Приклади нарахування відпускних.

1. Бібліотекареві надається відпустка з 01.04.2002 терміном 28 календарних днів. Його сумарний заробіток за 12 місяців — 1892 грн. На цей період припало 11 святкових і неробочих днів. Отже, сума відпускних, грн:

приклади нарахування відпускних. - student2.ru (149 грн 64 коп.).

2. Учителеві, прийнятому на роботу з 01.09.2001, відпустка надається 01.06.2002 терміном 56 календарних днів. З 1 по 11 квітня 2002 року йому надавалась відпустка без збереження заробітної плати. Сумарний заробіток за відпрацьований період (з 01.09.2001 по 01.06.2002) — 1435 грн. Сума відпускних, грн:

приклади нарахування відпускних. - student2.ru (538 грн 97 коп.),

де 273 — кількість календарних днів за відпрацьований період; 9 — кількість святкових та неробочих днів, які припали на цей період; 11 — кількість днів відпустки без збереження заробітної плати.

Аналогічно виконується розрахунок за період невикористаної відпустки в разі звільнення працівника. У цьому разі кількість днів невикористаної відпустки обчислюється діленням кількості днів установленої щорічної відпустки на 12 і множенням здобутого результату на кількість відпрацьованих місяців з моменту останньої відпустки.

Приклад розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Учитель, прийнятий на роботу 01.09.2001, звільнився за власним бажанням 31.03.2002. За відпрацьований період йому належить компенсація за відпустку тривалістю 33 дні ((56 / 12) · 7), де 56 — термін повної відпустки, 7 — кількість відпрацьованих місяців. Компенсація за відпустку, грн:

приклади нарахування відпускних. - student2.ru (232 грн 59 коп.),

де 1459 — сумарний заробіток за 7 місяців; 212 — кількість календарних днів за відпрацьований період; 5 — кількість святкових і неробочих днів, які припадають на цей період.

За період виконання державних і громадських обов’язків (виклик до військкомату, участь у засіданнях суду як судового засідателя та інші випадки), коли він припадає на робочий час, працівникам гарантується збереження середнього заробітку. Середній заробіток за цей період визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи перед місяцем, за який виплачується середній заробіток.

Для працівників, які пропрацювали в установі менш як два місяці, нарахування здійснюється на підставі середнього заробітку за фактично відпрацьований час.

Розрахунок середнього заробітку виконують, беручи до уваги всі виплати за фактично відпрацьований час, які мають постійний характер.

Допомога з тимчасової непрацездатності до середнього заробітку не включається.

4.6. Утримання із заробітної
плати працівників

Утримання з заробітної плати працівників через бухгалтерію бюджетних установ за переліком і економічним змістом не мають якихось особливостей і здійснюються згідно з чинним законодавством на загальних підставах (табл. 4.10).

Таблиця 4.10

УТРИМАННЯ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРАЦІВНИКІВ
ЧЕРЕЗ БУХГАЛТЕРІЮ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

№ з/п Вид утримання Характер утримання Тривалість утримання
Прибутковий податок Обов’язкове Щомісячно
Внески до Пенсійного фонду Те саме Те саме
Внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття — ”— — ”—
Внески до Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності — ”— — ”—
За виконавчими листами (аліменти) — ”— Періодично
За виконавчими надписами нотаріальних органів — ”— Разова
Профспілкові внески За заявами працівників Щомісячно
Надлишкові виплачені суми в результаті рахункових перевірок Обов’язкове Разова
Неповернуті підзвітні суми Те саме Те саме
Грошові нарахування, накладені державними органами контролю — ”— Періодично
Штрафи, накладені в адміністративному порядку — ”— Разова
За невідпрацьовані дні використаної відпустки — ”— Те саме
За товари, продані у кредит — ”— Періодично
Безготівкові перерахування на рахунки з вкладів у банках За заявами працівників Те саме
Безготівкові перерахування внесків за договорами добровільного страхування Те саме — ”—
За отримані в банках позики — ”— — ”—
Інші утримання — ”— — ”—

Прибутковий податок з доходів громадян утримується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 № 13-92 з подальшими змінами й доповненнями та інструкції «Про прибутковий податок з громадян», затвердженої Державною податковою інспекцією України від 21.04.93 № 12 з подальшими змінами й доповненнями. Згідно з цими нормативними документами об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за
її межами.

Усім платникам податків присвоюється ідентифікаційний код.

