Сучасний стан охорони праці в україні та за кордоном

Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»

Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення

4. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників

Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

Впровадження у виробництво нових досягнень науки і техніки, зростання рівня механізації та автоматизації створюють передумови для полегшення трудомістких і некваліфікованих робіт, для поліпшення умов і вдосконалення змісту праці. Науково-технічний прогрес, характерний для сучасного розвитку будь-якої галузі народного господарства, пов’язаний із використанням складної техніки та інтенсифікацією праці. А це, в свою чергу, вимагає підвищення рівня профілактичної роботи по запобіганню впливу на працівників додаткових небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Водночас, за даними Міжнародної організації праці (МОП), щорічно в світі стається 50 млн. нещасних випадків (у середньому 160 тис. нещасних випадків у день).

За даними Держгірпромнагляду, в першому півріччі загальний виробничий травматизм в Україні знизився на 8,5% в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року і склав 7791 випадок. При цьому смертельний травматизм на виробництві збільшився на 3,9% - до 501 випадку. Організаційні причини призвели до смертельного травматизму в 65,4% випадках, технічні причини – в 11,4% випадках, в 11,4% випадках – психофізіологічні причини.

До організаційних причин, в першу чергу відносяться:

- низька ефективність профілактичних заходів щодо охорони праці (ОП);

- низька трудова і виробнича дисципліна;

- грубі порушення технології виробництва і правил техніки безпеки;

- безвідповідальність посадових осіб і окремих фахівців у відношенні до своїх службових обов'язків з ОП;

- помилки в навчанні працюючих безпечним методам праці.

Можна зробити висновок, що переважна більшість нещасних випадків сталась внаслідок недбалого ставлення до охорони праці як з боку працюючих, так і з боку роботодавців.

Особливо це стосується невиробничої сфери, де ставлення до охорони праці можна охарактеризувати як зневажливе. До цієї сфери відносяться: адміністративна, економічна, медична, педагогічна діяльність; тощо. Таке ставлення оправдовується тим, що майже відсутня дія небезпечних факторів (за виключенням електричного струму, та дуже рідко інших факторів), а вплив шкідливих факторів не має яскраво виражених наслідків. Наприклад, на виробництві працівник має справу з канцерогенними речовинами і прийнято вважати що саме це, а не надмірне паління, буде причиною захворювання раком легенів. Але, якщо в офісі несвоєчасно було увімкнуто опалення, то простудні захворювання працівників списуються на епідемію грипу в місті. Такі дрібні травми, як забиті місця на тілі, порізи, опіки, розтягнення м’язів взагалі не вважаються виробничими травмами тому що не є характерними для даних трудових процесів.

Таким чином, нехтування трудовим законодавством в галузі охорони праці, недотримання правил і норм в невиробничій сфері, призводять до наступних наслідків:

1. Порушення конституційних прав громадян на безпеку праці, збереження здоров’я в процесі їх трудової діяльності. Працівники не вважають свою роботу шкідливою і, тим більш, небезпечною в порівнянні з трудовою діяльністю на виробництві і тому навіть не здогадуються про існування вимог охорони праці щодо захисту їх прав на здорові умови праці. Наприклад, більшість рядових працівників великих закладів торгівлі таких як супермаркети, торгівельні та розважальні центри, працюють виключно при штучному освітленні, а з точки зору охорони праці відсутність або недостатність природного освітлення є шкідливим виробничим фактором і потребує компенсації робітнику втрати працездатності. До речі, треба було б відзначити, що більшість роботодавців також не здогадуються про існування таких вимог. Це пов’язано з дуже низьким рівнем навчання в галузі охорони праці при підготовці робітників; відсутністю контролю за обов’язковістю навчання и перевірки знань з охорони праці у відповідних посадових осіб, відповідальних за стан умов праці в невиробничих закладах; порушеннями при укладанні трудових угод з працівниками, тощо.

2. Зниження працездатності, якості праці, погіршення самопочуття. Більшість шкідливих факторів, що впливають на працівників невиробничої сфери, перевищують допустимі рівні, але не настільки, щоб погіршення самопочуття можна було б пов’язати з впливом окремого конкретного фактора. Робота в невиробничій сфері є більш соціально приваблива саме тому, що частка розумової праці домінує над часткою праці фізичної. При цьому фізіологічний вплив шкідливих факторів дещо відрізняється. При підвищеному рівні шуму в офісі негативний вплив в першу чергу відчувають на собі не органи слуху, як було б логічно, а центральна нервова система, що виражається в роздратованості працюючого, зниженні у нього уважності і таке інше. При неякісному освітленні на робочому місці, безумовно, буде погіршуватись зір, але це може статись через досить тривалий час, а стомленість, головний біль та інші прояви погіршення самопочуття працівник почує майже відразу і не буде пов’язувати це з негативним впливом даного шкідливого фактору.

3. Економічні та соціальні збитки. Працівник, який не відчуває задоволення від процесу трудової діяльності, не може виконувати свою роботу якісно. Як наслідок, знижується ефективність праці, в роботі присутня велика кількість помилок, можливі конфлікти в колективі. Перевантаження центральної нервової системи призводить до стресів, знижується імунітет, людина починає частіше хворіти, загострюються хронічні захворювання. Роботодавець схильний вважати, що причиною всіх цих негараздів є особисті якості працівника. Можливо він і не помиляється, але навіть найгірший працівник буде виконувати свою роботу набагато краще, якщо створити для нього якісне трудове середовище, що неможливо без дотримання вимог, правил і норм охорони праці.

Справою державного значення стало завдання охорони праці людей.

Слід врахувати також те, що охорона праці є економічним чинником: поліпшення умов впливає на:

- продуктивність праці та якість продукції,

- зменшення кількості аварій,

- зниження рівня плинності кадрів, травматизму і профзахворювань, а також пов’язаних з цим економічних витрат.

Щорічно держава витрачає на реалізацію заходів з охорони праці значні кошти.

Мета і завдання курсу

Навчальний курс Охорона праці розроблений відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2010 року
за № 1057/18352.

Головною метою курсує надання допомоги студентам в оволодінні знаннями основ охорони праці та навичок щодо управління умовами, охороною та безпекою праці на підприємстві.

Головними завданнями курсу є:

􀀹 засвоєння студентами знань з охорони праці та застосування їх на підприємстві та в організації;

􀀹 вивчення механізму організації охорони праці на підприємстві та в організації;

􀀹 оволодіння методами захисту працівників від впливу шкідливих чинників виробництва;

􀀹 оволодіння методами профілактики перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму;

2. Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»

Безпека праці - такий стан умов праці, при яких виключена дія на працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі, абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ставити питання про зведення до мінімуму впливу об’єктивно існуючих виробничих небезпек.

Цю задачу вирішує охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Структурно до охорони праці входять такі складові частини:

- правові та організаційні основи;

- фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія;

- виробнича безпека;

- пожежна безпека на виробництві.

Правові та організаційні основи охорони праці являють собою комплекс взаємозв’язаних:

- законів та нормативно-правових актів, соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на правильну і безпечну організацію праці,

- забезпечення працюючих засобами захисту,

- компенсацію за важку роботу та роботу в шкідливих умовах,

- навченість працівників безпечному веденню робіт,

- відшкодування працюючим шкоди в разі ушкодження їх здоров`я.

Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія - комплекс організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Виробнича безпека - безпека від нещасних випадків та аварій на виробничих об`єктах і від їх наслідків.

Пожежна безпека на виробництві - комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.

Наши рекомендации