Урок формування вмінь та навичок.

Принципи навчання.

Принципи навчання — основоположні ідеї, що визначають зміст, форми і методи навчальної роботи.

Принцип науковості.Він передбачає вивчення учнями системи наукових тверджень і використання у навчанні методів, близьких до тих, які застосовуються в певній науці.

Принцип систематичності і послідовності.Передбачає системність роботи вчителя, врахування пройденого матеріалу при вивченні нового, розкриття нового матеріалу частинами, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, продумування системи уроків, показ внутрішньо-предметних і міжпредметних зв'язків.

Принцип зв'язку навчання з життям.Реалізовують цей принцип, спираючись на життєвий досвід учнів, застосовуючи набуті знання у практичній діяльності, розкриваючи практичну значущість знань.

Принцип свідомості й активності учнів.Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності. Свідомому засвоєнню знань також сприяє роз'яснення мети і завдань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, для власних перспектив.

Принцип наочності.Він вимагає будувати процес навчання на основі живого сприймання учнями предметів і явищ об'єктивної дійсності. Адже чуттєве сприймання навчального матеріалу, що становить основу наочності, сприяє формуванню чітких, точних образів уяви, активізує розумову діяльність, є дієвим засобом усвідомлення матеріалу.

Принцип емоційності.Ґрунтується він на тому, що у процесі пізнавальної діяльності в учнів (студентів) виникає певний емоційний стан, почуття, які можуть сприяти або заважати успішному засвоєнню знань.

Принцип культуровідповідності передбачає нерозривний зв'язок виховання з культурними надбаннями людства і свого народу.

Принцип природовідповідності спрямований на врахування багатогранної природи людини, особливостей ц анатомо-фізіологічного розвитку з погляду віку і статі.

60.Сутність методів, прийомів та засобів навчання.

Метод - спосіб діяльності вчителя і учнів, спрямований на ефективне розв’язання навч-вих. завд.

Методи: Словесні, наочні, практичні (за дж. та сп. сприйняття ),індуктивні, дедуктивні( за логікою передачі і сприйняття інформації), методи контролю і самоконтролю ( усний, письмовий, тестовий, машинний та самоконтроль), репродуктивні, метод проблемного викладення, частково-пошуковий, дослідницький (за ступенем самостійності мислення).

Прийом -складова методу, певні одноразові дії спрямовані на реалізацію вимог методу.

Необхідно розрізняти прийоми розумової діяльності- виокремлення основного, аналогія, конкретизація, порівняння та ін.; прийоми навчальної роботи, наприклад розв'язування задач, прикладів, граматичний розбір тощо.

Засоби – обсяг навч. обладнань, що використовуються у системі пізнавальної діяльності.

1. Об'єкти навколишнього середовища взяті в натуральному вигляді або препаровані для навчальних завдань (живі і засушені рослини, тварини і їх опудала, зразки гірських порід, фунту, мінералів, машини і їх частини, археологічні знахідки і т. ін.).

2. Прилади і засоби для демонстраційних експериментів.

3. Графічні засоби (картини, малюнки, географічні карти, схеми).

4. Технічні засоби навчання (діапозитиви, діафільми, навчальні кінофільми, радіо- і телепередачі, звуко- і відеозаписи та ін.).

5. Підручники і навчальні посібники.

Підручник — це навчальне видання у вигляді книжки, яке вміщує систематичний виклад певної навчальної дисципліни, що відповідає навчальній програмі і затверджене офіційною інстанцією. Навчальний посібник — це навчальне видання у вигляді книжки або брошури, яке частково доповнює підручник.. Для посібника харак­терне нерівномірне охоплення навчальної програми.

6. Прилади для контролю знань і умінь учнів.

7. Комп'ютери.

61.Методи орган. та здійсн. навч.-пізнавал. діял.

Наочні методи – виділяються дві групи: методи ілюстрацій і методи демонстрацій. Метод ілюстрації передбачає показ учням ілюстрованих посібників: плакатів, карт, малюнків на дошці, картин, портретів учених. Метод демонстрацій передбачає демонстрацію приладів, дослідів, технічних установок, різноманітних препаратів, показ фільмів і діафільмів.

