Принципів музичного навчання

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ VІ

ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ МУЗИЧНОГО НАВЧАННЯ У СУЧАСНИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Порівняльна характеристика різних підходів до визначення

принципів музичного навчання

У перекладі з латинського «principium» – означає основа, начало. Г.Падалка досліджуючи закономірності педагогіки мистецтва, принципи і педагогічні умови навчання мистецтва пропонує чітке визначення принципів мистецького навчання наголошуючи, що «це основні положення, що визначають сутність, зміст, провідні вимоги до взаємодії учителя і учнів, виконання яких передбачає досягнення результативності процесу оволодіння учнями мистецтвом. Принципи охоплюють узагальнені закономірності мистецького навчання, органічно пов’язуючи окремі його елементи в єдине ціле» [Падал. с. 148].

Формування музичної культури молоді, оволодіння цінностями музичного мистецтва відбувається за допомогою певних принципів музичного навчання, які представляють собою вихідні вимоги до організації навчального процесу з художньо-естетичного виховання молоді, основні положення, що визначають зміст, форми і методи музично-творчої діяльності.

Розвиток теорії і методики музично-педагогічної освіти засвідчує, що організація навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється на основі комплексу принципів навчання, де поєднуються загальнодидактичні та спеціальні вимоги і положення до вивчення закономірностей музичного мистецтва.

Аналіз джерел педагогічного спрямування засвідчує, що існують різні підходи до обгрунтування принципів навчання. Першу спробу щодо систематизації дидактичних принципів здійснено Я.А.Коменським, який спираючись на систему природовідповідності пропонував дотримуватися у навчанні принципів послідовності, поступовості, систематичності та наочності. На доцільність запровадження цих принципів у навчально-виховному процесі наголошував А.Дістервег. Він обгрунтував правила поведінки вчителя по відношенню до учнів, розробив вимоги до змісту навчання, основні положення щодо діяльності вчителя і учнів, визначив їхні функції у навчально-виховному процесі.

Значний внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки і обгрунтування принципів навчання здійснено К.Ушинським. Він створив цілісну дидактичну систему, розкрив загальні умови навчання і виховання, висунув основні вимоги до навчально-виховного процесу та визначив принципи навчання. У педагогічній праці «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» науковець на основі цілісного підходу до навчання зосереджує увагу на наступних принципах: системності й послідовності, активності й свідомості, міцності засвоєння знань, особливості виховуючого навчання.

Сучасні вітчизняні дослідники А.Алексюк, І.Бех, С.Вітвицька, С.Гончаренко, О.Корсакова, А.Кузьмінський, В.Омельяненко, Т.Туркот, М.Фіцула, М.Ярмаченко виходячи з сутності навчання і виховання запропонували систему дидактичних принципів, які сприяють систематизації знань і дозволяють ефективно вирішувати проблеми всебічного розвитку особистості. Кожен із науковців пропонує власну класифікацію принципів навчання, які різняться як за кількісними так і якісними характеристиками, але спрямовані на розв’язання спільних завдань, котрі стоять перед загальноосвітніми навчальними закладами.

Історіографічні дослідження у галузі музично-педагогічної освіти засвідчують, що на початку ХХ століття Б.Асаф’єв, С.Танєєв, В.Шацька, Б.Яворський узагальнюючи досвід музично-естетичного виховання молоді акцентували увагу на основних вимогах щодо навчання дітей на уроках співів і розвитку їхніх музично-творчих здібностей.

Пізніше, у другій половині ХХ століття радянські науковці О.Апраксина, В.Бєлобородова, О.Гембицька, Н.Гродзенська, Г.Рігіна, М.Румер, Л.Хлєбникова досліджуючи різні аспекти музично-естетичного виховання школярів сформулювали вихідні вимоги до організації та проведення різних видів діяльності як на уроках так і в процесі організації гурткових форм роботи. Так О.Апраксина здійснюючи порівняльну характеристику урока музики як шкільного предмета і як урока мистецтва, зосереджує увагу на специфічних якостях, до котрих відносить єдність емоційного і свідомого, а також художнього і технічного в оволодінні закономірностями музичного мистецтва. По суті науковцем визначено основні вимоги до музично-творчої діяльності. «Особливістю уроку музики вважається єдність не тільки емоційного і свідомого, а також художнього і технічного» [Апрак. с. 29], – наголошує дослідниця.

Значний внесок у розвиток теорії і методики музично-педагогічної освіти й обгрунтування принципів музичного навчання здійснено Д.Кабалевським. Створення та запровадження у 70-х роках ХХ століття концепції музично-естетичного виховання молоді сприяло тому, що науковець поставив нові вимоги до змісту уроків музикиу загальноосвітніх школах. За такої ситуації визначився новий підхід до інтерпретації принципів музичного навчання, котрий дозволив ефективно впливати на формування внутрішньої культури особистості й сприяти активізації музично-творчої діяльності вчителя і учнів під час спілкування з творами музичного мистецтва. Суть цих принципів полягає у наступному: організація на формування інтереса дітей до занять музикою; спрямованість музичних занять на духовний розвиток особистості; зв’язок музики з життям; залучення учнів до світового музичного мистецтва; тематичний підхід до побудови змісту програми; контраста і співставлення; досягнення музичної грамотності; усвідомлення того, що сприймання музики є основою будь-якого виду діяльності; спрямованість занять музикою на розвиток творчих можливостей особистості [Кабал. Восп ума і серд].

