстві;
- щодекадно здійснювати вибіркові контрольні перевірки щодо правильності та своєчасності виконання облікових записів, оформлення документів (внутрішніх та зовнішніх);
- здійснити чіткий розподіл і закріплення функцій контролю за певними робочими місцями обліковців, щоб кожен з них відповідав за роботу, яку він виконав, що забезпечить зацікавленість персоналу в результатах своєї праці та дозволить уникнути випадків викривлення інформації.
Отже, реалізація запропонованих заходів забезпечить високий рівень дієвості системи внутрішнього контролю на підприємстві.
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