ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ. Тема: «Багатство земне і власність»
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
(для студентів)
Тема: «Багатство земне і власність»
Актуальність теми:Тема ставлення християн до матеріальних благ не може не хвилювати сучасну людину, особливо у наш час, коли матеріалістичні ідеології наскрізь пронизують наше існування, коли дилему «мати» чи «бути» так часто вирішують на користь першого. Християнство, віддаючи перевагу другому, не заперечує значення матеріальних благ у житті людини, але наголошує, що вони є тільки засобом і не повинні стати самоціллю.
Навчальна мета:
Знати:ставлення християнської церкви до проблеми приватної власності; співвідношення моральної та економічної складової в суспільних процесах.
Вміти: пояснювати сутність і негативний вплив злочинів проти чужої власності.
Розуміти: значення християнських моральних норм в розвитку економічної та соціальної сфери суспільства.
САМОСТІЙНА ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА
Питання для обговорення:
1. Християнський погляд на економіко-соціальної сферу:
- право на приватну власність як одне з природних прав людини;
- способи набуття власності та їх моральна оцінка;
- проблема земного багатства у християнській етиці;
- економічна діяльність та соціальна справедливість(християнський погляд).
2. Злочини проти чужої власності:
- пошана своїх та чужої власності як виконання заповіді Божої: «Не кради»;
- об’єкти незаконного привласнення (матеріальні блага, духовні здобутки, праця, час тощо)
- види злочинів проти чужої власності (крадіжка, шахрайство, лихварство, затримання платні, плагіат, хабарництво, вандалізм тощо);
- дармоїдство як порушення заповіді - «Не кради».
3. Десята заповідь Божа: «Не бажай нічого, що належить ближньому твоєму…», її моральний зміст:
- заздрість як порушення заповіді - «Не бажай нічого, що належить ближньому твоєму…»;
- жадібність і бажання надмірного привласнення земних благ як джерело гріховного життя;
- надмірні бажання та сучасні проблеми людства
Завдання для самостійного опрацювання
Завдання 1. Законспектуйте уривок з праці російського філософа Володимир Соловйов «Виправдання добра» і дайте відповіді на наступні питання:
- Яка причина існування, на думку Соловйова, економічних протиріч?
- Як співвідносяться моральні та економічні сфери?
- Що потрібно, щоб впорядкувати економічні відносини?
Для людини, яка стоїть на моральній точці зору … неможливо брати участь в … соціально-економічній ворожнечі, так само як і у ворожнечі між націями і племенами. І разом з тим для неї неможливо залишатись байдужою до матеріального стану ближніх. … Сам факт економічних бід є свідченням того, що економічні відносини не пов’язані як слід з началом добра, морально не організовані.
… Визнавати в людині лише економічного діяча – виробника, власника і споживача матеріальних благ – є хибною і аморальною точкою зору. Згадані функції самі по собі не мають значення для людини і жодним чином не виражають її сутності й гідності. Продуктивна праця, володіння і користування її результатами представляють одну з сторін у житті людини чи одну із сфер її діяльності, але правдиво людське зацікавлення тут викликає лише те, як і для чого людина діє в цій ділянці.
Як довільна гра хімічних процесів може відбуватися лише в трупі, а в живому тілі ці процеси пов’язані і визначені органічними цілями, так само й довільна гра економічних факторів і законів можлива лише в мертвому суспільстві, яке розкладається, а в живому, яке має своє майбутнє, господарські елементи пов’язані і визначені моральними цілями, і проголошувати тут вседозволеність – означає говорити суспільству: вмирай і розкладайся!