До сукупного місячного (одержаного протягом календарного місяця) оподатковуваного доходу включаються доходи, одержані громадянами в будь-якій формі та за будь-яких умов незалежно від джерел, крім тих доходів, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Це такі доходи:

· допомога з державного соціального страхування й державного соціального забезпечення (крім допомоги з тимчасової непрацездатності);

· суми одержуваних аліментів;

· державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій;

· компенсаційні виплати у грошовій та натуральній формі в межах норм, передбачених чинним законодавством (за винятком компенсації за невикористану відпустку) — суми плати за на­вчання та утримання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб; державні стипендії видатним діячам науки, освіти, фізичної культури і спорту, що призначаються відповідно до Указу Президента України від 14.02.96 № 128 «Про державні стипендії видатним діячам науки, освіти та культури»; Державні премії України в галузі науки і техніки, Державні премії України імені Т. Г. Шевченка, Державні премії України з архітектури; вартість благодійної, зокрема гуманітарної допомоги, яка надходить у вигляді коштів або майна на користь осіб (від благодійних організацій, державних органів, органів місцевого самоврядування); інші виплати;

· інші доходи.

Сукупний оподатковуваний дохід зменшується:

· на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано дохід, установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму. З 02.09.96 згідно з Указом Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.96 № 762/96 неоподатковуваний мінімум становить 17 гривень;

· одному з родичів на суму неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину віком до 16 років за умови, якщо місячний сукупний оподатковуваний дохід не перевищує розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат, установленого чинним законодавством;

· на суму до десяти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір попередніх пільг:

― громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи й віднесені до І та ІІ категорій;

― інвалідів війни І групи — на суму до п’яти неоподатковуваних мінімумів:

а) учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій із захисту колишнього СРСР із тих військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії та партизанів;

б) військовослужбовців і призваних на навчальні перевір-
ні збори військовозобов’язаних, які проходили службу у скла­ді обмеженого контингенту радянських військ у Республі-
ці Афганістан та в інших країнах, де в цей період велись бойові дії;

в) інвалідів з дитинства, інвалідів І і ІІ груп, крім інвалідів війни І групи;

г) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до ІІІ і ІV категорій;

д) інші громадяни.

Дія цих пільг протягом календарного року поширюється на доходи, одержувані громадянами за місцем основної роботи.

Кабінет Міністрів України може своїми постановами надавати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян.

Прибутковий податок із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (навчання) обчислюється за такими ставками (табл. 4.11). Для обчислення прибуткового податку сукупний оподатковуваний дохід приймається в цілих гривнях без копійок, а розрахована сума податку — у гривнях з копійками.

Таблиця 4.11

ЦИФРОВА ШКАЛА СТАВОК ПРИБУТКОВОГО ПОДАТКУ
ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ РОБОТИ

Місячний сукупний оподатковуваний дохід Ставки та розміри податку
До 17 грн (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму) Не оподатковується
18 — 85 грн (від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів) 10 % суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
86 — 170 грн (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів) 6 грн 80 коп. + 15 % суми, що перевищує 85 грн
171 — 1020 грн (від 5 до 60 неоподатковуваних мінімумів) 19 грн 55 коп. + 20 % суми, що перевищує 170 грн
1021 — 1700 грн (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів) 189 грн 55 коп. + 30 % суми, що перевищує 1020 грн
1701 грн і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів) 393 грн 55 коп. + 40 % суми, що перевищує 1700 грн

Із сум доходів, отримуваних громадянами не за місцем основної роботи, податок нараховується до джерел виплат за ставкою 20 %.

Установа, яка здійснює виплату заробітної плати працівникам не за місцем їхньої основної роботи, зобов’язана не пізніше 30 днів після виплати направити органу державної податкової інспекції за місцем проживання громадян довідку про суму виплаченого доходу й утриманого податку (ф. № 2). Довідка має бути зареєстрована в журналі вихідної кореспонденції установи, а до податкового органу надіслана з повідомленням. При цьому копія довідки залишається в установі.

Податок протягом року обчислюється із суми місячного сукуп­ного оподатковуваного доходу за наведеними щойно ставками з урахуванням розмірів пільг. Бюджетні установи після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку отримання в установах банків коштів на виплату належних працівникам сум перераховують до бюджету суми нарахованого й утриманого прибуткового податку за минулий місяць. Коли закінчується календарний рік, визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Сума прибуткового податку за рік обчислюється з урахуванням середньомісячного доходу та сплаченого протягом року податку з доходів. Обчислення податку й перерахунок установи здійснюють до 1 лютого наступного за звітним року, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подаються до податкової інспекції за місцем проживання кожного такого працівника.

Громадяни, які мають доходи крім основного місця роботи, зобов’язані вести облік доходів. Із закінченням календарного року до 1 квітня до податкової інспекції за місцем проживання подається Декларація про доходи, одержані з 1 січна по 31 грудня поточного року або за інший період року (ф. № 1). Схему оподаткування працівників бюджетних установ як фізичних осіб наведено на рис. 4.3.