Відомий радянський науковець Е.Абдуллін визначаючи основні вектори теорії музичної освіти зосереджує увагу на принципах музичної освіти, які вважає вихідними положеннями, котрі розкривають мету, завдання і зміст музичної освіти. Е.Абдулліним здійснено класифікацію принципів музичної освітиза трьома напрямами, а саме: гуманістична, естетична, моральна спрямованість; музикознавча спрямованість; музично-психологічна спрямованість. Зосереджуючи увагу на провідній ролі вчителя в організації навчально-виховного процессу, науковець вважає, запровадження вищезазначених принципів забезпечить цілісний підхід до розв’язання мети і завдань музичної освіти.

Помітним явищем у розвитку музично-педагогічної думки є класифікація принипів музичного навчання запропонована Ю.Алієвим. Науковцем обгрунтовано концепцію музичного виховання, в основу якої покладено такі принципи, як-от: виховного навчання; взаємозв’язку музичних занять з життям; єдність емоційного і свідомого у навчанні; єдність художнього і технічного у процесі сприймання творів музичного мистецтва. Крім спеціальних принципів навчання, Ю.Алієв наголошує на значенні основних дидактичних принципів у засвоєнні музичного матеріалу [Алієв.Концепція].

Сучасна радянська дослідниця Л.Школяр, котра вивчаєзакономірності і тенденціїрозвитку російської музичної освітиі є автором шкільних програм з «Музики» пропонує наступні принципи: викладання музики у школі повинно здійснюватися як сприймання живого образного мистецтва; усвідомлення молоддю філософсько-естетичної сутності мистецтва; пізнання природи мистецтва та його закономірностей; моделювання художньо-образного процесу; діяльнісне осягнення мистецтва [Школяр.Усачова Муз искусство].

М.Осєннєва і Л.Безбородова досліджуючи зміст методики у контексті методологіїі теорії музичного виховання школярів пропонують наступну класифікацію дидактичних принципів, а саме: обумовленість навчально-виховного процесу потребам суспільства; відповідність змісту методики навчання і вихованнядітей рівню суспільного розвитку; взаємозв’язок навчання і виховання з суспільною практикою і наукою; комплексний підхід до розв’язання завдань навчання, виховання і розвитку особистості; взаємозв’язок мети, змісту, форм, методів і засобів навчання і виховання; поєднання педагогічного керівництваз розвитком самостійності, ініціативи і творчості дітей; єдність вимог і систематичність у засвоєнні умінь і навичок; обумовленість загального розвитку молодшого школяра характером і засобами навчання і виховання [Осєннєва с. 151].

Варто зазначити, що різні точки зору висловлюють вітчизняні науковці на принципи музичного навчання. Так Л.Масол наголошує, що «У педагогічній теорії принципи навчання і принципи виховання зазвичай розглядаються автономно, адже методологічні ідеї, що визначають методику виховання (культуровідповідність, національна спрямованість, гуманізація, індивідуалізація), й основні вимоги до навчального процессу (науковість, систематичність, послідовність, доступність, наочність, зв’язок з практикою) досить різні, хоча й мають багато дотичного» [Масол с. 254].

У контексті зазначеного, основними принципами загальної мистецької освіти як детермінанти художньо-естетичного виховання Л.Масол вважає наступні: цілісність, конгруентність, гармонізацію, інтегративність, варіативність, діалогічність, естетизацію. Ці принципи покладено в основу загальної мистецької освіти і є вихідними положеннями концепції художньо-естетичного виховання молоді.

На взаємозв’язок принципів навчання і принципів мцзичної освіти наголошує О.Ростовський. «Принципом навчання називають одну з вихідних вимог до процесу навчання, яка випливає із закономірностей його ефективної організації. Сутність принципів навчання складає певну систему вихідних, головних дидактичних вимог до процесу навчання, виконання яких забезпечує його достатню ефективність» [Рост с. 557].

Слушно зазначити, що О.Ростовський дає чітке визначення принципу науковості у навчанні, наголошуючи на значенні у теорії і методиці музичної освіти принципів інтересу й емоційної захопленості музичною діяльністю, активізації музично-творчої діяльності учнів, єдності емоційного і свідомого у навчанні, опори на життєвий і художній досвід учнів, взаємодії мистецтв, доступності.

Узагальнюючи методологічні засади мистецької освіти Г.Падалка науково обгрунтувала закономірності викадання мистецьких дисциплін у вищих і середніх навчальних закладах, з позицій багаторічного досвіду визначила і охарактеризувала принципи і педагогічні умови навчання мистецтва. Наголошуючи на тому, що принципи мистецького навчання «мають нормативно-об’єктивну основу, разом з тим вони зумовлені рівнем розвитку педагогічної науки, психології, мистецтвознавства, особливостями соціального і розвитку художньої культури в певний історичний період» [Пад с. 149]. Науковець визначає такі принципи навчання мистецтва, а саме: цілісності, культуровідповідності, естетичної спрямованості, індивідуалізації, рефлексії.

Чітке визначення принципів музичного навчання ми знаходимо у О.Олексюк, котра наголошує, що «Педагогіка ХХ століття увібрала багату теоретичну спадщину минулих століть. Поряд із загальними утворились дидпктичні принципи, характерні для викладання будь-якої шкільної дисципліни. «Музика» також не є винятком» [Олекс. с. 94].

Аналіз закономірностей розвитку загальної мистецької освіти і музичної зокрема, дозволив науковцю сформулювати і науково обгрунтувати сучасні принципи музичного навчання, до яких належать такі як: систематичного та послідовного навчання; усвідомленого засвоєння знань; міцності знань; доступності навчання; наочності; індивідуального підходу; активності; єдності виховання, освіти і розвитку; зв’язку навчання з життям.

Цінність запропонованих О.Олексюк принципів музичного навчання полягає у тому, що дослідниця трансформувала загальнодидактичні принципи навчання відповідно до основних видів діяльності на уроках музики і довела їхнє значення для вирішення метиі завдань загальної музичної освіти.

Наши рекомендации