… Я відстоюю лише ту очевидну істину, що при достатній силі моральних спонукань у даної особи ‑ приватної і, тим більше, урядової ‑ ніяка гадана економічна необхідність не завадить їй підпорядкувати матеріальні міркування моральним в тій чи іншій справі, а звідси логічно випливає, що ніяких природних законів, які діють незалежно від якості волі осіб, у цій ділянці не існує. … Ніяких самостійних економічних законів, ніякої економічної необхідності немає і не може бути, тому що явища господарського порядку мислимі лише як діяльність людини – моральної істоти, здатної підпорядовувати всі свої дії мотивам чистого добра. Самостійний і безумовний закон для людини, як такої, один – моральний, і необхідність одна – моральна. Особливість і самостійність відносин у господарській сфері полягає не в тому, що вона має свої фатальні закони, а в тому, що вона за суттю своїх відносин є особливим, своєрідним тереном для застосування єдиного морального закону. Так земля відрізняється від інших планет не тим, що має якесь своє самобутнє джерело світла (чого в неї в дійсності немає), а лише тим, що завдяки своєму місцю у сонячній системі вона особливим, своєрідним чином приймає і відбиває єдине спільне світло Сонця. …
Сфера матеріальних відносин (особливо економічних) має право на те, щоб стати предметом моральної дії людини, має право на здійснення чи втілення в ній вищого, духовного начала, матерія має право на своє одухотворення – ось перший сенс цього принципу, сенс абсолютно істинний і найвищою мірою важливий. …
Суспільна аморальність полягає не в індивідуальній і спадковій власності, не у розділенні праці й капіталу, не в майновій нерівності, а саме у плутократії, яка є спотворенням належного суспільного порядку, піднесенням нижчої і службової за сутністю сфери ‑ економічної ‑ до ступеня вищої і пануючої і зведення всього решта до значення засобу та знаряддя матеріальної вигоди. …
Соціалізм від початку – навіть у своїх найбільш ідеалістичних виявах – ставить моральну досконалість суспільства у пряму і повну залежність від його господарського устрою і хоче досягнути морального перетворення чи переродження виключно лише шляхом економічного перевороту, і це ясно показує, що він, по суті, стоїть на тих самих основах, що й вороже йому міщанське царство – на основах панування матеріального інтересу. В обидвох один і той самий девіз: «Хлібом єдиним буде жити людина» (пор.: Мт. 4, 4; Лк. 4, 4). … І тут, і там людину трактують як економічного діяча, абстрагуючись від інших сторін її сутності. І тут, і там кінцевою метою і найвищим благом визнається економічний добробут, і боротьба між двома ворожими станами ‑ не принципова, тобто не через суть принципу, а лише через обсяг його здійснення: одних турбує матеріальний інтерес капіталістичної меншості, а інших ‑ теж матеріальний інтерес робочої більшості. … Послідовний соціалізм, який хоче остаточно обмежити життя людства виключно цими нижчими інтересами, жодною мірою не є антитезою, а лише крайнім виявом, останнім завершенням односторонньої буржуазної цивілізації. … Соціалізм, в кінцевому рахунку, визнає в людині лише (чи, у будь-якому разі, більш і перш за все) економічного діяча. …
Обидві ворожі сторони взаємно обумовлюють одна одну і не можуть вийти з хибного кола, допоки не визнають і не приймуть на ділі простого і безсумнівного, але ними забутого положення, що значення людини, а відповідно й людського суспільства у своїй суті не визначається економічними відносинами, що людина не є перш за все виробником матеріальних благ чи ринкових цінностей, а ‑ чимось набагато важливішим, і суспільство, відповідно, також є чимось більшим, аніж господарський союз. …
Для правильного вирішення так званого «соціального питання» насамперед потрібно визнати, що норма економічних відносин лежить не в них самих, а що вони підлягають загальній моральній нормі, як особлива область її застосування. Триєдине моральне начало, що визначає нашу належну позицію щодо Бога, людей і матеріальної природи, знаходить своє повне і нероздільне застосування в економічній області. …
… Людина є моральною істотою, а тому природна солідарність для неї недостатня: вона повинна не лише трудитися для всіх, брати участь у спільній справі, але ще й знати і хотіти такої участі. Хто відмовляється визнати цю істину в принципі, той відчує її фактичну силу у фінансових крахах і господарських кризах. Адже і винуватці, і жертви цих аномалій ‑ саме такі люди, які трудяться для себе. …
Виходить, для того щоб кожний, хто трудиться для себе, трудився водночас і для всіх, недостатньо природного зв’язку економічних відносин, а необхідне свідоме спрямування їх до спільного блага.
