Вивчення геологічного розрізу свердловин за даними стандартного каротажу.

Типовий, нормальний, звідний розрізи є основою кореляції (тобто ув'язки) геологічних розрізів різних свердловин із еталоном інтерпретації.

Типовий розріз – це усереднений геолого-геофізичний розріз, на якому зіставляються літологічні і основні геофізичні характеристики. Він відображає послідовність геологічних нашарувань, їх середню видиму потужність, літологічний склад, вік і нафтонасиченість, з одного боку, і усереднені значення основних геофізичних характеристик (ПО, ПС, ГК, НГК і ін.), з іншого боку.

На розрізі виділяються пласти-репери з вказівкою їх геологічних позначень. Складається розріз в масштабі глибин, прийнятому при каротажі (як правило, 1:500). Свердловини, на основі яких будують типовий розріз, не повинні мати тектонічних ускладнень. Приклад типового геолого-геофизического розрізу приведений на рис.20.1.

Нормальний розріз відрізняється від типового тільки використанням істинних, а не видимих, потужностей пластів. Його можна отримати з типового за допомогою множення видимих потужностей на косинус середнього кута зустрічі пластів і свердловини.

Звідний розріз складають в тих випадках, коли геологічна будова родовища відрізняється мінливістю літології і потужності пластів. При побудові звідного геолого-геофізичного розрізу колонки беруть з декількох свердловин, а каротажні діаграми – із однієї.

Кореляція розрізів свердловин і складання профільних геолого-геофізичних розрізів. Кореляція розрізів свердловин грає важливу роль у вивченні геологічної будови родовищ. Для кореляції відбирають тільки якісні діаграми і на них виносять результати дослідження керна. Масштаб каротажних діаграм в різних свердловинах повинен бути однаковим.

Кореляція полягає у виділенні пластів-реперів і у визначенні глибини їх залягання в різних свердловинах.

Як репери вибирають пласти, які задовольняють двом вимогам: по-перше, вони повинні створювати характерні аномалії на каротажних діаграмах, по-друге, – простежуватися на великій площі.

Хорошими реперами, наприклад, можуть служити піщано-глинисті пласти серед карбонатних відкладень або, навпаки, вапняки серед теригенних порід.

Дуже часто дані каротажу дозволяють виділити репери, які не виділяються за геологічними даними.

При кореляції будують кореляційні схеми, наносячи на креслення каротажні діаграми в порядку розташування свердловин і сполучаючи між собою межі відповідних пластів-реперів. При цьому відмітки, що зображають поверхню якогось певного репера, розташовують на одній горизонтальній лінії.

Кореляційні схеми дозволяють оцінити ступінь витриманості окремих горизонтів, виявити тектонічні порушення, нерозривні структури, трансгресивні налягання і тому подібне.

На рис. 20.1 приведений приклад кореляції, що виявляє трансгресивне залягання однієї свити на іншій (по В.Н. Дахнову). Профільні розрізи показують геологічну будову родовища у вертикальній площині. Їх будують вхрест простягання і по простяганню порід. Для побудови розрізів можуть бути використані і свердловини, які не лежать в площині розрізу, – їх проектують на нього по напряму простягання порід. Вертикальний масштаб зазвичай більше, ніж горизонтальний. Уздовж осей свердловин виносять діаграми стандартного каротажу.

Рис.20.1. Приклад кореляції, що виявляє трансгресивне залягання свити А на товщі порід (по В.Н. Дахнову)