приклади нарахування відпускних. - student2.ru

Рис. 4.3. Схема оподаткування доходів
працівників бюджетних установ

Згідно з Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженими Постановою Верховної Ради України від 14.01.98 № 16/98-ВР, працівники бюджетних установ є платниками страхових внесків із пенсійного страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; страхування на випадок безробіття. Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюється Верховною Радою України на календарний рік у відсотках одночасно з затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового держав­ного соціального страхування. Діючі розміри внесків з кожного виду страхування розглядаються в підрозд. 4.9.

Утримання на користь третіх осіб і організацій із заробітної плати працівників можуть бути здійснені за виконавчими листами судів, фінансових органів та в інших випадках. Суму утримань розраховують як визначений процент заробітку, наприклад, аліменти (25, 33 і 50 % тієї суми заробітної плати, яка залишається після відрахування податків). Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 № 146 «Про види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні аліментів», затверджено перелік видів заробітку, з яких утримуються аліменти. Передбачено, що утримування аліментів із працівників здійснюється з усіх видів заробітку й додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом: з основної заробітної плати, усіх видів доплат і надбавок до неї, грошових і натуральних премій, відпускних, оплати за понаднормовану роботу, за роботу у святкові й вихідні дні, допомоги з тимчасової непрацездатності.

Утримання аліментів не здійснюється з вихідної допомоги в разі звільнення, одноразових премій, допомоги на поховання та інших видів доходу.

Підставою для утримання вартості товарів, куплених у кредит, є до­ручення-зобов’язання, видане установі торговельною організацією з відмітками про суми, які належать до утримання. Ця сума утримується з заробітної плати працівників щомісячно однаковими частками протягом строку, зазначеного в дорученні-зобов’язанні, при цьому першого місяця утримується щомісячна частка й неподільна частина суми.

Вклади в установи банків і внески органам страхування за договорами добровільного страхування утримують із заробітної плати за заявами (дорученнями) працівників, перераховуючи на їхні рахунки відповідно установам банку та органам страхування однаковими частками, зазначеними в заяві, доти, доки працівник не подасть заяву про їх припинення.

Кодексом Законів про працю України встановлено обмеження на відрахування з заробітної плати працюючих. Так, згідно зі статтею 128 цього Кодексу під час кожної виплати заробітної плати загальний розмір утримань (відрахувань) не може перевищувати 20 %,
а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Утримання з заробітної плати працівників підлягають періодичному контролю. Так, правильність нарахування утримуваних податків і зборів крім місцевих фінансових органів і різних фондів перевіряють працівники бухгалтерії установи. Одночасно вони перевіряють повноту і правильність утримань за виконавчими документами та інші утримання.

4.7. Порядок оформлення розрахунків
із працівниками та виплата заробітної плати

Заробітна плата в більшості бюджетних установ виплачується двічі на місяць: за першу половину місяця — аванс у розмірі 50 % заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину місяця — фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу й утримань.

На виплату планового авансу складається платіжна відомість (ф. № 389). Відомість складається по установі в цілому або за окремими її структурними підрозділами та містить такі реквізити: табельний номер кожного працівника, прізвище, ім’я, по батькові, сума авансу, розписка в отриманні. За наявності в окремих працівників невиходів на роботу в першу половину місяця постає потреба зменшити суму планового авансу. З цією метою керівники структурних підрозділів чи установ подають до бухгалтерії довідку стосовно зміни планового авансу (ф. № 420), в якій щодо кожного працівника зазначається кількість днів невиходів усього й через хворобу зокрема.

За другу половину місяця заробітна плата, як правило, видаєть­ся за розрахунково-платіжною відомістю (ф. № 49). У ній відображаються суми нарахованої заробітної плати за видами оплат, суми утримань і вирахувань, а також сума до видачі на руки за кожним табельним номером і в цілому за структурним підрозділом чи установою. Підставою для складання розрахунково-пла­тіжних відомостей є накази про зарахування, звільнення й переміщення працівників відповідно до затверджених штатів і ставок заробітної плати; документи з обліку відпрацьованого часу й виробітку (табелі обліку використання робочого часу, наряди, картки обліку виробітку); лікарняні листки, розрахунково-пла­тіжні відомості за минулий місяць; виконавчі листи судових органів; доручення-зобов’язання за товари, продані у кредит; платіжні відомості на видачу авансу та інші.

