Штимно-особистісне спілкування

Період інтимно-особистісного спілкування та суспільно-корисної діяльності. Підлітковий вік часто називають критичним, особливо важ­ким періодом, причому як для батьків і педагогів, так і для самого під­літка. Цей період переходу від дитинства до дорослості, що відбувається бурхливо, має в основі велику кількість фізіологічних і психологічних критичних станів. Створюється враження, що дитина складається з ланцюжка конфліктів і суперечностей. З одного боку—дисгармонія в розвитку особи, згортання раніше сталих систем інтересів і цінностей, характер поведінки, що протестує. З другого — багато позитивних чинників: збільшена самостійність, різноманіття і змістовність взаємин з однолітками і дорослими, розвиток відповідального ставлення до себе, рідних, людства взагалі.

В. Сухомлинський вказує на серйозну суперечність, що постає на шляху підлітка: непримиренність до неправди, зла, готовність вступити в боротьбу з щонайменшим відхиленням від істини (його індивідуальної або загальнолюдської), з одного боку, і абсолютне невміння розібратися в складних явищах життя — з другого.

Процес перетворення дитини в дорослого супроводжується ломкою вже сталих форм взаємин, що склалися, з однолітками і дорослими, зміною умов життя і діяльності. Підліток хоче бути «хорошим», але не бажає, щоб його виховували. Ще вчора вдячний і ввічливий — сьогодні він непослух і бунтар. Поступливий виконавець розпоряджень вчора — сьогодні «критикан», що має свою власну думку, з якою, часом, і сам не дуже згодний. А тут неймовірна кількість бажань, що вщент роз­бивається об неприступну скелю обмеженості досвіду, можливостей і сил. Є найгостріша потреба звернутися за порадою до дорослого, досвідченого і водночас небажання зробити це, спробувати добитися чогось самому. Авторитет дорослого піддається серйозному перегляду. І треба бути неабиякою особою, щоб залишитися авторитетним у світі підлітків.

Підліток бурхливо дозріває як особа. Активно формується його морально-етичний комплекс (переконання, принципи, ідеали, ціннісні орієнтації) й етична свідомість. У цьому віці формуються такі якості особи, як щирість або потайливість, прямота або хитрість, мрійливість або реалістичність, довірливість або жорстокість, лідерство або залеж­ність, відвага або боязкість, упевненість в собі як у майбутньому чоло­вікові, майбутній жінці або комплекс неповноцінності (Н. Государев).

Онтогенез особистості й генезис гри людини

Потребою підлітка є психологічні ігри у створення так званих «Що­денників друзів». Вони є ніщо інше, як спроба тестування одне одного на предмет найголовніших для цього віку питань. Цей процес є як гра у «спосіб самовираження». Можна без зайвих витрат побачити в цих іграх продовження сюжетно-рольових ігор дошкільнят.

Ще одним чинником, що визначає нестандартну поведінку підлітка, є стрімке статеве дозрівання, яке викликає у підлітків певну зацікав­леність протилежною статтю, поява відповідних відчуттів (симпатія, антипатія, ваблення, закоханість). Навіть стриманий підліток, який себе контролює, постійно перебуває у стані певної психічної напруги, яку прийнято вважати негативним фоном. Адже за сприятливих для розвитку негативізму умов накопичена напруга спрямовується у на­вколишнє суспільство. Отже, завданням ігромайстра є коректне зняття цієї напруги умілим поєднанням фізичних та інтелектуальних, масових й індивідуальних форм дозвілля.

Підліток прагне до групової або корпоративної діяльності («Я + ТИ»), прагне сподобатися всім, приміряючи маску супер-героя. Це час усвідомлення себе особистістю, час визначення свого життєвого шляху, час визначення професійних інтересів і прояву особливостей характеру. У цьому віці особлива потреба у трудових, професійних іграх (імітаційних), у ділових іграх, що навчають уміння перебувати й ефективно трудитися в колективі.

Зрозуміло, що ігромайстер, який готується до роботи з пред­ставниками такого віку, врахує їх потреби. Підлітки із задоволенням замисляться над проблемами віку через ігрові ситуації та колективні психологічні ігри.

Ігри дітей із збиральництва переходять в колекціонування (марки, значки, етикетки, постери, художні листівки тощо). Отже, цей факт має бути використаний під час організації ігрової діяльності з пред­ставниками цього віку.

Ще одним цікавим напрямом залучення дітей до гри є організація шкільної саморобної ігротеки. Створювати ігри не менш цікаво, ніж грати в них. У створеній «Академії гри» чи «Проектній лабораторії гри» можна створювати пізнавальні ігри, головоломки, різновиди кросвордів, настільно-спортивні, ігри з елементами техніки, настільні ігри а також знаряддя для ігор (В. Вечерський, Є. Мінскін). У такій ді­яльності гармонійно пов'язуються основні види діяльності: гра, праця, навчання, спілкування, експериментування. Результати діяльності до­зволять виконавцям значно підвищити свій рейтинг серед ровесників,

Генезис людини і гри

власну соціальну значущість тощо. Паралельно набуваються комплекси нових практичних умінь і навичок. Своя праця є найкращим стимулом до участі підлітків у конкурсах, змаганнях (особливо хлопців).

Отже, період обстоювання свого «Я» потребує ігрових ситуацій, які можуть сприяти безпроблемному розвитку особистості.