Практичні методи – письмові вправи (мова, математика, іноземні мови), коментування вправ, лабораторні досліди, навчальні практикуми з фізики, хімії, біології та інших предметів, виконання трудових завдань в майстернях, навчально-виробничих цехах, учнівських бригадах.

Розповідь учителя – це опис подій і предметів, жива й образна форма монологічного викладу інформації.

Пояснення — розкриття вчителем найсуттєвіших властивостей того, що вивчається, його внутрішньої структури, зв'язку з іншими об'єктами.

Бесіда –в процесі бесіди учні, відповідаючи на запитання учителя і своїх товаришів, набувають нових знань про природу, суспільство, людину; у них формуються морально-естетичні поняття, уявлення, переконання, здійснюється розумовий, етичний, естетичний розвиток.

Лекція – це розгорнутий, організований в доступній формі систематичний і послідовний виклад сутності теоретичної проблеми або проблеми соціально-політичного, морального, етичного, естетичного змісту.

62.Методи стимулювання навч. діял. у проц. навч.

Методи стимулювання навчальної діяльності учнів спрямовані на формування позитивних мотивів учіння. що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню навчальною інформацією. До них належать методи формування пізнавальних інтересів та методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні.

Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні. Ці методи передбачають пояснення школярам суспільної та особистої значущості учіння; висування вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обов'язку; заохочення до сумлінного виконання обов'язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби - вказівні на недоліки, зауваження.

Методи формування пізнавальних інтересів.Ефективність навчальної діяльності учнів залежить від прояву пізнавальних інтересів, які спрямовують особистість на відповідну пізнавальну діяльність, ознайомлення з новими фактами. Ці пізнавальні інтереси піддаються стимулюванню різноманітними методами.

- Метод опори на життєвий досвід учнів;

- Метод створення інтересу в процесі викладання навчального матеріалу;

- Метод пізнавальних ігор;

- Метод навчальної дискусії;

63.Методи контролю і самоконтролю у навчанні.

Методи контролю —це способи, з допомогою яких визначається результативність діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя. Види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий. За формами контроль поділяється на індивідуальний, груповий і фронтальний.

Метод самоконтролю. Полягає цей метод усвідомленому регулюванні учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам, Мета самоконтролю – запобігання помилкам та їх виправлення.

64. Осн. Теорії формування змісту освіти.

Основні теорії формування змісту освіти склалися ще наприкінці ХVIII - початку ХIХ ст. Вони отримали назву теорій матеріального та формального змісту освіти.

Прихильники теорії матеріального змісту освіти вважали , що основна мета освіти полягає в передачі учням якомога більшого обсягу знань з різних галузей науки ( Я. А. Коменський , Г. Спенсер та ін.) .

Прихильники теорії формального змісту освіти розглядали навчання як засіб розвитку здібностей , пізнавальних інтересів учнів , їх уваги, пам'яті , уявлень , мислення. Джерелом знань є розум. Тому необхідно насамперед розвивати розум і здібності людини. При відборі змісту освіти прихильники дидактичного формалізму керувалися розвиваючої цінністю навчальних предметів , найбільш істотно представленої в математиці і класичних мовах . (Дж. Локк , І. Г. Песталоцці , І. Гербарт та ін..).

Теорія дидактичного утилітаризму (Дж. Дьюї , Г. Кершенштейнер)

Прихильники цієї теорії вважали , що джерело змісту освіти укладене в суспільній та індивідуальній діяльності учня . Зміст освіти має бути представлено у вигляді міждисциплінарних систем знань , освоєння яких вимагає від учнів колективних зусиль , практичних дій щодо вирішення поставлених завдань. Різноманітні ігрові форми навчання , практичні заняття , індивідуальна самостійна робота активізують мислення і діяльність учнів.

