Підтримувальна терапія та реабілітація

Проводять їх з метою збільшення тривалості періодів ремі­сії, соціальної реадаптації та запобігання рецидивам. Для цього після основного лікувального курсу протягом багатьох місяців і навіть років використовують найчастіше ті самі препарати, за допомогою яких досягнуто ремісії. Широко використову­ють нейролептики пролонгованої дії (модитен-депо, клопіксол-депо, флюанксол-депо та ін.) та атипові антипсихотичні засо­би (рисперидон, зипрекса, соліан). При цьому дозу поступово знижують (раптове значне зменшення дози може спричинити повернення психотичного розладу — синдром відміни).

Допоміжним методом лікування шизофренії є індивідуаль­на психотерапія, роль якої зростає у міру виходу хворого з го­строго психотичного стану. Психотерапевтичні бесіди (раціо­нальна психотерапія) спрямовані на заспокоєння хворих, запобігання небезпечним діям, переконання у потребі лікува­тися, дотримувати певного режиму, навіювання впевненості в одужанні, відвертання уваги пацієнта від хворобливих пере­живань, уявлень, а пізніше й формування критичного ставлення до них.

Поведінкову терапію проводять з метою відпрацювання про­фесійних навичок. Групова психотерапія особливо зменшує соціальну ізоляцію, відновлює відчуття реальності й т. ін.

Велику роль відіграє сімейна психотерапія. Її проводять для гармонізації взаємин у родині, усвідомлення родичами пацієнта хворобливості мотивів його поведінки, потреби в наполегли­вому лікуванні, навчання правил поводження з психічно хво­рими, а також з метою обміну досвідом членів сімей.

Одним із методів лікування та реабілітації, що найбільше виправдав себе при шизофренії, є трудова терапія (соціотера-пія). Вона має психотерапевтичний, виховний вплив на хворого, особливо в хронічному дефектному стані. Завдяки систематич­ному застосуванню працетерапії вдається підвищити позитив­ну активність хворого, впорядкувати його психомоторні функ­ції і у міру можливості "витягати" його з властивого йому аутизму. Таким чином, з одного боку, праця має бути важли­вим елементом компенсаційного впливу на психічні функції, стимулюючи загальну активність, а з іншого,— відволікає па­цієнта від галюцинаторних і маячних переживань, сприяючи так званій інкапсуляції марення.

Оскільки при шизофренії виявляють функціональну недо­статність ендокринної системи, порушення з боку вегетатив­ної нервової системи, недостатність бар'єрних функцій, дефе­ктність кровопостачання всього організму в цілому і мозку, зокрема, вважається за доцільне здійснювати неспецифічний влив на хворих з метою загальної стимуляції і відповідної пере­будови організму. Для цього можна використовувати методи лікування, що активізують загальний обмін речовин і тонізу­ють ендокринну систему. У такому плані, за даними багатьох авторів, корисно призначати препарати ендокринних залоз, зокрема екстракти статевих залоз. Деяким хворим зі зниже­ною функцією щитоподібної залози показане протягом певно­го часу обережне застосування тиреоїдину.

У 1935 p. угорський психіатр А. Медуна уперше використав метод лікування шизофренії, що має на меті штучно спричи­нити епілептичні напади. Так звана електросудомна, конву­льсивна, або епілептогенна, терапія теоретично обґрунтову­ється тим, що, як стверджував А. Медуна, між шизофренією і епілепсією існує певний антагонізм. Так, наприклад, у хво­рих на епілепсію добре розвинена мезенхіма і спостерігається тенденція до розростання нейроглії. У той час як для шизо­френії характерні недостатність мезенхіми і слабкість реакції нейроглії.

У 1935 p. віденський психіатр М. Закель запропонував інсу-лінотерапію. У хворих на шизофренію провокують розвиток гіпоглікемічного шоку шляхом уведення великих доз інсуліну. Але нині цей метод майже не застосовують.

Фізіотерапія, якій поки що не надають належної уваги в активній терапії психічних розладів, ще не знайшла достат­нього застосування при шизофренії. Виняток становить лише гідротерапія — у вигляді тривалих теплих ванн, які ще з часів Є. Крепеліна з успіхом застосовують для лікування хворих у стані збудження. З інших гідротерапевтичних процедурі що їх рекомендують у згаданому стані, в деяких закладах викорис­товують вологі обгортання. Поряд з цими процедурами почи­нають привертати увагу психіатрів й інші фізіотерапевтич­ні методи, що сприятливо впливають на перебіг шизофренії. Скажімо, загальносвітлові ванни.

Було запропоновано лікування ультракороткими хвилями і рентгенізацією базальних ганглій. Останні два методи поки що перебувають у стадії дослідження.

Позаяк фізіотерапія активно впливає на лімфо- і кровообіг центральної нервової системи, на проникність гематоенцефа-лічного бар'єру, на вегетативні функції і на ретикуло-ендотеліальну формацію, є підстави передбачити, що в майбутньому цей метод лікування займе важливе місце серед методів тера­пії психозів взагалі і шизофренії, зокрема. Виснаженим хворим призначають пивні дріжджі, екстракт печінки, препарати заліза, фітин та інші загальнозміцнюваль-ні препарати. Що стосується харчування, то слід наголосити на доцільності молочно-рослинної дієти. Організм хворого особ­ливо потребує введення вітамінів, зокрема аскорбінової кисло­ти та тіаміну.