… Якщо з морального погляду будь-яка людина – землероб, письменник чи банкір – повинна трудитися з усвідомленням і бажанням загальнокорисності своєї праці, якщо вона повинна дивитись на працю як на обов’язок виконання Божої волі й служіння загальному добробуту ближніх, то цей обов’язок, саме як загальний, передбачає, що всі так само повинні ставитися до цієї людини, тобто сприймати її не як знаряддя лише, але й як предмет або мету загальної діяльності, що суспільство має обов’язок визнавати і забезпечувати право кожного самостійно користуватися – для себе і для своїх – гідним людським існуванням. Гідне існування можливе при добровільній убогості – тій, яку проповідував св. Франциск і в якій живуть наші мандрівні богомольці; але воно стає неможливим при такій роботі, коли все значення людини зводиться до ролі звичайного знаряддя для виробництва чи переміщення речових багатств.
Безумовне значення людини базується, як ми знаємо, на можливості безконечного вдосконалення, яка лежить у її розумі та волі, чи, за висловом Отців Церкви, ‑ можливості обоження (theosis).
Ця можливість не переходить у нас в дійсність безпосередньо, одним повним актом, тому що тоді людина була б уже рівна Богові, що противне істині, – ця внутрішня потенція стає дедалі більше і більше дійсністю, для чого потрібні певні реальні умови. …
Моральне впорядкування економічних відносин було б разом з тим і економічним прогресом. …
Ми вже знаємо дві умови, за яких суспільні відносини у сфері матеріальної праці стають моральними. Перша, загальна умова полягає у тому, щоб сфера економічної діяльності не відокремлювалася і не утверджувалася як самостійна, самоцільна. Друга умова, більш спеціальна, полягає у тому, щоб виробництво здійснювалось не за рахунок людської гідності виробників, щоб жоден з них не ставав лише знаряддям виробництва, щоб кожному було забезпечено матеріальні засоби для гідного існування і розвитку. Перша вимога має характер релігійний: не ставити мамони на місце Бога, не вважати матеріальне багатство самостійним добром і кінцевою метою людської діяльності, навіть у сфері господарській; друга є вимогою чоловіколюбства: жаліти струджених і обтяжених і не цінити їх нижче від бездушних речей. …
З погляду морального, праця – це взаємодія людей в матеріальній сфері, яка, у згоді з моральними вимогами, повинна забезпечувати всім і кожному необхідні засоби до гідного існування і всебічного вдосконалення, а за своїм остаточним призначенням повинна переобразити і одухотворити матеріальну природу. …
Корінь зла тут [у сфері обміну], як і у всій економічній сфері, один і той самий: перетворення матеріального інтересу із службового у панівний, із залежного в самостійний, із засобу в ціль. З цього отруйного кореня у сфері обміну виходять три дуже шкідливі стовбури: фальсифікація, спекуляція і лихварство. …
Торгівля і, взагалі, обмін може бути знаряддям для отримання приватного прибутку лише за необхідної умови бути перше суспільним служінням, або виконанням суспільної функції для блага всіх. …
Нормальне суспільство може і повинно рішуче протидіяти зовнішніми, реальними заходами такому буйному росту безмірного користолюбства, як торговельна фальсифікація, спекуляція і лихварство.
Єдиний вірний шлях до знищення лихварства – це, очевидно, повсюдний розвиток нормального кредиту як інституції благодійної, а не своєкорисливої.
\\«Християнин і світ» № 1, 2009
ТЕМАТИКА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
1. Християнське розуміння багатства.
2. Милосердя як спосіб вирішення економічних протиріч.