Варикозне розширення вен нижніх кінцівок

Варикозне розширення вен — це захворювання поверхневих судин системи ве­ликої або малої підшкірної вени, яке супроводжується збільшенням їх довжини і стоншуванням стінок, вузлуватим розширенням, клапанною недостатністю, пору­шенням венозної гемодинаміки і трофіки тканин.

Жінки страждають на варикозне розширення вен у 4 рази частіше за чо­ловіків.

Етіологія

Виникнення варикозного розширення вен зумовлене декількома причинами:

• нейроендокринні чинники— ослаблення тонусу венозної стінки внаслідок гормональної перебудови організму (період статевого дозрівання, вагітність); це пояснюється анатомічними і функціональними особливостями жіночого ор­ганізму — ширший таз з великим перегином вен кінцівок при впаданні їх у тазові вени, тонша стінка вен, слабка опора з боку м'яких тканин;

• спадкові чинники — у батьків було аналогічне захворювання;

• вроджена патологія — слабкість сполучної тканини всього організму;

• часті вагітності — стиснення вен збільшеною маткою, підвищення внутріш­ньочеревного тиску під час пологів і ендокринна перебудова організму.

Класифікація

Розрізняють такі форми захворювання:

• циліндрова;

• змієподібна;

• змішана;

• мішкоподібна;

• розсипна.

Клінічна картина

У перебігу варикозної хвороби виділяють такі стадії розладів венозного відто­ку: компенсовану, субкомпенсовану і декомпенсовану.

У компенсованій стадії хворі звертаються до лікаря лише з косметичною ме­тою. Захворювання протягом довгого часу може перебігати безсимптомно.

У субкомпенсованій стадії хворі скаржаться на непостійний біль у ділянці го­мілки, набряки, що з'являються після тривалого стояння і зникають у горизон­тальному положенні.

У декомпенсованій стадії виникають всі ознаки венозного застою: біль у ногах, набряки, пастозність тканин в нижній третині гомілки, стомлюваність, поява судом під час сну, трофічні виразки. Появі трофічних розладів передує болісне свербін­ня шкіри. За ходом розширених вен виникає пігментація шкірних покривів через дрібні крововиливи. У зонах пігментації шкіри розвивається індурація — склероз і ущільнення підшкірної жирової клітковини. Розвивається виражений ціаноз або окремі плями синюшно-червоного кольору. Шкіра на внутрішній нижній третині гомілки стає сухою, шорсткою і нерухомою. Надалі розвивається суха або мокнуча екзема й утворюються трофічні виразки. Декомпенсація спостерігається в тих ви­падках, коли уражуються клапани у венах гомілки і стоп.

Лікування

І. Консервативне.

Його метою є перешкоджання прогресу захворювання. Лікування складається з таких заходів:

1. Носіння еластичних бинтів або панчіх.

2. Дотримання режиму праці і відпочинку.

3. Вживання ангіопротекторів і венотонізуючих засобів (детралекс, троксевазин).

4. Склерозивна терапія: у вени вводять спеціальні речовини (етоксисклерол, варикоцид), що викликають тромбоз і склерозивний процес з облітерацією вени.

II. Оперативне.

Виконують флебектомію — видалення варикозно розширених вен. Операції не виконують людям літнього віку, вагітним, хворим з тяжким загальним ста­ном.

ГОСТРИЙ ТРОМБОФЛЕБІТ

Гострий тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок — це запалення венозної стінки з утворенням тромбу.

Етіологія

Тромбофлебіт найчастіше спричинює кокова чи (рідше) інша флора, яка пот­рапляє у венозну стінку з ендо- або екзогенного джерела інфекції, пухлини, веноз­ної системи. Тромбоутворенню сприяють також інші чинники: порушення цілості внутрішньої оболонки вени, уповільнення потоку крові, підвищення здатності крові до згортання (тріада Вірхова).

Класифікація

Залежно від того які вени залучені в запальний процес і якого він характе­ру, розрізняють: гострий і хронічний, поверхневий і глибокий, серозний і гнійний тромбофлебіт; за поширеністю — осередковий, сегментарний і поширений тром­бофлебіт.