Під час складання цих відомостей у бухгалтерії використовуються таблиці тарифних ставок, ставок податків, довідники з трудового законодавства та інші дані, що полегшують підрахунок заробітної плати, утримань і вирахувань з неї. З працівниками, які йдуть у відпустку, розрахунки здійснюються в записці-роз­рахунку ф. № 425, а належна їм заробітна плата виплачується за платіжною відомістю ф. № 389. Нараховані, утримані та виплачені суми за цими відомостями включаються в розрахунково-платіжну відомість за поточний місяць. При цьому у стовпці «Сума до видачі» робиться прочерк, а виплачені суми записують­ся за відповідним табельним номером у стовпці «Виплати в міжрозрахунковий період».

Платіжні, розрахунково-платіжні відомості підписують працівники, які склали й перевірили їх. На титульній сторінці робить­ся напис, що дозволяє видачу готівки з каси за підписом керівника установи й головного бухгалтера з зазначенням строку виплати заробітної плати та загальної суми, належної до виплати.

У централізованих бухгалтеріях платіжні та розрахунково-платіжні відомості складаються роздільно за кожною обслуговуючою установою. Відомості підписують керівник обслуговуючої установи, керівник групи обліку і складач, після чого робиться дозволяючий напис на виплату заробітної плати за підписом керівника установи, при якій створено централізовану бухгалтерію, і головного бухгалтера.

Облік заробітної плати й відповідних розрахунків є найбільш трудомісткою ділянкою облікової роботи, а тому практично в усіх бюджетних установах ця робота виконується на персональних комп’ютерах (ПК). За цих умов змінюється весь технологічний процес оброблення облікової інформації (рис. 4.4).

Заробітна плата видається з каси в триденний термін, по закінченні якого розрахунково-платіжна (платіжна) відомість закривається. У ній навпроти прізвищ працівників, які не отримали заробітну плату, касир ставить штамп чи робить напис від руки «Депоновано» і складає реєстр депонованих сум. У кінці відомос­ті касир робить напис про фактично виплачену суму заробітної плати та суму, яка підлягає депонуванню, звіряє ці суми з загальним підсумком відомості та підписує її.

Після ретельної перевірки відміток, зроблених касиром у платіжних і розрахунково-платіжних відомостях, і підрахунку виданих і депонованих сум на виплачені суми заробітної плати складається видатковий касовий ордер, який оформляється в установ­леному порядку й реєструється в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів. На платіжних і розрахунково-платіжних відомостях проставляється дата й номер видаткового касового ордера, за яким здійснено списання коштів у касі.

Сума невиданої заробітної плати повертається на поточний (реєстраційний) рахунок наступного дня після закінчення терміну виплати заробітної плати.

Депонована заробітна плата видається за видатковими касовими ордерами чи депонентськими картками.

приклади нарахування відпускних. - student2.ru

Рис. 4.4. Схема інформаційної моделі виконання
розрахунків із заробітної плати

У бюджетних установах практикують виплату заробітної плати працівникам через банкомати (рис. 4.5), використовуючи насамперед дебетові пластикові картки, прикладом яких можуть бути Cirrus Maestro, VISA Eleсtron. Згідно з укладеним договором кожному працівникові установи в банку-емітенті відкривається картковий рахунок і видається банківська картка, за допомогою якої можна отримувати заробітну плату та інші виплати в будь-який час за місцезнаходженням банкомату, а також розплачуватися за товари й послуги в торговельно-сервісній мережі. Сума заробітної плати, що належить до виплати працівникам, перераховується платіжним дорученням на транзитний рахунок банку — з одночасним поданням реєстру зарахування на спеціальні карткові рахунки співробітників установи.

приклади нарахування відпускних. - student2.ru

Рис. 4.5. Схема організації виплати заробітної плати
через банкомати за допомогою дебетових пластикових карток:

1 — укладання договору про надання послуг;

2 — укладання договору про відкриття карткового рахунка;

3 — виготовлення пластикової картки і присвоєння PIN-коду;

4 — перерахування суми заробітної плати на транзитний рахунок банку;

5 — подання до банку реєстру зарахування на карткові рахунки працівників;

6 — розподіл коштів із транзитного на карткові рахунки;

7 — операції трансакції;

8 — видача клієнтові сліпа;

9 — видача працівникові розрахункового листка.

Така організація виплати заробітної плати багато в чому зручна як для банків, так і для бюджетних установ та їхніх працівників (табл. 4.12).

Згідно зі статтею 115 КЗоМ України, а також статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати припадає на вихідний, святковий чи неробочий день, заробітна плата виплачується раніше. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» визначено, що підприємства, установи й організації всіх форм власності компенсують своїм працівникам втрату частини доходів у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців. Бюджетні установи повинні виплачувати компенсацію за рахунок коштів відповідного бюджету.

Таблиця 4.12

Наши рекомендации