Функціональний матеріалізм. (В.Вікон)У змісті окремих предметів повинна відображатися їх провідна ідея. Тобто при відборі змісту освіти необхідно керуватися світоглядним підходом. У процесі навчання слід створювати умови , щоб учні могли використовувати набуті знання для вирішення завдань практичного характеру , спрямованих на доступні перетворення природного , технічній, культурній та суспільній дійсності . Ця теорія об'єднує в собі вимоги , що пред'являються до утворення суспільством , і індивідуальні запити учнів .

Теорія операціональної структуризації змісту освіти . Поява цієї теорії пов'язані з впровадженням програмованого навчання в навчальний процес. Дана теорія не стільки намагається відповісти на питання, яким має бути зміст освіти , скільки - яким чином його передати учням , як правильно його структурувати , розділити на пов'язані змістовно і логічно частини.

65. Сутність видів освіти.

Види освіти:

1. формальна (розв. Розуму, логіки).

2. матеріальна ( той обсяг знань, який потрібен для НТП).

3. комплексна (всебічний розвиток).

1.дошк.-підгот.дит.до шк.,ств. оптимал. ум. для псих. фіз. розв.дитини.Грунт. на засадах нар. Осв., передовому пед. досвіді.

(дит. яслі, дит. садки).

2.заг.сер.осв.- ств.відпов.ум.згідно з держ.стандартами,досконале волод. рідною м.,розв. прир. нахилів і здібностей.

(зош 1-3 ступенів,( 1- початкова шк.., 2- основна шк.., 3- старша., ), гімназії, ліцеї, спец. школи).

3. проф..тех.- забезп. Здобуття професій відпов. до інтересів та здібностей.

4. во- забезп.фундаментал. та практ. підготовкою фахівців, що мають визначати темпи та рівень розв. НТП.

(технікуми, коледжі 1-2 ст. акр., інстит., акад.., консерваторії, унів. 3-4 ст. акр.).

5. позашк.осв.-забезп.отр. додаткових знань ос-ті.

66.Сутність факторів, що впливають на формування змісту освіти.

Зміст освіти -чітко окреслена система зун, якими учні оволодівають у навч. закладах.

Фактори:

1- об’єктивні – врахування потреб сусп., змін в розв. науки і техніки.

2- суб’єктивні – методологічні позиції вчених, політика і ідеологія суспільства.

Елементи зм. осв.:

-знання, способи діял., досвід тв.-ої діял, досвід емоційно ціннісного ставлення.

67.Нормативні документи змісту освіти.

1. Держ. стандарти-це упорядкована система показників про освіченість людини.

Включає базовий навчальний план, осн. стандарти навч. предметів, держ. вимоги до мінімального рівня засвоєння знань.

Навч. план – це затверджений мін. Осв. І науки документ в якому визначається перелік навч. дисциплін, порядок їх вивчення за роками і кількість тижневих годин їх вивчення.

- Нормативна частина .

- Варіативна частина навчального плану .

Навчальна програма - документ, що затв. МОН, в якому подається характеристика змісту навч. матеріалу відповідно із зазначенням розділів, тем, кільк. годин.

Структура навч. прогр. :

1- пояснювальна записка (мета і завдання курсу, актуальність).

2 – тематичний план ( розділи, теми, години, вимоги до зун, критерії оц.. знань) .

68.Напрями вдоскон. зм. осв.

1. наукове обґрунтування мінімуму знань,

2. диференціація змісту(після 5 кл.),

3. поєднання навч-х курсів,

4. відображення культурно-нац-го компоненту,

5. вдосконалення документів, що забезпечують зміст освіти.

69.Поняття «система освіти». Її структура.

Система освіти —це сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх закладів, установ, підприємств, які здійснюють освіту і виховання громадян. Функціонування системи освіти забезпечується державою.

Структура :

1.дошк.-підгот.дит.до шк.,ств. оптимал. ум. для псих. фіз. розв.дитини.Грунт. на засадах нар. Осв., передовому пед. досвіді.

(дит. яслі, дит. садки).

2.заг.сер.осв.- ств.відпов.ум.згідно з держ.стандартами,досконале волод. рідною м.,розв. прир. нахилів і здібностей.

