В ряду інших вікових періодів людини

Психічний розвиток дітей раннього віку

Загальні закономірності нервово-психічного

Розвитку дитини раннього віку

1. Високий темп психічного та фізичного розвитку: чим менша дитина, тим вищий темп. Фізичний розвиток (за перший рік зріст дитини збільшується на 25 см; вага потроюється; дитина оволодіває рухами, мовленням (1рік – 10 слів, 3 роки – 1000 слів), розширюються функції мовлення, активно функціонує мислення: діти порівнюють, узагальнюють, роблять елементарні умовиводи. Закладається емоційна основа особистості.

2. Висока пластичність усього організму, передовсім пластичність нервової системи, легка научуваність. Будь-який систематичний вплив призводить до змін у розвитку і поведінці.

3. Багаті потенціали (можливості) розвитку. Можна сприяти тому, що дитина стане легше розрізняти кольори, плавати, читати, заучувати напам’ять вірші. Важливо, допомогти розвитку без шкоди для здоров’я та нервової системи.

4. Взаємозв’язок і єдність фізичного й психічного розвитку. Дитина не може добре розвиватися, якщо вона мало рухається або часто знаходиться в негативному емоційному стані. Фізично міцна дитина не лише менше схильна до захворювань, але й психічно краще розвивається.

5. Велике значення емоційного стану дитини та її емоційного ставлення до оточення. Вся поведінка дитини, дії, стійкість уваги, працездатність грунтується на тому, подобається їй щось чи не подобається. Наприклад, обливання холодною водою, читання, заучування віршів принесе користь лише тоді, коли дитина це робить із задоволенням.

6. Лабільність емоційного стану, мінливість – незначні події можуть призвести до плачу і навпаки, ще не висохли сльози від образи – дитина весело посміхається.

7. Висока навіюваність і тонка диференціація емоцій – дитина не розуміє слів, але точно відчуває, люблять її чи ні. Усі плачуть - і вона те ж може заплакати.

8. Вроджена сенсомоторна потреба – потреба одержувати подразнення та рухатися.

9. Висока потреба у спілкуванні з дорослим. Без постійного спілкування не можна забезпечити емоційно-позитивний стан дітей цього віку. Без дорослого дитина не зможе самостійно відкрити функції предметів.

10. Нестійкість та незавершеність усіх умінь та навичок.

11. Процес розвитку стрибкоподібний та нерівномірний. Наприклад, у 1,5 -1,6 року – різко підвищується працездатність, різко збільшується кількість слів; швидкий розвиток пасивного мовлення, тоді як активного – уповільнюється.

Роль і місце періоду раннього дитинства

в ряду інших вікових періодів людини

Переважна більшість психологів високо оцінюють цей період за його внесок в онтогенез людської особистості.

1. Дитина відкриває предметний світ і знаходиться в полоні предметів (фетишизм), відкриває зв’язок між предметом і словом (К.Штерн)

2. Точка рівноваги між народженням та дорослістю припадає приблизно на трирічний вік, тобто дитина проходить півшляху свого розумового розвитку (Ф.Гудінаф).

3. До трьох років у дитини оформлюються вирішальні структури особистості (З.Фройд).

4. Вік до трьох років є сензитивним періодом для розвитку мовлення і закладання основ особистості (Л.С.Виготський).

5. Ще до трьох років необхідно розвивати спеціальні здібності (японський педагог М.Ібука, книга „Після 3-х уже пізно”); до трьох років діти легко навчаються плавати, кататися на роликах (М.Макгроу); навички читання й друкування складаються на другому році життя (О.Моора).

6. Оцінка раннього віку сучасними педагогами та психологами: цей вік є одним із ключових у житті дитини і значною мірою визначає її майбутній психологічний розвиток. Він безпосередньо пов’язаний з трьома фундаментальними життєвими набутками: прямоходінням, мовленнєвим спілкуванням та предметною діяльністю. Прямоходіння – орієнтація в просторі, постійний притік необхідної для розвитку інформації. Мовленнєве спілкування – дозволяє дитині засвоювати знання, уміння, навички і через дорослого прилучитися до людської культури. Предметна діяльність – розвиває здібності дитини, особливо дії руки. Кожний із цих факторів незамінимий, а всі разом узяті є достатніми для різнобічного і повноцінного психічного й поведінкового розвитку маленької людини.

Загальна думка – до кінця першого року життя закінчується передісторія психічного розвитку і починається власне історія психічного розвитку дитини.