Практичні дії (завдання), які виконуються на занятті.
1. Зібрати скарги, анамнез життя та захворювання у хворої дитини із набутою кишковою непрохідністю (НКН).
2. Продемонструвати огляд, пальпацію та перкусію органів черевної порожнини та скласти план обстеження хворого із НКН.
3. Провести диференціальну діагностику НКН із вадами розвитку шлунково-кишковіого тракту
4. Дати клінічну оцінку даних оглядових рентгенограм органів черевної порожнини та допоміжних методів діагностики.
5. Оцінити тяжкість стану хворого із НКН та визначити основні принципи надання допомоги.
6. Визначити загальні принципи лікувальної тактики хворого із НКН.
7. Засвоїти показання до оперативного лікування НКН.
8. Продемонструвати техніку виконання пневмоколографії, при інвагінації у дітей.
9. Визначити основні методи оперативного втручання при НКН у дітей.
10. Визначити основні методи лікування набутої паретичної динамічної непрохідності.
11. Вміти поставити назогастральний зонд при парезі кишечника.
12. Освоїти різні види клізм при НКН.
Зміст теми
Кишкова непрохідність – патологічний стан, пов'язаний з виникненням перешкоди в просуванні кишкового вмісту (при механічній непрохідності) чи в результаті порушення перистальтики (при функціональній непрохідності). Механічна непрохідність поділяється на природжену та набуту, за механізмом виникнення на обтураційну, странгуляційну і змішану (інвагінація),а також заворот, за рівнем виникнення на високу (рівень початкової третини порожньої кишки) і низьку. Висока непрохідність розвивається більш бурхливо, швидко приводить до водно-електролітного та гемодінамичного порушень. Низька непрохідність протікає більш повільно, ведучим синдромом є розвиток інтоксикації.
Набута кишкова непрохідність може зустрічатися в будь-якому віці. Найбільш характерні для дітей інвагінація кишечнику, спайкова кишкова непрохідність, динамічна непрохідність.
За станом прохідності кишкового вмісту: повна і часткова.
За клінічним перебігом: гостра і хронічна.
За причинним фактором: механічна і динамічна.
До механічної гострої кишкової непрохідності ( ГКН) відносять:
- странгуляційну ГКН (порушення кровопостачання, веностаз): защемлення, заворот;
- обтураційну ГКН (пухлина, стороннє тіло, клубок глистів, копростаз, стиснення зовні);
- змішану ГКН (інвагінація, злукова ГКН);
- вузлоутворення.
До динамічної ГКН:
- спастичну (неврогенна, істерична, отруєння окисом цинку, свинцю, миш’яку, нікотину, грибами);
- паралітичну (перитоніт, ушкодження спинного мозку, отруєння та ін.);
За рівнем непрохідності розрізняють високу ГКН (тонкокишкову) та низьку ГКН (тонко- та товстокишкову).
При гострій обтураційній кишковій непрохідності, починаючи від місця перешкоди, проксимально, кишечник роздувається переповнюється кишковим вмістом і газами. Стінка набрякає, потім стоншується, в ній виникають крововиливи, тромбози дрібних судин (вен), що призводить до некрозу.
Для странгуляційної ГКН характерним є швидке порушення кровообігу, лімфовідтоку і альтеративно-деструктивні процеси. Найбільш виражені зміни є в місцях стиснення (странгуляційних ліній). Макроскопічно уражена петля спочатку синювато-червона, а через 20-24 години стає чорною з наявними крововиливами та тромбованими венами. В місці странгуляційної лінії зміни проходять в п’ять стадій:
- стиснення всіх країв з малокрів'ям;
- розтиснення, некроз слизової, витончення підслизового шару та деформація м'язових волокон;
- руйнування м'язових волокон;
- передперфоративний стан серозної оболонки;
- перфорація серозної оболонки.
Перерозтягнена привідна кишка стоншується, в ній наступає капілярний стаз, крововиливи, які уже через 20-24 години розповсюджуються від місця стиснення на 40-60 см. Деструктивні зміни відвідної петлі кишки нижче місця ураження простягаються до 8-10 см. Перерозтягнена кишка стає атонічною, легкопроникною для мікроорганізмів та їхніх токсинів. В черевній порожнині з’являється прозорий трансудат, в який поступово через кишкову стінку проникають форменні елементи та бактерії – трансудат стає мутним, темно-бурим з гнилісним запахом. Виникає перитоніт.