(зош 1-3 ступенів,( 1- початкова шк.., 2- основна шк.., 3- старша., ), гімназії, ліцеї, спец. школи).

3. проф..тех.- забезп. Здобуття професій відпов. до інтересів та здібностей.

4. во- забезп.фундаментал. та практ. підготовкою фахівців, що мають визначати темпи та рівень розв. НТП.

(технікуми, коледжі 1-2 ст. акр., інстит., акад.., консерваторії, унів. 3-4 ст. акр.).

Законом України "Про освіту" встановлено також освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) кваліфікований робітник;

2)молодший спеціаліст;

3)бакалавр;

4)спеціаліст, магістр.

5. позашк.осв.-забезп.отр. додаткових знань ос-ті.

Виходячи зі структури освіти, в Україні встановлено відповідні освітні рівні:

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта;

професійно-технічна освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта.

70. Форми орг. навч. у іст. аспекті.

Форма організації навчання - це обмежена у часі і просторі взаємообумовлена діяльність вчителя та учня.

Історично склалися деякі форми навчання.

1. індивідуальна. Вин. в ант. часи.

2. групова. Вин. в епоху Середньовіччя.

3. класно - урочна. (Коменський, але перші зачатки ще у братських школах).

Від 4 до 45 осіб, що приблизно на однаковому рівні розвитку.

4. белл - ланкастерська. Вин. в к. 18 на поч. 19 ст. у Англії.

На 1 вчителя біля 300 дітей. Їх розбивали на групи по 30 осіб. Матеріал пояснюють «монітори», моніторам матеріал викладав вчитель, а ті викладали його іншим. Недолік у тому, що вони транслювал знання не знаючи як правильно потрібно це робити.

5. дальтон – планівська. Вин. на поч.. 20 ст. в США. Направлена на фопмув. Самостійності, ініціативності. Кожна дитина отримувала свій план завдань, виконавши який вона отримувала інший. В результ. Коли діти вик. Весь план, то переводились до наступного класу Мінус- нездорова конкуренція.

6. бригадно – лабораторна . назначений бригадир передає знання і перевіряє рівень їх засвоєння, потім звітується вчителю.

Класифікація:

1. за кільк. Учнів – індивід., групова, фронтальна.

2. за м. навчання – шкільне, екстернат, позашкільне.

3. за тривалістю - регламентоване учнем, вчителем або батьками.

71. Урок, вимоги до нього .

Урок- основна форма організації навчання, за якою вчитель проводить заняття в класній кімнаті з постійним складом учнів, що мають приблизно однаковий рівень розвитку, за усталеним розкладом та регламентом.

Норми до уроку: 1) санітарно-гігієнічні, 2) психолого-педагогічні, 3) емоц. стан особистості.

Виховні вимоги: поєднання розумового, фізичного, морального , трудового та естетичного.

Дидактичні вимоги:

- Наявність рушійної сили навчання.

- Цілеспрямованість діяльності.

- Вмотивування.

- Дотримання вимог логіки.

- Вибір доцільних методів та засобів.

Етапи уроку:1. залучення до легких розумових дій. 2. час активної навч. діял. 3. організація відпочинку кори г.м. 4. організація дз. 5. завершення уроку.

72. Типи уроків. Їх структура.

Урок засвоєння знань.

- перевірка дз.

- повідомлення теми, мети, завдань.

- сприймання і усвідомлення матеріалу.

- систематизація знань.

- підсумки.

Урок формування вмінь та навичок.

- перевірка дз.

- корекція опорних знань.

- повідомлення теми, мети, завдань.

- ознайомлення з правилами та способами дій на практиці.

- застосування знань.

- підбивання підсумків.

- дз.

Урок застосування зун.

- повідомлення т,м,з.

- перевірка дз.

- корекція з,у,н.

- усвідомлення навчальних дій.

- самостійна робота.

- узагальнення і систематизування результатів.

- оцінка діяльності.

- підбиття підсумків.

Наши рекомендации