Клінічна картина

При гострому поверхневому тромбофлебіті хворі скаржаться на біль у ділян­ці ураженої вени, який посилюється при ходьбі, на болючі вузли в зоні тромбозу і помірний набряк кінцівки. Об'єктивно визначаються гіперемія шкіри, набряк і болючість при пальпації, наявність інфільтрату в зоні ураження і розширення вен дистальніше осередку ураження. Загальний стан хворих середньої тяжкості, озна­ки інтоксикації помірно виражені. Уражена кінцівка може бути звичайного розмі­ру або збільшеною в об'ємі на 1—2 см. Температура тіла субфебрильна.

При гнійному тромбофлебіті поверхневих вен симптоми інфекційного токсикозу різко виражені, спостерігаються висока температура, лейкоцитоз. В осередку ура­ження різко виражені ознаки місцевого запалення, визначаються обширні болючі інфільтрати за ходом вен з розм'якшенням у центрі, регіонарний лімфаденіт.

Лікування

При серозному поверхневому тромбофлебіті проводиться загальне і місцеве лі­кування в умовах стаціонару.

1. Постільний режим і піднесене положення нижніх кінцівок, рух обмежений.

2. Обов'язкове бинтування кінцівки еластичним бинтом.

3. Антикоагулянти — гепарин, фенілін. Фібринолітики — стрептокіназа.

4. Антибіотики, препарати специфічної протизапальної дії — бутадіон, індометацин, реопірин.

5. Десенсибілізувальні препарати — діазолін, тавегіл, супрастин.

6. Місцево — компреси з маззю Вишневського, гепариновою маззю, напівспиртові компреси, п'явки.

7. При стиханні процесу призначають парафін, іонофорез тромболітину, апліка­ції озокериту, УВЧ.

При висхідному тромбофлебіті, гострому тромбофлебіті у поєднанні з варикоз­ною хворобою, гострому гнійному тромбофлебіті показане оперативне лікування.

ТРОМБОФЛЕБІТ ГЛИБОКИХ ВЕН

Це більш тяжке захворювання. Розрізняють флеботромбози і тромбофлебіт. При флеботромбозі тромб утворюється в просвіті здорової судини, він не фіксований або слабо фіксований до стінки судини і становить велику небезпеку, оскільки може легко відірватись і мігрувати в легеневу артерію, спричинивши ТЕЛА. Через 2— З дні внаслідок вторинних змін в ендотелії судини тромб фіксується до інтими су­дини. При гострому тромбофлебіті тромб утворюється на зміненій ділянці судини в результаті травми, дії інфекційних токсинів, інших агентів, тому він рано і щільно фіксується до стінки судини.

Етіологія

Вважається, що хворобу спричинюють такі чинники:

• бактеріальна інфекція;

• травма;

• фізичне перенапруження;

• онкологічні захворювання;

• тривалий постільний режим;

• післяродовий період;

• ДВЗ-синдром.

Класифікація

За локалізацією розрізняють тромбози: підключичної вени, вен верхніх кінці­вок і шиї, правого передсердя, глибоких вен гомілки, ниркових вен та ілеофеморальний тромбоз.

Клінічна картина

Глибокий флеботромбоз проявляється тупим розпиральним болем, збільшен­ням об'єму кінцівки через стійкий набряк нижче рівня ураження, посиленням болю при ходьбі і скороченням відповідних м'язів, наявністю болючості за ходом судинно-нервового пучка.

Лікування

Консервативна терапія: проводиться в хірургічному стаціонарі.

1. Постільний режим з піднесеним положенням кінцівки протягом 7—10 днів.

2. Антикоагулянти — гепарин, фраксипарин, фенілін, дикумарин.

3. Тромболітична терапія — фібринолізин, стрептокіназа, урокіназа.

4. При мігруючому тромбозі встановлюють кава-фільтр у нижню порожнисту вену.

5. Трентал, курантил.