Якщо пацієнт відмовляється від їжі, іноді стимулюють апе­тит невеликими дозами інсуліну. Але часто доводиться вда­ватися до штучного годування через зонд, інколи — протягом тривалого часу.

Curatio morbi aegroti.

1. Дієта № 15.

2. Загальний режим

3. Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину.

4. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину.

5. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину.

6. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину.

7. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів.

8. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів.

Recepta:

1. Rp Tab Haloperidoli 0.005 N25

D.S.: по 1 таб. всередину, 2 рази/добу

2. Rp.: Tab Azaleptini 0.05 N20

D.S.: по 1 таб. всередину, 2 рази/добу.

4. Rp.: Tab Triftazini 0.01 N25

D.S.: по 1 таб. всередину, 3 рази/добу.

7. Rp.: Tab Dimedroli 0.05 N25

D.S.: по 1 таб. всередину, 2 рази/добу.

8. Rp.: Sol. Thiamini chloridi 2,5% - 1 ml

D.t.d. № 10 in amp.

S.: по 1 мл в\м, 1 раз на добу.

9. Rp:: Sol. Pyridoxini hydrochloridi 5%–1 ml

D.t.d. № 10 in amp.

S.: по 1 мл в\м, 1 раз на добу

Decursus morbi.

Дата	Перебіг захворювання	Призначення
10.04.06 t 37.2oC АТ 120/80 мм. рт. ст. Р – 79 уд. на хв.	Загальний стан пацієнта задовільний. Скарги на загальну слабість, головокружіння, неспокій, порушення сну, відмічає зменшення апетиту і періодичну нудоту. Об-но: шкіра і видимі слизові бліді, Хворий орієнтується в часі і просторі, адекватний, з недовірою ставиться до оточуючих. Висловлює ідеї величі, впливу. Галюцинації заперечує. Аускультативно: над легенями везикулярне дихання; тони серця ритмічні, Живіт при пальпації мякий, неболючий. Симптом Пастернацького від’ємний з обох боків. Фізіологічні відправлення б/о.	Дієта № 15. Загальний режим Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів
15.04.06 t 37.2oC АТ 120/80 мм. рт. ст. Р – 84 уд. На хв.	Загальний стан пацієнта задовільний. Скарги на печію в області обличчя, загальну слабість, головокружіння, неспокій, порушення сну, відмічає зменшення апетиту і періодичну нудоту. Об-но: шкіра і видимі слизові бліді, Хворий орієнтується в часі і просторі, адекватний, з недовірою ставиться до оточуючих. Висловлює ідеї величі, впливу. Галюцинації заперечує. Аускультативно: над легенями везикулярне дихання; тони серця ритмічні. Живіт при пальпації мякий, неболючий. Симптом Пастернацького від’ємний з обох боків. Фізіологічні відправлення б/о.	Дієта № 15. Загальний режим Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів

Трудова експертиза, питання реабілітації.

Хворий направлений на ЛТЕК, де було встановлено ІІ групу інвалідності, реабілітаційну терапію необхідно розпочинати в стаціонарі, рекомендована трудотерапія, бесіди з сім′єю.

Прогноз.

Щодо життя – сприятливий.

Щодо роботи – інвалідність ІІ групи, стійка втрата працездатності

Щодо видужання – несприятливий, захворювання прогресує.

Epicrisis.

Хворий Ціховський Ярослав Степанович 47 роки (05.06.1959 р.н.), що проживає в с. Манява Богородчанського району поступив 05.04.2006 в ОПНЛ №3 зі скаргами на загальну слабість, головокружіння, відмічає зменшення апетиту і періодичну нудоту, втому, поганий сон, неспокій, печію на обличчі. В стаціонарі пацієнту були проведені такі обстеження: Загальний аналіз крові від 05.04.06. гемоглобін – 108 г/л, еритроцити – 3.6 х 1012/л кольоровий показник – 1.0, лейкоцити – 6.4 х 109/л, еозинофіли – 2%, базофіли – 0%, нейтрофіли: юні – 0%, палички – 1%, сегментоядерні – 67%, лімфоцити - 26%, моноцити – 1%, ШОЕ – 16 мм/год. 2. Загальний аналіз сечі від 05.04.06. б/о. Аналіз крові на RW від 05.04.06 RW від’ємна. Кал на яйця глист від 05.04.06. я/г не виявлено.

Пацієнту поставили такий діагноз: Параноїдна шизофренія, безперервно прогредієнтний перебіг, галюцинаторно параноїдний синдром.F 20.0 х 0. Пацієнт отримав таке лікування: Дієта № 15. Загальний режим. Трифтазин 0.01 по 1 таблетці 3 рази на добу всередину. Галоперідол 0.005 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Азалептин 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Дімедрол 0.05 по 1 таблетці 2 рази на добу всередину. Пірідоксину гідрохлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів. Тіаміну хлорид 5% -1 мл, дом′язево 1 р./д., протягом 10 днів.

Після проведеного лікування стан хворого покращився. Рекомендовано повноцінне харчування, психотерапія уникати фізичних та психічних навантажень.