Тема: Звіт про фінансові результати

1.Характеристика і мета звіту про фінансові результати

2.Визнання та оцінка доходів і витрат у звіті про фінансові результати. Класифікація доходів і витрат.

3. Сутність та особливості визначення сукупного доходу

4. Розрахунок прибутку на акцію (ПНА)

1.Загальна характеристика звіту про фінансові результати

Нові форми фінансової звітності, зокрема Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), використовують як юрособи, що ведуть облік за національними стандартами, так і ті підприємства, котрі застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності. Винятком лише є суб’єкти малого підприємництва, що звітують за формами із П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства протягом звітного періоду.

Число статей Звіту про фінансові результати може як зменшуватися, так і збільшуватися.

Звіт про ФР – це бухгалтерський документ, у якому підсумовуються доходи і витрати звітного періоду. Він надає інформацію про активність та результативність діяльності за певний проміжок часу; є основою для формування прогнозів відносно подальшої діяльності.

Звіт складається наростаючим підсумком з початку звітного року, має реквізити і коди, аналогічні балансу. Звіт про ФР включається до річної та квартальної звітності.

Звіт складається з наступних розділів:

ü Фінансові результати;

ü Сукупний дохід;

ü Елементи операційних витрат

ü Розрахунок показників прибутковості акцій

Перший розділ формується із доходів та витрат.

Дохід повинен відображатись у звіті про фінансові результати, коли внаслідок господарської операції:

• збільшуються економічні вигоди у вигляді надходження активів або

• зменшуються зобов'язання, що призводить до зростання власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників)

Витрати визнаються у звіті про фінансові результати:

• на момент зменшення активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або ;

• на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди, пов'язані з використанням відповідного активу;

• негайно, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню їх як активу балансу.

Доходи і витрати включаються до складу звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності.Тому доходи і витрати визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Витрати відображаються у звіті в момент вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. Їх відображення проводиться в результаті розподілу протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Важливе значення для визначення моменту визнання доходу має економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Внаслідок врахування вимог принципу превалювання змісту над формою дохід від реалізації може бути визнаний на дату відвантаження, так і до чи після неї

2. Визнання та оцінка доходів і витрат у звіті про фінансові результати. Класифікація доходів і витрат.

В першому розділі виділені статті , які дозволяють визначити фінансовий результат від звичайної та надзвичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності – від операційної та іншої діяльності ( фінансової та інвестиційної ).

Така класифікація доходів і витрат має важливе значення для оцінки діяльності.

Витрати від операційної діяльності за функціональною класифікацією витрат поділяються за такими функціями, як виробництво, управління та збут. Тому до собівартості реалізації будуть включені лише:

• під час реалізації продукції — виробнича собівартість реалізованої продукції;

• під час реалізації послуг — виробнича собівартість наданих послуг;

• під час реалізації товарів — витрати на їх придбання, доставку та доведен­ня до придатного до реалізації стану.

Решта витрат відносяться до складу інших операційних, адміністративних витрат і витрат на збут. Вони є витратами того звітного періоду, в якому виникли.

Таким чином, структура першого розділу звіту про фінансові результа­ти надає нам інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства, а саме:

• розглядає прибуток в основному як джерело розподілу власникам (нараху­вання і сплати дивідендів тощо);

• усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Особливості визнання різних видів доходу від реалізації

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід від:

• реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою перепрода­жу (крім інвестицій у цінні папери);

• реалізації послуг;

• користування іншими активами, у вигляді процентів, дивідендів, роялті.

Дохід від реалізації товарів і продукції визнається за таких умов:

- підприємство передало покупцеві суттєвий ризик і вигоди, пов'язані з пра­вом власності на товар;

- підприємство не приймає подальшої участі у керівництві, пов'язаному з володінням, та не здійснює ефективного контролю за реалізованими товарами;

- сума доходу може бути достовірно оцінена;

- ймовірне отримання підприємством економічних вигод, пов’язаних з операцією;

- витрати, які були або будуть понесені в зв’язку з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не може бути визнаний, якщо витрати не підлягають достовірній оцінці. Будь-який аванс, вже отриманий за продаж продукції чи товарів, визнається як зобов'язання.

Дохід від надання послуг має визнаватися виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу. У разі сумніву щодо отримання суми, раніше визнаної як дохід, неоплачена сума, стосовно якої перестає існувати ймовірність оплати, визнається як витрати.

Оцінка ступеня завершеності надання послуг здійснюється на підставі;

• вивчення виконаної роботи;

• визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

• визначення питомої ваги витрат, понесених у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Для оцінки ступеня завершеності надання послуг не можуть використовуватись проміжні та авансові платежі, отримані від клієнтів.

Етап завершеності (Е) (процент готовності) робіт за угодою може розраховуватися таким чином:

• на підставі проценту обсягу виконаних робіт на дату балансу (Ов) у повному обсязі послуг (Оп) за виразом

процент готовності = Ов/Оп х 100, % або

• на підставі питомої ваги витрат, понесених на дату балансу (Вп), у сумі загальних витрат на операцію згідно з оцінкою (Вз)

Е = Вп / Вз.

Дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими ми, визнаєтьсяу вигляді відсотків, роялті та дивідендів.. При цьому:

- відсотки визнаються у періоді, до якого вони належать, пропорційно часу, виходячи з бази їх нарахування;

- роялті визнаються на основі нарахування згідно економічного змісту і відповідної угоди;

- дивіденди визнаються, коли виникає право акціонерів на їх отримання.

Оцінка доходу

Дохід оцінюється за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню. До доходу не включаються суми, які отримуються від імені третьої сторони, податок з продажу, мито, будь-які надані торговельні знижки.

Такий показник ще називається чистим доходом і саме під цією назвою він включений до складу І розділу звіту про фінансові результати.

У загальному вигляді сума чистого доходу (Д), отриманого чи очікуваного до отримання, визначається за виразом:

Д = В - П - ДТР - Зн - Уц,

де В — валова сума грошових коштів, яка має надійти чи надійшла на рахун­ки в банку чи до каси) підприємства;

П — податки, що підлягають перерахуванню до державного бюджету;

ДТР — доходи, отримані на користь третіх осіб (крім держави);

Зн, Уц — знижки, уцінки, повернення товарів за умовами укладеного договору.

Класифікація доходів і витрат у звіті про фінансові результати

Доходи, витрати, прибутки і збитки у звіті про фінансові результати по­діляються за видами діяльності, функціями (розділ І) та елементами операційних витрат (розділ IІI)

Підзвичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності буде виробництво та реалізація продукції, розрахунки із постачальниками і замовниками, працівниками, банківськими установами, податковими органами тощо. Списання знецінених запасів, переоцінка короткотермінових інвестицій, курсові різниці, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства теж відносяться до звичайної діяльності як операції, які її супроводжують.

Донадзвичайної діяльності відносять операції або події, які відрізняються від звичайної і не відбуваються часто або регулярно. Це стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо. Втрати внаслідок таких подій, їх покриття за рахунок страхового відшкодування та інших джерел враховуються під час розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

Одні й ті ж події можуть бути надзвичайними для одного підприємства і звичайними для іншого. Наприклад, втрати від стихійного лиха будуть розглядатись як надзвичайні підприємством, яке їх зазнало, та звичайни­ми витратами для страхової компанії, яка здійснює страхування від таких випадків.

Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну).

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для торговельного підприємства такими будуть операції з придбання та реалізації товарів, для виробничого — придбання матеріалів і сировини, виготовлення продукції та її реалізації, для інвестиційної компанії — формування портфелю інвестицій тощо.

Витрати, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями — ви­робництво, управління, збут та інші.

Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Підфінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до зміни| розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

3. Сутність та особливості визначення сукупного доходу

Сукупний дохід — це зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій із власниками). Це черговий крок назустріч міжнародним стандартам, у яких цей термін широко використовується.

У міжнародній практиці приріст капіталу, який навіть не супроводжується бухгалтерськими проводками зі збільшення чи зменшення доходів, уже давно вважають окремим видом доходу — сукупним доходом — та відображають у Звіті про прибутки та збитки.

Загальна сума сукупного доходу включає:

• чистий прибуток/збиток (підсумок р. І «Фінансові результати» звіту про фінрезультати);
• дооцінку (уцінку) необоротних активів і фінансових інструментів, накопичені курсові різниці, частку іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств й інший сукупний дохід, зменшені на суму податку на прибуток.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводиться інформація про інший сукупний дохід та розраховується сукупний дохід підприємства, отриманий у звітному періоді.

У статті «Дооцінка (уцінка) необоротних активів» наводиться сума дооцінки об’єктів основних засобів та нематеріальних активів, зменшена на суму уцінки таких об’єктів протягом звітного періоду в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

У статті «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів» наводиться сума зміни балансової вартості об’єктів хеджування у порядку, визначеному П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

У статті «Накопичені курсові різниці» наводиться сума курсових різниць, які відповідно до П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», відображаються у складі власного капіталу та визнаються в іншому сукупному доході.

У статті «Частка іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств» наводиться частка іншого сукупного доходу асоційованих, дочірніх або спільних підприємств, облік фінансових інвестицій в які ведеться за методом участі в капіталі.

У статті «Інший сукупний дохід» наводиться сума іншого сукупного доходу, для відображення якого за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю, або який не може бути включений до інших статей, наведених у цьому розділі.

Інший сукупний дохід до оподаткування визначається як алгебраїчна сума дооцінки (уцінки) необоротних активів, дооцінки (уцінки) фінансових інструментів, накопичених курсових різниць, частки іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств та іншого сукупного доходу.

У статті «Податок на прибуток, пов’язаний з іншим сукупним доходом» наводиться сума податку на прибуток, що пов’язаний з іншим сукупним доходом.

У статті «Інший сукупний дохід після оподаткування» наводиться сума іншого сукупного доходу після вирахування податку на прибуток.